Постанова Київський апеляційний суд № 759/20573/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 січня 2025 року справа № 759/20573/20 провадження № 22-ц/824/364/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П. учасники справи: позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року, постановленого під головуванням судді Кириленко Т.В., у справі за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди в порядку регресу- В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 53 144,44 грн., та судові витрати по справі в сумі 2 102,00 грн. Обґрунтовуючи позов зазначив, що 31.01.2018 року о 08:36 год у м. Києві на пр-ті Академіка Корольова, 14 сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який йшов по тротуару. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що призвело до його смерті. Згідно довідки про ДТП № 3018036517810767, вироку Святошинського районного суду м. Києва від 21.05.2018 року та вироку Київського апеляційного суду від 25.10.2018 року, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.1.5, 2.3.Б, 10.1, 10.9 ПДР України. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , в порушення вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була. Родичі загиблого ОСОБА_2 , а саме: дружина - ОСОБА_3 , сини: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , звернулись до позивача із заявами про відшкодування шкоди, у зв`язку з чим позивачем було здійснено регламентну виплату в розмірі 53 144 грн. 44 коп., що складається із підтверджених витрат на лікування ОСОБА_2 у розмірі 20 471 грн. 69 коп. та підтверджених витрат на поховання ОСОБА_2 у розмірі 32 672 грн. 75 коп. Позивач зазначає, що до нього у порядку регресу перейшло право вимоги про стягнення із ОСОБА_1 регламентної виплати у розмірі 53 144 грн. 44 коп. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року позов Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди в порядку регресу залишено без задоволення. Не погоджуючись із рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити. Вимоги обґрунтовані тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині витрат на лікування загиблого, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що кошти на лікування були відшкодовані в повному обсязі. Також, суд при вирішенні спору, необґрунтовано дійшов висновку про відсутність причинного зв`язку між діями відповідача ОСОБА_1 та настанням смерті ОСОБА_2 оскільки останній в результаті отриманих травм не зміг більше самостійно пересуватись через що у нього загострились хронічні хвороби і ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Відтак, вважає відмову у стягненні витрат на поховання незаконною. Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що згідно із свідоцтвом про смерть № 121 від 11.06.2018 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років і причиною смерті є хронічна серцева недостатність та атеросклеротичний кардіосклероз, а приблизний час між початком хвороби і смертю 10 років. З цього вбачається, що причинно- наслідковий зв`язок між ушкодженнями, спричиненими ОСОБА_2 внаслідок ДТП від 13.01.2018 року та його смертю, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутній. Апелянт звертає увагу на недостовірні докази, подані представником позивача, а саме товарні чеки ФОП ОСОБА_7 , у яких в графі покупець та продавець вказано ФОП ОСОБА_8 , та чеки із однаковою датою та номером, проте із різними сумами. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення матеріальних збитків на лікування,суд першої інстанції виходив із того, що на підставі рішення Святошинського районного суду від 22.06.2020 року ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було сплачено матеріальну шкоду, що полягала у відшкодуванні витрат, пов`язаних із лікуванням ОСОБА_2 та піклуванням про нього в сумі 48 630,36 грн, а також моральної шкоди в сумі 40000 грн., відтак вважав необґрунтованими вимоги про стягнення матеріальної шкоди на лікування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на поховання, районний суд виходив з того, що між діями ОСОБА_1 , внаслідок яких було заподіяно ОСОБА_2 тілесні ушкодження та настанням смерті останнього відсутній причинний зв`язок. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 31.01.2018 року на пр-т. Академіка Корольова, 14 у м. Києві водієм ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Mercedes-Benz S 500, д.н.з. НОМЕР_1 було здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_2 (а.с. 10). Вину ОСОБА_1 у порушенні п. 1.5., 2.3.Б, 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, що спричинило завдання потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості встановлено вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21.05.2018 року та вироком Київського апеляційного суду від 25.10.2018 року (а.с. 11-12, 13-15) Як вбачається із наявної у матеріалах справи медичної документації, в результаті описаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав наступні тілесні ушкодження: ЗЧМТ, закрита травма лівого стегна, перелом шийки лівої стегнової кістки, садна та синці (а.с. 23-26). Відповідно до інформації із бази даних МТСБУ, щодо перевірки чинності поліса внутрішнього ОСЦПВВТЗ, станом на 31.01.2018 року, тобто на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , застраховано не було (а.с. 49). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер (а.с. 22). Як вбачається із матеріалів справи, родичі загиблого ОСОБА_2 , а саме: дружина - ОСОБА_3 , сини: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , звернулись до позивача із заявами про відшкодування шкоди, у зв`язку з чим позивачем було здійснено регламентну виплату в розмірі 53 144 грн. 44 коп., що складається із підтверджених витрат на лікування ОСОБА_2 у розмірі 20 471 грн. 69 коп. та підтверджених витрат на поховання ОСОБА_2 у розмірі 32 672 грн. 75 коп. (а.с. 27-51). Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі наданих позивачем документів, МТСБУ була здійснена регламентна виплата, яка містить у собі дві складові частини: відшкодування витрат, пов`язаних із лікуванням ОСОБА_2 та витрат, пов`язаних із похованням ОСОБА_2 . Відповідно до Довідки про причину смерті № 121 від 11.06.2018 року ОСОБА_2 помер в результаті хронічної серцевої недостатності та атеросклеротичного кардіосклерозу (а.с. 22, звор.). Аналогічні відомості викладені у лікарському свідоцтві про смерть ОСОБА_2 № 121 від 11.06.2018 року (а.с. 66). При вирішенні спору, суд дійшов правильного висновку про те, що у результаті описаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав травми та переломи, які не мають відношення до хвороби, яка стала причиною смерті останнього. У результаті хронічної серцевої недостатності та атеросклеротичного кардіосклерозу, настала смерть ОСОБА_2 . Приблизний час між початком даного захворювання та смертю, згідно п. 11.1 лікарського свідоцтва про смерть № 121 від 11.06.2018 року, становив 10 років (а.с. 66, звор.). Отже, суд дійшов вірного висновку про відсутність причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 , внаслідок яких було заподіяно ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, які спричинили смерть, а тому законних підстав для стягнення витрат, пов`язаних із похованням ОСОБА_2 немає. Доводи апеляційної скарги про те, що після ДТП, яка сталась за вказаних обставин загиблий ОСОБА_2 перестав самостійно пересуватись та імовірно дана подія була поштовхом до настання смерті, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в порушення ч.3 ст.12 , ст. 77ЦПК України , такі докази позивачем до суду не надані. Відповідно до ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно приписів ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Судом також вірно встановлено, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що смерть ОСОБА_2 є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди та умовою для виплати страхового відшкодування. Відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2020 року № 759/1416/19, яке набрало законної сили 02.12.2020 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 48 630,36 грн. та моральну шкоду у розмірі 40 000 грн. (а.с. 67-68). Зі змісту рішення вбачається, що матеріальна шкода полягала у витратах на ліки на суму 5 880, 36грн., витратах на послуги піклування та догляду в розмірі 450 грн. на добу та витратах за надання послуг платного утримання у житловому будинку в розмірі 18 000 грн., які були понесені з моменту ДТП по день смерті ОСОБА_2 22.06.2020 року Святошинським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист. 15.01.2021 року старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Башинським Русланом Валерійовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64138944 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 48 630,36 грн. та моральної шкоди у розмірі 40 000 грн. (а.с. 87-88). Відповідно до наданої відповідачем квитанції, зазначена сума була відшкодована у повному обсязі (а.с. 89). Судом також встановлено, що при зверненні до МТСБУ у листопаді 2018 року ОСОБА_3 зазначила, що взаєморозрахунок між нею та відповідачем не проводився (а.с. 16). Зі змісту рішення Святошинського районного суду м. Києва у цивільній справі № 759/1416/19 вбачається, що ОСОБА_3 у січні 2019 року звернулась із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, що полягала у відшкодуванні витрат, пов`язаних із лікуванням ОСОБА_2 та піклуванням про нього. Позовні вимоги було задоволено, а ОСОБА_1 виплачено на користь ОСОБА_3 стягнуту судом суму в повному обсязі. Відтак, суд вірно вважав необґрунтованими позовні вимоги у частині стягнення із відповідача витрат, пов`язаних із лікуванням ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги про те, що витрати на лікування ОСОБА_2 імовірно стягнуто не в повному обсязі, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки в силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказів того, що потерпіла понесла додаткові витрати на лікування, окрім тих, які стягнуто відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2020 року у справі № 759/1416/19 матеріали справи не містять. Колегія суддів критично оцінює надані представником позивача товарні чеки ФОП ОСОБА_7 , оскілки у графі покупець та продавець вказано одну і ту ж особу ФОП ОСОБА_8 (а.с. 38-31). Копії чеків, які надані позивачем на підтвердження належності понесених витрат на лікування, суд вважає такими, що не містять інформацію щодо предмета доказування, оскільки їх зміст встановити неможливо через нерозбірливість ( а.с. 28-30). Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому враховуючи положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Моторно (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: