Постанова 4851 № 440/445/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2025 р. Справа № 440/445/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/445/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач, ГУ ПФУ у Полтавський обл.), в якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Полтавський обл. щодо обмеження позивачу виплати пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, під час перерахунку. - зобов`язати ГУ ПФУ у Полтавський обл. здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції по даній справі звужує зміст та обсяг раніше визначених державою гарантій соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та ставить реалізацію таких гарантій у залежність від тлумачення суду, чим порушує встановлений Конституцією України принцип верховенства права. Наголосив, що пенсія йому призначена на підставі Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ) до набрання чинності Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а тому вважає, що положення останнього незастосовні до нього. Звернув увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2013 №3-рп/2013 було визнано неконституційною статтю 2 Закону №3668-VI в частині поширення дії Закон України «Про судоустрій та статус суддів». Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 було визнано неконституційними приписи ст. 2 Закону №3668-VI, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Оскільки він отримує пенсію відповідно до ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ та підпадає під дію Закону №3668-VI, та пенсію отримував до введення в дію даного Закону, то вважає, що порядок виплат та обмежень вказані в Бюджетному кодексі України (далі БК України) та Закону №796-ХІІ, визначені у рішенні Конституційного суду України від 13.03.2023, справа №7-р(1)/2023, оскільки цим рішенням визнано неконституційним положення п. 26 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, за якою норми і положення ст. 54 Закону №796-ХІІ, то питання про зняття обмеження максимального розміру пенсій суд повинен розглядати виключно з цієї підстави. Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Полтавський обл. та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 796-XII. Як зазначив відповідач та підтверджується матеріалами справи, відповідно до постанови КМ України від 09.12.2021 № 1307 "Про внесення змін до постанови КМ України від 23.11.2011 № 1210 і від 26.09.2012 № 886" з 01.12.2022 проведено індивідуально (масовий) перерахунок пенсії в зв`язку з індексацією пенсій особам з інвалідністю із числа учасників ЛНА на ЧАЕС із заробітної плати, взятої за два повних календарних місяці роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи - липень 1986 року, згідно довідки № 29 від 29.03.2006, яка становить 0,00773. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення - 4,31844 (0,00773 грн: 0,00179 грн (показник середньомісячної заробітної плати робітників та службовців зайнятих ц галузях національної економіки за 1986 рік). Середній заробіток з 01.03.2023 - 7405,03 грн*4,31844=31978,18 грн. З урахуванням проведеного перерахунку пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з 01.03.2023 пенсія позивача становить 20930 грн, у тому числі: 28780,36 грн - основний розмір пенсії, 474,50 грн - додаткова пенсія особам з інвалідністю I групи з числа ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, 1046,50 грн - підвищення інвалідам армії, прирівняним до осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи, 70 грн - цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни I групи, 313,95 грн - державна соціальна допомога на догляд інвалідам I групи, 3236,63 грн - обмеження індексації з 01.03.2023. Розмір пенсії з надбавками - 27448,68 грн. Враховуючи норму статті 67 Закону № 796-XII розмір пенсійної виплати з обмеженням її граничного розміру на рівні десяти прожиткових мінімумів складає 20930 грн. На звернення позивача від 09.11.2023, ГУ ПФУ у Полтавський обл. листом від 22.11.2023 № 26444-26270/С-02/8-1600/23 повідомило, що 13.09.2023 Конституційним Судом України прийняте Рішення № 7-р(I)2023 по справі № 3-51/2021 (115/21), згідно з яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають виплачуватись в порядку визначеному законом та не можуть залежати від наявних фінансових ресурсів. У свою чергу статтею 67 Закону № 796-XII встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач не погоджуючись із такою відповіддю відповідача звернувся до суду з позовом. Вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають в обмеженні пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходи з того, що оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VI, то відповідачем правомірно застосовано положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, в межах перегляду, та зазначає. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796-XII. Законом №3668-VІ, який набрав чинності з 01.10.2011, було введено обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №796-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, Відповідно до положень ст.2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас згідно пп.6 п.6 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № №3668-VI внесено зміни у ч.3 ст.67 Закону №796-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому, згідно п.2 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 «Про внесення змін до Постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 і від 26.09.2012 №866» та з урахуванням зобов`язань покладених рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.12.2016 по справі №539/3409/16-а, відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.12.2022, крім того з 01.03.2023, з урахуванням індексації, розмір пенсії позивача з надбавками склав 62624,23 грн. Однак, виплату цієї пенсії відповідач обмежив максимальним розміром, який становив 20930 грн. Колегія суддів зазначає, що особливості застосування п.2 розділу ІІ Закону №3668-VI були предметом дослідження Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду. У постанові від 24.06.2020 по справі №580/234/19 Верховним Судом сформульовано правову позицію, відповідно до якої норми п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим із часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України. Відтак, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду, зокрема, у постановах від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 10.12.2020 у справі №580/492/19, від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону №796-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Відповідно до роз`яснень, наданих Верховним Судом у постанові від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, наведені в п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо). На цій підставі, Верховний Суд виснував, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли бути звужені. У зв`язку з цим положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI, застосовуються у системному зв`язку між собою. Отже, згідно правової позиції Верховного Суду, п. 2 розділу ІІ Закону №3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Таким чином, текстуальний аналіз п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень ст. 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії. Аналогічна правова позиція щодо застосування п. 2 розділу ІІ Закону №3668-VI викладена у, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №440/4371/18, від 25.01.2023 у справі №380/12268/20. Разом з тим, з часу набрання чинності Законом №3668-VI він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону №3668-VI). Норми статті 2 Закону №3668-VI також кореспондуються з положеннями ч.3 ст. 67 Закону № 796-XII. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний та становив 27448,68 грн. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку пенсії в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначені положення Закону №3668-VI та ч. 3 ст. 67 Закону № 796-XII неконституційними на час перерахунку пенсії не визнавалися, були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а тому обов`язкові для застосування. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, то відповідачем правомірно застосовано положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що пенсія позивачу призначена до набрання чинності Закону №3668-VI, то її обмеження десятьма прожитковими мінімумами є протиправним колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на викладене вище. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис ст. 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення ч.3 ст. 67 Закону 796-ХІІ зі змінами. Припис ст. 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення ч.3 ст. 67 Закону 796-ХІІ зі змінами утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, положення ст. 2 Закону № 3668-VІ та ч.3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ не підлягають до застосування з 20.03.2024. Положення ст. 2 Закону № 3668-VІ та ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ станом на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції неконституційними не визнавалися, були чинними та обов`язкові для застосування. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 242, 311, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року по справі №440/445/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк