Постанова 4851 № 520/14558/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2025 р. Справа № 520/14558/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 15.08.24 по справі № 520/14558/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області (далі по тексту ТУ ДСА в Житомирській області, відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 за квітень 2024 року у розмірі посадового окладу, без урахування доплати за вислугу років; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (10014, Житомирська область, м. Житомир, вул. Бориса Лятошинського, б. 5, ідентифікаційний код 26278626) провести нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на підставі частин другої, п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, суддівської винагороди за квітень 2024 року, з врахуванням щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 30 відсотків, встановленої наказом в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7/К від 17.10.2023; - допустити рішення суду до негайного виконання; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області подати у строк, визначений судом звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у квітні 2024 року суддівської винагороди без врахування щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, як таких, що не базуються на нормах закону та суперечать рішенню Конституційного Суду № 11-р/2018, згідно з яким позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим лише у випадках притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а не через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, оскільки в цьому випадку позбавлення судді цього права є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим. Враховуючи, що відносно позивача триває кваліфікаційне оцінювання у зв`язку із закінченням 30.09.2021 п`ятирічного строку повноважень, а будь-яких встановлених законом обставин, що зумовлюють позбавлення ОСОБА_1 права на доплати до посадового окладу немає, зокрема, він не притягався ані до дисциплінарної ані до кримінальної відповідальності, невиплата відповідачем щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності судді у виді зниження рівня матеріального забезпечення, оскільки позивач не здійснює правосуддя через обставини, які не залежать від його волі та поведінки. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі № 520/14558/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Бориса Лятошинського, буд. 5, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 26278626) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 за квітень 2024 року у розмірі посадового окладу, без урахування доплати за вислугу років. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (10014, Житомирська область, м. Житомир, вул. Бориса Лятошинського, б. 5, ідентифікаційний код 26278626) провести нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на підставі частин другої, п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, суддівської винагороди за квітень 2024 року, з врахуванням щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 30 відсотків, встановленої наказом в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7/К від 17.10.2023. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 № 520/14558/24 і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність у діях відповідача ознак протиправності, оскільки серед визначеного в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII переліку підстав при яких суддя, що не здійснює правосуддя, має право на отримання доплат до посадового окладу, відсутня така підстава, як нездійснення правосуддя суддею, призначеного на посаду строком на п`ять років, у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено суддею. Проінформував, що за результатами проведеного державного фінансового аудиту, Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Житомирській області складено вимогу № 260608-14/317-2024 «Про усунення порушень законодавства», у якій вказано, серед іншого, про порушення відповідачем вимог частини 10 статті 135 Закону № 1402-VIII у період з 01.01.2021 по 30.06.2023, зокрема, 18 суддям місцевих загальних судів Житомирської області, які не здійснювали правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну (призначені до 30.09.2016 строком на п`ять років до набрання чинності Законом № 1402-VIII) нараховано та виплачено доплат до посадового окладу в загальній сумі 5635229,31 грн та, як наслідок, зайво сплачено ЄСВ у сумі 1227151,51 грн, чим завдано матеріальної шкоди ТУ ДСА України в Житомирській області на загальну суму 6862380,82 грн. З посиланням на положення частин 6 та 7 статті 126 Конституції України в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII (набрав чинності 30.09.2016), якими врегульовано питання звільнення і припинення повноважень судді, переконував, що вказані норми не поширюються на суддів, призначених до 30.09.2016 на посаду судді строком на 5 років. Відтак, до суддів, призначених до 30.09.2016 на посаду строком на п`ять років, застосовуються положення частин 5 та 6 статті 126 Конституції України у редакції Закону № 1401-VIII, що діяла до 30.09.2016 (частина 10 статті 135), за якою судді, що не здійснювали правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування у щорічній оплачуваній відпустці) не мали права на отримання доплат до посадового окладу. Оскільки вказані положення частини 10 статті 135 Закону № 1401-VIII неконституційними не визнавались, підстави для виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу відсутні. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України "Про призначення та звільнення" від 30.09.2016 № 425/2016, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Лугинського районного суду Житомирської області строком на 5 років. Відповідно до наказу Лугинського районного суду Житомирської області від № 10/К від 21.10.2016 з 01.11.2016 позивача зараховано до штату Лугинського районного суду Житомирської області. Згідно з наказом в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області № 7/К від 17.10.2023 на підставі частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу. 09.02.2024 ТУ ДСА України в Житомирській області листом № 428/24-Вх. повідомило про припинення нарахування та виплати щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , встановленої відповідно до наказу в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області № 7/К від 17.10.2023, який призначений на посаду строком на п`ять років та не має повноважень на здійснення правосуддя. Позивач, вважаючи порушеним право на належне матеріальне забезпечення, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із не доведення ТУ ДСА у Житомирській області належними та допустимими доказами, що нараховуючи та виплачуючи суддівську винагороду позивачу за квітень 2024 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Так, з огляду на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018, оскільки суддя Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 у період з 30.09.2021 по даний час не здійснює правосуддя через обставини, що не залежали від нього особисто та не обумовлені його поведінкою, суд дійшов висновку про наявність у позивача за спірний період права на отримання доплат до посадового окладу відповідно до наказу в .о. голови Лугинського районного суду Житомирської області за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно), а тому нарахування та виплата відповідачем суддівської винагороди за квітень 2024 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу є протиправним. Враховуючи, що судове рішення у цій справі має зобов`язальний характер і не відноситься до рішень, які підлягають негайному виконанню, суд вважав відсутніми підстави для задоволення клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання. З огляду на те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, з посиланням на приписи статті 14 КАС України щодо обов`язковості судових рішень та відсутність об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачав підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У Преамбулі до Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII унормовано, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4). Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. За правилами частини другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII (яка, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020, діє в редакції Закону № 1774-VIII) визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно з частиною п`ятою статті 135 Закону № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Відповідно до частини десятої статті 135 Закону № 1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. Пунктом 17 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв`язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (Закон № 1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відповідно до пункту 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (чинного до 01.01.2020) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами). Згідно з пунктом 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (чинного до 01.01.2020) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами). На підставі підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX (далі Закон №193-IX) виключено пункти 22 і 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (наведені вище). Відповідно до частин першої-третьої статті 133 Закону № 2453-VI (у редакції Закону №192-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Відповідно до частини п`ятої статті 133 Закону №2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу. Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу (частина десята статті 133 Закону №2453-VI). Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018. За висновками цього Рішення, Конституційний Суд України вирішив: «1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року 15 мінімальних заробітних плат».

2. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, за яким «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, зі змінами, а саме: частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду; частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації; частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді». Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Аналіз наведених норм свідчить про те, що положення частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону №192-VIII, які Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 визнані неконституційними, були тотожними за змістом положенням частини десятої статті 135 Закону № 1402-VIII. Конституційний Суд України у Рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 зазначав, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України (пункт 7 рішення №4-рп/2016). Отже, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не може бути застосованою. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. Указана норма Закону (частина десята статті 135 Закону №1402-VIII) вже аналізувалася Верховний Судом і правовий висновок щодо її правозастосування викладений у постанові від 13.10.2021 у справі №120/1655/21-а. Так, відповідно до змісту указаного висновку Верховного Суду «…суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018…». Однак Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі №120/1655/21-а констатував, що з набранням чинності Законом № 1401-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково, водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п`ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання. Необхідним у цій категорії справи є з`ясування обставин, які зумовили припинення виплати суддям надбавок до посадового окладу: зупинення кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до частини п`ятої статті 86 Закону №1402-VIII); закінчення п`ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої обставини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 120/4286/21-а від 29.06.2023. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, з 30.09.2021 ОСОБА_1 не здійснює правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень на посаді судді. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07.06.2018 № 133/зп-18 (а.с. 44) призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 (а.с. 50). У зв`язку з прийняттям Закону № 193-ІХ повноваження складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинилися, починаючи з 07.11.2019, що зумовило зупинення проведення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 . Згідно з наказом в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області № 7/К від 17.10.2023 на підставі частини 5 сатті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу. З долученої до матеріалів справи довідки вбачається, що у квітні 2024 році позивачу не виплачено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (а.с. 19). ВККСУ у складі колегії рішенням від 15 серпня 2024 року № 127/ко-24 встановила, що суддя Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 785,375 бала; внесла на розгляд ВККСУ у пленарному складі питання щодо відповідності судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 займаній посаді. 16 вересня 2024 року ВККСУ у пленарному складі провела співбесіду із суддею Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , під час якої обговорила рішення ВККСУ від 15 серпня 2024 року № 127/ко-24, ухвалене у складі колегії, висновок ГРД, пояснення судді, матеріали суддівського досьє тощо. ВККСУ у пленарному складі рішенням від 16 вересня 2024 року № 147/ко-24 визнала суддю Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді, вирішила внести Вищій раді правосуддя рекомендацію про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Лугинського районного суду Житомирської області. 07.11.2024 рішенням Вищої ради правосуддя № 3256/0/15-24 вирішено внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Лугинського районного суду Житомирської області. З наведеного слідує, що нездійснення ОСОБА_1 правосуддя у період з 2021 по 2024 рік обумовлено обставинами, що не залежали від його волі та поведінки зупинення кваліфікаційного оцінювання. В той же час, колегія суддів констатує, що обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя на підставі частини 10 статті 135 Закону № 1401-VIII допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та рішенню Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018. Разом з цим, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач притягався до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, внаслідок чого був відсторонений від посади, матеріали справи не містять. З огляду на викладене та те, що позивач починаючи з 30.09.2021 не здійснював правосуддя через обставини, що не залежали від нього особисто та не обумовлені його поведінкою, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у вказаний період він мав право на отримання доплати до посадового окладу за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно). А відтак, дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 за квітень 2024 року у розмірі посадового окладу без урахування доплати за вислугу років є протиправними. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон № 1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96). З огляду на встановлені під час апеляційного перегляду обставини, беручи до уваги, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права та вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області провести нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) судді Лугинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за квітень 2024 року, з врахуванням щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 30 відсотків, встановленої наказом в.о. голови Лугинського районного суду Житомирської області №7/К від 17.10.2023. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 по справі № 520/14558/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій