Постанова 4855 № 580/11289/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/11289/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: - Осіпової О.О., суддів: - Златіна С.В., Кравченка Є.Д., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : 09.10.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 10.09.2025 №952 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 02.09.2025, пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області № 01-10/703 від 01.09.2025 та №01-10/704 від 01.09.2025. В обґрунтування позивач вказує, що її стаж на державній службі становить понад 29 років та вона є особою з інвалідністю. Таким чином, на думку позивача, вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст.37 Закону №3723-ХІІ, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію державного службовця по інвалідності II групи відповідно до Закону №3723-ХІІ. Посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №822/524/18 у подібних правовідносинах. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року позов задоволено повністю, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, яка належить до посад державних службовців, а тому суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст.37 Закону №3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII. Крім того, оскільки на момент звернення із заявою позивач не є державним службовцем, то пенсія їй має обчислюватися з розміру 60 відсотків від заробітку працюючого на відповідній посаді державного службовця. Суд першої інстанції дійшов висновку, що всі відображені в довідках правління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області від 01.09.2025 №01-10/703 та від 01.09.2025 № 01-10/704 види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і на надав доказів понесених судових витрат, то були відсутні підстави для їх розподілу. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ПФУ в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 15.12.2025р. з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що лист відповідача не є актом владно-управлінського характеру, безпосередньо не порушує заявлене право позивача на пенсію, оскільки не містить владних приписів. Зазначає, що ГУ ПФУ в Черкаській області право позивача на отримання пенсії не порушувалось, оскільки оскаржуване рішення за принципом екстериторіальності було прийнято ГУ ПФУ в Запорізькій області, що не було враховано судом першої інстанції під час розгляду справи, тому підстави для зобов`язання саме ГУ ПФУ в Черкаській області вчинити певні дії на користь ОСОБА_1 відсутні. Розглядаючи заяву позивача про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії, оскільки рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2024р. у справі №580/10998/24 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025р. не зобов`язує вчинити певних дій цього відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії згідно з рішенням суду. Також посилається на те, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження Пенсійного фонду України, оскільки фактично перебрав на себе повноваження із перерахунку пенсії, чим вийшов за межі завдань адміністративного судочинства. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026р. провадження за апеляційною скаргою було відкрите та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Від позивача надійшов відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін як таке, що відповідає нормам матеріального права, зокрема, стверджує, що суд наділений повноваженнями зобов`язувати відповідача приймати рішення, адже це безпосередньо передбачено ч.3 ст.245 КАС України та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод чи законних інтересів позивача у разі встановленого факту їх порушення з боку відповідача, на забезпечення виконання рішення суду та унеможливлення необхідності наступних звернень до суду. При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, що належать до його компетенції, не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки суд не вирішує в такому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов`язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та у межах повноважень, визначених законодавством. Враховуючи, що вона перебуває на обліку та отримує пенсію саме в ГУ ПФУ в Черкаській області, а також те, що нею були дотримані всі необхідні умови, визначені відповідним Законом, вважає, що вона має право на переведення її з одного виду пенсії на інший. У встановлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу представником відповідача - ГУ ПФУ в Запорізькій області подано не було. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Наказом Золотоніської РДА від 01.09.2025 №31-04 звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління-начальника Драбівського відділу соціальної підтримки громадян управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області 01.09.2025 внаслідок виходу на пенсію згідно з пунктом 7 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу». Позивач 02.09.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. До заяви додала довідки про складові заробітної плати Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області № 01-10/703 від 01.09.2025р. та № 01-10/704 від 01.09.2025р. За наслідками розгляду цього звернення рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.09.2025 №952 відмовлено у здійсненні переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію по інвалідності державного службовця», відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-XII від 16.12.1993. Підставою вказано, що позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого. Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, за наявності в особи станом на 01.01.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Водночас, приписами частини 9 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина 10 статті 37 Закону №3723-XII). Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 Закону №3723-XII). Як встановлено судом попередньої інстанції та не заперечується сторонами, позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, станом на 01.05.2016 мала відповідний стаж на посаді державної служби понад 10 років (20 років 1 місяць 25 днів), працювала на різних посадах, які належать до державної служби, та загальний стаж її державної служби становить 29 років 5 місяців 25 днів. Оскільки позивачка є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, яка належить до посад державних службовців, колегія суддів дійшла висновку, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної по Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII. Аргументи відповідача - ГУ ПФУ в Запорізькій області, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016, та підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII і норми частини 1 статті 37 Закону №3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Щодо вимоги про нарахування у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Управлінням соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області № 01-10/703 від 01.09.2025, та № 01-10/704 від 01.09.2025р., колегія суддів зазначає наступне. Враховуючи, що позивачка отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи, призначену за нормами Закону №1058-IV, продовжувала працювати на посаді державної служби, має стаж державної служби на посадах, які належать до категорій посад державних службовців, понад 20 років та має право на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов`язати відповідача призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 02.09.2025р. пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області № 01-10/703 від 01.09.2025р. та № 01-10/704 від 01.09.2025р. Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18. З огляду на це колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 10.09.2025 № 952 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993р. підлягають задоволенню. При цьому колегія суддів апеляційного суду не погоджується із доводами апелянта про те, що лист відповідача не є актом владно-управлінського характеру, безпосередньо не порушує заявлене право позивача на пенсію, оскільки не містить владних приписів, а тому з цих підстав має бути відмовлено у позові. Зокрема, з матеріалів справи встановлено, що у цьому випадку відмова у перерахунку пенсії була оформлена саме рішенням №952 від 10.09.2025р., а не листом, в якому повідомлено про відмову у проведенні перерахунку пенсії, що підтверджується як копією такого рішення, так і копією супровідного листа на нього від 22.09.2025р. №2300-0213-8/73949, згідно з яким позивача повідомлено, що «на заяву №35194/8 від 15.09.2025р. надаємо копію рішення про відмову в перерахунку пенсії за результатами розгляду заяви від 02.09.2025р. №1280 щодо переходу на пенсію за іншим законом згідно із Законом України «Про державну службу»» (а.с.17-18). Крім того, у надісланому на адресу позивача повідомленні про відмову в перерахунку пенсії від 22.09.2025р. №2300-0213-8/7-3948 зазначено про прийняття рішення про відмову у проведенні перерахунку внаслідок відсутності законних підстав, оскільки на день звернення ОСОБА_1 не було досягнуто пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058, та окремо вказано про наявність у позивача права на оскарження цього рішення до Пенсійного фонду України або у судовому порядку (а.с.16). Також з приводу посилань представника відповідача про те, що підстави для зобов`язання саме ГУ ПФУ в Черкаській області вчинити певні дії на користь позивача відсутні, оскільки оскаржуване рішення за принципом екстериторіальності було прийнято ГУ ПФУ в Запорізькій області, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що 30.03.2021р. набрала чинності Постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління ПФУ №25-1) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 березня 202 р. за № 339/35961). Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021. Запроваджена внаслідок змін, внесених до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення від 10.09.2025 №

952. Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення. Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію є саме ГУ ПФУ в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. Натомість, ГУ ПФУ в Черкаській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у здійсненні переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо призначення та здійснення нарахування й виплати ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» за її заявою. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 ГУ ПФУ в Запорізькій області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення). Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, висловленій у постанові від 08.02.2024р. у справі № 500/1216/23. Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Черкаській області заявлені безпідставно, а тому у цій частині апеляційна скарга має бути задоволена. Так, відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Враховуючи те, що суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а доводи апеляційної скарги є підставою для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції в резолютивній частині. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі № 580/11289/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії змінити в резолютивній частині шляхом викладення абзацу 3 п. 1 резолютивної частини наступним чином: Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 02.09.2025р. пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області № 01-10/703 від 01.09.2025р. та №01-10/704 від 01.09.2025р. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі № 580/11289/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.О. Осіпова Суддя С.В. Златін Суддя Є.Д. Кравченко