Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/8969/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8969/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В., суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі, постановлену за заявою державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №320/8969/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті надбавки позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, передбаченої приписами п. "а" ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ за період з 17.10.2018 по 31.12.2020 в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в сумі 21 111,68 грн., а також стягнути з відповідача таку надбавку. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у нарахуванні та виплаті надбавки ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, передбаченої приписами пункту "а" статті 16 Закону №2262-ХІІ, за період з 14.12.2019 по 31.12.2020 в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії на непрацездатного члена сім`ї, передбачену приписами пункту "а" статті 16 Закону України №2262-ХІІ, в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 14.12.2019 по 31.12.2020. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року - без змін. 02 лютого 2024 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у цій справі. 18 червня 2024 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, ухваленого 05.09.2023 за результатами розгляду справи за №320/8969/23, в якій просить суд змінити спосіб та порядок виконання наведеного рішення суду, тим самим зобов`язати Головне управління ПФУ в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії на непрацездатного члена сім`ї, передбачену приписами пункту "а" статті 16 Закону №2262-ХІІ, в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 14.12.2019 по 31.12.2020 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в м. Києві на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої пенсії за період з 14.12.2019 по 31.12.2020 у розмірі 10 554,05 грн. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви. Зокрема, апелянт вказує, що станом на 18.07.2024 рішення суду боржником не виконано, що відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є підставою для звернення державного виконавця до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Однак, суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні вказаної заяви, позбавив права на майно у розмірі 10554,05 грн. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі за заявою державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду, ухваленого у справі №320/8969/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не подав. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ст. 311, 312 КАСУ справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 08.02.2024 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 320/8669/23, який виданий 02.02.2024. Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 23.02.2024, адресованого відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ), повідомлено, що на виконання судового рішення у справі №320/8969/23 здійснено перерахунок пенсії. Сума перерахованих коштів (тобто заборгованість) за період з 14.12.2019 до 31.12.2020 нарахована до виплати та становить 10 554,05 грн. Виплата нарахованих коштів буде забезпечена у разі їх надходження з Пенсійного фонду України до головного управління на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із заявою про зміну способу і виконання судового рішення шляхом стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії за період з 14.12.2019 по 31.12.2020 у розмірі 10 554,05 грн. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року, виходив з того, що обраний позивачем спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахованих, але не виплачених коштів в сумі 10554,05 грн. не узгоджується зі змістом статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України та потягне за собою фактично зміну судового рішення по суті, що є неприпустимим. Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод, та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці питання є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві. Частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Стаття 129-1 Конституції України та стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. У силу частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Згідно з частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Колегія суддів звертає увагу на те, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. При цьому факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії на непрацездатного члена сім`ї, передбачену приписами пункту "а" статті 16 Закону України №2262-ХІІ, в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 14.12.2019 по 31.12.2020. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зі змісту рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року слідує, що судом не здійснено розрахунок суми належної до сплати позивачу, як і не визначався розмір належних до виплати позивачу сум. Тобто, рішення суду має зобов`язальний характер, однак судом першої інстанції при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості по пенсії позивачу. Зобов`язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по пенсії і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення. Суд враховує, що відповідачем, на виконання рішення суду, здійснено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 . При цьому, відповідач не відмовляється від виконання рішення суду, а зазначає, що виплата пенсії в перерахованому розмірі буде виплачена у разі їх надходження з Пенсійного фонду України до Головного управління на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18 з аналогічних правовідносин, зробив висновок про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив державний виконавець, оскільки це, фактично, змінює зміст резолютивної частини судового рішення у цій справі. При цьому Верховний Суд зазначив, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу за судовим рішення, не є власністю ГУ ПФУ та не знаходяться на його рахунках. Тому виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до визначеного порядку виплати пенсій. Водночас, слід враховувати, що стягнення з суб`єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта владних повноважень, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанести шкоду необмеженій кількості осіб. З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування Державою витрат по виплаті пенсії, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність аргументів державного виконавця, наведених в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у цій справі. Верховний Суд погодився з тим, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголосив, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань. За викладених обставин, та сталої судової практики, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахованих, але не виплачених коштів в сумі 10 554,05 грн. не узгоджується зі змістом статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України та потягне за собою фактично зміну судового рішення по суті, що є неприпустимим. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а. Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване судове рішення, з врахуванням норм чинного законодавства, і підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а тому не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу і виконання судового рішення. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,- П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна