Постанова Одеський апеляційний суд № 498/1414/23

Номер провадження: 33/813/137/25 Номер справи місцевого суду: 498/1414/23 Головуючий у першій інстанції Чернецька Н.С. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.01.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., за участю: секретаря судового засідання Тьосової Я.В., захисника Мураховського І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Мураховського І.В. на постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 17.04.2024 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановив: Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, та стягнуто судовий збір 605,60 грн. Згідно з оскарженою постановою, 04.09.2023 року, о 20 год 00 хв, по вул. Центральній в с.Гіржове Роздільнянського району Одеської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «NISSAN MAXIMA» д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу «Drager Alkotest» 6810 під відеофіксацію на нагрудну бодікамеру та від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Не погоджуючись із постановою, захисник Мураховський І.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови, стверджує про неповноту судового розгляду, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження по справі закрити. Мотивуючи вимоги апеляційної скарги захисник вказує, що суддя місцевого суду безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не врахував відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки останній не керував автомобілем на момент прибуття поліції, працівники поліції його не зупиняли, а автомобіль перебував у нерухомому стані на узбіччі дороги. Захисник вважає, що місцевий суд безпідставно прийняв до уваги та послався на покази свідків, які не були допитані у судовому засіданні і які не вказали у своїх поясненнях хто конкретно керував автомобілем «NISSAN MAXIMA» д.н.з НОМЕР_1 . Захисник стверджує, що місцевим судом не враховано суттєві порушення норм КУпАП, допущені працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , а також те, що протокол сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та безперечним доказом на доведення вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Також захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки при оголошенні постанови від 17.04.2024 року він та ОСОБА_2 присутніми не були, копія постанови суду відповідно до вимог ст.285 КУпАП направлена не була. Копію постанови захисник отримав 11.09.2024 року, після звернень до суду 28.08.2024 року та 09.09.2024 року із заявами щодо стану розгляду справи. Апеляційний розгляд проведено без участі ОСОБА_1 , оскільки будучи повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з`явився, звернувшись з клопотанням про розгляд справи без його участі. За таких обставин суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників процесу на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. В судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу та просив не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, оскільки останній проходить службу в лавах ЗСУ на посаді водія. Водночас стороною захисту не надано суду доказів стосовно того, що на день апеляційного розгляду ОСОБА_1 продовжує проходити службу в ЗСУ та виконує завдання, пов`язанні з керуванням транспортним засобом. Заслухавши пояснення захисника; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та долучені до скарги докази; суд приходить до висновку про таке. Що стосується доводів про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено наступне. Згідно положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_1 та захисник Мураховський І.В. не були присутні в суді першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, та копію постанови від 17.04.2024 року ОСОБА_1 не отримував, а захисник отримав лише 11.09.2024 року після відповідних звернень до місцевого суду. Враховуючи наведені обставини, з метою забезпечення особі, яка здійснює захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, права на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне поновити захиснику строк на апеляційне оскарження. Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови,апеляційним судом встановлено таке. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді є обґрунтованою та такою, що ухвалена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів. Так, згідно протоколу серії ААД №124792 від 04.09.2023 року, водій ОСОБА_1 , 04.09.2023 року, о 20 год 00 хв, по вул. Центральній в с.Гіржове Роздільнянського району Одеської області, керував транспортним засобом «NISSAN MAXIMA» д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу «Drager Alkotest» 6810» та в медичному закладі відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів, що підтверджують вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд визнає безпідставними, з огляду на таке. Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено на місці події, що підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, які долучені до протоколу. З відеозаписів чітко вбачається послідовність подій, які відбувались 04.09.2023 року, а саме: -спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 щодо вживання алкогольних напоїв та відсутність заперечень останнього щодо факту керування ним транспортним засобом; - з урахуванням наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, поліцейські запропонували водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак останній категорично відмовився пройти такий огляд на місці та в медичному закладі; При цьому, суд першої інстанції надав обґрунтовану оцінку відеозапису, долученого працівниками патрульної поліції, з якими погоджується апеляційний суд, дослідивши вказаний доказ. За наведених обставин, дослідженні судом докази спростовують доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сама по собі містить склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. При цьому, незгода водія з діями працівників поліції щодо вказаних обставин не має жодного значення, оскільки такі дії є особистим волевиявленням особи, що не бажає пройти медичний огляд, тобто розцінюється як спосіб захисту апеляційним судом. Враховуючи те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події та в медичному закладі, на що він відповів категоричною відмовою, слід констатувати, що в діях останнього наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем на момент прибуття поліції, працівники поліції його не зупиняли і автомобіль перебував у нерухомому стані на узбіччі не є вирішальним в даному випадку, оскільки на відеозаписі чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 підтвердив керуванням ним транспортним засобом, а після зупинки до нього під`їхали працівники поліції. Апеляційний суд звертає увагу, що у разі незгоди ОСОБА_1 з діями працівників патрульної поліції, останній не був позбавлений можливості оскаржити такі дії у передбаченому законом порядку, однак станом на день апеляційного розгляду, відомості про вжиття таких дій стороною захисту суду не надано. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що долучені до матеріалів справи докази, беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджує відомості викладені в протоколі та доводять вину правопорушника. Таким чином, доводи апелянта про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення, суддя першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини, які зафіксовані на боді-камери працівників патрульної поліції. Крім того слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, стороною захисту не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції. За таких обставин суд визнає доводи апеляційної скарги безпідставними, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення та скасування оскарженої постанови суду першої інстанції. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Задовольнити клопотання захисника Мураховського І.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження та поновити строк на апеляційне оскарження постанови. Апеляційну скаргу захисника Мураховського І.В. залишити без задоволення. Постанову судді Великомихайлівського районного суду Одеської області від 17.04.2024 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський