Постанова 4855 № 752/10107/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 752/10107/24 Суддя (судді) першої інстанції: Слободянюк А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 18.09.2024) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції, третя особа: поліцейський 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції Маяков Денис Миколайович, про визнання дій протиправними, скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського поліцейський 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції Маякова Д.М. серії ЕНА № 2079047 від 06 травня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу розмірі 340,00 грн, провадження у справі закрити. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова винесена без належних доказів та з процесуальними порушеннями норм КУпАП, порушеннями приписів Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалами про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, щодо оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Позивач вказує, що рухався виключно із дозволеною на даній ділянці дороги швидкістю, жодного пункту ПДР не порушував, під час розгляду справи працівником поліції не було повно з`ясовано обставини справи, не роз`яснено право на захист, проігноровано клопотання позивача про відкладення розгляду справи з метою залучення захисника, не долучено до матеріалів справи ані відеозаписи з камер, ані фото-, відео з технічного приладу TruCam, про наявність яких вказано в оскаржуваній постанові. Позивач вказує, що йому не було надано доказів, щодо перевищення швидкості транспортного засобу, оскільки в момент фіксації швидкості руху працівник поліції тримав в руках лазерний вимірювач швидкості руху TruCam, на якому було зображено темний силует автомобіля без його ідентифікації. Крім того, прилад вимірювання швидкості TruCam у момент фіксації правопорушення тримався працівником поліції у руках, а також фіксація правопорушення здійснювалась без розміщення дорожнього знаку 5.70. Крім того, в оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку 3.29 та зони його дії в кілометровій відмітці автодороги. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю, зазначає, що правопорушення було зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20, яким автоматично здійснюється порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак, особу водія. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху, при цьому враховується похибка приладу +- 2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість тримаючи прилад у руках на дистанціях від 15 м до 1200 м. Вказується, що позивачу ОСОБА_1 було роз`яснено права, передбачені ст.268 КУпАП та строки оскарження за ст.289 КУпАП, що підтверджується підписом останнього у оскаржуваній ним постанові. Зазначається, що поліцейський правомірно склав постанову за ч.1 ст.122 КУпАП з накладання адміністративного стягнення, позовні вимоги є безпідставними і та такими, що не підлягають задоволенню. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з`ясовано усіх обставин у справі, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що рухався виключно із дозволеною на даній ділянці дороги швидкістю, жодного пункту ПДР не порушував, під час розгляду справи працівником поліції не було повно з`ясовано обставини справи, не роз`яснено право на захист, проігноровано клопотання позивача про відкладення розгляду справи з метою залучення захисника, не долучено до матеріалів справи ані відеозаписи з камер, ані фото-, відео з технічного приладу TruCam, про наявність яких вказано в оскаржуваній постанові. Наголошує, що йому не було надано доказів, щодо перевищення швидкості транспортного засобу, оскільки в момент фіксації швидкості руху працівник поліції тримав в руках лазерний вимірювач швидкості руху TruCam, на якому було зображено темний силует автомобіля без його ідентифікації. Крім того, прилад вимірювання швидкості TruCam у момент фіксації правопорушення тримався працівником поліції у руках, а також фіксація правопорушення здійснювалась без розміщення дорожнього знаку 5.70. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, поліцейським Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Маяковим Д.М. складено постанову серії ЕАН № 2079047 від 06 травня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн (а.с.102). Відповідно до наведеної постанови 06 травня 2024 року о 08:50 год., на 449 км траси М-05 Київ-Одеса, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом NISSAN ROGUE, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого ОСОБА_2 , рухався зі швидкістю 108 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 3.29. Обмеження максимальної швидкості - 70 км/год., чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 38 км/год, чим порушив п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України - перевищення водіями ТЗ, встановлених обмежень швидкості руху, передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam ТС 008402. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з підпунктом «б» пункту 12.9 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення, зокрема, встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів. Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення. У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Колегія суддів дійшла висновку, що при складанні процесуального документа порушень з боку уповноваженої особи щодо порядку оформлення оскаржуваної постанови не вбачається, інспектором вчинені всі необхідні дії, які передбачені нормами КУпАП та Законом України «Про Національну поліцію» при виявленні адміністративного правопорушення та притягнення особи до відповідальності. Лазерний вимірювач, яким було зафіксовано перевищення швидкості позивачем, сертифікований та може бути застосований у вимірюванні швидкості. Встановлено, що лазерний вимірювач швидкості LTI TruСАМ ІІ 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 26.12.2018 № UА.TR.001 241-18 Rev.0. Відповідно до копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29474 виданого 15.11.2023, чинне до 15 листопада 2024 року, ДП «Укрметртестстандарт» лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «LTI TruСАМ ІІ 20/20» № ТС008402 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі:+ 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год (а.с.105). Крім того, можливість використання виробу «TruCAM LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 24 грудня 2020 року №04/05/02-3561, висновок дійсний до 24 грудня 2025 року (а.с.107). Міжповірочний (міжкалібрувальний) інтервал для вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірма Laser Technology, Inc., США, визначено Переліком засобів вимірювальної техніки (п.16 У3197-12), типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05 квітня 2012 року № 437, і становить 1 рік. Крім того, відповідач склав постанову на місці вчинення правопорушення, оскільки Законом передбачене скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення. Як вбачається із фотоматеріалів здійснених на лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «LTI TruСАМ ІІ 20/20» № ТС008402, автомобіль «NISSAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 108 км/год., що також вбачається із скріншота файлу з лазерного вимірювача швидкості руху ТЗ (а.с.86). На наявний в матеріалах DVD-диск, долучений відповідачем до відзиву, у якому міститься файл АVІ та на якому зафіксовано рух транспортного засобу NISSAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , швидкість руху, як вказано вище підтверджено скріншотом файлу. З наданих відповідачем доказів, які містяться на диску, наявна фотофіксація, в якій визначено локацію транспортного засобу автодорога М-05, 449 км, як то вбачається і з оскаржуваної постанови; поміряна швидкість 108 км/год., поміряна дистанція 225,5 м, ліміт швидкості 93 км/год.(а.с.86). Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. На підставі зазначеного, колегія суддів зазначає, що покази приладу TruСАМ LТІ 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Приладом TruCAM перевіряють швидкість за допомогою лазера, що дозволяє уникнути неточностей, робоча дистанція пристроїв контролю швидкості TruCam сягає 1,2 км. TruCam - лазерний вимірювач швидкості, оснащений режимом відеофіксації. Основна відмінність приладу від «Візира» і йому подібних - він використовує не радіохвилю, а світловий промінь - лазер, який дозволяє зафіксувати перевищення швидкості конкретного автомобілю в потоці транспорту на відстані, що перевищує кілометр. Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM. У свою чергу, ДП «Укрметртестстандарт» інформувало Департамент патрульної поліції листом від 01.10.2019 № 22-38/49, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruСam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі. Крім того, автомобільна дорога загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса, км.449+415 біля с. Алтестове, згідно типової схеми організацію дорожнього руху, з обох сторін (ліворуч, праворуч) облаштована ступінчастим обмеженням швидкості, встановлено дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 90,70,50 км/год., схему погоджено з Департаментом патрульної поліції № 21955 від 23 листопада 2023 року (а.с.115). Як вбачається з листа Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області від 04 вересня 2023 року № 01-3780/12, направленого Управлінню патрульної поліції в Одеській області, дорожні знаки 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» з табличкою 7.2.1 «Зона дії» встановлені на початку 2021 року на автодорозі М-05 Київ-Одеса, км 442+000 праворуч (у напрямку м. Одеса) та км 463+500 ліворуч (у напрямку м. Києва). Також на ділянці автодороги М-05 Київ-Одеса, км 442+415 згідно типової схеми організації дорожнього руху з обох сторін (ліворуч, праворуч) у листопаді 2017 року облаштоване ступінчасте обмеження швидкості та встановлені дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 90, 70, 50 км/год. Дані дорожні знаки є постійними і відповідають вимогам ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» (а.с.116, 117). При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 № 833 «Про функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі», визначено, що технічні засоби (прилади контролю) - це пристрої, що дають змогу в автоматичному режимі здійснювати виявлення та фотозйомку або відеозапис подій, що містять ознаки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та інформація в яких захищена згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах. Такі технічні засоби входять до системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі - система), визначення терміну якої встановлює, що це - взаємопов`язана сукупність технічних засобів (приладів контролю), програмних і апаратних засобів обробки отриманих за допомогою технічних засобів (приладів контролю) інформаційних файлів та метаданих, обміну з використанням телекомунікаційних мереж інформацією, необхідною для реалізації організаційних і процесуальних заходів під час здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, що функціонує в єдиній інформаційній системі МВС. У цьому випадку, лазерний вимірювач швидкості TruCam є засобом саме вимірювальної техніки, а не засобом фото-відеофіксації і відповідає вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», відповідно до статті 1 якого засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності. Отже, колегія суддів приходить до переконання про те, що засіб вимірюваної техніки TruCam LTI ІІ 20/20 серійний ТС008402, є належним засобом для встановлення швидкості руху транспортних засобів, а тому фіксування правопорушення, яке здійснено за допомогою цього приладу є належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху України. Посилання позивача на те, що поліцейський не мав права використовувати засіб вимірюваної техніки TruCam, тримаючи його в руках, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки можливість застосування приладу в ручному режимі описана в його методичних рекомендаціях щодо використання та інструкції з використання. Так, з відстані у близько 150-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При цьому, достовірність інформації про порушення Правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Відповідності до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання Правил дорожнього руху. Колегія суддів наголошує на тому, що стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» не містить приписів щодо можливості використання поліцією лише змонтованих технічних приладів. Натомість зазначена норма права передбачає можливість монтажу або розміщення таких приладів по зовнішньому периметру доріг і будівель. Не заслуговують на увагу посилання позивача на відсутність на ділянці автодороги дорожнього знаку 5.70 ПДР щодо контролю швидкості руху. Згідно із п.5.70 ПДР України, дорожній знак «Фото-, відеофіксування порушень ПДР» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Разом із тим, жодними нормами КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», у тому числі, ч.1 ст.40 цього ж Закону, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків. Знак 5.70 ПДР України «Фото-, відеофіксування порушень ПДР» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків. У той же час, Закон України «Про Національну поліцію» не зобов`язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- та/або відеофіксації порушень ПДР України. Таким чином, обставини наявності чи відсутності дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов`язку дотримання запровадженого ПДР швидкісного режиму. Відповідно до відеозапису фіксації місця події, який наданий представником відповідачів зафіксований автомобіль позивача та згенерована інформація про подію правопорушення. Отже, відповідачем на виконання покладеного на нього обов`язку доказування, регламентованого частиною другою статті 77 КАС України, доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього було притягнуто до відповідальності. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбачених частиною першою статті 122 КУпАП, а доводи позивача не спростовують висновки поліцейського. Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого першою статтею 122 КУпАП. Крім того, позивачем не спростовано, що працівник поліції представився, пояснив причини зупинки ТЗ, роз`яснив позивачу його права, вказав на порушення, оглянув документи на місці, біля авто позивача склав постанову, яка була вручена позивачу та роз`яснено порядок і строк її оскарження. Будь-які належні і допустимі докази, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, скаржником надано не було. При цьому, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, лише висловлено суб`єктивну думку, що не має жодного нормативного та доказового підґрунтя. Колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови серії ЕНА № 2079047 від 06 травня 2024 року. Позивачем не надано належних та допустимих доказів з приводу порушень інспектором поліції прав позивача під час складання постанови про притягнення до адмінвідповідальності. Відсутність факту правопорушення, позивач доводить своїми ж поясненнями. Натомість, відповідач, в порядку ч.2 ст. 77 КАС України, надав докази своїх заперечень. Беручи до уваги з`ясовані обставини у своїй сукупності з матеріалами справи, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з огляду на вчинення правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 22.01.2025. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна