Постанова 4813 № 522/12004/15-ц

Номер провадження: 22-ц/813/1348/24 Справа № 522/12004/15-ц Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.12.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участю: секретаря Козлової В.А., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Невмержицького В.І., представника позивача ОСОБА_2 адвоката Богданцевої І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Невмержицький Віталій Іванович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Чернявської Л.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення коштів та звернення стягнення на спадкове майно, встановив: 11.06.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , та змінивши вимоги 16.04.2015 року та 08.02.2016 року, просив стягнути грошові кошти у розмірі 49 680,00 доларів США. Позовні вимоги були обґрунтовані наступним. 01.02.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати суму грошових коштів у розмірі 40 000,00 доларів США позичальнику, а останній, в свою чергу, зобов`язався повернути борг у строк до 01.03.2015 року. Згідно розписки, викладеній на самому договорі позики від 01.02.2012 року, позичальник ОСОБА_5 в день підписання договору позики отримав 10 000,00 доларів США. В подальшому, шляхом грошових переказів ОСОБА_4 було перераховано ОСОБА_5 залишок коштів. Всього позикодавцем позичальнику було надані кошти у борг у розмірі 39 680,00 доларів США. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, та правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 28.05.2015 року ОСОБА_2 звернувся у простій письмовій формі до приватного нотаріуса Задорожнюк В.К. з вимогою, за якою вказав, що має грошові претензії до спадкоємців померлого за договором позики від 01.02.2012 року у результаті укладеного з ОСОБА_4 договору цесії від 02.03.2015 року на суму 39 680,00 доларів США. Також, 03.07.2015 року ОСОБА_2 звернуся до приватного нотаріуса Задорожнюк В.К. з претензією (вимогою) до спадкового майна ОСОБА_5 згідно ст.ст. 1219, 1281, 1282 ЦК України на суму 49 680,00 доларів США, вказавши, що з них 10 000,00 доларів США є боргом ОСОБА_5 перед ним - ОСОБА_2 , а 39 680,00доларів США боргом, право вимоги за яким він отримав за договором цесії з ОСОБА_4 від 02.03.2015 року. Згідно договору цесії (уступки права вимоги) від 02.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , визначено, що ОСОБА_4 передав право вимоги за договором позики від 01.02.2012 року ОСОБА_2 , а також інші права для реалізації права вимоги за таким договором. Відповідно розписки ОСОБА_4 від 23.12.2016 року останній повністю отримав від ОСОБА_2 суму коштів в межах укладеного договору цесії від 02.03.2015 року в розмірі 39 680,00 доларів США. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить про задоволення вимог кредитора ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 49 680,00 доларів США звернути стягнення на спадкове майно, яке належало ОСОБА_5 у вигляді кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 45, 9 кв.м., житловою площею 31, 9 кв.м.; 1/2 частини кв. АДРЕСА_2 ; кв. АДРЕСА_3 ; 2/3 частини кв. АДРЕСА_4 шляхом його продажу на електронних торгах (прилюдних торгах) у межах процедури виконавчого провадження. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто із ОСОБА_1 в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 борг спадкодавця ОСОБА_5 за договором позики від 01.02.2012 року в розмірі 39 680,00 доларів США (т.2, а.с.228-230). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Невмержицький В.І. ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2023 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.234-249). У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Богданцева І.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (т.3, а.с.15-18). У зв`язку зі звільненням головуючого у справі судді Стахової Н.В. у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 року було визначено інший склад суду: головуючий суддя Сегеда С.М., судді Карташов О.Ю., Коновалова В.А. (т.3, а.с.89). В подальшому, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 року судді Карташов О.Ю., Коновалова В.А. замінені на постійно діючий склад колегії суддів: Комлеву О.С., Сєвєрову Є.С. (т.3, а.с.91). У зв`язку з перебуванням судді Комлевої О.С. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2024 року суддя Комлева О.С. була замінена на суддю Вадовську Л,М. (т.3, а.с.115). Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Невмержицького В.І., представника позивача ОСОБА_2 адвоката Богданцевої І.В. та у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.3, а.с.109-113). У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції. Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу у відкритому судовому засіданні, за участю з`явившихся учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач вправі вимагати з відповідача стягнення суми заборгованості за договорами позики, оскільки обов`язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них (т.2, а.с.228-230). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За правилами ч. 2 ст. 1120 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір позики (т.1, а.с.55). За умовами договору позики від 01.02.2012 року, позикодавець зобов`язався передати суму грошових коштів у розмірі 40 000,00 доларів США позичальнику, а останній, в свою чергу, повернути борг у строк до 01.03.2015 року. Згідно розписки, викладеній на самому договорі позики від 01.02.2012 року, позичальник ОСОБА_5 в день підписання договору позики отримав 10 000,00 доларів США. Решта коштів була перерахована позикодавцем ОСОБА_4 грошовими переказами завдяки системі міжнародних грошових переказів ОСОБА_6 у період з 28.02.2012 року по 18.12.2012 року у загальному розмірі 29 680 тисяч доларів США (т.1, а.с.61). Зазначені докази вказують на отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_4 у борг грошових коштів та спростовує доводи заявника апеляційної скарги про недоведеність отримання ОСОБА_5 вказаних коштів. Згідно п. 4.2 договору позики ОСОБА_5 мав повернути грошові кошти у строк до 01.03.2015 року. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_5 помер (т.1, а.с.51). 02.03.2015 року між ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_2 було укладено договір цесії, відповідно до якого останньому перейшло право вимоги за договором позики, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на суму 39 680,00 грн. (т.1, а.с56). 23.12.2016 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 суму коштів в межах укладеного договору цесії від 02.03.2015 року в розмірі 39 680,00 доларів США. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що вищезазначені договори позики та цесії у встановленому законом порядку спростовані не були та є дійсними. Заявник апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було встановлено факту отримання відповідачкою ОСОБА_1 майна у спадщину після смерті ОСОБА_5 . Натомість, як вбачається зі спадкової справи №57000181, заведеної після смерті ОСОБА_5 , батька відповідачки, ОСОБА_1 - дочка спадкодавця, прийняла спадщину (1, а.с.167), що складається з: кв. АДРЕСА_1 ; 1/2 частини кв. АДРЕСА_2 ; кв. АДРЕСА_3 ; 2/3 частини кв. АДРЕСА_4 . Крім того, із заявою про прийняття спадщини звернулася третя особа ОСОБА_3 (т.1, а.с.178). 28.04.2015 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. із претензією (вимогою) до спадкового майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій зазначив, що має грошові претензії до спадкоємців померлого за договором позики від 01.02.2012 року на підставі договору цесії, укладеного 02.03.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на загальну суму 39 680,00 доларів США (т.1, а.с.194). 07.07.2015 року ОСОБА_2 знову звернуся до приватного нотаріуса Задорожнюк В.К. з претензією (вимогою) до спадкового майна ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 1219, 1281, 1282 ЦК України на суму 49 680,00 доларів США, вказавши, що з них 10 000,00 доларів США є боргом ОСОБА_5 перед ним - ОСОБА_2 , а 39 680,00 доларів США - боргом, право вимоги за яким він отримав за договором цесії з ОСОБА_4 від 02.03.2015 року (т.1, а.с.206). Вирішуючи даний спір, суд правильно виходив із того, що згідно ст. 512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов`язанні, є, крім інших, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, враховуючи, що заборгованість за договором позики ОСОБА_5 за життя погашена не була та враховуючи положення ст. 1218 ЦК України, згідно яких до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача суму боргу за договором позики у сумі 39 680,00 доларів США. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Невмержицький Віталій Іванович, залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. У зв`язку з перебуванням суддів Вадовської Л.М., Сегеди С.М. та Сєвєрової Є.С. у відпустках, повне судове рішення складено 20.01.2025 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.М. Вадовська Є.С. Сєвєрова