Постанова 4856 № 240/10649/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10649/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 15 січня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Гонтарука В. М. Сторчака В. Ю. , за участю: секретаря судового засідання: Човган А. В., представника позивача: Чепури І.В. представника відповідача: Мазур О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною відмову, стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив: -визнати протиправною відмову в поверненні коштів Головного управління ДПС у Житомирській області, викладену у листі № 1566/06-30-09-05-10 від 24.01.2024; -стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_1 в АБ "УКРГАЗБАНК", переплату по акцизному податку на пальне в розмірі 1 306 773,00 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року позов задоволено частково: -визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області щодо відмови в поверненні помилково сплаченого податку, яка викладена у листі № 1566/06-30-09-05-10 від 24.01.2024; -зобов`язано Головне управління ДПС у Житомирській області підготувати висновок на підставі заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 15.01.2024 року F1302001 про повернення переплати по акцизному податку на пальне в розмірі 1 306 773,00 грн. з відповідного бюджету та подати його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. В решті позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , зареєстрований як платник акцизного податку 12.07.2022 року за №6280 та платником податку на додану вартість. 30 листопада 2023 року, платіжною інструкцією №736, під час сплати податку на додану вартість в сумі 1 306 773,00 грн ФОП ОСОБА_1 помилково перераховано кошти на електронний рахунок НОМЕР_2 замість вірного рахунку НОМЕР_3 . Протягом операційного дня, 30.11.2023 року, кошти електронного рахунку НОМЕР_4 були списані та зараховані на бюджетний рахунок UA248999980333 l 19344000006795 (акцизний податок на пальне). В зв`язку з вищезазначеним ФОП ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявами про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені: -01.12.2023 року з заявою Fl 302001, реєстраційний номер 43637270, за напрямком перерахування коштів на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов`язання з податку на додану вартість; -12.12.2023 року з заявою F І 302001, реєстрацій номер 44881692, за напрямком перерахування на електронний рахунок з податку на додану вартість; -25.12.2023 року з заявою F1302001, реєстраційний номер 46642020, за напрямком перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку. Головне управління ДПС у Житомирській області, листом за №26733/6/06-30-09-05-10 від 28.12.2023 року повідомило позивача, що його заяви залишені без розгляду, оскільки відсутній законодавчо визначений механізм та умови повернення коштів, які були зараховані та обліковуються на електронному рахунку платника податків. При цьому підтверджено, що станом на 26.12.2023 року в індивідуальній картці платника автоматизованої системи "Податковий блок" по коду платежу 14021900 (акцизний податок на пальне) рахується переплата на загальну суму 1 306 773,00 грн, яка була сплачена на електронний рахунок з акцизного податку та рахується, як сплачена сума акцизного податку в СЕЛ РПСЕ. 15 січня 2024 року позивач повторно звернувся до відповідача з заявою F1302001 про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, реєстраційний номер 2301719, за напрямком перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку. На вказану заяву відповідач направив на адресу ФОП ОСОБА_1 лист за №1566/06-30-09-05-10 від 24.01.2024 року, яким залишив заяву, реєстраційний номер 2301719 від 15.01.2024 року, без задоволення, оскільки в зв`язку із внесенням змін до п.27 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року №408, станом на 22.01.2024 року не затверджено алгоритм дій щодо правил та коригування сум в електронному рахунку платника шляхом їх винесення. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України). Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначено статтею 43 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії територiальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі Порядок № 1146). Так, відповідно до пунктів 43.1, 43.2 та 43.6 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані. Пунктами 43.3 та 43.4 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Згідно з абзацом першим пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац другий пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України). Відповідно до приписів статті 43 Податкового кодексу України обов`язковими умовами надання контролюючим органом висновку про повернення платнику податків надміру сплачених грошових коштів є наявність переплати, відсутність заборгованості зі всіх видів податків та подання платником податків відповідної заяви. Положення статті 43 ПК України узгоджуються з нормами Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 11 лютого 2019 року № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341 (в редакції чинній на час спірних правовідносин). За приписами пункту 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ПК України, а також пункту 2 розділу ІІ Порядку №

60. За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми). Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року (справа № 826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа № 812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа № 826/8802/16), від 5 березня 2019 року (справа № 814/3233/15), від 28 лютого 2019 року (справа № 805/1218/16-а), від 5 лютого 2019 року (справа № 826/7672/17) та від 11 квітня 2023 року (справа № 420/127/21). Пунктом 5 Порядку № 60 встановлено, що якщо за результатами розгляду заяви підрозділом територіального органу ДПС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, встановлено правомірність повернення коштів, працівник цього підрозділу вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів. Внесення до Журналу відмітки про правомірність повернення коштів здійснюється не пізніше 18:00: дев`ятого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних державному бюджету; одинадцятого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами. У разі якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами другим-четвертим цього пункту, підрозділ територіального органу ДПС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови Як з`ясовано під час розгляду справи, відповідач не заперечує, що станом на день звернення до суду в індивідуальній картці платника ФОП ОСОБА_1 автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" по коду платежу 14021900 (акцизний податок на пальне) рахується переплата на загальну суму 1 306 773 гривень, яка була сплачена 30.11.2023 р. платіжним дорученням №585797162 на електронний рахунок з акцизного податку та рахується як сплачена сума акцизного податку в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту в реєстрі сум акцизного податку. Однак, заява про повернення помилково сплачених коштів залишена без задоволення, оскільки відповідач вважає, що не затверджено алгоритм дій щодо правил та коригування сум в електронному рахунку платника шляхом їх винесення. В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що чинним законодавством не передбачено право податкового органу залишати заяву платника податків про повернення помилково сплачених коштів без задоволення з підстав, вказаних відповідачем. При цьому, порядок дій податкового органу після надходження заяви про повернення помилково сплаченого податку чітко встановлено Порядком №60 і відсутність технічної можливості щодо правил та коригування сум в електронному рахунку платника шляхом їх винесення не може бути підставою для невиконання цих дій. Отже, враховуючи, що відсутні інші підстави для відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого податку, відповідач мав підготувати не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подати його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправними дій відповідача, що полягають у відмові в поверненні помилково сплаченого податку та зобов`язання останнього підготувати висновок на підставі заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 15.01.2024 року F1302001 про повернення переплати по акцизному податку на пальне в розмірі 1 306 773,00 грн з відповідного бюджету та подати його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 21 січня 2025 року. Головуючий Граб Л.С. Судді Гонтарук В. М. Сторчак В. Ю.