Постанова Київський апеляційний суд № 375/1134/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 грудня 2024 року м. Київ апеляційне провадження № 33/824/4796/2024 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П., при секретарі : Мудрак Р. Р. за участі: представника Обухівської окружної прокуратури Фрей Р. А. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Клапчука Федіра Петровича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Миронівського районного суду Київської області в складі судді Капшук Л. О., від 01 серпня 2024 року у справі № 375/1134/21 Миронівського районного суду Київської області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 172-7 КУпАП громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є уродженцем селища міського типу Рокитне Київської області, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , займає посаду директора ТОВ «Синявське», паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Рокитнянським РС УДВС України в Київській області 18 грудня 2023 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адміністративному стягненню протягом року не піддавався В С Т А Н О В И В : Постановою Миронівського районного суду Київської області від 01 серпня 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, порушеній відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 172-7 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, строків накладення адміністративного стягнення, встановлених статтею 38 КУпАП. На дану постанову захисник Клапчук Ф. П., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову про адміністративне правопорушення скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що справа була розглянута поверхнево, без врахування фактичних обставин по справі, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням та не відповідає обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було проаналізовано наявні у справі докази, а його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 за ст. 172-7 КУпАП є необґрунтований. Зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції суд не звернув увагу на те, що під час голосування за заявою директора підприємства ТОВ «ТСК-Трейд», належного ОСОБА_1 не міг бути навіть потенційний конфлікт інтересів, оскільки вирішувалось питання виключно про поділ належної Товариству земельної ділянки, а не надання ділянки у власність чи в оренду із земельної комунальної власності селищної ради. Також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, в обґрунтування якого вказував, що за наслідками поданої ним апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, постановою апеляційного суду від 04 вересня 2024 року апеляційну скаргу було повернуто апелянту через відсутність повноважень на представництво адвокатом Клапчуком Ф. П. клієнта в справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Посилаючись на те, що вказані обставини зумовили причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, просив поновити такий строк. Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Миронівського районного суду Київської області від 01 серпня 2024 року поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Обухівської окружної прокуратури заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи їх безпідставними, постанову суду першої інстанції просила залишити без змін, посилаючись на її законність. В судовому засіданні апеляційного суду 02 грудня 2024 року ОСОБА_1 та його захисник Клапчук Ф. П. підтримали подану апеляційну скаргу з підстав та доводів викладених в ній. В подальшому, в судові засідання, призначені на 09 грудня 2024 року, 16 грудня 2024 року та 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 та його захисник Клапчук Ф. П. не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Захисником перед кожним судовим засіданням надсилались клопотання про відкладення розгляду справи з підстав перебування останнього на лікарняному. Разом з тим, з метою дотримання строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 та його захисник Клапчука Ф. П., адже їх неявка не перешкоджає апеляційному перегляду. Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що згідно з протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП № 661 від 10 вересня 2021 року, ОСОБА_1 , будучи депутатом Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, являючись суб`єктом відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 28 даного Закону, та частини першої стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомив визначений законом орган управління - Рокитнянську селищну раду про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме щодо суперечності між приватним інтересом та своїми представницькими повноваженнями, які виникли перед винесенням на голосування питання «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по АДРЕСА_2 ТОВ «ТКС-ТРЕЙД», яке належить йому. Судом встановлено, що рішенням 01 сесії УІІІ скликання Рокитнянської селищної ради Київської області від 04 грудня 2020 року № 2 «Про підсумки виборів і визнання повноважень депутатів Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області» визнано повноваження 26 депутатів Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області восьмого скликання, в тому числі по виборчому округу під № 1 - ОСОБА_1 Отже, ОСОБА_1 станом на час події мав повноваження депутата Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області та був особою, на яку поширюється дія Закону № 1700-VII, тобто суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією. Встановлено, що 20 квітня 2021 року за вхідним № 03-15-1197 Рокитнянською селищною радою зареєстрована заява ОСОБА_2 - директора ТОВ «ТКС-ТРЕЙД», щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3223755100:02:002:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . У змісті заяви директор товариства вказав, що на вказаній земельній ділянці розташовані нежитлові приміщення належні сторонній фізичній особі. 23 квітня 2021 року на 7 сесії Рокитнянської селищної ради до порядку денного включено питання про надання дозволу ТОВ «ТКС-ТРЕЙД» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами голосування по даному питанню депутатами Рокитнянської селищної ради прийнято рішення від 23 квітня 2021 року за № 495-07-VIII, яким ТОВ «ТКС-ТРЕЙД» надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 3223755100:02:002:0009) площею 0,5000 га по АДРЕСА_2 , яка перебуває в комунальній власності на дві земельні ділянки площами по 0,2500 га без зміни цільового призначення. Відповідно до результатів поіменного голосування з вказаного питання за надання дозволу ТОВ «ТКС-ТРЕЙД» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки проголосувало 15 депутатів, серед яких був депутат ОСОБА_1 . Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 23 квітня 2021 року ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ТКС-ТРЕЙД». ОСОБА_1 як депутат, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається, не здійснив заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, не заявив про конфлікт інтересів та взяв участь у прийнятті рішення сесією селищної ради. У протоколі 7 сесії Рокитнянської селищної ради VIII скликання від 23 квітня 2021 року відсутні будь-які відомості про повідомлення про наявність у діях ОСОБА_1 конфлікту інтересів. Отже, ОСОБА_1 будучи власником ТОВ «ТКС-ТРЕЙД», приймав участь у голосуванні та прийнятті рішення № 495-07-VIII «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по АДРЕСА_2 ТОВ «ТКС-ТРЕЙД». Частиною першою статті 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадку та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає в бездіяльності особи, яка знала про наявність приватного інтересу, який впливав на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи не вчинення нею дій при здійсненні представницьких повноважень, тому зобов`язана була повідомити про це, однак не зробила цього. Відповідно до пункту 1 примітки до статті 172-7 КУпАП, суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон №1700-VII). На підставі підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII, суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови. На підставі частини першої статті 28 Закону № 1700-VII, особи, зазначені в пунктах 1 та 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов`язані : 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Згідно з пунктом 11 статті 1 Закону №1700-VII, правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; За пунктом 12 вказаної статті, приватним інтересом є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. Пунктом 13 статті 1 наведеного Закону визначено, що реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. У пункті 2 примітки до статті 172-7 КУпАП наведено таке ж визначення реального конфлікту інтересів. Особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлені статтею 35-1 Закону № 1700-VII. Згідно з приписами частини другої наведеної статті, у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу. У разі якщо неучасть особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем. Рішення про здійснення зовнішнього контролю приймається відповідним колегіальним органом. Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Відповідно до частини першої статті 59-1 наведеного Закону, сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради публічно повідомляє про конфлікт інтересів, який виник під час участі у засіданні ради, іншого колегіального органу (комісії, комітету, колегії тощо), відповідному колегіальному органу та не бере участі у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідним колегіальним органом. За приписами частини третьої наведеної статті, якщо повідомлення про конфлікт інтересів здійснено на засіданні ради, іншого колегіального органу, інформація про таке повідомлення обов`язково вноситься до протоколу засідання ради, іншого колегіального органу. Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 02 квітня 2021 року № 5 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції. Відповідно до зазначених роз`яснень, реальний конфлікт інтересів виникає у разі наявності впливу приватного інтересу на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи не вчинення дій під час реалізації таких повноважень. Тому навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, приймає об`єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів. Приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи не вчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участі у прийнятті рішення цим органом. Словосполучення «не має права брати участі у прийнятті рішення» стосовно особи, у якої виник конфлікт інтересів у конкретному питанні, яке розглядається колегіальним органом, зумовлює: заборону особі брати участь у підготовці документів для прийняття рішення колегіальним органом із відповідного питання; неможливість враховувати особу під час визначення кількості членів, необхідних для правомочності розгляду колегіальним органом відповідного питання; заборону на участь особи в розгляді (обговоренні) такого питання; заборону на участь особи в прийнятті рішення колегіальним органом (голосуванні) з такого питання. До ситуації реалізації службових/представницьких повноважень стосовно себе відноситься ситуація прийняття (або участь у прийнятті) рішень особою щодо себе самої. Приватний інтерес буде існувати у разі наявності службового чи представницького повноваження стосовно підприємства, установи, організації, в якій особа є засновником та/або керівником. Суперечність полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або немайновий), а з іншого, особа, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має виконувати свої службові обов`язки в інтересах держави, територіальної громади, виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу. Таким чином, особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймаючи те чи інше рішення (вчиняючи ту чи іншу дію) по суті стоїть перед вибором задоволення публічного інтересу (на користь держави, територіальної громади) або приватного інтересу (власних інтересів, інтересів близьких осіб). Тому навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, приймає об`єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів. Ознаки дискреційних повноважень, які, зокрема: дають змогу на власний розсуд оцінювати певний юридичний факт, а також обирати одну з декількох можливих форм реагування на нього; надають можливість на власний розсуд обирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації; дають змогу особі обрати форму реалізації своїх повноважень; наділяють особу правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення. Наявність у ОСОБА_1 представницьких повноважень обумовлена тим, що як депутат селищної ради він був наділений повноваженнями на прийняття участі шляхом голосування в складі колегіального органу. Наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу обумовлена тим, що він є власником ТОВ «ТКС-ТРЕЙД», отримує прибуток від діяльності власного товариства, наділений представницькими повноваженнями стосовно товариства, заінтересований у вирішенні питань, ініційованих посадовими особами товариства. Наявність суперечності між приватним інтересом особи та його представницьким повноваженнями обумовлено тим, що ОСОБА_1 , як депутат, наділений правом голосу в раді та, будучи зацікавленою особою у сприянні інтересам власного підприємства, та як наслідок - самого себе, маючи дискреційні повноваження з прийняття чи неприйняття рішень, реалізував таке повноваження шляхом участі у голосуванні за це питання. Таким чином, реальний конфлікт інтересів у даному випадку полягає в тому, що приватний інтерес ОСОБА_1 у вигляді бажання надати дозвіл «ТОВ ТКС-ТРЕЙД», власником якого він є, на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по АДРЕСА_2 реально зіткнувся з його представницькими повноваженнями як депутата цієї ради, що впливало на об`єктивність та неупередженість під час голосування зазначеного питання та прийняття рішення. Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 за роз`ясненням до Національного агентства з питань запобігання корупції та отримання підтверджень про відсутність у нього в даному випадку конфлікту інтересів. У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 283 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При розгляді справи встановлено, що у діяльності ОСОБА_1 , як депутата селищної ради, при прийнятті рішення щодо належного йому товариства, наявний реальний конфлікт інтересів, що зобов`язує його дотримуватись положень частини першої статті 28 Закону №1700-VII. У даному випадку ОСОБА_1 повинен був повідомити про конфлікт інтересів, який виник під час участі у засіданні ради, та утриматися від участі в голосуванні за питання, ініційоване належним йому товариством. Тобто, ОСОБА_1 був зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання та врегулювання реального конфлікту інтересів, чого не здійснив. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується даними письмових матеріалів справи: протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією № 661 від 10 вересня 2021 року, рішення 1 сесії Рокитнянської селищної ради VIII скликання № 02 від 04 грудня 2020 року, Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, заяви директора ОСОБА_2 ТОВ «ТКС-Трейд» ОСОБА_3 № 89 від 19 квітня 2021 року, рішення 7 сесії Рокитнянської селищної ради VIII скликання № 495 від 23 квітня 2021 року, протоколу, результатів поіменного голосування 7 сесії Рокитнянської селищної ради VIII скликання від 23 квітня 2021 року, протоколу № 7 сесії Рокитнянської селищної ради VIII скликання № 495 від 23 квітня 2021 року. Факт правопорушення ОСОБА_1 як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечив. Поряд з цим, суд наголошує, що конфлікт інтересів існуватиме у всіх випадках, коли у особи є приватний інтерес, здатний вплинути на об`єктивність чи неупередженість рішення. Навіть тоді, коли прийняті нею рішення за наявності приватного інтересу є об`єктивними та неупередженими і відповідають закону. У цьому випадку буде мати місце втрата суспільної довіри до службової особи та органу влади, в якому він працює. Приватний інтерес не обмежується фінансовими чи матеріальними інтересами або тими інтересами, які дають службовій особі пряму особисту вигоду, в тому числі неправомірну. Це означає, що конфлікт інтересів може бути пов`язаний із цілком правомірними діями службовця як приватної особи, його належністю до громадських організацій, сімейними інтересами тощо, за умови, що ці інтереси здатні з певною вірогідністю реально спричинити неналежний вплив на виконання цією службовою особою своїх службових повноважень. Крім того, судом вірно враховано, що відповідно до розділу ІV Національної антикорупційної стратегії на 2011-2015 роки, схваленої Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1001/2021, одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, то таке правопорушення не може бути визнано малозначним. За неповідомлення ОСОБА_1 у встановленому законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, настає відповідальність за частиною першою статті 172-7 КУпАП. Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» № 13 для своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи судам необхідно звертати увагу на роз`яснення в кожній справі таких питань, зокрема чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 КУпАП. На підставі частини четвертої статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі у зв`язку із закінченням цього строку необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП, є доведеним. Датою вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата проведення 7 сесії Рокитнянської селищної ради VIII скликання, тобто 23 квітня 2021 року. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відносно ОСОБА_1 було складено 10 вересня 2021 року. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КупАП можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом тримісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні - з дня його виявлення). При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності. Тобто, закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно визнав вину ОСОБА_1 та закрив провадження з нереабілітуючих підстав, а саме за ст. 38 КУпАП не заслуговують на увагу. Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення . З часу вчинення корупційного правопорушення пройшло більше двох років, з часу його виявлення - більше шести місяців. Таким чином, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент її розгляду строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою, а відтак не звільняє суд обов`язку з`ясувати, передбачені ст. 280 КУпАП обставини про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, та навести виклад установлених під час розгляду справи обставин у постанові. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП доведено під час розгляду справи, однак на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 38 КУпАП сплинули, про що було вірно враховано судом першої інстанції. Оскільки на момент вирішення питання про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-7 КУпАП, сплив строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, то судом першої інстанції вірно закрито провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що існування реального конфлікту інтересів не було доведено під час розгляду даної справи про адміністративне правопорушення, суд помилково встановив вину ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП апеляційним судом відхиляються, оскільки спростовуються зібраними у дані справі доказами, які стороною апелянта як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції спростовані не були. Інші доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування постанови суду із закриттям провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 . Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Клопотання адвоката Клапчука Федіра Петровича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Поновити адвокату Клапчуку Федіру Петровичу, в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Миронівського районного суду Київської області від 01 серпня 2024 року. Апеляційну скаргу адвоката Клапчука Федіра Петровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Миронівського районного суду Київської області від 01 серпня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Є. П. Євграфова