Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4743/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4743/24 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У травня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 1/ГУ ПФУ в Черкаській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач 2/ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 11 квітня 2024 року № 971010300037 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII; - зобов`язати ГУ ПФУ у Черкаській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 14 лютого 2024 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 % заробітку, зазначеного в довідках Головного управління Держпродспоживслужби України в Черкаській області від 02 лютого 2024 року № 9, від 13 березня 2024 року №

13. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю відмови пенсійного органу у переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% заробітку, зазначеного у довідках уповноваженого органу. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 11 квітня 2024 року № 971010300037. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області (36000, місто Полтава, вулиця Гоголя, будинок 34, код ЄДРПОУ 13967927) призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 14 лютого 2024 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 % заробітку, зазначеного в довідках Головного управління Держпродспоживслужби України в Черкаській області від 02 лютого 2024 року № 9, від 13 березня 2024 року №

13. У задоволенні інших вимог відмовлено. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач має відповідний стаж на посаді державної служби, є особою з інвалідністю ІІ групи та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 має право на призначення пенсії по інвалідності згідно із статтею 37 Закону України «Про державну службу», що свідчить про наявність правових підстав для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про державну службу». Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Черкаській області в частині зобов`язання призначити, здійснити нарахування та виплату пенсії, суд виходив з того, що цей орган Пенсійного фонду не здійснював розгляд заяви позивача, не приймав рішення про відмову у перерахунку пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Втім, оскільки ГУ ПФУ в Полтавській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні, то саме воно повинно вчиняти дії щодо призначення, здійснення нарахування та виплату пенсії. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Полтавській області просить скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначив про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця, оскільки вона не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів. Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером та з 27 серпня 2015 року отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 15 липня 2015 року їй встановлено II групу інвалідності (загальне захворювання), безтерміново. Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01 лютого 2000 року по даний час працює на різних посадах державної служби: Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області та Головного управління Держпродспоживслужби України в Черкаській області. Стаж державної служби на момент подання адміністративного позову - понад 23 роки. Станом на 15 липня 2015 року ОСОБА_1 займала посаду завідувача сектору казначейських операцій Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області. 02 лютого 2024 року ОСОБА_1 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Черкаській області видано довідку № 9 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ран, надбавка за вислугу років), відповідно до якої: посадовий оклад - 15 678, 00 грн; надбавка за ран (5 ранг) - 600, 00 грн; надбавка за вислугу років (30%) (за стаж державної служби 22 роки) - 4 703, 40 грн; Усього: 20 981, 40 грн. 13 березня 2024 року ОСОБА_1 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Черкаській області видано довідку № 13 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців підряд перед зверненням за пенсією) № 13, в якій відображено надбавки, премії та інші виплати за період з 01 лютого 2019 року по 31 січня 2024 року. 03 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення та здійснення нарахування і виплати пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 % від заробітної плати, зазначених у довідках Головного управління Держпродспоживслужби України в Черкаській області від 02 лютого 2024 року № 9, від 13 березня 2024 року №

13. Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області у порядку екстериторіальності від 11 квітня 2024 року № 971010300037 відмовлено позивачу у переході на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з підстав недосягнення пенсійного віку. Не погоджуючись з відмовою пенсійного органу у переведенні на пенсію по інвалідності державного службовця, позивач звернувся до суду. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає, зокрема, принципи, засади і механізм функціонування системи загального обов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій (преамбула закону). Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено такі види пенсійних виплат: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Право пенсіонера на переведення з одного виду пенсії на інший встановлено частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XIІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Водночас, відповідно до частини 9 статті 37 Закону № 3723 пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15 ), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону №3723). Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено та встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, встановленої у період перебування на державні службі, станом на 01 травня 2016 року мала стаж на посаді державної служби (понад 10 років), перед зверненням за призначенням пенсії державного службовця працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 виснувала, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Закону №889-VIII не встановлено. Оскільки особа є інвалідом II групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність права на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію державного службовця по інвалідності II групи відповідно до Закону № 3723. Закон № 1058 не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. Орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону № 1058 на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для особи тлумаченню законодавства України. Твердження апелянта про те, що відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII ОСОБА_1 не набула права на призначення пенсії державного службовця, а набуде його лише після досягнення пенсійного віку (60, 62 роки), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки положення даної норми щодо віку поширюються виключно на працездатних державних службовців, а не інвалідів І та ІІ груп. Враховуючи зазначене та встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 набула право на пенсію по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723 та наявність підстав для скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 09 червня 2023 року № 104250002374. Такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 та у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 607/2474/17. В частині позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 14 лютого 2024 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 % заробітку, зазначеного в довідках Головного управління Держпродспоживслужби України в Черкаській області від 02 лютого 2024 року № 9, від 13 березня 2024 року № 13, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення. Втім, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного. Орган Пенсійного фонду України відмовив у переведенні (призначенні) позивачки на пенсію державного службовця по інвалідності, оскільки вважав, що вона не досягла необхідного віку. Суд першої інстанції правильно спростував це твердження з посиланням на практику Верховного Суду в цій категорії справ. Проте, приймаючи спірне рішення про відмову в задоволенні відповідної заяви ОСОБА_1 , відповідач не досліджував надані нею довідки на предмет того, чи містять вони інформацію, необхідну для призначення такого виду пенсії по інвалідності державного службовця, не перевіряв, чи не поширюються на позивачку встановлене частиною десятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ обмеження щодо призначення пенсії за умови припинення державної служби. Тому, в цій ситуації наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 квітня 2024 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 № 3723-XII, вирішивши її по суті з прийняттям відповідного рішення, та з урахуванням висновків суду. Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. У цій справі встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Полтавській області. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у даному випадку є ГУ ПФУ в Полтавській області. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню у цій справі. Оскільки судом першої інстанції при прийнятті рішення не в повному обсязі досліджено фактичні обставини та неправильно застосовано норми матеріального права (щодо зобов`язальної частини позовних вимог), то відповідно до статті 317 КАС України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині зобов`язального характеру з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. При ухваленні нового рішення суд апеляційної інстанції відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не розподіляє судові витрати, так як позивач їх не поніс (звільнений від сплати судового збору). Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, місто Полтава, вулиця Гоголя, будинок 34, код ЄДРПОУ 13967927) призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 14 лютого 2024 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 % заробітку, зазначеного в довідках Головного управління Держпродспоживслужби України в Черкаській області від 02 лютого 2024 року № 9, від 13 березня 2024 року №

13. Прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса: 36000, місто Полтава, вулиця Гоголя, будинок 34, код ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03 квітня 2024 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 № 3723-XII, вирішивши її по суті з прийняттям відповідного рішення, та з урахуванням висновків суду. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Штульман І.В.