Постанова Черкаський апеляційний суд № 357/15508/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/198/24 Справа № 357/15508/23 Категорія: ч. 5 ст. 126 КУпАП Головуючий у І інстанції Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2024 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Колесніка І.В. та особи яка притягається до адмінвідповідальності ОСОБА_1 в режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 23.02.2024 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Род- никівка Уманського р-ну Черкаської обл., громадянина України, який має вищу освіту, розлученого, має на ут- риманні сина 2017 р.н., не працює, проживає АДРЕСА_1 , притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., - В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови суду, 25.11.2023 р. о 10:15 год. на а/д М-05 Київ-Одеса 78 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21104 р/номер НОМЕР_1 без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом, та вчинив дане правопорушення повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1. а) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою призначити новий розгляд в суді першої інстанції, в іншому складі. Клопотання про поновлення строку на оскарження обґрунтовує тим, що розгляд протоколу про адмінправопорушення відбувся без його участі в судовому засіданні, однак в день розгляду справи захисник Колеснік І.В. прийшов до суду першої інстанції та надав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, в якому також іншим пунктом було зазначене клопотання про відкладення розгляду справи. Судове засідання було призначене на 23.02.2024 р. на 9:15 год., зареєстровано клопотання в канцелярії о 10:40 год. крім, того зазначає, що від Уманського міськрайсуду Черкаської обл. жодних повісток, повідомлень не отримав, від помічника судді в телефонному режимі дізнався про те, що рішення по справі прийняте. Лише 4.03.2024 р. на сайті «Судова влада» було опубліковане рішення суду, а 5.04.2024 р. постанова набрала законної сили. Копію постанови суду від 23.02.2024 р. отримав лише 4.03.2024 р. в суді, про що зробив відповідний запис. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на його думку, його вина не доведена в законному порядку. Сам по собі протокол про адмінправопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи. Вважає, що суд самостійно перебрав на себе функції обвинувачення у відшуканні доказів вини особи яка притягається до адмінвідповідальності. Зазначає, що не безсторонність суду проявилася у відсутності сторони обвинувачення під час розгляду справи про адмінправопорушення, що свідчить про порушення п. 1 ч. 6 Конвенції. Також, зазначає на порушення права на захист, однак не аргументує в який спосіб це право та ким порушено. Вивчивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та захисника Колесніка І.В., надані ними в режимі відеоконференції, які підтримали клопотання про поновлення строку і просили поновити пропущений строк, підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова по справі про адмінправопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Матеріали справи не містять даних про направлення ОСОБА_1 копії судового рішення від 23.02.2024 р. В матеріалах справи на а. пр. 28 та 29 наявні заяви ОСОБА_1 про видачу йому копії постанови суду, які датовані 29.02.2024 р. та 1.03.2024 р. відповідно, але копію оскаржуваного рішення останній отримав 4.03.2024 р. і зазначені обставини є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, тому апеляційний суд вважає за необхідне визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. КУпАП не передбачено скасування постанову суду з прийняттям нової постанови, якою призначається новий розгляд в суді першої інстанції, в іншому складі, а тому апеляційні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Неодмінним конституційним правом людини й громадянина є право на судовий захист, закріплене у ст. 55 Конституції України. Апеляційним судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП надійшов на розгляд до Білоцерківського райсуду Київської обл. 6.12.2023 р. (а. пр. 8). 30.11.2023 р. до Білоцерківського райсуду Київської обл. надійшло клопотання ОСОБА_1 про направлення справи на розгляд за місцем проживання останнього, тобто до Уманського міськрайсуду Черкаської обл. (а. пр. 10). 23.01.2024 р. постановою Білоцерківського міськрайсуду Київської обл. задоволене клопотання ОСОБА_1 , справа про адмінправопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП стосовно ОСОБА_1 направлена до Уманського міськрайсуду Черкаської обл. (а. пр. 14). В матеріалах справи на аркуші 19 є телефонограма, складена працівником Уманського міськрайсуду Черкаської обл., згідно якої ОСОБА_1 2.02.2024 р. повідомлений телефонним зв`язком про призначення розгляду протоколу про адмінправопорушення в цьому суді на 23.02.2024 р. о 9 :15 год. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтвердив, що отримував таке повідомлення. Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачених ч. 1 ст. 44, ст. ст. 51, 146, 160, 1724 1729, 173, ч. 3 ст. 178, ст. ст. 185, 1851, 1857, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є обов`язковою. Цей перелік є вичерпним та ч. 5 ст. 126 КУпАП до нього не входить, тому доводи апеляційної скарги, що суд порушив право на захист ОСОБА_1 є необґрунтованими, тому що, як вбачається з матеріалів справи він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а закон не передбачає його обов`язкову участь у розгляді справи. За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 697063 від 25.11.2023 р. (а. пр.1), довідкою про скоєння правопорушення (а. пр.2), даними відеозапису з боді-камер поліцейських, з якого вбачається, що обставини, які викладені в протоколі про адмінправопорушення, а саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом, повторно, протягом року, після вчинення ним правопорушення 11.06.2023 р. адмінправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Відповідно до відеозапису з нагрудних боді-камер поліцейських, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими на блок-пості, при перевірці документів поліцейські встановили, що 11.06.2023 р. ОСОБА_1 притягувався до адмінвідпо-відальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Під час складання протоколу ОСОБА_1 не заперечував, що він керував автомобілем на маючи права керування та що раніше він був притягнутий до адмінвідповідальності за таке ж правопорушення. Доводи апеляційної скарги про те, що вина не доведена в законному порядку, сам по собі протокол про адмінправопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, що суд перебрав на себе функції обвинувачення у відшуканні доказів вини особи, яка притягається до адмінвідповідальності, що вказує на не безсторонність суду, яка проявилася у відсутності сторони обвинувачення під час розгляду справи про адмінправопорушення та свідчить про порушення п. 1 ч. 6 Конвенції, про порушення права на захист є необґрунтованими. З тексту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не згоден з рішенням суду, однак апеляційна скарга лише цитує положення Конституції України, Конвенції, рішень ЄСПЛ та посилання на рішення цього суду без вказівок в чому полягає не відповідність оскаржуваного судового рішення цим актам. В Постанові Великої Палати Верховного Суду у судовій справі № 208/712/19 провадження № 13-47зво22 від 30.08.2023 р. викладені висновки, відповідно до яких, згідно з законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а Кодексу України про адміністративні правопорушення. Частиною 1 ст. 250 КУпАП для прокурора та його заступника передбачено право брати участь у розгляді справи. Однак процесуального порядку забезпечення такої участі не передбачено ні цим Кодексом, ні Законом України «Про прокуратуру», ні підзаконними нормативно-правовими актами. Законодавець у Главі 21 КУпАП «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення» не включив прокурора до складу учасників провадження. Таким чином, розглянувши справу щодо ОСОБА_1 без участі прокурора, суд першої інстанції діяв в межах вимог КУпАП та інших законів України. У справі «Михайлова проти України» від 6.03.2018 р. (заява № 10644/08, пункт 65), визнаній Судом керівною щодо справи «Бантиш та інші проти України», висновок щодо порушення вимоги неупередженості суду було зроблено в ситуації, яка характеризувалася таким поєднанням обставин: 1) в суді першої інстанції було проведено усне слухання; 2) жодна особа, яка представляє та обґрунтовує обвинувачення, будь то прокурор чи інша особа, не була присутня на слуханні; 3) заявниця була присутньою на слуханні та не визнала себе винною; 4) суд першої інстанції визнав заявницю винною та засудив її до п`яти днів тримання під вартою за неповагу до суду; 5) відповідно до чинного законодавства рішення не могло бути оскаржене. Про це ЄСПЛ наголосив і в рішенні від 15.06.2023 р. про неприйнятність заяви у справі «Олександр Володимирович Куліш проти України» (заява № 6023/23). Положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу. Зміст показань особи, яку притягують до адмінвідповідальності, і свідків у судовому засіданні міг би залежати від поставлених запитань, способу допиту і проведення його судом замість прокурора. Натомість долучені до справи письмові докази були зібрані й задокументовані органом Національної поліції без участі суду. Дії судді і застосована ним процедура жодним чином не вплинули і не могли вплинути на формування сукупності доказів вчинення адмінправопорушення. Розглянувши справу і прийнявши рішення на основі повного, всебічного, об`єктивного й неупередженого дослідження й аналізу матеріалів, направлених правоохоронним органом, доводів та аргументів сторони захисту, суд діяв виключно у межах власної функції - відправлення правосуддя. Частина 2 ст. 126 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування. Чинне законодавство розрізняє таких суб`єктів, як осіб які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу, відмінність зазначених осіб полягає в тому що водій транспортного засобу особа, яка набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом, а суб`єкт передбачений ч. 2 ст. 126 КУпАП- це особа яка не має (не набула) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. В даному випадку ч. 2 ст. 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка регулює відповідальність особи яка керує транспортним засобом, не набувши на таке керування відповідного права. Доводи апелянта про незаконність постанови суду у зв`язку з невідповідністю висновків судді фактичним обставинам справи є необґрунтованими та спростовуються даними відеозапису. Судом встановив, що 11.06.2023 р. ОСОБА_1 було притягнуто до адмінвідпові-дальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, зазначена постанова не оскаржувалася, набрала чинності, крім того виконана ( а. пр. 2, 3). За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, зокрема його вина підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи та які були досліджені судом першої інстанції. Суд послався на рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 ППП м. Біла Церква та Білоцерковському р-ні УПП у Київській обл. ДПП Олега Гіди, що під час несення служби було зупинений автомобіль ВАЗ 21104 р/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та який не має права керувати транспортними засобами, відсутнє посвідчення водія, правопорушення скоєно повторно (а. пр. 4). Саме ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою яка не має права керування транспортними засобами, а не про наявність чи відсутність самого посвідчення водія, мова йде саме про набуте у встановленому законом порядку право керування. Порушень норм КУпАП під час складання протоколу про адмінправопорушення не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. До матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 долучено диск з відеозаписом подій, з якого суд встановив, що ОСОБА_1 не отримував права керування транспортними засобами та повторно керував транспортним засобом. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для то-го, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.). Згідно матеріалів справи про адмінправопорушення ОСОБА_1 є особою, яка не отримувала посвідчення водія та не має права керування транспортними засобами, що підтверджено довідкою відділення адмінпрактики батальйону № 21 ППП в м. Біла Церква та Білоцерковському р-ні УПП у Київській обл. ДПП (а. пр. 2). З огляду на ці обставини та приймаючи до уваги, що відмінність адмінправопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену у абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. № 14, що суди не вправі застосовувати стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. Тому, враховуючи ці обставини, згідно ст. ст. 23, 33 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу та змінити постанову суду першої інстанції. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 23.02.2024 р. Постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 23.02.2024 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - змінити. Виключити із мотивувальної та резолютивної частин постанови Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 23.02.2024 р. стосовно ОСОБА_1 накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк п`ять років, в іншій частині постанову суду залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Белах А.В.