Постанова 4870 № 914/313/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" січня 2025 р. Справа №914/313/24 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Бонк Т.Б. Суддів Бойко С.М. Якімець Г.Г. розглянувши матеріали апеляційних скарг Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 10.06.2024 №14-11-02363 (вх. суду від 11.06.2024 № 01-05/1654/24) та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» від 07.06.2024 №770/01/01-16 (вх. суду від 12.06.2024 № 01-05/1654/24) на рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 (повний текст складено 20.05.2024; суддя Король М.Р.) у справі № 914/313/24 за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів відповідача-2: Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» , м. Львів про: стягнення 12 497,86 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (далі - РВ ФДМ України) та до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» про стягнення 12 497,86 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що з огляду на приписи постанови Кабінету Міністрів №634 від 27.05.2022 року «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», без достатньої правової підстави у відповідача-1 знаходяться кошти забезпечувального депозиту та сплачених орендних платежів в загальній сумі 3 947,06 грн., а у відповідача-2 кошти сплачених орендних платежів в сумі 2 050,80 грн, які підлягають поверненню. Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 у справі № 914/313/24 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України кошти в розмірі 10 447,06 грн; з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» кошти в розмірі 2 050,80 грн. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідно до підпункту 4 пункту 1 постанови КМУ №634, підпункту 42 пункту 1 постанови КМУ №1026 від 13.09 2022р., абзацу 6 пункту 5 постанови №634 (чинної на дату відповідної дії), підставою для сплати Банком орендної плати в розмірі 50% від договірної до 16.09.2022р. та звільнення від її сплати починаючи з 16.09.2022р. і до 31.07.2023р. (дати розірвання договору оренди та передачі майна) є доведеність тієї обставини, що договір оренди був чинним станом на 24.02.2022р. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки договір припинено, а нерухоме майно повернуто, відповідно до умов договору, кошти забезпечувального депозиту мають бути повернуті орендодавцем орендарю. Також, з огляду на приписи постанови КМУ №634, без достатньої правової підстави у відповідача-1 знаходяться кошти сплачених орендних платежів в загальній сумі 3 947,06 грн., а у відповідача-2 кошти сплачених орендних платежів в сумі 2 050,80 грн. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи: Не погодившись з рішенням, РВ ФДМ України звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 у справі № 914/313/24 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано таких обставин: -аукціон на продовження договору оренди державного нерухомого майна проведено після 24.02.2022 та підписаний договір у новій редакції 05.10.2022, тому АТ «Державний експортно-імпортний банк України» як орендар був обізнаний з ситуацією, яка склалась в державі; - згідно п. 4.6 розділу ІІ Договору, Орендодавець повертає забезпечувальний депозит Орендарю протягом п`яти днів після отримання від Балансоутримувача примірника акта повернення орендованого Майна, підписаного без зауважень Балансоутримувача, або здійснення вирахування сум, визначених у пункті 4.8 Договору, у разі наявності зауважень Балансоутримувача або Орендодавця. Станом на 31.07.2023 по Договору існувала заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 12 046,59 грн та нарахована пеня в сумі 2 697, 70 грн. Після остаточних нарахувань (зарахування забезпечувального депозиту в сумі 6 500 грн (2 697,70 пеня та 3 802,30 заборгованість з орендної плати), відповідно до даних ІПС «ЕТАП-Оренда», за договором оренди, заборгованість до державного бюджету становить 8 244,29 грн. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» також подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 у справі № 914/313/24, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що норма постанови Кабміну № 634, на яку посилається позивач, регулює питання звільнення від орендної плати орендарів, які виявили свою волю щодо оренди державного майна, розташованого а аеропортах державної форми власності, до 24.02.2022, в той час як за даних обставин аукціон проведений 18.09.2022. Апелянт зауважує, що в орендованому приміщенні в період після 05.10.2022 (укладення договору оренди в новій редакції, за результатами аукціону, проведеного 18.09.2022) та до 31.07.2023 (моменту припинення договору оренди) Орендар зберігав своє майно, а саме банкомат. Крім цього, на думку скаржника, звільнення орендаря від сплати орендної плати за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.08.2012, укладеного 05.10.2022 в новій редакції строком на 5 років за результатами аукціону, проведеного 18.09.2022, зафіксує факт нерівності учасників аукціону з продовження договору оренди, який був проведений після 24.02.2022. Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» подало відзиви на апеляційні скарги РВ ФДМ України та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького», у яких просить апеляційні скарги залишити без задоволення, о оскаржуване рішення залишити без змін. Щодо обізнаності із ситуацією що склалась в державі, про яку заявляє апелянт РВ ФДМ України, то позивач вказує, що такий довід не спростовує того факту, що зазначеним договором було продовжено строк дії Договору оренди від 31.08.2012, а не укладено новий, що дає підстави для настання наслідків, передбачених постановою КМУ №634. Також позивач вважає необґрунтоване посилання РВ ФДМ України на порядок розподілу забезпечувального депозиту, у випадку зарахування його на погашення невиконаних зобов`язань, оскільки нарахування таких зобов`язань здійснено безпідставно. Позивач звертає увагу, що предметом спірних орендних правовідносин є державне майно, та беручи до уваги те, що постанова КМУ №634 приймалася саме з метою надання підтримки суб`єктам, що є орендарями державного майна, АТ Укрексімбанк не може бути позбавлений права на державну підтримку, закріпленого у постанові КМУ № 634 у кожному періоді її відповідної дії. Щодо доводів апелянта Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького», то позивач не погоджується з такими і зазначає, що право на звільнення орендаря від сплати орендних платежів пов`язане не із датою 24.02.2024 як такою, а з тим, чи був укладений до 24.02.2024 договір оренди, дія якого була продовжена після цієї дати. Договір оренди №134 був укладений до 24.02.204 та залишався чинним, в т.ч. внаслідок його пролонгації до дати розірвання, що спростовує доводи ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» про відсутність права АТ Укрексімбанк на несплату орендних платежів. Позивач стверджує, що АТ Укрексімбанк цілком взяв участь в аукціоні на продовження дії Договору оренди №134, позаяк інший спосіб пролонгації цього договору не передбачений законодавством, і сплачував орендні платежі до моменту, коли держава надала пільги орендодавцям державного майна в аеропортах у формі несплати орендних платежів, чим відповідно АТ Укрексімбанк і скористався. Крім цього, на переконання позивача, доводи обґрунтовані припущеннями про позбавлення участі в аукціоні інших учасників, яких фактично не було, а тому не можуть прийматись судом до уваги. Рух справи в суді апеляційної інстанції: Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024 справу № 914/313/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г. Ухвалою суду від 17.06.2024 у справі № 914/313/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 10.06.2024 №14-11-02363 (вх. суду від 11.06.2024 № 01-05/1654/24) на рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 у справі № 914/313/24. Ухвалою суду від 01.07.2024 у справі № 914/313/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» від 07.06.2024 №770/01/01-16 (вх. суду від 12.06.2024 №01-05/1654/24 на рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024, прийнято до спільного розгляду апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького»; ухвалено здійснити розгляд апеляційних скарг у справі № 914/313/24 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини. Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що: 31.08.2012 між РВ ФДМУ та АТ «Укрексімбанк» укладено Договір оренди майна, а саме: частини вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 1,0 кв.м. на першому поверсі триповерхової будівлі (літ. Б-3) новий аеровокзал за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 168, що перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького. 31.08.2012 сторонами підписано Акт приймання- передачі Майна за №134 по Договору оренди. Згідно п.10.1 Договору оренди цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 31.08.2012 по 29.08.2015 включно. Пункт 10.4 Договору оренди передбачено право пролонгації цього договору та той самий строк і на тих самих умовах із укладення відповідної додаткової угоди. 25.09.2015 укладена додаткова угода до Договору оренди, якою, серед іншого, викладено в новій редакції: - пункт 10.1, яким продовжено строк дії договору на 2 роки 364 дні, з 30.08.2015 по 28.08.2018, - п.10.4, яким залишено право на пролонгацію цього договору та той самий строк і на тих самих умовах із укладення відповідної додаткової угоди. 05.10.2018 укладена додаткова угода до Договору оренди, якою, зокрема, п.10.1 викладено в новій редакції, яким продовжено строк дії договору на 2 роки 364 дні, з 29.08.2018 по 27.08.2021. Відповідно до Протоколу електронного аукціону № LLP001-UА-20220816-19747, який сформовано 18.09.2022р., аукціон на продовження договору оренди державного нерухомого майна від 31.08.2012р. №134 - частини нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 1.0 кв. м, на першому поверсі триповерхової будівлі (літ. «Б-3») нового аеровокзалу, що перебуває на балансі відповідача-2, відбувся 19.09.2022р. і єдиним учасником електронного аукціону став позивач, чинний орендар, який реалізує своє переважне право на продовження договору оренди. 05.10.2022р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ДП «Міжнародний аеропорт Львів» імені Данила Галицького» підписано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.08.2012р. № 134 (нова редакція) (далі - договір). Згідно п.9.1 (1) Розділу I «Змінювані умови» договору, місячна орендна плата складає 1 256,21 грн. без ПДВ. Згідно п.3.3 незмінюваних умов договору, орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(А) і 5(В). Згідно п.16 змінюваних умов договору 30% суми орендної плати перераховується балансоотримувачу, 70% суми орендної плати перераховується до державного бюджету. Забезпечувальний депозит, визначений п.11 змінюваних умов договору, оплачується на рахунок орендодавця. На виконання п.11 Розділу I «Змінювані умови» та п.4.5 Розділу II «Незмінювані умови» договору оренди (в редакції від 05.10.2022р.) Банк перерахував на рахунок відповідача-1 кошти в сумі 6 500,00 гривень, як забезпечувальний депозит, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №108379 від 04.10.2022р. Крім того, Банк здійснив оплату в користь відповідача-1 70% від суми орендних платежів в березні-жовтні 2022р. в розмірі 7 538,31 грн. З врахуванням приписів постанови КМУ №634 позивач вважає переплатою 50% платежів, сплачених за період лютий-серпень 2022 року та 100% платежів сплачених за період вересень жовтень 2022 року. Відповідно загальна сума зайво сплачених коштів складає 3 947,06 грн. відповідно до поданого розрахунку. Сума коштів, сплачених в користь відповідача-1 підтверджується копіями платіжних інструкцій на переказ коштів, і отримання таких коштів підтверджено довідкою відповідача-1 про стан нарахування та надходження орендної плати по договору оренди №134, станом на 16.12.2023р. З аналогічних мотивів, на переконання позивача, відпала також правова підстава набуття відповідачем-2 коштів, що були сплачені Банком, як 30% від суми орендних платежів в розмірі 3 589,92 грн., з яких переплата складає 2 050,80 грн. відповідно до поданого позивачем розрахунку. 31.07.2023р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» підписано договір про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.08.2012р. №134, а також 31.07.2023р. між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» підписано акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності. Згідно з п.4.6 розділу II договору (незмінюваних умов договору), орендодавець повертає забезпечувальний депозит орендарю протягом п`яти днів після отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна, підписаного без зауважень балансоутримувача, або здійснює вирахування сум, визначених у пункті 4.8 цього договору, у разі наявності зауважень балансоутримувача або орендодавця. При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким: Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями Цивільного кодексу України та статями 283- 291 Господарського кодексу України. Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України. Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. В силу ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оренди від 31.08.2012 позивач орендує частину вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 1,0 кв.м. на першому поверсі триповерхової будівлі (літ. Б-3) новий аеровокзал за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 168, що перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького. 18.09.2022 відбувся електронний аукціон щодо продовження договору оренди, за результатами якого 05.10.2022 сторони уклали договір №134 в новій редакції. Згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 дійшла висновку, що вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Для застосування частини 6 статті 762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 у справі № 916/599/23). При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (постанови Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23). Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. Водночас варто звернути увагу на те, що у постанові Кабміну України № 634 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2022 № 1026, яка набрала чинності 16.09.2022) визначено, що за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022, або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24.02.2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів (підпункт 4-2 пункту 1 Постанови № 634). З огляду на положення постанови Кабміну України № 634, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати. При цьому у положеннях підпункту 4-2 пункту 1 Постанови № 634 встановлено дві умови для звільнення від орендної плати орендарів, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, а саме: -чинність договору оренди державного майна станом на 24.02.2022; -використання майна, розташованого в аеропортах саме державної форми власності. Крім цього, вказана норма чинного законодавства містить присічний строк звільнення від орендної плати, а саме до моменту відновлення авіаційної діяльності відповідного аеропорту державної форми власності. Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами спору, договір оренди нерухомого державного майна від 31.08.2012 № 134 був чинним станом на 24.02.2022. При цьому нерухоме майно, яке орендує позивач розташоване в аеропорті державної форми власності, а саме на першому поверсі триповерхової будівлі (літ. Б-3) новий аеровокзал за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 168, що перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького. Слід зазначити, що з 24.02.2022 по теперішній час внаслідок військової агресії російської федерації проти України та внаслідок цього введення на усій території України воєнного стану, ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» не здійснює господарську діяльність, а доступ до території аеропорту зокрема і до приміщення, яке орендується відповідачем за первісним позовом, обмежено військовими підрозділами з метою безпеки. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у підтвердження факту можливості використовувати відповідачем орендоване приміщення для здійснення господарської діяльності (торгівлі непромисловими товарами), а також наявність безперешкодного доступу до орендованого приміщення, чи доказів, що такий доступ не був надмірно утруднений, наявність можливості вільно знаходитись в спірному приміщенні, зберігати свої речі, здійснювати в орендованому приміщенні іншу господарську діяльність тощо. У постанові Верховного Суду від 26.11.2024 у справі 914/3026/23, обставини справи якої є релевантними цій справі зроблено такий висновок: «факт проведення 12.09.2022 аукціону щодо оренди не свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносинах підпункту 4-2 пункту 1 Постанови № 634, оскільки за результатами вказаного аукціону сторонами новий договір не укладався, а лише продовжено дію договору оренди державного нерухомого майна від 31.10.2017 № 137 шляхом укладення нової редакції такого договору, предмет оренди, який був переданий орендарю відповідно до акта прийому-передачі державного нерухомого майна від 31.10.2017 до моменту проведення аукціону орендарем не повертався та за результатами укладення договору в новій редакції повторно орендарю не передавався, а чинним законодавством (Порядком № 483) не передбачено іншого способу реалізації переважного права діючого орендаря на продовження договору оренди, ніж участь в аукціоні». Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на підставі підпункту 4-2 пункту 1 постанови Кабміну України №634 з 24.02.2022 виникло право на звільнення від сплати орендної плати за договором оренди нерухомого державного майна від 31.08.2012 №

134. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України). На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 у справі № 914/313/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Судові витрати в суді апеляційної інстанції: Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтами судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржниками. Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 10.06.2024 №14-11-02363 (вх. суду від 11.06.2024 № 01-05/1654/24) та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» від 07.06.2024 №770/01/01-16 (вх. суду від 12.06.2024 № 01-05/1654/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 у справі № 914/313/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржників.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Головуючий суддя Т.Б. Бонк суддя С.М. Бойко суддя Г.Г. Якімець