Постанова 4812 № 484/3989/24

26.02.25 22-ц/812/422/25 Єдиний унікальний номер судової справи: 484/3989/24 Номер провадження 22-ц/812/422/25 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 лютого 2025 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Локтіонової О.В., Ямкової О.О., із секретарем судового засідання Травкіною В.Р., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 грудня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Мельничука О.В., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі - АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а: У липні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 19 грудня 2018 року. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 85 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Банк взяті на себе зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, натомість ОСОБА_1 не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, внаслідок чого станом на 26 травня 2024 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 102 140,72 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за тілом кредиту 102 140,72 грн. Посилаючись на викладене АТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором від 19 грудня 2018 року у розмірі 102 140,72 грн. У відзиві на позов, представник відповідача адвокат Філатов І.Л. заперечував проти задоволення позову, оскільки позивачем не доведено, у тому числі документально не забезпечено, що відповідачем прийнято шляхом підписання Умови і правила банківського обслуговування на підставі яких у подальшому було проведено розрахунок заборгованості та які саме Умови і правила банківського обслуговування були доведені до відповідача на момент підписання анкети-заяви від 19 грудня 2018 року та чи не різняться такі умови і правила від умов і правил, наданих позивачем до суду. У відповіді на відзив представник АТ «Універсал Банк» просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні послуг щодо продуктів monobank. Подібний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року, справа №342/180/17. Складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Тіло кредиту - це та сума, на яку оформляється кредитний договір в яку не входять відсотки по кредиту, пеня, штрафи, комісійні та інше, які були нараховані банком та включені в заборгованість по тілу кредиту. У довідці про розмір встановленого ліміту вбачається, що станом на 09 січня 2022 року кредитний ліміт був встановлений у розмірі 85 000 грн, тобто тіло б кредиту мало складати саме 85 000 грн, а не 102 140,72 грн. Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Так, згідно п. 2.11 розділу І Умов і правил Клієнт, уклавши Договір, шляхом підписання Анкети-заяви, підтверджує, що Клієнт до укладання ним Договору, був ознайомлений в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та отримав відповідні документи від Банку і погоджується з ними. Таким чином, позивач вважає, що на момент підписання Анкети-заяви від 19 грудня 2018 року, відповідач ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту та повідомив про свою згоду з умовами надання банківських послуг, які надає позивач за Договором про надання банківських послуг «Monobank», на підтвердження чого у мобільному додатку відповідачу було введено OTP-пароль, який попередньо був надісланий на зазначений ним мобільний номер. Банк вважає, що вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння ними електронного цифрового підпису (аналога власноручного підпису). Крім цього, Клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов`язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і Правил, що розташовані за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього (п. 4 Розділу І Умов і Правил). Також звертає увагу, що Витяг з Умов та Тарифи за карткою Monobank, що наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювались та доповнювались у відповідності до вимог діючого законодавства. Актуальні редакції, згоду на які, були надані відповідачкою, шляхом, зокрема та не виключно, проведенням банківських операцій були доступні на постійній основі у публічному доступі на офіційному сайті Банку за посиланнями https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку. Тобто, та редакція Умов та правил, що наявна у матеріалах справи може носити показовий характер та може змінюватись та доповнюватись позивачем. Однак, у суду першої інстанції, під час ухвалення рішення був безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що доступні в публічному доступі (як то наприклад, актуальної редакції кодексів, нормативно-правових актів, постанов, судової практики та ін.) в режимі реального часу на офіційному сайті Банку https://www.monobank.ua/terms, про що було зазначено останнім у позовній заяві (див. зображення №4). Враховуючи, що у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.17 п.5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, тому вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 Розділу II Умов, кредит став у форму «на вимогу». Крім того, судом не взято до уваги, що заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростували як факт надання кредиту у розмір, визначений кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Доказів, які б спростували правильність наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача адвоката Філатова І.Л. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (а.с. 10). В Анкеті-заяві зазначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. Згідно пункту 3 Анкети-заяви, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Крім того в пункті 6 Анкети-заяви зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з договором. Також я визнаю, що удосконалений електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису». «Усе листування щодо цього договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору» (пункт 11 Анкети-заяви). Після підписання Анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку - зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача повернути кредитні кошти та оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно Тарифів та повернути кредит. Сторони приступили до виконання своїх зобов`язань. Матеріалами справи підтверджено, що позивач відкрив відповідачці картковий рахунок та видав кредитну картку типу рахунку Чорна картка № НОМЕР_1 , строк дії до 10/24 (а.с.97). У період з 24 січня 2019 року до 09 січня 2022 року розмір встановленого Банком кредитного ліміту збільшувався з 5000 грн до 85 000 грн (а.с.98). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 26 травня 2024 року у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 102 140,72 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) ( а.с. 6-9). Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що розрахунок заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Між тим, з таким висновком суду погодитися не можливо з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів». У постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)». На застосуванні таких правових позицій наголошується в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 за позовом АТ «Універсал Банк» до фізичної особи про стягнення заборгованості. У справі, що переглядається апеляційним судом, в анкеті-заяві від 19 грудня 2018 року відповідач просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов договору, порядок повернення кредитних коштів, зокрема, строки та розміри здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка та відповідальність позичальника за невиконання умов договору не визначена (а.с. 10). Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, Банк не пред`явив. Так зі змісту Анкети-заяви від 19 грудня 2018 року, наданої позивачем, вбачається, що укладання договору (підписання заяви) відбулося власноручно як зі сторони уповноваженого представника позивача так і відповідачем. Відомостей щодо використання відповідачем згенерованого електронного підпису матеріали справи не містять та позивачем не доведено, всупереч положенням статті 81 ЦПК України, що сторонами укладено електронний договір з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про електронну комерцію». Отже аргумент апеляційної скарги про те, що посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію», відхиляється, оскільки анкета-заява, а отже і договір про надання банківських послуг між сторонами не підпадають під дію цього закону. Долучені до позовної заяви Умови і правилами обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків, на які позивач посилається як на підставу для своїх позовних вимог, відповідачем не підписані (а.с.11-23). До позовної заяви позивач додав Витяг з тарифів чорної картки monobank, в якому визначено умови користування кредитними коштами, порядок розрахунків, обумовлено сплату коштів за користування кредитними коштами та визначено розміри і порядок застосування штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору (а.с.24-25). Однак, вказаний витяг не містить даних про ознайомлення позичальника ОСОБА_1 з наведеними тарифами. Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків, що підписана відповідачем 19 грудня 2018 року, не містить відомостей, якого саме виду платіжну кредитну карту він отримав, та з якими тарифами був ознайомлений. З огляду на вищезазначене, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відповідач був ознайомлений та погодився з умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків шляхом отримання їх у мобільному додатку, а також, що ці умови та правила, є загальнодоступними та розміщені на офіційному сайті фінансової установи, оскільки такі твердження ґрунтуються на припущеннях, що є неприйнятним з огляду на приписи частини шостої статті 81 ЦПК України. До того ж зазначені Умови та правила, а також тарифи є мінливими та змінюються Банком, що підтверджується змістом апеляційної скарги. За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи не є складовою укладеного сторонами договору та не визначають його суттєві умови, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом, а колегія суддів відхиляє доводи про помилковість таких висновків в апеляційній скарзі, які суперечать наведеним положенням закону та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Підписавши анкету-заяву, пройшовши ідентифікацію клієнта, відповідач уклав з позивачем договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтвердив своїм підписом на заяві, в межах умов якого отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Такий договір є укладеним, оскільки дотримано вимоги до письмової форми (укладений шляхом підписання документу) і сторони, таким чином, дійшли згоди щодо істотних умов, притаманних даному виду договору. Кредитна картка - це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту. Згідно наданих позивачем доказів щодо руху коштів на рахунку, відкритому на ім`я відповідача після укладання договору про надання банківських послуг відповідач отримав кредитну картку, за допомогою якої використовував кредитні кошти, надані позивачем (а.с. 76-96). Таким чином Банк надав відповідачу грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки. Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. В силу частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Банк виконав передбачені Договором зобов`язання, надавши відповідачу кредит у вигляді ліміту. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунку, відповідач використовував кредитні кошти та тривалий час проводив виплати з їх повернення. Звертаючись з позовом, Банк наполягав на тому, що у відповідача утворилась заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), яка станом на 26 травня 2024 року складає 102 140,72 грн. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивач здійснив неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Отже, у цьому конкретному випадку апеляційний суд повинен був належним чином дослідити поданий банком розрахунок кредитної заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування. За інформацією, яка міститься у виписці з банківського рахунку, ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості. За користування кредитними коштами відповідач сплачував не обумовлені договором відсотки. У період з 21 грудня 2018 року по 01 жовтня 2022 року загальний розмір сплачених ОСОБА_1 відсотків становить 53 800,17 грн. (а.с.6-9, 76-96). Враховуючи, що в Анкеті-заяві від 19 грудня 2018 року розміри процентної ставки не визначені, строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, а відтак, колегія судів вважає неправомірним та безпідставним нарахування позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами, списання Банком внесених боржником в рахунок погашення кредиту коштів та зарахування цих коштів на погашення відсотків, що призвело до збільшення суми заборгованості за тілом кредиту за рахунок протиправно списаних банком відсотків. За такого, розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 48 340, 55 грн (102 140,72 грн 53 800, 17 грн). На встановлене суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. За таких обставин рішення суду на підставі п.1,2 чт. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2018 року станом на 26 травня 2024 року у розмірі 48 340,55 грн, яка складається з тіла кредиту. Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, задовольнив частково позовні вимоги на 47,32%, а відтак з відповідача на користь позивач підлягає стягненню 3 582,12 грн судового збору (1432,85 грн - за подачу позову + 2 149,27 грн - за розгляд справи в суді апеляційній інстанції.) Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2018 року станом на 26 травня 2024 року у розмірі 48 340,55 грн, яка складається з тіла кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 3 582,12 грн судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова О.О. Ямкова Повний текст постанови складено 26 лютого 2025 року.