Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/3749/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/486/25 Справа № 212/3749/24 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2025 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В, Бондар Я.М., за участю секретаря Лідовської А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/3749/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих Олександр Юрійович, до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих Олександр Юрійович, та Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року, встановив: У квітні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих О.Ю., звернувся до суду з позовом Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі по тексту ПрАТ «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтованім тим, що його син ОСОБА_2 працював монтером колії Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово - транспортне підприємство» (далі по тексту ТОВ «ДОНПРОМТРАНС») та при виконанні робіт, обумовлених його робочими обов`язками, на території УЗТ Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» стався нещасний смертельний випадок. Комісія зі спеціального розслідування, ознайомившись з матеріалами розслідування, прийшла до висновку, що, відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, нещасний випадок зі смертельним наслідком з ОСОБА_2 вважати пов`язаним з виробництвом, підлягає обліку на ТОВ «ДОНПРОМТРАНС» та складається акт за формою Н-1/П. Таким чином, в результаті дій, пов`язаних з використанням джерела підвищеної небезпеки, на території підприємства відповідача, з сином позивача стався нещасний випадок та він отримав виробничу травму, внаслідок якої наступила його смерть. Смертю сина позивачу завдано глибоких моральних страждань, оскільки він втратив рідну людину, з якою проживав однією сім`єю протягом значного періоду свого життя. Потрясіння через смерть сина призвели до того, що він перебуває в напруженому психічному стані, йому не вистачає спілкування з сином, підтримки останнього. Окрім психологічної складової, смерть сина докорінно змінила звичний для позивача уклад життя, він вимушений у похилому віці самостійно облаштовувати свій побут. Отже, смерть рідної людини призвела до незворотних негативних змін у особистому житті позивача та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, так як є непрацездатною особою пенсіонером за віком. У зв`язку з зазначеним, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 781 000 гривень без відрахування з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «ПівнГЗК» про відшкодування моральної шкоди залишений без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих О.Ю., посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на висновках, зроблених після неповного та необ`єктивного з`ясування всіх дійсних обставин, що мають значення для справи, просить рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 06 грудня 2021 року з його сином ОСОБА_2 монтером колії ТОВ «ДОНПРОМТРАНС» при виконанні робіт обумовлених його робочими обов`язками на території УЗТ ПрАТ «ПівнГЗК» стався нещасний смертельний випадок. Комісія зі спеціального розслідування, ознайомившись з матеріалами розслідування, прийшла до висновку, що нещасний випадок зі смертельним наслідком із ОСОБА_2 пов`язаний з виробництвом, підлягає обліку на ТОВ «ДОНПРОМТРАНС» та складається акт за формою Н-1/П. Таким чином, в результаті дій пов`язаних з використанням джерела підвищеної небезпеки на території підприємства відповідача з сином позивача стався нещасний випадок, він отримав виробничу травму, внаслідок якої наступила смерть. Смертю сина йому завдано глибоких моральних страждань, оскільки він втратив рідну людину, з якою проживав однією сім`єю протягом значного періоду свого життя. Потрясіння через смерть сина призвели до того, що він перебуває в напруженому психічному стані, йому не вистачає спілкування з сином, підтримки останнього. Окрім психологічної складової, смерть сина докорінно змінила звичний для позивача уклад життя, він вимушений у похилому віці самостійно облаштовувати свій побут. Отже, смерть рідної людини призвела до незворотних негативних змін у особистому житті позивача та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, так як є непрацездатною особою пенсіонером за віком. Посилається, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з незрозумілих для нього підстав вирішив на власний розсуд здійснити переклад прізвища, ім`я та по батькові потерпілого та позивача зазначені в свідоцтві про народження та трудовій книжці, внаслідок чого надав доказам невірну оцінку, дослідивши їх у неповному обсязі. З наданих документів явно вбачається, що в них російською мовою спільне прізвище потерпілого та позивача зазначалося як « ОСОБА_3 », а українською мовою « ОСОБА_4 », тож факт родинних зв`язків між позивачем та потерпілим не ставився під сумнів під час розслідування нещасного випадку. Також і відповідач не наводив у відзиві доводів про недоведеність родинних зв`язків між позивачем та потерпілим. Вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для висновків, які він зробив за результатом розгляду справи. ПрАТ «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі, погоджуючись з резолютивною частиною рішення суду першої інстанції, але не погоджуючись з мотивами та підставами для відмови у позові та висновками суду, викладеними в мотивувальній частині рішення, просить рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року змінити в частині підстав відмови в позові, виклавши мотивувальну частину цього рішення суду в редакції постанови суду апеляційної інстанції, в якій зазначити наступне: «…Суд доходить до висновку що ПрАТ «ПівнГЗК» не є належним відповідачем по справі. Внаслідок нещасного випадку загинув ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією акту про нещасний випадок та копією свідоцтва про смерть. Загиблий ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДОНПРОМТРАНС» ТОВ «ДОНПРОМТРАНС» (працював монтером колії Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство»), тобто виконував трудові обов`язки на своєму робочому місті в ТОВ «ДОНПРОМТРАНС». За фактом вищевказаного нещасного випадку комісією із спеціального розслідування нещасного випадку складено акт за формою Н-1/П. Комісія із спеціального розслідування вирішила, що нещасний випадок зі смертельним наслідком з ОСОБА_2 є пов`язаним з виробництвом та підлягає обліку на ТОВ «ДОНПРОМТРАНС». Наказ Держпраці зі створення комісії з спеціального розслідування нещасного випадку та акт за формою Н-1/п, складений за результатами розслідування нещасного випадку, незаконними не визнавалися та не скасовувалися. На підтвердження того, що потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство» надана копія трудової книжки. (а.с. 32-34) Частинами 1 та 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що саме роботодавець зобов1язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Приписами ст. 4 вищевказаного Закону встановлено, що державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Враховуючи викладене вважає, що у задоволенні позову до ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної, заподіяної смертю сина, слід відмовити в повному обсязі…». Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував, що ПрАТ «ПівнГЗК» відносно потерпілого не є роботодавцем і тому не мало будь-яких обов`язків забезпечувати безпеку на робочому місці потерпілого, який перебував у трудових відносинах з іншою юридичною особою. Незалежно від того, кому належала земельна ділянки та територія, на якій відбувся нещасний випадок з ОСОБА_2 , ця територія для ОСОБА_2 була його робочим місцем під час виконання трудової функції саме в ТОВ «ДОНПРОМТРАНС». Посилається, що саме на ТОВ «ДОНПРОМТРАНС» як на роботодавця покладені визначені законодавством обов`язки щодо забезпечення норм охорони праці відносно своїх працівників незалежно від того, де саме на конкретний момент роботодавець має робочі місця для своїх працівників та кому саме належить обладнання внаслідок впливу якого загинув працівник. Нещасний випадок з ОСОБА_2 був взятий до обліку саме на ТОВ «ДОНПРОМТРАНС», а не у відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 ПрАТ «ПівнГЗК» не погоджується з тим, що відповідальність за моральну шкоду покладено саме на нього, бо визначені законодавством підстави для такої відповідальності відсутні. Просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Толстих О.Ю. відмовити, питання щодо зміни мотивувальної частини рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року в частині підстав відмови в позові вирішити з урахуванням доводів апеляційної скарги відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих О.Ю., та ПрАТ «ПівнГЗК» підлягають частковому задоволенню, за наступних підстав. Відповідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався, що позивачем не надані докази на підтвердження родинних стосунків між позивачем та потерпілим, оскільки належним та допустимим доказом щодо родинного зв`язку є свідоцтво про народження. Оскільки вказана обставина не доведена в суді, відсутні докази що позивач та потерпілий є батьком та сином, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та наявність підстав для залишення позову без задоволення. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи. Так, звертаючись до суду з позовом, позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви додано належним чином завірену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03.12.1980 року, складеного російською мовою і відповідно якого, мовою оригіналу, « ОСОБА_6 , родился ІНФОРМАЦІЯ_2 , отец ОСОБА_7 , мать ОСОБА_8 ». З копії паспорта позивача вбачається, що його ПІБ ОСОБА_1 , на сторінці 2 російською мовою він вказаний як « ОСОБА_7 ». (а.с.9) Внаслідок нещасного випадку ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство», що підтверджено копією Акту про нещасний випадок (а.с. 10-29) та копією свідоцтва про смерть. (а.с. 30) Оцінюючи вказані докази у взаємозв`язку, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з яким 05 грудня 2021 року стався нещасний випадок на виробництві, є його сином. З огляду на вказане, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про недоведеність в суді позивачем тієї обставини, що потерпілий ОСОБА_2 є його сином, що і стало підставою для відмови у задоволенні позову. Згідно п. 1,3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих О.Ю., про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи. Наявними у справі письмовими доказами підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 03.12.1980 року. (а.с. 31) ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство», займаючи посаду монтера колії дільниці № 2 залізничного цеху з обслуговування об`єктів ПрАТ «ПівнГЗК» ТОВ «ДОНПРОМТРАНС». ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 41 рік, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . (а.с. 30) Апеляційним судом встановлено, що 05 грудня 2021 року з монтером колії Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово - транспортне підприємство» ОСОБА_2 , при виконанні робіт, обумовлених його робочими обов`язками, на території УЗТ Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» стався нещасний смертельний випадок, що підтверджено копією Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 05 грудня 2021 року о 13 годині 50 хвилин у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство». (а. с. 10-29) З Акту вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала від сполученої травми голови, тулубу та кінцівок, яка супроводжувалася множинними переломами кісток скелету з ушкодженнями внутрішніх органів та ускладнилася розвитком травматичного шоку. Обставини, за яких стався нещасний випадок: 05.12.2021 року працюючи в зміну з 08 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин начальник зміни залізничного цеху по вивезенню гірничої маси з Перштравневого кар`єру управління залізничного транспорту ПрАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_9 приблизно 0 08 годині 00 хвилин отримав від відповідального керівника УЗТ ПрАТ «ПівнГЗК» завдання на виконання робіт підрядною організацією ТОВ «ДОНПРОМТРАНС», а саме: виконання робіт по поточному утриманню залізничної колії, встановлення стяжних смуг та добивку костилів на дільниці 1 ВП залізничної колії №48, 40 та стрілочного переводу СП 38 залізничної станції «Розвантажувальна» ПрАТ «ПівнГЗК», та узгодив об`єм робіт з майстром шляховим дільниці № 2 залізничного цеху по ремонту та обслуговуванню колій об`єктів Першотравневого кар`єру ПрАТ «ПівнГЗК» ТОВ «ДОНПРОМТРАНС» ОСОБА_10 05.12.2021 року 0 07 годині 50 хвилин бригада монтерів колії дільниці № 2 залізничного цеху по ремонту та обслуговуванню колій об`єктів Першотравневого кар`єру ПрАТ «ПівнГЗК» у складі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 та ОСОБА_14 отримала наряд від майстра шляхового ОСОБА_10 на перешивку залізничної колії, встановлення стяжних смуг та добивку костилів на дільниці 1 ВП залізничної колії №48, 40 та стрілочного переводу СП 38 залізничної станції «Розввантажувальна» ПрАТ «ПівнГЗК». Майстер шляховий ОСОБА_10 провів працівникам бригади інструктаж з безпечного виконання робіт, після чого працівники розписалися в книзі нарядів про отримання наряду. Бригадир ОСОБА_11 після оформлення заявки на виконання робіт та узгодження з начальником зміни ЦПГМ ПК УЗТ ПрАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_9 приблизно з 08 годині 00 хвилин зайшов до диспетчера станції «Розвантажувальна» ОСОБА_15 та зробив запис про об`єм запланованих робіт в «Журнал огляду колій, стрілочних переводів, пристроїв, сигналізації, централізації та блокування» форми ДУ-46. Після цього майстер ОСОБА_10 направив двох працівників ОСОБА_13 та ОСОБА_2 на ланкозбиральну базу для підготовки стяжних смуг, необхідних для виконання запланованих робіт згідно отриманого наряду. Працівники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 після того як взяли необхідний інструмент, були направлені на виконання робіт на стрілочному переводі СП

38. Приблизно о 10 годині 00 хвилин, після закінчення робіт на СП 38, до місця виконання робіт під`їхала автодрезина вантажна ДГКУ. ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 піднялись на дрезину ДГКУ та поїхали на ланкозбиральну базу, а ОСОБА_11 повернувся на станцію «Розвантажувальна», щоб підготувати інструмент для подальшого виконання робіт. Після заїзду на ланкозбиральну базу монтери колії завантажили підготовлені стяжні смуги на дрезину ДГКУ та поїхали до побутового приміщення монтерів колії, де взяли необхідний для виконання робіт інструмент. Після цього бригада у складі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 та ОСОБА_14 виїхала на місце виконання робіт на дільницю 1 БП залізничної колії № 48 для виконання робіт з перешивки та встановлення стяжних смуг. Після закінчення робіт об 11 годині 50 хвилин бригада монтерів колії на дрезині ДГКУ виїхала до побутового приміщення монтерів, яке знаходиться в будівлі станції «Розвантажувальна», на обідню перерву. Після обідньої перерви, яка тривала з 12 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин, згідно з поясненнями майстра шляхового ОСОБА_10 , він дав усний наряд монтерам колії ОСОБА_13 та ОСОБА_2 забрати в районі стрілочних переводів СП 14 та СП 16 залізничної станції «Розвантажувальна» інструмент, який був там залишений 30.11.2021 бригадою монтерів колії, та зробив відповідний запис в Книзі нарядів. Згідно з протоколом опитування ОСОБА_13 , він вказав, що ОСОБА_2 знав місцезнаходження інструменту, так як він виконував роботи в складі бригади 30.11.2021 року в районі СП 2 та СП 6 та після закінчення роботи повертався до побутового приміщення в складі бригади. Після отримання наряду ОСОБА_13 та ОСОБА_2 вийшли зі станції « Розвантажувальна» і попрямували вздовж залізничної колії № 7, далі перейшли залізничну колію по пішохідному переходу, який розташований в районі адміністративно-побутового корпусу станції «Розвантажувальна», та зайшли в приміщення для зберігання інструменту, де взяли сигнальні прапорці. В район СП 14 та СП 16 ОСОБА_13 та ОСОБА_2 прийшли приблизно о 13 годині 00 хвилин. Після того, як ОСОБА_13 та ОСОБА_2 взяли інструмент та вирушили назад, вони побачили, що на ізолюючому стику стрілочного переводу СП 14 не вистачає двох болтів. Підійшовши ближче вони побачили, що два болта були повністю розкручені та лежали біля стику, а два інших болта знаходились ще в стику на своїх штатних місцях, але були майже повністю розкручені. ОСОБА_13 запропонував ОСОБА_2 встановити болти на місце та скрутити стик. Під час скручування болти прокручувались в гнізді, тому ОСОБА_13 взяв лапчатий лом і притримував за головку болта, а ОСОБА_2 крутив гайку ключем. Згідно з протоколом опитування ОСОБА_13 в момент закручування другого болта ОСОБА_2 знаходився лівим боком до дробарної фабрики та крутив гайку, а ОСОБА_13 стояв навпроти ОСОБА_2 правим боком до фабрики та тримав ломом головку болта. В цей момент вони побачили, що по сусідній залізничній колії № 1 зі сторони станції «Сировинна» наближається спеціалізований технологічний поїзд у складі двосекційного тепловозу моделі 2ТЕ10Мта десяти вагонів самоскидів (думпкарів) 2ВС-105 та завантажених гірничою масою. Під час руху локомотива бригада тепловозу подавала звукові сигнали. Працюючи в зміну 05.12.2021 року з 08 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин локомотивна бригада у складі машиніста тепловоза ЦВГМ ПК УЗТ ПрАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_16 та помічника машиніста тепловоза ЦВГМ ПК УЗТ ПрАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_17 о 07 годині 10 хвилин отримала наряд від начальника зміни ЦВГМ ПК УЗТ ПрАТ «ПівнГЗК» на перевезення руди спеціалізованим технологічним поїздом у складі тепловозу 2ТЕ10М госп. 130/131 та десяти порожніх вагонів-самоскидів (думпкарів) 2ВС-105, зчеплених тепловозом 2ТЕ10М № 130/131 з Дробарної фабрики № 3ПрАТ «ПівнГЗК» на Дробарну фабрику № 1 ПрАТ «ПівнГЗК». О 13 годині 22 хвилини під час чергового рейсу технологічного поїзду госп. № 130/131, локомотивна бригада виконувала вивантаження руди на Дробарній факриці №

1. Після закінчення вивантаження руди о 13 годині 42 хвилини локомотивна бригада доповіла по радіозв`язку диспетчеру станції «Розвантажувальна» ОСОБА_15 про закінчення вивантаження. ОСОБА_15 після підготовки маршруту руху поїзда дала команду на відправлення технологічного поїзда госп. № 130/131 рухатись з колії № 40 на колію № 2 станції «Розвантажувальна» і далі на станцію «Сировинна». Машиніст тепловоза ОСОБА_16 подав звуковий сигнал та почав рух технологічного поїзда госп. № 130/131 вагонами вперед. Рухаючись по залізничній колії № 2 на жовтий сигнал світлофора, ОСОБА_16 заздалегідь подав один звуковий сигнал на продовжив рух технологічного поїзда в напрямку СП

14. В цей час монтери колії ОСОБА_13 та ОСОБА_2 продовжували виконувати роботи по закручуванню другого болта на стиковому з`єднанні стрілочного переводу СП

14. ОСОБА_13 тримав лапчастим ломом головку болта, а ОСОБА_2 ключем закручував гайку. ОСОБА_13 , тримаючи ломом головку болта, повернув голову направо та побачив, що приблизно на відстані двох метрів до них наближається хвостовий думпкар технологічного поїзда. ОСОБА_13 крикнув ОСОБА_2 : «Вертушка!», та відскочив на міжколійя колій № ІІ та № І і знаходився там поки технологічний поїзд госп. 130/131 переїжджав через стрілочний перевод СП 14 у напрямку станції «Сировинна». Локомотивна бригада технологічного поїзда під`їжджаючи до СП 14 та, рухаючись по ньому, контролювала рух потяга та дивилася у вікна. Машиніст тепловозу ОСОБА_16 під час руху нікого не бачив, а помічник машиніста тепловозу ОСОБА_17 побачив та доповів ОСОБА_16 , що з його сторони між коліями № І та № ІІ знаходиться монтер колії, який не подає жодних сигналів, в тому числі і сигнал про зупину. Після цього локомотивна бригада продовжила рух потягу по маршруту в напрямку станції «Сировинна». ОСОБА_13 після того, як технологічний поїзд госп. 130/131 проїхав стрілочний перевод СП 14, побачив ОСОБА_2 без ознак життя, який лежав між рамними рейками стрілочного переводу СП

14. ОСОБА_13 відійшов в сторону та о 13 годині 50 хвилин подзвонив по мобільному телефону диспетчеру станції «Розвантажувальна» ОСОБА_15 та майстру ОСОБА_10 щоб викликали швидку медичну допомогу та розповів, що ОСОБА_2 потрапив під потяг. Відповідно до висновку комісії у Акті Н-1П нещасний випадок зі смертельним наслідком із ОСОБА_2 вважати пов`язаним з виробництвом, підлягає обліку на ТОВ «ДОНПРОМТРАНС» та складається акт за формою Н-1/П. Також у пункті 8 Акту встановлено осіб, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці. Так, окрім інших, винним зазначено ОСОБА_2 , монтера колії дільниці № 2 залізничного цеху з обслуговування об`єктів ПрАТ «ПівнГЗК» ТОВ ДОНПРОМТРАНС». (а.с. 27) Згідно вимог ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно ч.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із загибеллю близької людини. У п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК). Частинами 1 та 2 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Положеннями ч.3 ст.23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно із ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно ч.1, 2, 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Аналіз положень ст.ст.1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо). Статтями 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача. Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Таким чином, закон містить указівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Оскільки нещасний випадок із сином позивача ОСОБА_2 стався на виробництві та внаслідок дій, пов`язаних з використанням джерела підвищеної небезпеки та на території підприємства відповідача, позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок ПрАТ «Півн ГЗК» як власника джерела підвищеної небезпеки. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд керується положеннями ч.3 ст.23 ЦК України, згідно з якою враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інші обставини, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих. Відповідно роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно ч. 2 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів апеляційного суду враховує вимоги розумності та справедливості, встановлені судом обставини, майновий стан відповідача, глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок смерті його сина, характер та тривалість його немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди. Виходячи з вищевикладеного колегія суддів апеляційного суду зазначає, що позивачу внаслідок смерті сина безумовно завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через його передчасну смерть, що потягло за собою негативні зміни у його житті, потребу в додаткових зусиллях для організації свого життя. При цьому, обставин непереборної силі або умислу потерпілого апеляційним судом не встановлено. За таких обставин, врахувавши фактичні обставини справи, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди. Відповідно частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Апеляційний суд у цій справі встановив, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, позивач є батьком загиблого, тому моральна шкода, завдана позивачу смертю його сина, підлягає відшкодуванню. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Тому апеляційний суд визначає розмір відшкодування позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди з урахуванням фактичних обставин справи та вимог закону в розмірі 350 000 гривень, що буде розумним та справедливим у його ситуації. Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 3 500 гривень за розгляд справи судом першої інстанції та 4 200 гривень за розгляд справи судом апеляційної інстанції, а всього 7 700 гривень. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих Олександр Юрійович, задовольнити частково. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Толстих Олександр Юрійович, до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 350 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 7 700 гривень. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 15 січня 2025 року. Головуючий О.І. Корчиста