Постанова 4851 № 520/18459/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2025 р. Справа № 520/18459/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 30.09.24 у справі № 520/18459/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі за текстом також відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) оформити та видати довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстави, передбаченої п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543- XII; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 17.05.2024 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстави, передбаченої п.13 ч. І ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543- XII; - судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, не враховано всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору. В апеляційній скарзі позивач викладає обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, наведені ним у позовній заяві. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що доказів прийняття заяви про відстрочку від 17.05.2024 (наприклад: проставлення відмітки на другому екземплярі заяви про відстрочку, витягу з журналу вхідної кореспонденції тощо) у позивача не має і бути не може з об`єктивних причин, оскільки законодавчо визначеного обов`язку в ТЦК та СП надавати заявникам докази прийняття від них будь-яких заяв, в тому числі про надання відстрочки, немає; доказами прийняття може бути лише опис вкладення в цінний лист ву тому разі, якщо заява про надання відстрочки разом з документами, які підтверджують право на відстрочку, надсилається військовозобов`язаною особою поштовим зв`язком, проте в спірних правовідносинах позивач особисто прибув до ТЦК та СП та особисто подав в приміщенні ТЦК та СП відповідну заяву. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та є громадянином України. Відповідно до заяви від 17.05.2024 ОСОБА_1 є єдиним сином ОСОБА_2 . Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №693385 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності з 23 травня 2023 року. Копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , дата видачі 21.06.2023, ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності 2 гр., загальне захворювання. З метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації 17.05.2024 позивачем подано до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідь або обґрунтовану відмову на заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач не отримав. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи відсутність належної реалізації позивачем права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у передбачений законом спосіб, а саме: шляхом особистого прибуття до уповноваженого суб`єкта владних повноважень з наданням військово-облікового документу та документів, що підтверджують право на відстрочку, дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 є безпідставними та задоволенню не підлягають. При цьому суду першої інстанції при прийнятті рішення виходив з таких підстав. Відповідно до частини другу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII). Згідно з частинами першою, другою статті 1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: - прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; - проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; - проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Пунктом 11 статті 38 Закону №2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Аналогічні норми містяться також у Правилах військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, додатку №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за №1487, відповідно до яких призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 за №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває. В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. За приписами абзацу четвертого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а статтею 23 цього Закону передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно з абзацом тринадцятим частини першої статті 23 Закону №3543-XII (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю. Так, з 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487. Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З урахуванням зазначеного військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 за №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації Згідно з пунктом 2 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням. Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається. За змістом пункту 7 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства. Відповідно до положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є розгляд заяви позивача від 17.05.2024 про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією у зв`язку із тим, що його мати є особою з інвалідністю другої групи. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, зазначив, що позивач указує, що звернувся до відповідача із указаною заявою про надання йому відстрочки від призову. При цьому належних та допустимих, достатніх та достовірних у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів надіслання відповідачу та отримання відповідачем цієї заяви із переліченими у ній додатками або доказів особистого подання - позивачем до суду не надано, а судом під час розгляду справи не добуто. Суд першої інстанції також зазначив, що виходячи з аналізу нормативно - правових актів, якими регулюються спірні правовідносини щодо прийняття/проходження військової служби, військовий облік, військовий обов`язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлено, що особливість ведення військового обліку виражається, серед іншого, в тому, що переважна більшість заходів, які проводяться, стосуються особисто призовника, військовозобов`язаного чи резервіста і не передбачають можливості його участі дистанційно чи через адвоката. Відтак надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу, під час мобілізації, можливе тільки за особистою участю військовозобов`язаного, в даному випадку позивача. Іншими словами, проходження публічної служби, а так само призов на службу чи відстрочка не може відбуватись дистанційно. Зважаючи на обставини справи суд першої інстанції встановив, що позивачем (першочергово) не дотримано процедуру особистого подання документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, вказавши що до переліченого у поданій позивачем заяві про відстрочку позивачем обсягу документів відсутні будь-які покликання на військово-облікові документи. Надаючи оцінку таким обставинам справи, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання позивачем порядку звернення до уповноваженого суб`єкта владних повноважень щодо розгляду питання про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією. Враховуючи відсутність належної реалізації позивачем права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у передбачений законом спосіб, а саме: шляхом особистого прибуття до уповноваженого суб`єкта владних повноважень з наданням військово-облікового документу та документів, що підтверджують право на відстрочку, суд першої інстанції саме і дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та вважає за необхідне зауважити на таке. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 надати інформацію про те, чи звертався ОСОБА_1 17.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, чи було надано відповідь на заяву ОСОБА_1 , якщо так, то надати копію такої відповіді, а також надати витяг із журналу вхідної кореспонденції за 17.05.2024. Відповідачем вимоги ухвали від 27 грудня 2024 року не виконано. Разом з тим позивачем із клопотанням від 07.01.2025 надано до матеріалів справи лист від 11 жовтня 2024 року за № 183/ВООЗ, за змістом якого заява громадянина ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації комісією позитивно розглянута (протокол № 39 від 11.10.2024), запропоновано громадянину ОСОБА_1 прийти до ІНФОРМАЦІЯ_7 для отримання довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Отже, станом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції заява громадянина ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації розглянута, позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Разом з цим відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій (бездіяльності) не породжує для останнього і права на захист. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16 та від 15.08.2019 у справі № 340/4630/18. Отже, суд апеляційної інстанції констатує відсутність на час звернення з апеляційною скаргою порушення прав та інтересів позивача, що є підставою для залишення її без задоволення. Інші аргументи позивача, наведені ним в апеляційній скарзі та клопотанні, висновків суду не спростовують. Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 520/18459/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк