Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/29657/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/29657/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року (суддя Кучугурна Н.В.) у справі №160/29657/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому, з урахуванням уточненого позову, просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачці, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати їй підвищення пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та у проведенні перерахунку стажу роботи відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити позивачці перерахунок та виплату підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та перерахунок стажу роботи згідно зі статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, починаючи з 23.08.2023 (дати звернення позивачки до відповідача вх. №36436/Р-0400-23 від 23.08.2023). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка відповідно до архівної довідки від 07.02.1992 №4/5-5716-м, виданої Управлінням внутрішніх справ Львівської області, разом з її рідними по постанові особливої наради при МДБ СРСР в січні 1945 року була виселена із с. Смолін Яворівського району Львівської області на спецпоселення в Архангельську область РСФР. 07.08.1946 позивачка втекла зі спецпоселення, за що 01.02.1949 була затримана і засуджена на 5 років ВТК, звідки в червні 1953 року повернена на спецпоселення в Іркутську область, 10.05.1958 звільнена зі спецпоселення. На підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» позивачка реабілітована з поновленням усіх громадянських прав. Тобто позивачка є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій та була реабілітована, що дає їй право на підвищення пенсії на 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Позивачка отримує пенсію за віком з 1985 року, однак без урахування вищевказаних вимог. 23.08.2023 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням вищенаведених вимог законодавства, однак листом №45629-36436/Р-01/8-0400-23 від 20.09.2023 їй було протиправно відмовлено у перерахунку пенсії. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачці, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати їй підвищення пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та у проведенні перерахунку стажу роботи відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити позивачці перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, починаючи з 01.09.2023, із урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок стажу роботи позивачки згідно зі статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.09.2023 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні з січня 1945 року по 07.08.1946, з червня 1953 року по 10.06.1956, а також відбування покарання у виправно-трудовій колонії з 01.02.1949 по червень 1953 року, на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є репресованою особою, яку реабілітовано, що надає їй право на підвищення призначеної пенсії відповідно до вимог пункту «г» частини першої статті 77 Закону №1788-XII. Також суд за встановлених у справі обставин дійшов висновку, що оскільки позивачка є саме репресованою особою, яку в подальшому реабілітовано, так як позивачка перебувала у засланні та набула статусу реабілітованої особи та потерпілої від політичних репресій, на позивачку поширюються норми ст. ст. 1-3, 1-4 Закону №962-ХІІ. Законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована, в потрійному розмірі, в тому числі час відбування покарання в місцях позбавлення волі. Разом з тим, суд встановив, що позивачка звернулася до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії 23.08.2023, тому, з огляду на положення ч.4 ст.45 Закону №1058-IV, пенсія позивачці має бути перерахована з 01.09.2023, а не з 23.08.2023. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаржник наполягає на безпідставності позовних вимог, вказує, що позивачці правомірно додатково виплачується підвищення учасникам війни у розмірі 236,10 грн, доплата учасникам війни та колишнім в`язням у розмірі 118,05 грн, надбавка членам сімей реабілітованих у розмірі 43,52 грн. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка ОСОБА_2 (прізвище ОСОБА_3 змінено на Різнер, актовий запис №23, вчинений 28.01.1967 Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області) є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій та була реабілітована згідно зі ст. 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Вказаний факт підтверджується архівною довідкою від 07.02.1992 №4/5-5716-м, виданою Управлінням внутрішніх справ Львівської області. 23.08.2023 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та перерахунок стажу роботи в потрійному розмірі згідно зі ст.58 цього Закону зі змінами. Листом №45629-36436/Р-01/8-0400-23 від 20.09.2023 пенсійний орган відмовив позивачці в перерахунку пенсії, вказавши, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» їй вже встановлено підвищення як члену сім`ї реабілітованих у розмірі 43 грн 52 коп. Позивачка, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернулась до суду за захистом своїх прав. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, вважає за необхідне зазначити таке. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.91 року №962-XII, дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» №2325-VIII від 13.03.2018, який набрав чинності 05 травня 2018 року, внесені зміни до Закону №962-XII, зокрема, назву, преамбулу і статтю 1, 3, 6 викладено в новій редакції. З цього часу Закон має назву «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Законом № 2325-VIII надано значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширено коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги, передбачені Законом №962-ХІІ. Як правильно зазначив суд першої інстанції, із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вказаного Закону слідує, що частина перша статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» із змінами, внесеними Законом №2325-VIII, передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018. Відповідно до частини 2 статті 1-4 Закону №962-XII, цей Закон у частині визнання реабілітованими, потерпілими від репресій поширюється на осіб, які належать до однієї з таких категорій осіб, зокрема, осіб, зазначених у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, які проживали на території України, незалежно від тривалості проживання, і виїхали або з незалежних від їхньої волі обставин були переміщені за межі території України, де стосовно них були здійснені репресії. В спірному випадку відповідачем не заперечується статус позивачки як особи, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій та була реабілітована згідно зі ст. 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Згідно з п. «г» частини першої статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 №1788-XII призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідно до пункту 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Підпунктом 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні. Стаття 28 Закону №1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону №1058-IV, згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону. З цього приводу є прийнятним врахування судом першої інстанції правових висновків у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 09.04.2020 у справі №446/1525/16-а, від 04.03.2020 у справі №446/1566/16-а, від 16.01.2020 у справі №446/1535/16-а, від 24.10.2019 у справі №446/1526/16-а, від 02.10.2019 у справі №446/1542/16-а. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у перерахунку пенсії позивачці з наведених у листі №45629-36436/Р-01/8-0400-23 від 20.09.2023 підстав. Також суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про наявність у позивачки права на перерахунок стажу роботи як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, відповідно до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно ч. 1 ст. 6 Закону №962-XII в редакції з 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій. Статтею 58 Закону №1788-XII в редакції з 05.05.2018 також передбачено, що громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі. Зі наявних матеріалів справи вбачається, що позивачка у період з січня 1945 року по 07.08.1946 перебувала на спецпоселенні в Архангельській області. Звідки втекла і була затримана 01.02.1949 та засуджена на 5 років ВТК. В червні 1953 була повернута на спецпоселення в Іркутську область та 10.06.1956 звільнена. Тобто, позивачка перебувала на спецпоселенні: з січня 1945 року по 07.08.1946, з червня 1953 року по 10.06.1956, а також перебувала у виправно-трудовій колонії: з 01.02.1949 по червень 1953 року. Відтак, за наведеного вище правового регулювання вказані періоди перебування позивачки на спецпоселенні та відбування покарання у виправно-трудовій колонії підлягають зарахуванню до стажу її роботи у потрійному розмірі, тому, відповідач протиправно відмовив позивачці у проведенні відповідного перерахунку стажу її роботи як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання в розумінні статті 1-1 Закону №962-XII). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог в його оскаржуваній частині. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №160/29657/23 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко