Постанова 4812 № 474/790/24

22.01.25 22-ц/812/189/25 Єдиний унікальний номер судової справи: 474/790/24 Номер провадження: 22-ц/812/189/25 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 січня 2025 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів: Лівінського І.В., Локтіонової О.В., із секретарем судового засідання Носіковим І.М. за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2024 року, ухваленого під головуванням судді Сокола Ф.Г., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі - АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и л а: У липня 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обгрнунтовано тим, що 30 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету заяву до договору про надання банківських послуг від 30 січня 2018 року. Положеннями анкети заяви визначено, що анкета заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір про надання банківських послуг та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 70 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Станом на 28 грудня 2022 року у відповідачки прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення 5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Цього ж дня Банк направив відповідачці «пуш» - повідомлення про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідачка заборгованість не погасила. Посилаючись на викладене та порушення відповідачкою своїх зобов`язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 09 травня 2024 року, яка становить 105 738,49 грн та складається із загального залишку заборгованості на наданим кредитом (тілом кредиту). Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2024 року в задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 січня 2018 року у розмірі 105 738, 49 грн відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості в розмірі 105 738, 49 грн є безпідставними, необґрунтованими та незаконними, оскільки кошти які були спрямовані на погашення основного боргу за кредитом, на 18 892, 80 грн перевищують суму отриманих відповідачкою від позивача кредитних коштів. За такого суд дійшов висновку про відсутність у відповідачки жодної заборгованості за кредитним договором, укладеним 30 січня 2018 року, а тому відмовив у задоволенні позову. Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, прийнятим всупереч норм процесуального права, ухваленим за неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до порушення прав, свобод та законних інтересів Банку, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Банк зазначав, що ухвалюючи рішення судом не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, а тому суд дійшов передчасного висновку щодо того, що Клієнт не був ознайомлений із вищевказаними Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Уклавши договір шляхом підписання анкети-заяви, відповідачка до укладання договору була ознайомлена в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та отримала відповідні документи від Банку та погодилася з ними (п.2.11 розділу І Умов і правил). Відповідачка повідомила про свою згоду з вищевказаними умовами, на підтвердження чого у мобільному додатку нею було введено ОТР-пароль, який попередньо був надісланий на мобільний номер. Поміж цього вона підтвердила, що анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком її підпису (п.9 Анкети-заяви), підтвердила що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (п.6 Анкети-заяви). Також позивач, вказував, що все вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб договору, у тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння ними електронного цифрового підпису. Звертав увагу, що Умови обслуговування рахунків фізичної особи АТ «Універсал Банк» також опубліковані на офіційному сайті Банку та публічно доступні в режимі реального часу для ознайомлення за посиланням http://www.monobank.ua/terms. Враховуючи, що у відповідачки прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, тому вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідачка на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 Розділу II Умов, кредит став у форму «на вимогу». У зв`язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 105 738, 49 грн. Відзив на апеляційну скаргу не надходив Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, 30 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету заяву до договору про надання банківських послуг від 30 січня 2018 року (а.с. 16). В Анкеті-заяві зазначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву, відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. Згідно пункту 3 Анкети-заяви, відповідачка беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти її про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Крім того в пункті 6 Анкети-заяви зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з договором. Також я визнаю, що удосконалений електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису». «Усе листування щодо цього договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору2 (пункт 11 Анкети-заяви). Після підписання Анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку - зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача повернути кредитні кошти та оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно Тарифів та повернути кредит. Сторони приступили до виконання своїх зобов`язань. Матеріалами справи підтверджено, що позивач відкрив відповідачці картковий рахунок та видав кредитну картку типу рахунку Чорна картка № НОМЕР_1 , яка була активною до 09/24 (а.с. 116). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 09 травня 2024 року у відповідачки утворилася заборгованість в розмірі 105 738,49 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) ( а.с. 6-15). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що "у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів". У постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: "в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)". На застосуванні таких правових позицій наголошується в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 за позовом АТ «Універсал Банк» до фізичної особи про стягнення заборгованості. У справі, що переглядається апеляційним судом, в анкеті-заяві від 30 січня 2018 року відповідачка просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов договору, порядок повернення кредитних коштів, зокрема, строки та розміри здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка та відповідальність позичальника за невиконання умов договору не визначена (а.с. 16). Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, Банк не пред`явив. Так зі змісту Анкети-заяви від 30 січня 2018 року, наданої позивачем, вбачається, що укладання договору (підписання заяви) відбулося власноручно як зі сторони уповноваженого представника позивача так і відповідачкою. Відомостей щодо використання відповідачкою згенерованого електронного підпису матеріали справи не містять та позивачем не доведено, всупереч положенням статті 81 ЦПК України, що сторонами укладено електронний договір з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про електронну комерцію». Отже, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію», та оскільки анкета-заява, а отже і договір про надання банківських послуг між сторонами не підпадають під дію цього закону. Долучені до позовної заяви Умови і правилами обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків, на які позивач посилається як на підставу для своїх позовних вимог, відповідачкою не підписані (а.с.17-29). До позовної заяви позивач додав Витяг з тарифів чорної картки monobank, в якому визначено умови користування кредитними коштами, порядок розрахунків, обумовлено сплату коштів за користування кредитними коштами та визначено розміри і порядок застосування штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору (а.с.30-31). Однак, вказаний витяг не містить даних про ознайомлення позичальниці ОСОБА_1 з наведеними тарифами. Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків, що підписана відповідачко 30 січня 2018 року, не містить відомостей, якого саме виду платіжну кредитну карту вона отримала, та з якими тарифами була ознайомлена. З огляду на вищезазначене, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відповідачка була ознайомлена та погодилась з умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків шляхом отримання їх у мобільному додатку, а також, що ці умови та правила, є загальнодоступними та розміщені на офіційному сайті фінансової установи, оскільки такі твердження ґрунтуються на припущеннях, що є неприйнятним з огляду на приписи частини шостої статті 81 ЦПК України. До того ж зазначені Умови та правила, а також тарифи є мінливими та змінюються Банком, що підтверджується змістом апеляційної скарги. За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи не є складовою укладеного сторонами договору та не визначають його суттєві умови, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом, а колегія суддів відхиляє доводи про помилковість таких висновків в апеляційній скарзі, які суперечать наведеним положенням закону та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Підписавши анкету-заяву, пройшовши ідентифікацію клієнта, відповідачка уклала з позивачем договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтвердила своїм підписом на заяві, в межах умов якого отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Такий договір є укладеним, оскільки дотримано вимоги до письмової форми (укладений шляхом підписання документу) і сторони, таким чином, дійшли згоди щодо істотних умов, притаманних даному виду договору. Кредитна картка - це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту. Згідно наданих позивачем доказів щодо руху коштів на рахунку, відкритому на ім`я відповідачки після укладання договору про надання банківських послуг відповідачка отримала кредитну картку, за допомогою якої використовувала кредитні кошти, надані позивачем (а.с. 96-115). Таким чином Банк надав відповідачці грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки. Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. В силу частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Банк виконав передбачені Договором зобов`язання, надавши відповідачці кредит у вигляді ліміту. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунку, відповідачка використовувала кредитні кошти та тривалий час проводила виплати з їх повернення. Звертаючись з позовом, Банк зазначав, що у відповідачки утворилась заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), яка станом на 09 травня 2024 року складає 105 738,49 грн. Враховуючи, що в Анкеті-заяві від 30 січня 2018 року розміри процентної ставки не визначені, строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним нарахування позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами, списання Банком внесених боржником в рахунок погашення кредиту коштів та зарахування цих коштів на погашення відсотків, що призвело до збільшення суми заборгованості за тілом кредиту за рахунок протиправно списаних банком відсотків. Судом першої інстанції правильно встановлено що за інформацією, яка міститься у виписці з банківського рахунку, ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості. За користування кредитними коштами відповідачка сплачувала не обумовлені договором відсотки, загальний розмір яких склав 119 073, 92 грн, що складає більше, ніж розмір заборгованості за тілом кредиту, визначений позивачем в позовній заяві. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення в повному обсязі позовних вимог АТ «Універсал Банк», оскільки такі вимоги не відповідають обставинам справи та вимогам законодавства. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, оскільки його ухвалено з дотриманням вимог матеріального закону, який регулює спірні правовідносини, та дотриманням вимог процесуального законодавства. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то у колегії суддів з урахуванням положень частини тринадцятої статті 141 ЦПК України відсутні підстави для розподілу судових витрат, які в цій справі покладаються на позивача. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення. Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку і випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді І.В. Лівінський О.В. Локтіонова Повний текст постанови складено 22 січня 2025 року .