LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд539/3863/24

від 16.01.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.11.2024 по справі № 539/3863/24 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2025 р. Справа № 539/3863/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С. суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (головуючий суддя І інстанції суддя Пилипчук М.М.) від 26.11.2024 року по справі № 539/3863/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.11.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, а саме: не дослідив, що позивач був поставлений на військовий облік вже після притягнення до адміністративної відповідальності; а також те, що як в протоколі, так і в постанові відсутня конкретна дата, час складання та вручення повістки, реквізити повістки, дата та обставини неявки апелянта до ТЦК та СП. Також вказує, що відповідач не надав ані протоколу, ані постанови. Крім того, перебуваючи в ТЦК та СП він повідомляв, що його виключено з військового обліку, а також повідомив про те, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідач, своїм правом на подачу відзиву не скористався. Сторони (їх представники) були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та без участі його представника. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно з розпискою ОСОБА_1 23 серпня 2024 року отримав повістку № 2352 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08.00 год 24 серпня 2024 року. /а.с.51/ Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 03 вересня 2024 року подав начальнику Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області звернення № 7/6477/8 щодо доставлення військовозобов`язаних, зокрема і ОСОБА_1 , до Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області для складення протоколу про адміністративне правопорушення. /а.с. 50/ Відповідно до протоколу № 972 про адміністративне правопорушення від 04 вересня 2024 року, складеного начальником групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , 04 вересня 2024 року о 12.50 год був доставлений органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин ОСОБА_1 , де було встановлено, що останній перебував у розшуку, оскільки не з`явився по повістці та не уточнив свої військово-облікової дані протягом 60 днів відповідно до Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі Закон № 3633-IX), чим порушив правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-IX (громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом (тобто у період з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року включно) уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані). Правопорушення вчинено в особливий період, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У протоколі № 972 про адміністративне правопорушення від 04 вересня 2024 року також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14.10 год 04 вересня 2024 року. У протоколі містяться підписи особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема у графах щодо роз`яснення прав, повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також щодо отримання другого протоколу. Протокол підписаний особою, яка його склала. Згідно з постановою № 972 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 04 вересня 2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , 04 вересня 2024 року о 12.50 год був доставлений органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин ОСОБА_1 , де було встановлено, що останній перебував у розшуку, оскільки не з`явився по повістці та не уточнив свої військово-облікової дані протягом 60 днів відповідно до Закону 3633-IX, чим порушив правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-IX (громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом (тобто у період з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року включно) уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані). Правопорушення вчинено в особливий період, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене, частиною третьою статті 210-1 КУпАП, на останнього накладено штраф у розмірі 17000 грн. Під текстом постанови «копію постанови від 04 вересня 2024 року № 972 про притягнення до адміністративної відповідальності отримав(ла) 04 вересня 2024 року» мітиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Не погодившись із постановою про накладення адміністративного стягнення № 972, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено (далі - Положення № 154) Нормами п.п. 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із вимогами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За правилами статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Так, спірні відносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію-тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час. З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Відповідно до пункту 56 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 року № 352, повістки громадянам можуть вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Колегія суддів зазначає, що в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача, як порушення правил військового обліку, є факт його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 02.08.2024 року за повісткою від 23.08. 2024. Як встановлено матеріалами справи, та не заперечується учасниками, ОСОБА_1 23.08.2024 отримав повістку, яка зобов`язувала останнього звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 8 год. 24.08.2024. 24.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не з`явився. В подальшому, ОСОБА_1 04.09.2024 був доставлений органами поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 де було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 перебував у розшуку, так як не з`явився по повістці та не уточнив свої військово-облікові дані протягом 60 днів відповідно до Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024. Відповідно до протоколу № 972 про адміністративне правопорушення від 04 вересня 2024 року, складеного начальником групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , 04 вересня 2024 року о 12.50 год був доставлений органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин ОСОБА_1 , де було встановлено, що останній перебував у розшуку, оскільки не з`явився по повістці та не уточнив свої військово-облікової дані протягом 60 днів відповідно до Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі Закон № 3633-IX), чим порушив правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-IX (громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом (тобто у період з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року включно) уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані). Правопорушення вчинено в особливий період, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У протоколі № 972 про адміністративне правопорушення від 04 вересня 2024 року також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14.00 год 04 вересня 2024 року. У протоколі містяться підписи особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема у графах щодо роз`яснення прав, повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також щодо отримання другого протоколу. Протокол підписаний особою, яка його склала. Згідно з постановою № 972 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 04 вересня 2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , 04 вересня 2024 року о 12.50 год був доставлений органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин ОСОБА_1 , де було встановлено, що останній перебував у розшуку, оскільки не з`явився по повістці та не уточнив свої військово-облікової дані протягом 60 днів відповідно до Закону 3633-IX, чим порушив правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-IX (громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом (тобто у період з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року включно) уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані). Правопорушення вчинено в особливий період, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене, частиною третьою статті 210-1 КУпАП, на останнього накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Під текстом постанови «копію постанови від 04 вересня 2024 року № 972 про притягнення до адміністративної відповідальності отримав(ла) 04 вересня 2024 року» мітиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Стосовно доводів про те, що станом на дату винесення протоколу та спірної постанови позивач не був військовозобов`язаним, з огляду на відомості наявні в його військовому квитку, а саме: у військовому квитку ОСОБА_1 від 19 липня 1995 року серії НОМЕР_1 на 24 сторінці міститься запис про те, що він виключений з військового обліку військовозобов`язаних згідно з підпунктом 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а на сторінці 26 у графі «знятий з обліку» міститься запис про те, що знятий з обліку військовозобов`язаних 24 липня 2018 року, колегія суддів зазначає таке. Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є факт не з`явлення позивача за відповідною адресою з метою уточнення військово-облікових даних, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України. За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560). Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (пункт 2 Порядку № 1487). Згідно з підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів. З аналізу норми матеріального права вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для уточнення військово-облікових даних, взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (пункт 23 Порядку № 560). Натомість, позивач не повідомив поважних причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , більш того, позивач взагалі не вказує про підстави неприбуття. Відмова позивача від явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 для визначення ступеня придатності до військової служби без достатніх об`єктивних підстав (повістка виписана на іншу особу; не підписана уповноваженою особою, не відповідає формі, визначеній законодавством тощо) за встановлених судом обставин (зокрема доведення змісту повістки до особи шляхом вручення) не виключає його відповідальність за порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу в особливий період. Крім того, ОСОБА_1 після доставлення його працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 був поновлений на обліку військовозобов`язаних запасу 05 вересня 2024 року, доказів, що вказане рішення визнано недійним чи скасоване у визначеному законом порядку суду не надано. Стосовно посилання апелянта на те, що він мав намір звернутися до відповідача з заявою про отримання відстрочки на підставі ст. 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку", і що він має право на відстрочку відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 11 червня 2016 року серії АВ № 0072148, якою ОСОБА_1 встановлена інвалідність третьої групи на строк до 01 травня 2021 року, дата чергового переогляду квітень 2021 року, колегія суддів зазначає, що це не звільняє його від обов`язку з`явлення до органу ТЦК та СП за повісткою та від обов`язку уточнення військово-облікових даних протягом 60 днів відповідно до Закону № 3633-ІХ. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а наведені позивачем у своєму адміністративному позові обставини про відсутність вчинення адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмови у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.11.2024 по справі № 539/3863/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 16.01.25 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»