Постанова 4813 № 504/3332/22

Номер провадження: 22-ц/813/2184/25 Справа № 504/3332/22 Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.01.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач), - суддів: - Вадовської Л.М., Комлевої О.С., учасники справи: - позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», - відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за невиконання грошового зобов`язання за рішенням суду від 05.09.2012 у справі №1515/1876/12,за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.05.2023 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2022 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів 76 426 грн., що складається з - 54142,44 грн. інфляційні втрати; -22284,46 грн. 3 % річних за користування грошовими коштами. ТОВ «Консалт Солюшенс» обґрунтовує позовні вимоги тим, що на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.09.2012 (справа № 1515/1876/12) були задоволені позовні вимоги ПАТ «КБ «НАДРА» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованість за кредитним договором від 02.07.2007 № 059-МКЦ/2007-840 у сумі 247 605,16 грн. За договором від 26.02.2020 ПАТ «КБ «НАДРА» відступило товариству право вимоги за вищевказаним кредитним договором. Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області було замінено стягувача на ТОВ «Консалт Солюшенс». 16.10.2022 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного рішення. Вказане рішення на час звернення з даним позовом відповідачами не виконано. Між сторонами на підставі вказаного рішення виникло грошове зобов`язання, яке відповідачі не виконали, а тому у позивача є право на стягнення відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних в межах трирічного строку позовної давності.(а.с. 2 6) Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 травня 2023 року задоволено вищевказану позовну заяву ТОВ «Консалт Солюшенс». Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» суму коштів у розмірі - 76 426,90 грн., яка складається з: - 54 142, 44 грн. - втрати від інфляції за період з березня 2019 року по лютий 2022 року; - 22 284,46 грн. - 3% річних за період з березня 2019 року по лютий 2022 року. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» в рівних частках судовий збір в сумі 2 481 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.09.2012 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» борг за кредитним договором від 02.07.2007 № 059-МКЦ/2007-840, в сумі 247605,16 грн. Рішення суду у теперішній час не виконано, тому до вказаних правовідносин підлягає застосуванню ст. 625 ЦК України (а. с. 42 42 зворотна сторона). Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.05.2023 року в частині вирішення вимог до ОСОБА_3 скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_3 .. Відповідач не отримував ухвалу про відкриття провадження, у судовому засіданні не був присутнім, судову повістку не отримував; 2) у період дії воєнного стану боржник звільняється від відповідальності за ст. 625 ЦК України; 3) позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, допускається тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги (а. с. 115 120). Позиція позивача в апеляційному суді ТОВ «Консалт Солюшенс» у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник товариства вказував, що необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про звільнення боржника від відповідальності за ст. 625 ЦК України в період воєнного стану, оскільки позивачем було заявлена вимога про нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 24.02.2019 по 24.02.2022, тобто до введення воєнного стану. Крім того, представник вказує, що перебіг позовної давності про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Безпідставними у даному випадку є посилання апелянта щодо задоволеної вимоги та натурального зобов`язання (а.с. 235 239). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1, 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (76426,90 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.09.2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» борг за кредитним договором від 02.07.2007 № 059-МКЦ/2007-840 в сумі 247 605,16 грн. (а. с. 7 7 зворотна сторона). 26.02.2020 між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «Консалт Солюшенс» був укладений договір відступлення права вимоги (а. с. 17 20 зворотна сторона), у тому числі за кредитним договором, укладеним між ПАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 (а. с. 9 11). Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.04.2020 замінено стягувача з - ПАТ «КБ «НАДРА» його правонаступником ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчому листі, що видав Комінтернівський районний суд Одеської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» кредитної заборгованості в сумі 247 605,16 грн. та судового збору 2 467,06 грн. (а. с. 8 8 зворотна сторона). Матеріали справи не містять наданих позивачем доказів про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного рішення суду. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апелянтом оскаржується рішення суду лише в частині задоволених вимог до ОСОБА_3 , тому апеляційним судом вказане рішення переглядається лише в оскаржуваній частині, в решті рішення апеляційним судом не переглядається та оцінка не надається. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів викладених у відзиві на апеляційну скаргу Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до відомостей відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 . (а.с. 33) Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення направлена на адресу ОСОБА_3 повернулась з відміткою поштового відділення - «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 39) Згідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин повернення до суду поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» є належним чином повідомлення учасника про розгляд справи. Щодо клопотання ТОВ «Консалт Солюшенс» про закриття апеляційного провадження як помилково відкритого та залишення апеляційної скарги без руху, колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. З матеріалів справи вбачається, що рішення суду ухвалено 22.05.2023 за відсутності сторін про, що свідчить довідка секретаря судового засідання від 22.05.2023 (а.с. 41) Відповідно до супровідних листів Комінтернівського районного суду Одеської області рішення суду було направлено на адресу скаржника засобами поштового зв`язку, однак відомостей щодо вручення скаржнику копії ухвали суду у визначений ч.5 ст. 272 ЦПК України спосіб матеріали справи не містять. Копію оскаржуваного судового рішення було отримано ОСОБА_3 лише 21.08.2024, що підтверджується письмовою розпискою (а.с. 112). За таких обставин, колегією суддів було взято до уваги вищевказані обставини при вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 . За таких обставин твердження ТОВ «Консалт Солюшенс» на пропуск строку на апеляційне оскарження ОСОБА_3 , спростовуються вищевказаними матеріалами справи та вищезгадані клопотання не підлягають задоволенню. Щодо посилання апелянта на те, що в період дії воєнного стану боржник звільняється від відповідальності за ст. 625 ЦК України, колегія суддів виходить з наступного. Так відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Звертаючись до суду із вказаним позовом позивачем було заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат та 3% річних нарахованої за період з 24 лютого 2019 року до 23.02.2022, тобто у вказаний період не включено період дії воєнного стану в Україні. З огляду на вказане помилковими є посилання апелянта на звільнення від відповідальності за ст. 625 ЦК України, з огляду на введення воєнного стану. Щодо правомірності нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України, апеляційний суд виходить з наступного. За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Як встановлено матеріалами справи, заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.09.2012 в цивільній справі № 1515/1876/12 задоволено позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра». Вказаним рішенням стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» борг за кредитним договором від 02.07.2007 № 059-МКЦ/2007-840 в сумі 247 605,16 грн (а. с. 7 7 зворотна сторона). За змістом ст. 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) дійшла висновку, що системне тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України у їх взаємозв`язку дає підстави для висновку, що натуральним є зобов`язання, вимога в якому хоча і існує, проте не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Положення статті 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат як спеціальної міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання може бути застосовано до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, отже кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на захист в судовому (примусовому) порядку вимоги про нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що у справі № 757/44680/15-ц, яка переглядалась об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, судами попередніх інстанцій встановлені обставини щодо спливу позовної давності за вимогами кредитора про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за його користування і судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову про їх стягнення, тому колегія суддів касаційного суду вважала вказане зобов`язання натуральним і дійшла висновку про відсутність у кредитора права нараховувати суми, визначені статтею 625 ЦК України. Дослідивши матеріали та обставини вказаної справи, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки у даному випадку відсутні підстави вважати зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором №059-МКЦ/2007-840 від 02.07.2007 натуральним зобов`язанням, оскільки у даному випадку заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.09.2012 в цивільній справі № 1515/1876/12 задоволено позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» та стягнуто заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 247 605,16 грн., тобто вимога ПАТ «КБ «Надра» про стягнення заборгованості за кредитом вже захищена у судовому (примусовому) порядку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18), оскільки доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до помилкового тлумачення заявником змісту цієї постанови. Вказані правові висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 28.09.2021 в цивільній справі № 759/4755/19. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як вбачається з наданого розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, банком було здійснено розрахунок за період з 24.02.2019 по 23.02.2022. З вказаним позовом банк звернувся до суду 27.10.2022. ОСОБА_3 не було надано доказів на виконання вимог рішення суду та не спростовано розмір вищевказаної заборгованості. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за частиною другою статті 625 ЦК України. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів виконання боржниками рішення суду та невиконання позичальником своїх зобов`язань, колегія суддів вважає, вірними є висновки суду першої інстанції, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період з 24.02.2019 по 23.02.2022, яка становить 76 426,90 грн. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є не обґрунтованими, а тому вона не підлягає задоволенню. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 відсутні. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: Судді: