Постанова 4814 № 534/196/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 534/196/21 Номер провадження 22-ц/814/73/25Головуючий у 1-й інстанції Морозов В.Ю. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя : Триголов В.М., судді: Дорош А.І., Лобов О.А., секретар: Старчик Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу , визнання права спільної сумісної власності на майно придбане за час проживачння однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частку майна в порядку поділу майна , - В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Комсомольського міського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільної сумісною власністю та визнання права власності на частку майна в порядку поділу майна. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з січня 2003 по січень 2019 позивач проживав однією сім`єю з Відповідачем як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати та придбання майна в інтересах сім`ї, піклувались один про одного, проводили разом дозвілля, а також мали взаємні права та обов`язки, які притаманні чоловіку і дружині. Тобто між ними виникли усталені відносини, які притаманні подружжю. У інших шлюбах сторони не перебували. У період спільного проживання однією сім`єю з Відповідачем за рахунок спільних коштів Позивачем та Відповідачем була придбана у кредит квартира . Кредит сплачувався за рахунок спільних коштів Позивача та Відповідача, у тому числі і коштів, подарованих їхній сім`ї їхніми батьками, протягом шести років. Ураховуючи вказані обставини позивач просив встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з січня 2003 по 2019 рік та визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю придбаною за час проживання однією сімєю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Також просив визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , придбану за час проживання однією сімєю чоловіка тажінки без реєстрації шлюбу в порядку поділу спільного сумісного майна. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 травня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільної сумісною власністю та визнання права власності на частку майна в порядку поділу майна - відмовлено. В апеляційному порядку рішення оскаржив ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом здійснено хибне трактування чинного законодавства щодо встановлення факту наявності у осіб спільного побуту . Адже , навіть зі свідчень спільного сина з відповідачем ОСОБА_3 вбачається ведення спільного побуту сторонами по справі , та створення позивачем і відповідачем сім`ї. Окрім того , районним судом не оцінені належним чином докази по справі щодо дійсного спільного проживання , придбання майна , переказів коштів позивачем відповідачу , що у свою чергу порушує баланс інтересів та рівності сторін. Також скаржник зазначає , що суд першої інстанції необґрунтовано не звернув уваги на покази більшості свідків , які свідчили на користь позивача. Розглянувши справу та дослідивши докази по справі , суд першої інстанції не навів жодної підстави для спростування підтверджених доказами обставин, їх неналежності та прийняв рішення без будь-якого обґрунтування. У зв`язку із викладеним ОСОБА_1 просить скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 травня 2023 року , та ухвалити нове , яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку. Судовим розглядом встановлено, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , з 14 травня 2004 року. Із договору купівлі-продажу квартири в кредит ВВА №978385 вбачається, що ОСОБА_2 придбала , а ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , продали у кредит квартиру АДРЕСА_2 . Витяг Про реєстрацію права власності на нерухоме майно свідчить про те , що 24.03.2004 року , здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на кВ. АДРЕСА_2 . З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_2 є власником кВ. АДРЕСА_2 . За наявним у матеріалах справи Висновком про вартість майна ВВНЧЛН874571 , станом на 28.12.2020 ринкова вартість квартири кВ. АДРЕСА_2 , становить 567 000,00 грн. Позивачем на підтвердження проживання однією сім`єю надано Договір на туристичне обслуговування 12/66/10 згідно якого ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , придбали туристичні послуги з відпочинку в Єгипті у 2018 році. Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п. Згідно з частинами першою та другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Частиною першою статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Аналіз наведеної норми свідчить про те, що для визнання майна спільною власністю на підставі статті 74 СК України, потрібно підтвердити факт проживання осіб однією сім`єю без шлюбу - у той період, коли було придбане спірне майно. Для цього важливе підтвердження фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, а також придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Відповідно до положень статей 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Щодо факту спільного проживання однією сім`ю. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть зокрема підтверджувати: свідоцтв про народження дитини (дітей), довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного, спільне ведення господарства (спільна сплата рахунків, оформлення кредитів, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності), довідки (або акти обстежень житлових умов згідно Додатку 3 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства). Звертаючись до суду із позовом, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем у період з січня 2003 року по січень 2019 року ОСОБА_10 посилався на свідоцтво про народження ОСОБА_3 12 червня 2004 року нарадження НОМЕР_1 , постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 жовтня 2019 року у справі №534/1640/19, квитанції про здійснення валютно-обміних операцій . Заперечуючи факт спільного проживання ОСОБА_2 вказує, що в період часу з 2004 по 2008 рік позивач не міг проживати разом із нею , вести спільне господарство та мати спільний бюджет , оскільки у вказаний період часу ОСОБА_1 постійно проживав на території Росії і лише на короткий період часу приїздив до України, що ним не заперечується. Посилаючись на безпідставність вимог позивача щодо визнання права власності на частку майна, ОСОБА_2 вказувала , що квартира АДРЕСА_2 , була придбана нею . Кредит на придбання квартири відповідач не брала у банку, оскільки придбати нерухомість їй допомогла мати. Вказані обставини позивачем не спростовано. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Тобто лише одночасна наявність всіх складових, зокрема: спільного проживання осіб, спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, надає підстави вважати факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу встановленим. Представлені позивачем докази на підтвердження факту проживання однією сім`єю не містять жодного достатнього та беззапереченого підтвердження ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного проживання та ведення спільного господарства у період з січня 2003 року по січень 2019 року та наявності інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин між цими особами, наявність взаємних прав та обов`язків. Факт спільного проживання та проводження часу протягом короткого періоду, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Місцевий суд обгрунтовано не прийняв до уваги як доказ погашення кредиту відповідачкою, укладений між матір`ю позивача та банком для придбання квартири, а також квитанції про купівлю- продаж валют, так як у квитанціях не вказано реквізити кредитного договору, та не зазначено особу,яка здійснювала валютні операції. Правильно місцевим судом не прийнято як належний доказ проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства сторонами відомості про рахунок, відкритий в філії ПАТ «Промінвестбанк» в м. Комсомольськ Полтавської області, так як вони викладені не державною мовою без відповідного перекладу банківських операцій. За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно (спірну квартиру) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 , 375 , 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задовлення. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді : А.І. Дорош О.А. Лобов