Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/22380/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/22380/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року (суддя Сидоренко Д.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправної та скасування вимоги про сплату боргу та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправної та скасування вимоги про сплату боргу та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3841-52/04-63 від 08 лютого 2021р. на суму 10133,42 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити дії щодо коригування сум єдиного внеску ОСОБА_1 в інтегрованій картці платника податків шляхом виключення суми єдиного внеску у розмірі 10133,42 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року заяву представника позивача Індюкової Тетяни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3693,43 грн. Не погодившись з додатковим рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити повністю. Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 та адвокат Індюкова Тетяна Володимирівна 03.08.2023 уклали договір №62 про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги із захисту його прав та інтересів у судовій справі з оскарження податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка складена ГУ ДПС у Дніпропетровській області відносно ФОП ОСОБА_1 . На підтвердження отримання наданої позивачу правничої допомоги, представником позивача надано суду акт прийому-передачі виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги №62 від 03.08.2023, що датований 12.07.2024, відповідно до якого виконавцем були проведені наступні роботи (здійснені такі послуги) на суму 9 500,00 грн: - здійснено адвокатський запит №48 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 09.08.2023 1500 грн; - підготовлено та подано позовну заяву від 30.08.2023 до суду першої інстанції 3500 грн; - підготовлено та подано клопотання про поновлення строку на оскарження від 30.08.2023 500 грн; - підготовлено та подано апеляційну скаргу від 27.09.2023 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 4000 грн. Адвокатом виконані вищезазначені роботи та сторони визначили та погодили, що вартість гонорару за вказаним договором становить фіксовану суму за кожну надано послугу адвокатом клієнту. Адвокатом виконані роботи за договором на загальну суму 9 500,00 грн. На підтвердження сплати гонорару адвокату надано суду квитанцію до прибуткового касового ордера від 31.08.2023 на суму 4 000,00 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера від 10.08.2023 на суму 1 500,00 грн та квитанцію до прибуткового касового ордера від 29.09.2023 на суму 4 000,00 грн. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат. Частина 4 статті 134 КАС України передбачає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 7 статті 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (за умови попередження про це до прийняття рішення по суті). Аналогічний висновок щодо застосовування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.10.2021 в адміністративній справі №620/2936/20. З матеріалів справи встановлено, що представником позивача в позовній заяві вказувалося, що всі докази понесених судових витрат позивачем будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті, а згодом 15.07.2024 представником позивача подано клопотання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500,00 грн. Отже, представником позивача дотримано процедуру звернення до суду із заявою про стягнення додаткових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Перевіривши зміст наданих позивачем документів стосовно витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 по справі №922/2685/19. З огляду на вказані норми, колегія суддів вважає, що позивач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу. Однак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлена представником позивача сума понесених позивачем витрат на правову допомогу є завищеною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). При цьому колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами 7, 8, 9 ст. 139 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 02.09.2020 по справі №826/4959/16 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 01.09.2020 по справі №640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 9 500,00 грн не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом адвокатом. Дана справа є справою незначної складності, крім того справа була розглянута в порядку строщеного позовного провадження без виклику сторін. А також суд, враховує, що адміністративний позов задоволено частково, а отже розмір витрат на професійну правничу допомогу має буде пропорційним щодо задоволеної частини позовних вимог. Враховуючи критерії реальності, розумності та співмірності розміру судових витрат та обставини справи, апеляційний суд погоджується с судом першої інстанції, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 3693,43грн. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров