Постанова 4873 № 911/1397/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" листопада 2021 р. Справа№ 911/1397/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Коротун О.М. Майданевича А.Г. без виклику представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2021 (повний текст рішення складено 29.07.2021) у справі №911/1397/21 (суддя - Саванчук С.О.) за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - третя особа) про стягнення з відповідача на користь позивача 61 522, 05 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1728 від 30.09.2015 в частині своєчасної та повної оплати орендної плати, передбаченої вищевказаним договором, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 51 698, 28 грн. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2 436, 37 грн., 3% річних у розмірі 548, 44 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 669, 14 грн. та штраф у сумі 5 169, 82 грн. Рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2021 у частині стягнення основного боргу у розмірі 20 494,42 грн. провадження у справі № 911/1397/21 закрито. Позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 5354,71 грн. основного боргу, 271,22 грн. 3% річних, 1111,84 грн. інфляційних втрат, 593,48 грн. пені, 1292,45 грн. штрафу, 1146,97 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2021 в частині відмови у стягненні 33 526, 96 грн., у т.ч. 25 849,15 грн. основної заборгованості, 1842,89 грн. пені, 277, 22 грн. 3% річних, 557,30 грн. інфляційних втрат, 3 877,37 грн. штрафу та 1 123,03 грн. витрат по сплаті судового збору, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 33 526,96 грн., у т.ч. 25 849,15 грн. основної заборгованості, 1842,89 грн. пені, 277,22 грн. 3% річних, 557,30 грн. інфляційних втрат;, 3 877,37 грн. штрафу та 1 123,03 грн. витрат по сплаті судового збору, а також стягнути витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 3 405,00 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно встановив обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», а також не застосував положення ст. 188 ГК України ГК України, ст.ст. 651-654 ЦК України, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 127, 129-131 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна». Так, апелянт зазначив, що ані постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611, ані Порядок передачі в оренду державного та комунального майна не можуть змінювати або встановлювати інший, ніж визначено законом, порядок внесення змін до умов господарських договорів. А тому, до спірних правовідносин мають застосовуватися норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які мають вищу юридичну силу. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Коротун О.М. Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2021 року у справі №911/1397/21. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2021 року у справі №911/1397/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників своєю ухвалою від 12.10.2021 року. 28.10.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких третя особа, зазначила, що пунктом 1 наказу Регіонального відділення від 26.10.2020 № 672 «Щодо нарахування орендної плати на період дії карантину», встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 № 786, здійснюється у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати. 01.11.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли пояснення по справі, відповідно до яких позивач зазначив, що до моменту внесення змін до договору оренди орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірі, передбаченому чинним договором оренди. 05.11.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін. Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що зменшення розміру орендної плати до 50% надано відповідачу не внаслідок звичайних умов здійснення господарської діяльності, а у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень (непереборної обставини), а тому внесення змін до договору не вимагається. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2021 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.09.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 №786 було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (надалі - орендодавець, третя особа) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1728, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення №252 (інв. №47578) площею 18 кв.м., реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, яке розташоване на другому поверсі пасажирського терміналу "D" за адресою Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 08307, та перебуває на балансі ДП МА "Бориспіль" (далі - балансоутримувач, позивач). Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою забезпечення діяльності пасажирських перевезень. Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту передачі - приймання майна. Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2015 року - 13313,75 грн. Згідно з п. 3.3 договору сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. Умовами п.п. 5.3., 5.9., 5.11. договору передбачено, що орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу. Щомісячно до 15 числа надавати орендодавцеві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копія платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахунок орендної плати до Державного бюджету України та балансоутримувачу). На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння. Здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна з вини орендаря. Відповідно до п. 7.1. договору орендодавець зобов`язується передати орендарю майно згідно з договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з договором. Пунктом 10.3. договору визначено, що зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Цей договір укладено строком 1 рік, що діє з 30.09.2015 до 29.30.2016 (п. 10.1. договору). Додатком №1 до договору від 30.09.2015 визначено розмір орендної плати за базовий місяць - 13313,75 грн. Відповідно до Додатку №2 до договору від 30.09.2015 (акт приймання-передачі державного майна №1) третя особа передала, а відповідач прийняв у користування державне майно - нежитлове приміщення №252 (інв. №47578), загальною площею 18 кв.м., розміщене на 2-му поверсі пасажирського терміналу "D" за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 08307. 29.09.2017 Додатковим договором №2 до договору сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 29.09.2018. Відповідно до п. 2 додаткової угоди №3 сторони погодили продовжити термін дії договору до 29.09.2019 включно. 19.11.2019 Додатковим договором №4 до договору сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 29.09.2020 включно. 03.10.2019 було прийнято новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна». Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди під час укладення формується на підставі примірного договору оренди. Примірні договори оренди затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820 «Про затвердження примірних договорів оренди державного майна». Частина 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону. Відповідно до п. 12.1 пролонгованого договору оренди № 1728 від 24.05.2021 у зв`язку із перемогою Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» в аукціоні, зазначено, що даний договір діє до 29.09.2025 року включно. На виконання умов договору, для сплати орендної плати за період жовтень 2020 - березень 2021 позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури № 76/1925 від 31.10.2020 на суму 24 167, 22 грн., № 76/2101 від 30.11.2020 на суму 24 481, 39 грн., № 76/2351 від 31.12.2020 на суму 24 701, 72 грн., № 76/273 від 31.01.2021 на суму 25 022, 84 грн., № 76/833 від 31.03.2021 на суму 25 702, 72 грн. Звертаючись до господарського суду із даним позовом позивач зазначив, що відповідач не здійснив орендні платежі за жовтень 2020 - січень 2021 та за березень 2021, а тому у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на суму 51 698, 28 грн. (з урахуванням пропорційності сплати орендних платежів встановленої умовами договору оренди). Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України). Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з нормами частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір найму укладається на строк, встановлений договором. Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", одними з істотних умов договору оренди є об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації. Згідно з статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Відповідно до п. 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу. Беручи до уваги відсутність в матеріалах справи, актів про повернення майна з оренди, апеляційний суд вважає обґрунтованим нарахування відповідачеві орендної плати та виставлення рахунків за жовтень 2020 - березень 2021. В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було частково сплачено на користь позивача основну заборгованість за договором у розмірі 20 494, 42 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією картки рахунка №361.76 за червень 2021 року. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, у частині стягнення основного боргу у розмірі 20 494, 42 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Щодо стягнення основної заборгованості у сумі 31 203, 86 грн., то колегія суддів зазначає наступне. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що у відповідності до положень постанови № 611 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, здійснюється у розмірі 50% суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком

2. Додаток 2 Постанови № 611 встановлює, що нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 % орендарям, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів. Оскільки відповідач є транспортним підприємством, яке використовує орендовані приміщення для надання послуг з перевезення пасажирів, то на нього розповсюджуються положення Постанови № 611 у зв`язку із чим нарахування орендної плати мало здійснюватися у розмірі 50 % від орендної плати. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова № 611) врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном. Відповідно до пункту 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком

3. Згідно з пунктом 1.2. договору майно передається в оренду з метою забезпечення діяльності з пасажирських перевезень. Додатком № 2 до Постанови № 611 встановлено, що нарахування орендної плати за користування нерухомим майном здійснюється у розмірі 50% орендарям, які використовують нерухоме державне майно для транспортних підприємств з перевезення пасажирів. Крім того, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 26.10.2020, передбачено, що на період дії карантину встановлено нарахування Приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" орендної плати у розмірі 50%. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до п. 2 Постанови № 611, мав право на зниження орендної плати на 50 відсотків. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що згідно із вимогами законодавства України та умов договору оренди розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін з обов`язковим укладенням окремого письмового договору. В свою чергу відповідач зазначає, що зменшення розміру орендної плати до 50% надано відповідачу не внаслідок звичайних умов здійснення господарської діяльності, а у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень (непереборної обставини) та прийняття Постанови №

611. А тому внесення змін до договору оренди не вимагається. Колегія суддів погоджується із твердження відповідача з огляду на наступне. Відповідно до п. 2 Постанови № 611 зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину. З огляду на положення Постанови № 611 нарахування орендної плати орендарям у розмірі, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати. Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-які процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності погоджень або укладення додаткових угод, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.08.2021 року у справі № 910/13397/20. З огляду на викладене, колегія суддів не приймає, як належне доводи апелянта про обов`язковість внесення змін до договору оренди для застосування 50% знижки орендної плати. Посилання апелянта на правову позицію викладену в постановах Верховного Суду України від 18.03.2015 року у справі № 3-19гс15(14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012)), від 29.03.2017 у справі № 916/1689/15 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2018 у справі № 916/1578/15-г є неприйнятними, оскільки обставини у вказаних справах не є подібними із даною справою, а отже не є релевантними для вирішення справи № 911/1397/21. З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що згідно з Постановою № 611, починаючи з дати встановлення карантину, нарахування орендної плати за договором підлягає здійсненню у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати. Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів, зважаючи на знижку у 50 відсотків суми нарахованої орендної плати, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 5 354, 71 грн. основного боргу. Крім того, за порушення строків оплати орендних платежів, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 436, 37 грн., нараховану за період з 16.11.2020 по 31.05.2021, штраф у сумі 5 169, 82 грн., а також 3% річних у розмірі 548, 44 грн та інфляційні в сумі 1 669, 14 грн, нарахованих за період з 16.11.2020 по 31.05.2021. Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та баласоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п. 3.8 договору). Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003. Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що обґрунтованими до стягнення є пеня у розмірі 1 186, 97 грн., 3% річних у розмірі 271, 22 грн., інфляційні втрати у сумі 1 111, 84 грн. та штраф у сумі 2 584, 91 грн. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, колегія суддів відзначає наступне. Клопотання про зменшення штрафних санкцій обґрунтовано тим, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі, яке викликане значним скороченням кількості авіарейсів через запровадження на всій території України карантину, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-1726 про форс-мажорні обставини від 26.10.2020 та звіт про фінансові результати за 2020 рік, згідно з яким розмір збитків підприємства складає 4 520 135,00 грн. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків. Дослідивши доводи відповідача та обставини правовідносин сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір заявлених вимог, причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача щодо виконання зобов`язання за договором, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про можливість зменшення штрафних санкцій на 50%, а отже стягненню підлягає пеня у розмірі 593, 48 грн. та штраф у сумі 1 292, 45 грн. Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року). Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта. Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2021 у справі №911/1397/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2021 у справі №911/1397/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/1397/21 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді О.М. Коротун А.Г. Майданевич