Ухвала КАС ВС № 160/11829/24

УХВАЛА 14 січня 2025 року м. Київ справа №160/11829/24 адміністративне провадження №К/990/42531/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 160/11829/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №2-р-ДСК від 25.02.2022. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, відмовлено у задоволені позовних вимог. Не погоджуючи із оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 160/11829/24 залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: подання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи. На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 подала уточнену касаційну скаргу, у якій на обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Єресько Л.О. (наказ від 17.12.2024 № 992/0/52-24), питання щодо продовження строку на усунення недоліків вирішується колегією суддів в перший робочий день по виходу судді з відпустки. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку про таке. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник в уточненій касаційній скарзі посилається, зокрема пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що судом апеляційної інстанції не враховані правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 160/1936/21, від 02.12.2020 у справі № 357/14346/17, від 13.02.2024 у справі № 320/5934/22, від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, від 31.05.2021 у справі № 826/16053/16 та у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 щодо застосування норм Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та статті 2 КАС України. При цьому, Суд звертає увагу, що у пункті 1 частині 4 статті 328 КАС України мова йде лише щодо постанов Верховного Суду. Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Залишаючи без змін рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що не уповноважений надавати оцінку рішенню Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 2-р-ДСК від 25.02.2022, оскільки на підставі цього рішення було утворено Раду оборони міста Кривого Рогу, призначено її голову та визначено персональний склад Ради оборони. Оскаржуваним рішенням не встановлено права та обов`язки громадян, які є обов`язковими для виконання, а визначено лише перелік осіб, які входять до складу Ради оборони міста. Однак у справі № 160/1936/21 позов стосувався визнання нечинними рішень Кам`янської міської ради № 1975-44/VІІ від 9 липня 2020 року "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 1 січня 2020 року" та № 41-03/VІІІ від 18 грудня 2020 року "Про впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 1 січня 2020 року"; у справі № 357/14346/17 - визнання незаконним та скасування пункту 2.3 рішення від 11.07.2017, прийнятого на ХІХ сесії VІІ скликання Узинської міської ради Білоцерківського району "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік"; у справі № 320/5934/22 - визнання протиправним та скасувати рішення виконкому Томашівської сільради від 6 червня 2022 року № 14/12 "Про призупинення діяльності на рівні базової середньої освіти Дорогинського закладу загальної середньої освіти (ЗЗСО) І-ІІІ ступенів у 2022-2023 навчальному році" та наказу Відділу освіти від 9 червня 2022 року № 20 "Про попередження і вивільнення працівників Дорогинського ЗЗСО" (у редакції наказу Відділу освіти від 15 червня 2022 року № 21); у справі № 910/10009/22 - визнання протиправним та скасування наказу Київської обласної військової адміністрації від 12.03.2022 № 2/1-в "Про відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану" в частині відчуження автомобілів, визнання недійсним акта про примусове відчуження або вилучення майна, укладеного між сторонами в частині відчуження автомобілів та зобов`язання відповідача повернути автомобіль; у справі № 826/16053/16 - визнання нечинним пункту 36 рішення Київської міської ради № 573/5385 від 30 грудня 2010 року "Про бюджет міста Києва на 2011 рік". Крім того, Суд звертає увагу, що в уточненій касаційній скарзі не вказано, яку саме норму права застосували суди пеопередніх інстанцій без урахуванн висновків щодо застосування норми права у наведених постановах Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 160/1936/21, від 02.12.2020 у справі № 357/14346/17, від 13.02.2024 у справі № 320/5934/22, від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, від 31.05.2021 у справі № 826/16053/16. Натомість зазначені скаржником норми права, які на думку скаржника неправильно застосовані судами у спірних правовідносинах, є загальними нормами, а касаційна скарга не містить обґрунтованих мотивів їх неправильного застосування. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. У поданій уточненій касаційній скарзі підставою для перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій скаржником визначено пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, із посиланням на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 560/2120/20 та від 04.07.2024 у справі № 240/12224/23, який застосовано судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи. В обґрунтування скаржник зазначає, зокрема, що застосування висновків, викладених у вказаних постановах Верховного Суду не є доцільним у цій справі № 160/11829/24 та є порушенням матеріального права. Водночас Верховний Суд відхиляє такі доводи позивача, оскільки його аргументи носять формальний характер та не свідчать про існування обставин, що є критеріями застосування положень пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Водночас, скаржником жодним чином не обґрунтована необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норм права. Крім того скаржник в уточненій касаційній скарзі переконує про наявність підстав касаційного оскарження ухвал Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та про зобов`язання відповідача щодо виконання вимог статті 264 КАС України, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Однак, за відсутності обґрунтованих підстав для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, визначених пунктами 1-4 частини другої та пунктами 1-7 частини третьої статті 353 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України. Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено. Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту. Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження. Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередній ухвалі Верховного Суду від 02 грудня 2024 року скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів. Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги. Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи. Керуючись статтею 121 КАС України, УХВАЛИВ: Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 160/11829/24 у справі № 160/11829/24 - на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк , Судді Верховного Суду