Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/1818/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1818/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 21 січня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення №241670067188 від 19.03.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області призначити пенсію за віком з 23.01.2024 року. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №241670067188 від 19.03.2024 р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 01.11.1989 по 31.08.2000. Також, суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2024 року про призначення пенсії за віком із прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обгрунтовуючи вимоги апеляційних скарг, відповідачі відзначають про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія встановила наступне. 11.03.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії по віку. На день звернення із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 60 років. За принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 19.03.2024 №241670067188 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. За наданими документами до загального страхового стажу не зараховано період трудової діяльності, зокрема з 01.11.1989 по 31.08.2000, оскільки в трудовій книжці наявне виправлення у даті наказу про прийняття на роботу; період підприємницької діяльності з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.12.2000 по 28.02.2001, з 01.05.2001 по 31.05.2001, з 01.07.2001 по 31.07.2001, з 01.07.2002 по 31.07.2002, з 01.01.2003 по 31.01.2003, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.07.2003 по 31.07.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України; - періоди підприємницької діяльності з 01.03.2004 по 31.03.2004, з 01.05.2004 по 31.05.2004, з 01.06.2004 по 30.06.2004, з 01.09.2004 по 30.09.2004, з 01.01.2005 по 28.02.2005, з 01.02.2006 по 28.02.2006, з 01.07.2006 по 31.07.2006, з 01.02.2007 по 28.02.2007, з 01.01.2008 по 31.01.2008 з 01.08.2008 по 31.08.2008, з 01.01.2009 по 31.01.2009, з 01.01.2010 по 31.01.2010, з 01.01.2011 по 28.02.2011, з 01.12.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2012, з 01.01.2015 по 30.04.2017, з 01.03.2023 по 29.02.2024 оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків. Не погоджуючись з не зарахуванням періоду трудової діяльності з 01.11.1989 по 31.08.2000, позивач звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Згідно з ст. ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Трудовий стаж встановлюється на підставі уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці. Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 (адміністративне провадження № К/9901/24469/18). Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком слугувало виявлене пенсійним органом в трудовій книжці позивача, а саме в записі № 5, виправлення в даті наказу про призначення. Надаючи оцінку вказаній обставині, судова колегія враховує наступне. Відповідно до п.1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається. Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу. Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією. Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. У період внесення записів після 1993, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58). Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносились відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період. Так, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач у період з 01.11.1989 по 31.08.2000 року працювала на посаді керівника гуртка на фортепіано будинку культури мотозаводу. Вказане зокрема підтверджується трудовим договором від 29.10.1989 р. При цьому, суд першої інстанції підставно надав критичну оцінку доводам відповідача в обгрунтування підстав для відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача, оскільки, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 у випадку порушення порядку ведення трудової книжки, не передбачає настання негативних наслідків чи відповідальності для особи, щодо якої вона складена. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18). Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17. Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 вказав, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відтак, враховуючи, що період роботи позивача з 01.11.1989 по 31.08.2000 підтверджений записом у трудовій книжці, а тому останній підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача у повному обсязі. Водночас, судова колегія вважає також доцільним обраний судом першої інстанції спосіб поновлення прав позивача шляхом зобов`язання пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В даному випадку, суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, з чим погоджується і судова колегія. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.