Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/4918/24

21.01.25 33/812/9/25 Миколаївський апеляційний суд Справа № 33/812/9/25 Головуючий суду І інстанції Категорія: ст. 485 МК України суддя Демінська О.І. Суддя апеляційного суду Чебанова-Губарєва Н.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2025 року м. Миколаїв Суддя судової палати у кримінальних справах Миколаївського апеляційного суду Чебанова-Губарєва Н.В., за участю секретаря Кушнікової К.-Е.А., захисника Абрамчука М.С., представника Миколаївської митниці ДМС України Квасниці Ю.А., розглянула апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 Абрамчука М.С. на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2024 року якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 10.11.2022 р. працював на посаді директора ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ», мешкає в АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 100 % несплаченої суми митних платежів, що становить 2 420 502,13 грн. За постановою судді, в період з 17.10.2022 р. по 10.11.2022 р., до митного посту «Первомайськ» Миколаївської митниці звернувся представник ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ» Дегтяренко Р.С., що діяв на підставі Довіреності № 1 від 13.10.2022 р., яка видана директором ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ» ОСОБА_1 , із заявами для отримання сертифікатів з перевезення товарів з України за формою «EUR.1» з метою експорту до країн Європейського Союзу товару «Насіння соняшнику, не для сівби, не подрібнене, у лушпинні чорного кольору, не лущене, для харчової олійної промисловості, українського походження, врожаю 2021/2022 року» загальною кількістю 3 286 599 кг. У якості підстави для отримання сертифікатів з перевезення товарів з України за формою «EUR.1», до митниці були надані наступні супровідні документи: копія зовнішньоекономічного контракту № 1 від 01.10.2022 р., який укладений між ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ» в особі директора цього товариства ОСОБА_1 та компанією «Veles V s.r.o.» ; копія додатку № 1 від 01.10.2022 р. до зовнішньоекономічного контракту № 1 від 01.10.2022 р.; копія додатку № 2 від 20.10.2022 р. до зовнішньоекономічного контракту № 1 від 01.10.2022 р.; копія додатку № 3 від 10.10.2022 р. до зовнішньоекономічного контракту № 1 від 01.10.2022 р.; invoice (інвойси) у кількості 149 шт., що видані та підписані директором ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ» ОСОБА_1 ; декларації експортера б/н у кількості 149 шт.; декларації постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження б/н у кількості 149 шт. Згідно з Деклараціями постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження, задекларовано, що товар «Насіння соняшнику, не для сівби, не подрібнене, у лушпинні чорного кольору, не лущене, українського походження, врожаю 2021/2022 року», товарна позиція (120600 УКТЗЕД) має преференційний статус походження з України відповідно до правил походження в рамках вільної торгівлі з ЄС. Відповідно до декларацій експортера, що є невід`ємною частиною відповідних заяв для отримання сертифікатів з перевезення товарів з України за формою «EUR.1», заявлено, що виробником товару «Насіння соняшнику, не для сівби, не подрібнене, у лушпинні чорного кольору, не лущене, українського походження, врожаю 2021/2022 року» є ТОВ «АГРОФІРМА «СТАРЕ». В період з 17.10.2022 р. по 10.11.2022 р., на товар «Насіння соняшнику, не для сівби, не подрібнене, у лушпинні чорного кольору, не лущене, для харчової олійної промисловості, українського походження, врожаю 2021/2022 року» у кількості 3 286 599 кг. видано 149 сертифікатів з перевезення товарів з України за формою «EUR.1». В період з 17.10.2022 р. по 10.11.2022 р., з метою здійснення митного контролю та оформлення поставок вищевказаного товару за зовнішньоекономічним контрактом № 1 від 01.10.2022 р., до Миколаївської митниці, митним брокером ТОВ «ПРЕСТИЖ ЮГ» в особі агента з митного оформлення ОСОБА_2 , на підставі Договору про надання послуг митного брокера від 17.10.2022 р. № 17/10-22, що укладений з ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ», в особі директора ОСОБА_1 , засобами електронного зв`язку були подані до митного оформлення електронні митні декларації типу «ЕК10АА». Згідно з даними вказаних митних декларацій відправником, продавцем та експортером товару виступало ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ», яким було використано преференцію «410» (графа 36 МД), тобто преференцію передбачену для товарів, що вивозяться з України відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі за текстом Угода з ЄС), стаття 31 Угоди, додаток I-C до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (графік скасування вивізного (експортного) мита), при цьому сплачено вивізне (експортне) мито за преференційною ставкою 3,6% від митної вартості зазначеного товару, у сумі 1 361 532,46грн. В період з 17.10.2022 р. по 16.11.2022 р. товар «Насіння соняшнику, не для сівби, не подрібнене, у лушпинні чорного кольору, не лущене, для харчової олійної промисловості, українського походження, врожаю 2021/2022 року» вивезено автомобільним транспортом за межі митної території України. 20.02.2024 р. на запит Миколаївської митниці від 02.02.2024 р. за вих. № 7.16-2/7.16-20-02/14/389 отримано відповідь від ТОВ «АГРОФІРМА «СТАРЕ»» (лист від 20.02.2024 р. вих. № 6), згідно з даними якої ТОВ «АГРОФІРМА «СТАРЕ»» не здійснювало продаж насіння соняшнику ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ». Під час проведення перевірки листами від 05.03.2024 р. вих. № 7.16-2/7.16-20-02/13/735 та № 7.16-2/7.16-20-02/13/736, від 24.04.2024 р. № 7.16-2/20-02/13/1231 та № 7.16-2/20-02/13/1232 Миколаївська митниця звернулась до ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ» та ОСОБА_1 , з метою повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а також отримання інформації та документів щодо постачальника та виробника товару «насіння соняшнику». Станом на 30.04.2024 р. ОСОБА_1 до митниці не прибув, будь-яких пояснень та документів не надав. Недобір митних платежів різниця між сумою експортного мита (за ставкою 10%), що передбачена Законом України від 10.09.1999 №1033-XIV «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» та сумою експортного мита (за ставкою 3,6 %), що була нарахована та сплачена за МД типу «ЕК10АА» становить 2 420 502,13 грн. Таким чином, директором ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ» ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів щодо товару «Насіння соняшнику, не для сівби, не подрібнене, у лушпинні чорного кольору, не лущене, для харчової олійної промисловості, українського походження, врожаю 2021/2022 року» загальною кількістю 3 286 599 кг., шляхом заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей щодо країни походження (виробника товару), що призвело до несплати митних платежів у розмірі 2 420 502,13 грн., чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 485 МК України. В апеляційній скарзі захисник Абрамчук М.С. просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою провадження у справі про порушення митних правил, за протоколом про порушення митних правил № 0019/50400/24 від 30.04.2024 р., щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Захисник звертає увагу суду на те, що оскаржувана постанова взагалі не містить аналізу практики з подібних спорів, не відображено обставин, які характеризують інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення способу, місця та інших особливостей його вчинення. Суддею не встановлено чи законно скасовані, і коли визнано недійсним сертифікати про походження EUR 1, які надані експортеру ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ», саме митним органом. Не з`ясовано чи подавали митні органи запити до країни ввезення товару про наявність сумнівів щодо походження товару та прохання перевірки відповідного сертифікату EUR

1. Не обґрунтовано, яке відношення підприємство ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ», як підприємство/покупець в подальшому експортер товарів, має чи мала до реєстрації накладних чи господарської діяльності іншого підприємства/постачальника, а саме ТОВ «АГРОФІРМА «СТАРЕ». Не враховано і того факту, що на момент складання протоколу громадянин ОСОБА_1 не був керівником ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ». На думку сторони захисту, при митному оформленні товару декларантом були подані всі документи, передбачені як обов`язкові, які були оформлені у встановленому чинним законодавством порядку та містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації товару, в тому числі рахунок-фактура (інвойс) та сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR. Подані документи, зокрема, інвойси, сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR 1 не містили розбіжностей, ознак підробки та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, митним органом не надано жодних належних та допустимих доказів, які б містили фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, можливо було б стверджувати про подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, який було переміщено через митний кордон України. Митні декларації були прийняті митним органом без зауважень з випуском товару. Право на преференцію № 410 під час митного оформлення товару насіння соняшнику підтверджується сертифікатами з перевезення (походження) товару EUR. 1 або EUR-MED. Таким чином, основним, документом, який підтверджує преференційний характер походження товару в рамках ГІВЗВТ є сертифікат з перевезення товару EUR

1. Постановою Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 816/4805/15, встановлено, що сертифікат про перевезення товару є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому для його спростування такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону нечинним, підробленим чи недійсним. Водночас, митним органом не скасовано та не визнано недійсним сертифікат про походження EUR 1, наданого експортеру ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ», а відповідно і чинність права на преференцію. До того ж, у матеріалах адміністративної справи відсутні будь які відомості про запит країни ввезення товару про наявність сумнівів щодо походження товару та прохання перевірки відповідного сертифікату, що відповідно до п. 3 Порядку верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України, є обов`язковим. Також апелянт звертає увагу на тому, що митним органом та суддею місцевого суду не спростовано того факту, що насіння соняшнику, яке експортувалося ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ» не вироблено в Україні, що свідчить про відсутність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, вважає, що митним органом та суддею місцевого суду не доведено факту подання ОСОБА_1 до митниці неправдивої інформації чи документів, необхідних з питань зазначених в статті 485 МК України. Заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги, думку представника Миколаївської митниці ДМС України, який не вбачав підстав для задоволення скарги захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Диспозицією ч. 1 ст. 485 МК України передбачено настання адміністративної відповідальності за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Так, виходячи зі зміст ст. 485 України, можна визначити наступні об`єктивні сторони адміністративного правопорушення передбаченого вищевказаною статтею КУпАП, зокрема: 1) заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості; 2) та/або надання з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру митному органу доходів і зборів документів, що містять такі неправдиві відомості; 3) або несплата митних платежів у строк, встановлений законом; 4) або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів; 5) використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Таким чином, для притягнення до відповідальності за ст. 485 МК України необхідно доведення факту наявності прямого умислу із спеціальною метою заявлення у митній декларації, зокрема, неправдивих відомостей, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів. Відповідно до вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Твердження апелянта з приводу того, що на момент складання протоколу громадянин ОСОБА_1 не був керівником ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ», у зв`язку з чим він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, апеляційний суд відхиляє виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 293 МК України особою, на яку покладається обов`язок зі сплати митних платежів, є декларант. У відповідності до п. 8 ст. 4 МК України, декларант це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Відповідно до частини 2 статті 459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами посадові особи цих підприємств. Посадова особа підприємства керівник та інші працівники підприємства (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за виконання вимог, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи. За приписами ч. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант, або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Статтею 485 МК України встановлена відповідальність за вчинення дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості. Суб`єктивна сторона характеризується умисною або необережною (самовпевненість чи недбалість) формами вини. Ставлення винного до наслідків у вигляді недоборів митних платежів, за відсутності ознак злочину, може характеризуватися непрямим умислом або необережністю. Для кваліфікації дій за ст. 485 МК України не мають значення мотив і мета їх учинення, а також те, чи настали шкідливі наслідки. Незважаючи на те, що на момент складання протоколу ОСОБА_1 не є директором товариства, саме він, діючи на посаді директора під час подання документів, підписував довіреності, інвойси та інші документи, що містили недостовірні відомості. На підставі викладеного, доводи апелянта, щодо неналежного суб`єкта є безпідставними, оскільки на момент митного оформлення, ОСОБА_1 обіймав посаду директора ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ» та його дії мали вирішальне значення у вчиненні правопорушення. Твердження апелянта щодо порушення процедури верифікації сертифікатів є безпідставним, виходячи з того, що митний орган, діючи у межах своїх повноважень та відповідно до встановленого порядку верифікації сертифікатів EUR.1, здійснив перевірку достовірності відомостей, наданих експортером для отримання цих сертифікатів. У ході перевірки було встановлено, що основний документ, на якому ґрунтувалося підтвердження походження товару, містив неправдиві дані: ТОВ «АГРОФІРМА «СТАРЕ»» у своєму листі від 20.02.2024 р. підтвердило, що не здійснювало продаж насіння соняшнику ТОВ «ТВЕНТЕ ВОЛЕ». Таким чином, сертифікати EUR.1, видані на підставі цих даних, автоматично втрачають чинність, оскільки їхня правомірність залежить від достовірності наданої інформації. Крім того, апелянт помилково стверджує, що митний орган був зобов`язаний звертатися із запитом до країни ввезення товару. Відповідно до чинного законодавства, така вимога не є обов`язковою у випадках, коли порушення встановлено безпосередньо в Україні. Факт надання недостовірних відомостей виявлено в результаті аналізу поданих документів та отриманої відповіді від виробника товару, що є достатньою підставою для висновку про неправомірність використання сертифікатів EUR.1, оскільки вони не підтверджують реальний преференційний статус товару. Отже, дії митного органу щодо перевірки сертифікатів EUR.1 та встановлення порушення відповідають законодавству і є належними та допустимими. З приводу посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 816/4805/15, апеляційний суд зазначає, що вона не стосується ситуацій, де сертифікати видані на основі завідомо недостовірних даних. В той час як у даному випадку недійсність сертифікатів EUR.1 випливає з документів, що підтверджують відсутність реального походження товару з України, а не з технічних помилок чи процедурних порушень. Інші доводи апеляційної скарги не містять покликання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Відповідно до приписів п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що доводи захисника не спростовують наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини, а тому висновок судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, є законим та обґрунтованим. Суддя місцевого суду повно, об`єктивно та всебічно розглянув справу, та дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винуватим та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, а відтак підстави для скасування постанови місцевого суду відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу захисника Абрамчука М.С. залишити без задоволення. Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2024 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Н.В. Чебанова-Губарєва