Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/4938/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4938/24 Категорія:112010201 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. Місце ухвалення: м. Миколаїв Дата складання повного тексту: 25.06.2024 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про: - визнання протиправною бездіяльності щодо систематичного не здійснення перерахування пенсії з моменту її призначення, тобто з 03 червня 2018 року; - зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення, тобто з 03 червня 2018 року, нарахували та виплатити пенсію, що не одержана своєчасно з вини відповідача. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху. На виконання ухвали суду позивач 21 червня 2024 року подав позовну заяву в новій редакції та клопотання про поновлення строку звернення до суду. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права. В якості доводу апеляційної скарги апелянт вказав, що вчасно і повно виконав ухвалу суду від 24 червня 2024 року, якою адміністративний позов був залишений без руху, а суд прийняв помилкове рішення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відсутні перешкоди у позивача для своєчасного звернення до суду, а також обґрунтування поважності причин такого пропуску на вимогу ухвали про залишення позову без руху, позовну заяву повернуто ОСОБА_1 . Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, п.5 ч.1 ст. 171, ч.ч.1, 2, 3 ст. 122, ч.ч.1, 2 ст. 123, п.п.1, 9 ч.4, ч.8 ст. 169 КАС України, ст. 1, ч.ч.1, 4 ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Пунктом 5 ч.1 ст. 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом. Відповідно ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з положеннями ч.ч.2, 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і розпочинає свій відлік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.ч.1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. За приписами п.п.1, 9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених ч.2 ст. 123 цього Кодексу. Відповідно ч.8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Частинами 1, 2 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду, а також належного оформлення позову. Для цього особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Згідно ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому, норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі. Слід також враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати позов, усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку звернення до суду. Вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення. Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище вимог КАС України видно, що повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин, у який строк позивач мав подати заявлений позов з урахуванням його вимог, обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, з`ясування причин пропуску цього строку та наявності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Як вбачається з матеріалів справи, позивач 25 квітня 2024 року вже звертався до суду з аналогічним позовом (справа №400/3846/24). Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 було залишено без руху, у тому числі через пропуск строку звернення до суду. Позивач відкликав позовну заяву та вдруге подав її до суду 27 травня 2024 року (справа №400/4938/24). Як вже зазначалося вище, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 вдруге залишено без руху з підстав того, що: - позовні вимоги сформовані нечітко; - додано до позовної заяви копію трудової книжки не в повному обсязі; - додано рішення від 29 листопада 2018 року про відмову у перерахунку пенсії, однак не зазначено про його оскарження до суду та результат такого оскарження; - додано заяву про перерахунок пенсії від 01 березня 2023 року, однак не надано результат розгляду такої заяви відповідачем; - відсутня заява про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску. У резолютивній частині рішення Миколаївський окружний адміністративний суд зобов`язав ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме: - уточнити позовні вимоги з урахуванням висновків суду; - надати докази на обґрунтування позовних вимог; - надати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску. 21 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із уточненим позовом та заявою про поновлення строку звернення до суду з позовом. Дослідивши зміст вказаної заяви колегіє суддів встановлено, що вона не містить обґрунтувань та доказів того, що саме з 2018 року (до захворювання на Covid-19 та введення воєнного стану) завадило позивачу звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованим довід апелянта щодо наявності підстав для зупинення перебігу строку звернення до суду з позовом у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, з огляду на наступне. Відповідно Закону України від 24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строки воєнного стану продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває. Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Частинами 1 та 4 ст. 26 Закону №389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч.1 ст. 10 Закону №389-VIII). Тобто, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, зазначила, зокрема, що: - -питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку; - -сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків. Усталеною також є і практика Верховного Суду, що в межах кожної конкретної справи під час вирішення питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. При цьому, колегія суддів акцентує увагу, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року по справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність / помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність / несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. При цьому, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19. З огляду на викладене, в матеріалах справи відсутні докази поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 . Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 січня 2025 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.