Постанова Волинський апеляційний суд № 161/3917/24

Справа № 161/3917/24 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/123/25 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 січня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І., секретар с/з Русинчук М. М., з участю: представника відповідача Олейника І. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про захист прав споживачів, зобов`язання здійснити перерахунок, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтувала тим, що рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 24 вересня 2013 року № 577-1 Державне комунальне підприємство (далі ДКП) «Луцьктепло» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Луцька. Позивачка також зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 з 1995 року на підставі договору купівлі-продажу, належна їй квартира не обладнана індивідуальним засобом обліку гарячої води і нарахування плати за послуги з централізованого водопостачання проводиться на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 28 липня 2005 року №

233. Згідно з наданим відповідачем розрахунком від 08 червня 2023 року розмір оплати за послуги з централізованого опалення за травень 2023 року визначено на суму 1 798,53 грн. Позивачка не погоджується з таким розрахунком, оскільки тариф на послуги з постачання гарячої води у травні 2023 року становив 136,37 грн за 1 куб. м спожитої гарячої води. З врахуванням норми споживання гарячої води на одного мешканця в квартирі, яка становить 120 літрів на добу та кількість проживаючих у квартирі, позивачка вважає, що розмір оплати з постачання гарячої води за травень місяць мав би становити 1 014,59 грн. ОСОБА_1 вважає, що такими діями порушуються її права як споживача, оскільки через системні протиправні дії директора ДКП «Луцьктепло» вона постійно переживає стрес, а через безпідставно нараховану їй заборгованість по оплаті за ненадані послуги вона позбавлена можливості отримувати субсидію. Покликаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд припинити дію, яка порушує її право, гарантоване пунктами 10 та 11 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок за послуги з постачання гарячої води за травень 2023 року та надати їй рахунок на підтвердження проведеного перерахунку, а також стягнути спричинену їй моральну шкоду в розмірі 800 000,00 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року у цій справі у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на необґрунтованість рішення, просить рішення суду першої скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. У судовому засіданні представник відповідача адвокат Олейник І. Ю. апеляційну скаргу заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча у встановленому законом порядку була повідомлена про час і місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у її відсутності. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Олейника І. Ю., колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем було проведено перерахунок оплати за травень 2023 року після звернення позивачки у жовтні 2023 року. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вважав, що позивач не довела того, що відповідачем їй була завдана моральна шкода і не надала суду будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй відповідачем моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. Як передбачено частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За матеріалами справи судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 577-1 від 24 вересня 2013 року Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Луцька. Вказане рішення розміщене на офіційному сайті Луцької міської ради https://www.lutskrada.gov.ua. Позивачка ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг, які надаються ДКП «Луцьктепло» в квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 3). Відносини між виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води і споживачем регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які діяли до 01 травня 2022 року, Правилами надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, діючих тарифів, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Луцької міської ради. Згідно з пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України № 630 плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках, а саме у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі. Також судом встановлено, що будинок АДРЕСА_3 оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії, квартира АДРЕСА_4 у цьому будинку не обладнана вузлом розподільчого обліку гарячої води (індивідуальним засобом обліку), у зв?язку з чим нарахування за послуги із постачання гарячої води здійснюється відповідно до кількості зареєстрованих осіб та затвердженої норми споживання гарячої води на одну особу 3,6504 кубічних метрів за затвердженими Виконавчим комітетом Луцької міської ради тарифами на послугу з постачання гарячої води. Відповідно до розділу ІХ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358) для цілей розподільного обліку визначається кількість осіб у приміщенні, які фактично користуються комунальною послугою. Про цю кількість осіб власник/наймач приміщення письмово повідомляє виконавця розподілу комунальної послуги, при цьому кількість осіб у приміщенні, які фактично користуються комунальною послугою для житлових приміщень, не може бути меншою від зареєстрованих у приміщенні для житлових приміщень. При цьому судом встановлено, за травень 2023 року нарахування плати за надані в квартиру позивачки комунальні послуги з постачання гарячої води проведено таким чином: 3,6504 куб. м затверджена норма на 1 зареєстровану особу, 136,37 грн за 1 куб. м затверджений тариф, 2 зареєстровані особи, тобто (3,6504 куб. м х 2) х 136,37 грн = 7,308 х 136,37 = 995,61, що підтверджується розрахунком суми боргу гарячої води наданої відповідачем (а. с. 22). Таким чином, нарахування плати за надані послуги з постачання гарячої води у квартиру позивачки проведені відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, а тому підстави для здійснення перерахунку плати за надані послуги з постачання гарячої води за травень 2023 року відсутні. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про захист прав споживачів. Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача в користь позивачки моральної шкоди з огляду на наступне. Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Тлумачення вказаних норм свідчить, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Саме по собі зазначення у позові про відшкодування моральної шкоди без доведення факту заподіяння моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та душевними стражданнями позивача, не може бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди. З врахуванням того, що позивачка ОСОБА_1 суду не довела того, що відповідачем були порушені її права як споживача, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність судового рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді