Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/9163/24

Справа № 303/9163/24 Провадження № 33/4806/44/25 ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А про повернення апеляційної скарги 17.01.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., перевірив апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2024. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 169458 від 09.11.2024 та постанови судді від 28.11.2024 вбачається, що 09.11.2024 о 02 год 23 хв у м. Мукачеві по вул. Набережній, біля будинку № 9, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність постанови від 28.11.2024, порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 з таких підстав. Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. -2- Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин, і лише на підставі клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу. Поважність причин його пропуску має довести особа, яка подає апеляційну скаргу, і яка заявила таке клопотання. Вищевказана норма забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, оскаржувана постанова винесена 28.11.2024, що відповідно до вищенаведених норм свідчить про те, що останнім днем її апеляційного оскарження із урахуванням вихідних днів є 09.12.2024. З апеляційної скарги вбачається, що датою її виготовлення та підписання ОСОБА_1 є 13.12.2024, і цього ж дня така здана у поштове відділення, що підтверджується відомостями, які містяться на конверті поштового відправлення. Указане свідчить про те, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 28.11.2024. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості та докази, які б свідчили про те, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 у строк до 09.12.2024 включно. Між тим, апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а. с. 9). Указане повідомлення направлено ОСОБА_1 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , який зазначений ним у заяві на отримання електронних повісток (а. с. 5). Із супровідного листа від 29.11.2024 вбачається, що копія постанови від 28.11.2024 направлена на адресу ОСОБА_1 29.11.2024, тобто відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КУпАП. Вищенаведені норми та обставини, у своїй сукупності, свідчать про необхідність повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , як особі, що її подала, оскільки ним пропущено строк на апеляційне оскарження і він не клопоче про його поновлення та не посилається на будь-які обставини, які перешкодили йому подати апеляційну скаргу у встановлений законом десятиденний строк, у даному випадку до 09.12.2024 включно. Також суд звертає увагу на те, що в рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн - членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007). -3- Також апеляційний суд бере до уваги те, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 в справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03) зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства. Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, передбаченого ст. 294 КУпАП повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП, відлік строку на апеляційне оскарження починається з моменту винесення постанови судді в справі про адміністративне правопорушення, а не з моменту отримання особою її копії. Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги, береться до уваги і те, що незнання положень законодавства в частині вирішення питань щодо пропуску строку на апеляційне оскарження не може бути визнано поважною причиною для поновлення пропущеного строку. Також апеляційний суду враховує те, що саме неухильне дотримання вимог КУпАП є гарантією права на справедливий судовий розгляд, гарантією права на доступ до суду; що суд, за відсутності клопотань не вправі поновлювати пропущений особами строк на апеляційне оскарження, витребовувати будь-які докази, тощо; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення, у тому числі й без заявлення клопотання про поновлення строку, порушує принцип юридичної визначеності, який не дозволяє ставити під сумнів остаточні судові рішення без переконливих підстав у суспільних інтересах. Разом з тим, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді першої інстанції, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2024, щодо ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повернути ОСОБА_1 як особі, що її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами, а також надіслати йому копію даної постанови. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Суддя