Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/14530/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/14530/24 Суддя І інстанції Озерянська С.І. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком; - скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.09.2023 року № 046150013482; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком; - скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2024 року № 046150013482; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи до страхового стажу: трудову книжку НОМЕР_1 від 10.09.1980; період підприємницької діяльності з 15.06.1999 по 31.12.2003; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.09.2023 року № 046150013482 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2024 року № 046150013482 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.09.1980 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2023 року щодо призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.09.1980 року. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю прийнятого рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком з огляду на відсутність позивача необхідного стажу для її призначення. Вказує на те, що періоди роботи позивача по трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.09.1980 року не було зараховано до загального страхового стажу, що дає право на вихід на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.09.2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та прийнято рішення від 14.09.2023 року № 046150013482, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком. У рішенні зазначено, що вік заявниці 60 років 01 місяць. Страховий стаж становить 25 років 02 місяці 02 дні. Страховий стаж 22 роки 0 місяців 04 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви не прийнято до уваги: свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 від 21.11.1980 щодо зміни прізвища на російській мові з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », оскільки зазначено ім?я російською мовою « ОСОБА_4 », що не відповідає паспортним даним особи « ОСОБА_4 ». У зв?язку з вищезазначеним, не прийнято до уваги документи в яких зазначено прізвище « ОСОБА_2 », а саме: трудову книжку НОМЕР_1 від 10.09.1980 за період роботи протягом вересня 1980 року-лютого 1989 року. Зазначено прізвище та ім?я російською мовою « ОСОБА_5 »; довідку від 13.07.2023 року №977 щодо періоду роботи з 01.09.1980 по 16.07.1984, зазначено прізвище « ОСОБА_2 » при прийнятті. В доданих до довідки первинних документах, в наказах про переведення та звільнення з роботи зазначено « ОСОБА_3 » (ім?я та по батькові скорочено); довідку від 18.07.2023 №31 за період роботи з 13.07.1984 по 12.02.1989, оскільки в первинних документах, доданих до довідки, при прийнятті зазначено ім?я російською мовою « ОСОБА_4 », при звільненні ім?я скорочено «Н.»; наявна інформація про державну реєстрацію на ведення підприємницької діяльності з 15.06.1999 по 06.12.2016, за наданою інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.07.2023 року №5086/6/04-36-24-17-14 у період з 15.06.1999 по 31.12.2003 особа перебувала на загальній системі оподаткування, інформація про сплату страхових внесків відсутня. Документи, передбачені п. 4 Порядку №637, не надано. Страховий стаж за період ведення підприємницької діяльності обчислено за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб по нарахуванню доходу та сплаті страхових внесків. 12.03.2024 року позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийнято рішення від 20.03.2024 року № 046150013482, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком. У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 23 роки 0 місяців 23 дні. До страхового стажу згідно наданих документів не зараховано трудову книжку НОМЕР_1 від 10.09.1980, оскільки ім?я в трудовій книжці не відповідає паспорту; період підприємницької діяльності з 15.06.1999 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. Позивач, вважаючи протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.09.2023 року № 046150013482 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2024 року № 046150013482 про відмову у призначенні пенсії, звернулася до суду з даним позовом. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з оскаржуваних рішень про відмову у призначенні пенсії за віком, пенсійним органом до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1980, оскільки ім?я в трудовій книжці не відповідає паспорту. Щодо правомірності незарахування пенсійним органом періодів роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1980, колегія суддів зазначає наступне. На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162). Згідно із пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв`язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться. Пунктом 2.5 Інструкції № 162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інш. виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу. Згідно із пунктом 2.7 Інструкції № 162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство. Як вбачається з титульного аркуша трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.09.1980 року, власником трудової книжки є « ОСОБА_6 » (мовою оригіналу), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата заповнення трудової книжки: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Титульний аркуш містить відтиск печатки та підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок, а також підпис особи на ім`я якої видана трудова книжка. Анкетні дані викладені у трудовій книжці на ім`я позивача заповнені тільки російською мовою, дані ПІБ українською мовою відсутні. Водночас, згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00042199608 від 08.11.2023 року прізвище до реєстрації шлюбу « ОСОБА_2 », прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_3 », власне ім?я, по батькові ОСОБА_7 . З наявного в матеріалах справи свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 31.08.2012 року вбачається, що прізвище позивача « ОСОБА_3 » змінено на « ОСОБА_8 ». Відповідно до відомостей паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 28 вересня 2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи, прізвище, ім`я та по-батькові позивача: - українською мовою: « ОСОБА_1 ». Відтак російською мовою прізвище, ім`я та по-батькові позивача: « ОСОБА_1 ». Таким чином, ім`я позивача у всіх наданих документах зазначено « ОСОБА_4 », в той час як у трудовій книжці « ОСОБА_4 ». При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідачами під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача. Водночас, в даному випадку, трудовою книжкою позивача повністю підтверджується її робота, записи про прийняття та звільнення виконані відповідно вимог Інструкції та мають всі необхідні реквізити: дати записів, номери та дати наказів, печатки та підписи посадових осіб. Згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. З наведених обставин, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести негативні наслідки за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову в зарахуванні певний періодів до страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина. Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України). Варто звернути увагу, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17. В свою чергу, підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а. Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Вказана позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а. Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Відповідну позицію висловлено Верховним Судом в постанові по справі № 638/18467/15-а від 30.09.2019 року. Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.09.1980 року. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що неврахування відповідачами під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, що свідчить про протиправність рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.09.2023 року № 046150013482, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2024 року № 046150013482 та наявність правових підстав для їх скасування. Щодо правомірності незарахування пенсійним органом періодів роботи позивача як фізичної особи-підприємця, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно пункту 1 частини 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637. Відповідно до пункту 4 Порядку № 637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть підтверджуватись свідоцтвом про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Системний аналіз наведених норм законодавства дає суду підстави для висновку про те, що до страхового стажу зараховується період здійснення особою підприємницької діяльності, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Такий висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 жовтня 2018 року у справі №643/20104/15-а. Однак, документи, що додані до матеріалів справи, не містять інформації про сплату страхових внесків, а також щодо здійснення позивачем у спірний період підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. При цьому, позивачем не надано визначених законодавством торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків, а також доказів перебування у спірний період на спрощеній системі оподаткування. Відтак, зважаючи на відсутність доказів сплати позивачем страхових внесків за період здійснення підприємницької діяльності позивачем з 15.06.1999 року по 31.12.2003 року, такий період не може бути зарахований пенсійним органом до страхового стажу. Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини, беручи до уваги те, що питання призначення пенсії і розрахунок страхового стажу відноситься до дискреційних повноважень пенсійного органу, то належним способом захисту порушення права позивача є визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.09.2023 року № 046150013482, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2024 року № 046150013482 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.09.1980 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2023 року щодо призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.09.1980 року. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів враховую, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили. Повне судове рішення складено 14 січня 2025 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.М. Іванов суддя С.В. Сафронова