Ухвала КАС ВС № 140/9340/24

УХВАЛА 21 січня 2025 року м. Київ справа № 140/9340/24 адміністративне провадження № К/990/260/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., суддів - Жука А.В., Мартинюк Н.М., перевіривши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №140/9340/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про: - визнання протиправними дій щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення січень 2008 року та з 1 березня 2018 року по 13 травня 2024 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; - зобов`язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та з 1 березня 2018 року по 13 травня 2024 року включно із встановленням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 1 березня 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 1 березня 2018 року із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (з урахуванням виплачених сум) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, відповідач подав касаційну скаргу. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298 КАС України. У поданій касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку. Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 10 грудня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд" , що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа. На виконання вимог вказаної ухвали скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до вирішення справи по суті, яке обґрунтовує відсутністю належного бюджетного асигнування для сплати судового збору. Апеляційний суд зазначив, що відсутність коштів у сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами. Проте, скаржником не надано суду доказів на підтвердження неможливості своєчасної сплати судового збору. За наведених обставин, апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору. Враховуючи викладене, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №140/9340/24 повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298 КАС України, оскільки останнім недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк усунуто не було. При цьому, Суд зауважує, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі. Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків. Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків, правильно застосував положення частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. При цьому, Суд зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №140/9340/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк