Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/8551/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/8551/24 Номер провадження 33/814/129/25Головуючий у 1-й інстанції Січиокно Т. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2025 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І., розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою захисника Баранової Віталії Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 16 вересня 2024 року, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 16 вересня 2024 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Згідно з постановою судді, 11 серпня 2024 року о 08:28 год. в м. Полтава, по вул. Патріарха Мстислава, 92, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом BMW X5, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я відмовилася в присутності двох свідків, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Баранова В.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені дії водія щодо ухилення від огляду на стан сп`яніння. Вважає неналежним доказом долучені відеозаписи, оскільки останні є небезперервними, що на думку захисника свідчить про їх редагування, а відтак виключає прийняття їх до уваги в якості допустимих доказів. Вказує про ненадання ОСОБА_1 письмового направлення до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Не складання висновку та акту результатів медичного огляду на стан сп`яніння свідчить про порушення працівниками поліції порядку огляду водіїв. Таким чином, відсутність доказів керування ТЗ, недоведеність факту алкогольного сп`яніння свідчить про відсутність вини ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні за ст. 130 КУпАП та є підставою для скасування постанови. Також в апеляційній скарзі захисником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому поважність причин пропуску строку обґрунтовується тим, що постановою Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року апеляційна скарга була повернута в зв`язку з не приєднанням до скарги копії витягу з договору про надання правової допомоги, після чого повторно була подана апеляційна скарга вже з усунутими недоліками. При цьому первісна апеляційна скарга була подана у визначений строк, а саме 17 вересня 2024 року (постанова суду від 16 вересня 2024 року). Перевіривши доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження приходжу до висновку, що останні заслуговують на увагу, а строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню як пропущений з поважних причин. Так, матеріалами справи доводиться, що захисником 17 вересня 2024 року була подана апеляційна скарга на постанову суду від 16 вересня 2024 року. Разом з тим, постановою Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 апеляційну скаргу було повернуто з підстав відсутності копії витягу з договору про надання правової допомоги. В подальшому, 22 жовтня 2024 року захисником було повторно подано апеляційну скаргу, яка відповідає вимогам ст. 271 КУпАП. За змістом ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, законом не встановлено обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 надійшли до апеляційного суду 23.10.2024. Розгляд справи призначався на 05.11.2024, 03.12.2024 та 15.01.2025, про що притягнута особа та її захисник- адвокат Баранова В.І. були належним чином повідомлені. Про те, 04.11.2024 та 15.01.2025 захисником були подані заяви про відкладення розгляду справи в зв`язку з її зайнятістю при проведенні невідкладних слідчих дій та в судовому засіданні в кримінальному провадженні відповідно. При цьому підтверджуючих документів з цього приводу апеляційному суду надано не було. Відповідно до положень п.7 ч.2 ст.129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов`язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення своєчасного розгляду справи, апеляційний суд визнає можливим відповідно до ст. 268 КУпАП проведення вже втретє призначеного судового розгляду у відсутність правопорушника та його захисника, на підставі документів та доказів , наявних в матеріалах справи. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі. Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке вона піддана адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП. Зокрема такими доказами є: протокол серії ААД №713506, складений 11.08.2024 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, з приміткою щодо передачі транспортного засобу водію ОСОБА_2 , та особистим поясненням водія «Не керувала». направлення на огляд до КП ПО «Центр терапії залежностей ПОР» водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , записи з бодікамер працівників поліції, Зазначені докази містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення та не були спростовані під час апеляційного розгляду. Відхиляючи доводи апеляційної скарги необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не спростовують висновків районного суду та не містять підстав, які виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Так, за нормативним визначенням ст.130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є зокрема свідома відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З долучених до справи відеозаписів вбачається рух автомобіля BMW X5, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору по вузькій вулиці між будинками приватного сектору, за яким слідує поліцейський та намагається його наздогнати. В подальшому, вже опісля зупинки цього транспортного засобу, за кермом якого знаходилась жінка, працівник поліції їй повідомляє «Не можна вам їхати в такому стані. Куди ви їдите?». Далі з відеозапису вбачається, що до автомобіля підходить чоловік та звертаючись до перебуваючої на сидінні водія жінки, якої в подальшому виявилась ОСОБА_1 , говорить «Какого ты пьяная залезла в чужую машину?». Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівник поліції повідомив про виявлені в неї ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я. Не зважаючи на повну відеофіксацію події, працівниками поліції також було залучено двох свідків в присутності яких водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 відмовилася, заперечуючи факт керування ТЗ (08:41 год.). В подальшому під час складання протоколу, на заперечення ОСОБА_1 щодо керування автомобілем, працівником поліції було показано відео з фактом керування нею та на питання «Є ще питання по факту керування?», ОСОБА_1 закивала негативно. Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння стала підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, Посилання захисника щодо не зазначення в протоколі дій водія щодо ухилення від проходження огляду та порушення поліцейським порядку направлення водія на огляд до медичного закладу є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Так, при складанні протоколу поліцейським здійснено чіткий опис встановлених обставин, сформульовано суть вчиненого правопорушення, а саме зазначено про відмову водія ОСОБА_1 , в якої були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Будь-яких правових підстав для забезпечення працівниками поліції доставки водія до медичного закладу не вбачається з огляду на відмову останньої від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Доводи щодо необхідності вручення водієві виписаного направлення на огляд до закладу охорони здоров`я є помилковими та суперечать нормам чинної Інструкції про порядок виявлення у водіїв ТЗ ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння, якою передбачено заповнення працівником поліції відповідної форми направлення та забезпечення доставки водія до закладу охорони здоров`я. В разі згоди водія на проходження огляду в медичному закладі, направлення залишається в ньому, а в разі відмови від проходження долучається працівниками поліції до матеріалів справи. Тобто наведені норми взагалі виключають видачу направлення на руки водію. В даному випадку, в матеріалах справи наявне направлення водія ОСОБА_1 для проходження огляду в медичному закладі, із з зазначенням всіх необхідних реквізитів, як то дані правопорушника, ознаки сп`яніння, заклад охорони здоров`я та інші, що узгоджується з положеннями вищевказаної Інструкції. Не заслуговують на увагу твердження апелянта щодо неналежності як доказів долучених відеозаписів, з огляду на їх фрагментарність, оскільки на останніх зафіксовано як рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , так і відмову останньої від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу. Як зазначалося вище, працівниками поліції було залучено також 2 свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в присутності яких водій ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду. Пояснення зазначених осіб є належними доказами, тому в сукупності з іншими доказами обґрунтовано прийняті до уваги судом першої інстанції. Таким чином, твердження про відсутність зафіксованої відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, як і відсутність зафіксованого факту керування, спростовується зібраними по справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Наведене свідчить про те, що під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності не було спростовано факту вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про недотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а наявними доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про недоведеність вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами. Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання про поновлення строку задовольнити. Поновити захиснику Барановій Віталії Іванівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 16 вересня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника Баранової Віталії Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 16 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.І. Обідіна