Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/6595/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/16/25 Справа № 711/6595/24 Категорія: ч. 5 ст. 126 КУпАП Головуючий у І інстанції Комплєктова Т. О. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2025 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В. за участю захисника Руднічука Д.В., законної представниці неповнолітнього ОСОБА_1 та неповнолітнього правопорушника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Руднічука Д.В., подану на постанову Придніпровського райсуду м. Черкаси від 29.08.2024 р., якою ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, громадянина України, має неповну се- редню освіту, студент Шевченківського фа- хового коледжу, 2 курс, проживає АДРЕСА_1 , притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., - В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови суду, 15.08.2024 р. о 10:50 год. по просп. Хіміків, 62 у м. Черкаси ОСОБА_2 керував автомобілем «Oреl Vectra», р/номер НОМЕР_1 , порушуючи п. 2.1 «а» ПДР України, без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, захисник Руднічук Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову суду в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адмінправопорушення. Клопотання про поновлення строку на оскарження обґрунтовує тим, що судовий розгляд відбувся без участі та відома неповнолітнього ОСОБА_2 , він не отримав рішення суду поштою, батьки неповнолітнього звернулися до ЦБВПД та лише 23.09.2024 р. захисник ознайомився з матеріалами справи, копія оскаржуваної постанови отримана захисником лише 1.10.2024 р., що підтверджується розпискою (а. пр. 17) та 9.10.2024 р. апеляційна скарга була подана до суду (а. пр. 19), а тому вважає, що строк на оскарження пропущено з поважних причин. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, на його думку, застосовуючи до неповнолітнього адмінстягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років, суд не з`ясував майновий стан особи, не з`ясував чи є у неповнолітнього дохід, чи зможе він сплатити штраф, не з`ясував чи усвідомлював неповнолітній, що він повторно керуючи транспортним засобом без посвідчення водія вчиняє більш небезпечне діяння, ніж те за яке цього було притягнуто до адмінвідповідальності раніше, не з`ясовав можливості застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 КУпАП, зауважив про відсутність пом`якшуючих обставин. ОСОБА_2 є неповнолітнім, а тому при складанні протоколу поліцейськими порушено право на захист, оскільки протокол складено без участі законного представника чи захисника, що є недопустимим. Опитування неповнолітнього проведено поліцейськими також без участі законного представника чи педагога. Судом не перевірено чи усвідомлював ОСОБА_2 ступінь суспільної шкідливості вчиненого ним правопорушення, крім того сам факт, що він неповнолітній вже є пом`якшуючою обставиною, не з`ясував чи є у останнього щире каяття та тому неповнолітнього було безпідставно притягнуто до адмінвідповідальності. Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова по справі про адмінправопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Матеріали справи містять дані про направлення неповнолітньому ОСОБА_2 копії судового рішення від 29.08.2024 р., датоване 2.09.2024 р., але зазначена поштова кореспонденція повернута до суду за закінченням терміну зберігання. Захисник Руднічук Д.В. ознайомився з матеріалами справи про адміністративне правопорушення та отримав копію 1.10.2024 р. (а. пр. 17) та 9.10.2024 р. ним подана апеляційна скарга, а тому вважаю що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин і підлягає відновленню. Заслухавши доповідь судді, захисника Руднічука Д.В., законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 , неповнолітнього ОСОБА_2 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити по викладеним доводам, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП. Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність. Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 126 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку повторного протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2 - ч. 4 цієї статті та тягне за собою накладення штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від 5 до 7 років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Вина ОСОБА_2 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 703174 від 15.08.2024 р. ( а. пр. 1), даними відеозапису з боді-камер поліцейських, з якого вбачається, що обставини, які викладені в протоколі про адмінправопорушення, а саме керування неповнолітнім ОСОБА_2 транспортним засобом без наявності права керування таким транспортним засобом, повторно, протягом року. Постановою Звенигородського райсуду від 7.11.2023 р. неповнолітнього ОСОБА_2 було притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та було застосовано захід впливу у виді попередження. Відповідно до відеозапису з нагрудних боді-камер поліцейських, який долучено до матеріалів справи про адмінправопорушення, встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 на автомобілі «Oреl Vectra», р/номер НОМЕР_1 , проїжджав блокпост, розташований по просп. Хіміків, 62 у м. Черкаси, де його і зупинили працівники поліції для перевірки документів. З автомобіля, з-за керма, вийшов ОСОБА_2 , в процесі спілкування з поліцейськими надав документи на автомобіль та свій паспорт. Пояснював поліцейським, що посвідчення водія ще не отримував. Під час складання протоколу ОСОБА_2 ніяким чином не заперечував, що саме він керував автомобілем. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України, відповідно до Конвенції про дорожній рух, діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Саме ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортними засобами, а не про наявність чи відсутність самого посвідчення водія, мова йде саме про набуте у встановленому законом порядку право керування. Ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування. Чинне законодавство розрізняє таких суб`єктів, як осіб які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу, відмінність зазначених осіб полягає в тому що водій транспортного засобу особа, яка набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом, а суб`єкт передбачений ч. 2 ст. 126 КУпАП - це особа яка не має (не набула) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. В даному випадку, ч. 2 ст. 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка регулює відповідальність особи яка керує транспортним засобом, не набувши на таке керування відповідного права. З матеріалів справи вбачається, що 7.11.2023 р. ОСОБА_2 був притягнутий до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, зазначена постанова набрала чинності ( а. пр. 2). Відповідно до ст. 23 КУпАП, адмінстягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адмінправопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 КУпАП, у разі вчинення особами віком від 16 до 18 років адмінправопорушень, передбачених ст. ст. 44, 51, 89, 121-127, 130, ст. 139, ч. 3 ст. 154, ч. 2 ст. 156, ст. ст. 173, 1734, 174, 1831, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адмінвідповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст. 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 241 КУпАП. Суд першої інстанції обґрунтовано притягнув ОСОБА_2 до адмінвідповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, його вина підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи та які були досліджені судом першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, ОСОБА_2 підлягає адмінвідповідальності на загальних підставах. Вчинені ОСОБА_2 дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Апеляційний суд дійшов переконання, що застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 КУпАП не буде дієвим та достатнім для його виправлення. Порушень норм КУпАП під час складання протоколу про адмінправопорушення не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для то-го, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.). Проте, згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 є особою, яка не отримувала посвідчення водія та не має права керування транспортними засобами, що підтверджено довідкою АП УПП в Черкаській обл. (а. пр. 3). З огляду на ці обставини та приймаючи до уваги, що відмінність адмінправопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену у абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. № 14, що суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення права керувати транспортним засобом й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. Тому, враховуючи ці обставини, згідно ст. ст. 23, 33 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу та змінити постанову суду першої інстанції. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Поновити захиснику Руднічуку Д.В. строк на апеляційне оскарження постанови Придніпровського райсуду м. Черкаси від 29.08.2024 р. Постанову Придніпровського райсуду м. Черкаси від 29.08.2024 р., якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - змінити. Виключити із мотивувальної та резолютивної частин постанови Придніпровського райсуду м. Черкаси від 29.08.2024 р. стосовно ОСОБА_2 накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 років, в іншій частині постанову суду залишити без змін. Апеляційну скаргу захисника Руднічука Д.В. - задовольнити частково. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Белах А.В.