Постанова Полтавський апеляційний суд № 534/1036/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 534/1036/18 Номер провадження 22-ц/814/1457/21Головуючий у 1-й інстанції Куц Т. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду у складі: головуючого судді Чумак О.В. суддів Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. при секретарі Яковенко В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 березня 2021 року, ухвалене суддею Куц Т.О., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчій комітет Горішньоплавнівської міської ради в особі органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , 2004 року народження, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків з виховання та утримання дитини. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 березня 2021 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчій комітет Горішньоплавнівської міської ради в особі органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - відмовлено. З рішенням суду першої інстанції не погодилась позивачка, оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивачка прохає скасувати рішення, ухвалити нове про задоволення її позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідач з 2015 року ухиляється від виконання батьківських обов`язків з виховання та утримання дочки, яка є дитиною з особливими потребами від народження, не здатна до самостійного обслуговування, пересування, спілкування, частково обмежена щодо орієнтації, навчання та контролю за своєю поведінкою. Участь батька має здійснюватися у спосіб, який відповідає її особливим потребам. Проте відповідач не відвідує дитину, не ходить на прогулянки, до лікаря, на день народження дитини, не спілкується, не цікавиться її життям і негайними потребами. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.8). Заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 31.05.2016 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (т.1 а.с.7). Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.06.2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше встановленого законодавством мінімуму, щомісячно, починаючи з 11.04.2016 р. і до досягнення дитиною повноліття (т.1 а.с.15). Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 21.11.2016 року задоволено позов ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 та за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.10-11). Згідно довідки б/н від 02.07.2018 р., виданої ЖЕП № 4, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_3 (т.1 а.с.14). Як убачається з акту б/н від 02.07.2018 р., в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає з серпня 2015 року (т.1 зворотній бік а.с.14). Згідно консультативного висновку спеціаліста № 91 від 24.03.2015 р., ОСОБА_3 , 2004 року народження, встановлений діагноз: дитячий церебральний параліч, спастична форма зі стійкими тяжкими руховими, мікроцефалія, виражена когнітивна недостатність, гіперкінетичний синдром, плосковальгусна деформація ступнів (т.1 а.с.18). Відповідно до виписки з амбулаторної карти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина має статус особи з інвалідністю з дитинства з 2005 року. Щорічно їй проводиться медикаментозне лікування в рамках реабілітаційних заходів. Стан дитини і перебіг хвороби в період статевого дозрівання має тенденцію до погіршення і потребує постійного застосування дороговартісного лікування (т.1 а.с.21). У довідці № 1608 від 12.03.2020 р., виданої Горішньоплавнівським міським відділом ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), у провадженні ДВС перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно. З моменту відкриття виконавчого провадження боржником самостійно сплачено аліменти лише один раз в сумі 2500,00 грн. Під час здійснення виконавчих дій державним виконавцем було проведено звернення стягнення на майно боржника, а саме реалізовано 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . Майно реалізовано під час других торгів через електронні торги ДП «Сетам» за ціною 164900,00 грн. Кошти в сумі 155255,00 грн. перераховані ОСОБА_1 29.08.2019 р. Станом на 12.03.2020 р. ОСОБА_2 аліменти не сплачує та має заборгованість в розмірі 35781,69 грн. Згідно з наданою Горішньоплавнівським міським відділом ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) довідки, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2004 року народження, станом на 01.12.2020 р. складає 67058,73 грн. Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області за № 03-26/2910 від 14.09.2018 р. ОСОБА_2 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2004 року народження, орган опіки та піклування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, з урахуванням думки комісії з питань захисту прав дитини, вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2004 року народження (т.1 а.с.52-53). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини ОСОБА_3 . Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Статтею третьою Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 18 вказаної постанови, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо. Згідно п. 16 цієї ж Постанови, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини ст. 166 Сімейного кодексу. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у рішенні по справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. При цьому, звернув увагу на те, що позивач у цій справі намагався побачити дитину та оскаржував рішення про позбавлення батьківських прав і цей факт міг свідчити про його інтерес до дитини. Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не є особою, яка злісно без поважних причин ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_3 . За твердженнями позивачки, відповідач з 2015 року ухиляється від виконання батьківських обов`язків з виховання та утримання дочки, яка є дитиною з особливими потребами від народження, не здатна до самостійного обслуговування, пересування, спілкування, частково обмежена щодо орієнтації, навчання та контролю за своєю поведінкою. Відповідач не відвідує дитину, не ходить на прогулянки, до лікаря, на день народження дитини, не спілкується, не цікавиться її життям і негайним потребам. Між тим, належних і допустимих доказів щодо саме умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно своєї дитини матеріали справи не містять та позивачкою не надані. Так, як убачається з висновку органу опіки та піклування Горішньоплавнівської міської ради за № 03-26/2910 від 14.09.2018 р., відповідач ОСОБА_2 у 2016 році перебував на лікуванні та має ряд захворювань, які на даний час заважають йому виконувати свої батьківські обов`язки. Отже, позивачкою не доведено, що поведінка відповідача відносно неповнолітньої дочки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками. Також нею не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини, якій виповнилось 17 років, шляхом позбавлення батька по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно дитини. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з урахуванням висновку органу опіки та піклування за № 03-26/2910 від 14.09.2018 р., дійшов правильного висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування рішення суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів не встановлено. За таких обставин, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 березня 2021 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун