Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/7083/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1515/25 Справа № 185/7083/23 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Халаджи О. В. суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Головін В.О., повний текст рішення складено 25 вересня 2024 року), В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.09.2005 року у розмірі 33117,93 грн., та судові витрати 2684 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"заборгованість за договором б/н від 05.09.2005 року, станом на 25.04.2023 року, у розмірі 33117.93 гривень, яка складається з наступного: 26717.17 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 0.00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 26717.17 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0.0грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 6400.76грн. заборгованість за простроченими відсотками 0.00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 0.0грн. нарахована пені; 0.0 грн. нарахована комісія. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" витрати по сплаті судового збору в сумі 2684.00 гривень. Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач, та подав апеляційну скаргу,вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження обставин справи. Скаргу мотивує тим, що наданий Банком розрахунок не може бути належним і допустимим доказам наявності боргу та його розміру. У заяві підписаній сторонами відсутній встановлений строк повернення кредитних коштів та відповідальності за його порушення. Зазначає, що Банком не надано доказів встановлення кредитного ліміту та подальшого його збільшення до 31000 грн. ОСОБА_1 просив рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Від представника АТ КБ «ПриватБанк» - Христян О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вказує, що доводи скарги не спростовуються висновків місцевого суду, відповідачем наявна заборгованість не спростована, просила оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить, 33117,93 гривень, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30=90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 05.09.2005 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які згідно до заяви отримані Відповідачем для ознайомлення в письмовій формі Копія «Умов та правила надання банківських послуг» та «Тарифів» додаються до позовної заяви, а з метою підтвердження їх відповідності (автентичності) також надається копія наказу Банку про їх затвердження. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а Відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 31000.00грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Таким чином, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12. Сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд". У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 25.04.2023 року має заборгованість - 33117,93 грн., з яких: 26717.17 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 26717.17 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 6400,76 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.6250,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до статті 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 05 вересня 2005 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитним договір з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 05.09.2005 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Банком до позову було надано Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , з якої вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 05.09.2005 року, що збігається датою укладення кредитного договору та 19.09.2005 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 5000 грн., який у подальшому збільшувався до31000 грн., та 19.12.2019 року було зменшено до 0.00 грн (а.с.17). Також позивачем до матеріалів справи було долучено довідку про видачу ОСОБА_1 кредитних карток(а.с.18) № 545782903456312, дата відкриття 05.09.2005 року, термін дії 09/15; № НОМЕР_1 , дата відкриття 07.05.2013 року, термін дії 06/16; № НОМЕР_2 , дата відкриття 19.07.2016 року, термін дії 03/18; № НОМЕР_3 , дата відкриття 19.09.2014 року, термін дії 09/18; № НОМЕР_4 , дата відкриття 27.02.2017 року, термін дії 09.18; № НОМЕР_5 , дата відкриття 28.02.2017 року, термін дії 09/18; № НОМЕР_6 , дата відкриття 14.01.2016 року, термін дії 08/19; № НОМЕР_7 , дата відкриття 02.10.2018 року, термін діє 07/22. Згідно виписки за договором № за період 05.09.2005-26.04.2023 року, всього витрат: 1047412,32 грн, всього надходжень 1014294,39, баланс на кінець періоду -33117,93 грн. (а.с.37-58). У виписці по картковому рахунку чітко прослідковується, що відповідач користувався всіма отриманими картами!!!, знімав кошти через банкомат, розраховувався кредитною картою за покупки в торгових точках та інше, здійснював погашення заборгованості шляхом поповнення карти готівкою через термінали самообслуговування чи переказом коштів з іншого карткового рахунку. Всі ці операції підтверджують факт отримання кредитних карт та і їх використання, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Отже, апеляційним судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що відповідач уклав з позивачем кредитний договір, шляхом підписання заяви, в якій було узгоджено умови кредитування, отримав від банку грошові кошти, користувався ними, але у визначений договором строк кредитні кошти не повернув ні за тілом кредиту ні за процентами, а тому апеляційний суд вважає, що позовні вимоги Банку обґрунтовані та підлягають повному задоволенню. Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ КБ «ПриватБанк» мав право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої та неповернутої суми кредитних коштів. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2020 року, у справі № 365/159/19 та постанові від 02.12.2020 року, у справі № 161/5267/20. Посилання в апеляційній скарзі про ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі , є безпідставним з огляду на наступне. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21). Отже, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по рахунку з кредитною карткою, є належним доказом користування відповідачем кредитними коштами. Відповідно до вказаної вище виписки, відповідач, активно користувався кредитним лімітом, здійснюючи перекази грошових коштів, оплачуючи покупки в магазинах. Більш того, відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується розрахунком та випискою з особового рахунку. Зазначене свідчить про визнання та приймання ОСОБА_1 , укладення кредитного договору та отримання ним кредитних коштів. Як вбачається з матеріалів справи, позичальником не спростовано твердження позивача про те, що відповідач користувався наданими кредитними коштами. Контррозрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачем також не надано. Посилання відповідача на наявність арешту, а тому він не мав можливості погасити заборгованість є безпідставними, оскільки арешт коштів як банківська операція становить собою зупинення саме видаткові операцій по рахунку, при ньому кошти, що надходять на рахунок, продовжують прийматися арештовується не рахунок, а кошти на ньому. Отже, навіть за наявності накладеного арешту з 19.11.2019р. в сумі 38720 грн. в тому числі на рахунок НОМЕР_8 (остання кредитна карта) ОСОБА_1 не мав обмеження для погашення заборгованості по картковому рахунку та здійснював погашення заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку, в якій з 25.11.2019р. відображено операції по погашенню "Поповнення в терміналі самообслуговування Зарахування решти коштів", "Поповнення готівкою в терміналі самообслуговування". Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду встановила, що на порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 33117,93 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку. Доказів які б свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем не надано. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» Доводи апеляційної скарги не створюють для висновок про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві. Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О. В. Халаджи Т.В. Космачевська Ж.І. Максюта