Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/3108/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3108/23 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О., Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в якому просила, з урахуванням змін: - визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування при призначенні пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" стажу роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.10.1980 по 31.12.2021; - зобов?язати відповідача здійснити призначення, нарахування та виплату пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" стажу роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.10.1980 по 31.12.2021 за винятком періоду роботи фірмі "Аве Марія", зазначеного в трудовій книжці на сторінці 4, 5 (№ запису 5, 6), з дати права за призначенням пенсії з ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року позов задоволено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що трудова книжка позивача видана з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутня дата заповнення). Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавала. В суді першої інстанції її позиція обґрунтовувалась тим, що відповідач безпідставно не зарахував до загального стажу періоди роботи, які підтверджуються трудовою книжкою. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.11.2022 (у віці 59 років) звернулася до Пенсійного фонду з заявою про призначення з ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", у відповідь на яку листом від 29.11.2022 №2600-0204-8/155927 відповідач повідомив, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж складає 18 років 08 місяців 16 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки трудова книжка видана з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме - відсутня дата заповнення (а.с.16). Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що загальний страховий стаж позивача становить понад 29 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788). В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст.1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно з ч.1 ст.9 Закону №1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком. У ст.1 Закону №1058 наведено наступні визначення: пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Частина 1 ст.24 Закону №1058 передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 1 ст.26 наведеного Закону передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Положеннями ст.56 Закону №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058. В силу ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с.7-15), остання містить інформацію про роботу ОСОБА_1 в періоди: - з 01.10.1980 по 02.11.1992 у Домі піонерів Московського району м. Києва; - з 15.10.1993 по 28.05.1993 у фірмі "Аве Марія"; - з 01.04.1994 по 01.06.2004 у фірмі "В.В.В.-Дія"; - з 01.06.2004 по 15.06.2005 у СПД ОСОБА_2 ; - з 02.07.2014 по 02.10.2014 у ТОВ "БК "ГЕОС"; - з 03.10.2014 по 13.08.2020 у ТОВ "ГЕОС-УКБ"; - з 14.08.2020 по 31.12.2021 у ТОВ "Будівельна компанія "Стройка". При цьому, позивач зазначає, що записи №5, 6 у трудовій книжці містять помилку щодо періоду роботи у фірмі "Аве Марія" та стверджує, що вона працювала на вказаній фірні в період з 28.05.1993 по 15.10.1993, однак при заповненні трудової книжки було переплутано місцями дати прийняття на посаду та звільнення, внаслідок чого позивач змінила позовні вимоги, виключивши період роботи у фірмі "Аве Марія" із загального трудового стажу. Натомість, відповідний страховий стаж позивача, який підтверджується трудовою книжкою (за виключенням періоду роботи у фірмі "Аве Марія") складає 31 рік 2 місяці 17 днів. Таким чином, станом на момент досягнення позивачем віку 60 років (ІНФОРМАЦІЯ_2) загальний підтверджений страховий стаж позивача складав 31 рік 2 місяці 17 днів, що є достанім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсійний орган посилається на відсутність у трудовій книжці позивача інформації про дату її видачі. Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на її особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку страхового стажу. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та наявності підстав для задоволення позовних вимог. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 21 січня 2025 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма