Постанова Київський апеляційний суд № 369/12074/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 369/12074/21 провадження № 22-ц/824/934/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І. при секретарі Усковій Я. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки житлового будинку та земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Дьякова Дениса Юрійовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Коваленка Ярослава Олександровича на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року в складі судді Янченка А. В., встановив: 31.08.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про виділ в натурі частки житлового будинку та земельної ділянки. Посилались на ту підставу, що вони після смерті свого батька ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкували частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,1745 га, кадастровий номер 3222457401:02:005:5315, що розташовані по АДРЕСА_2 , по частині кожний. Власником іншої частини вказаних житлового будинку та земельної ділянки є ОСОБА_3 згідно договору довічного утримання від 10 травня 2018 року, укладеного між нею та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С., зареєстрованого в реєстрі за №2272. Між сторонами постійно відбуваються суперечки щодо порядку користування житловим будинком та земельною ділянкою, що у свою чергу порушує їх право володіння та користування нерухомим майном. Оскільки вони бажають виділити свою частку у спільному майні в натурі, а в добровільному порядку такого виділу здійснити неможливо, просили суд здійснити такий виділ в натурі в судовому порядку. З метою визначення можливості виділу в натурі частин житлового будинку, позивачі звернулись до ТОВ «Аналітичний центр Дробнова» з заявою про надання висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомості. З урахуванням висновку щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна від 02.04.2012 №0206/21, позивачі просили суд позов задовольнити. Виділити в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1/2 частину, по 1/4 кожному, із спільної часткової власності житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 84,4 кв.м., житловою площею 52,7 кв.м., виділивши їм у власність житловий будинок АДРЕСА_3 . Входять такі приміщення: №Б-2 Сарай, №2-1 Житлова, №2-2 Кухня, №2-3 Санвузол, №2-4 Житлова. Виділити в натурі ОСОБА_3 1/2 частину із спільної часткової власності житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 84,4 кв.м., житловою площею 52,7 кв.м., виділивши їй у власність житловий будинок АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 . Входять такі приміщення: №Б-1 Сарай, №1-1 Тамбур, №1-2 Кладова, №1-3 Кухня, №1-4 Житлова, №1-5 Житлова. Припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Виділити в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1/2 частину, по 1/4 кожному, із спільної часткової власності земельної ділянки площею 0,1745 га з кадастровим номером № 3222457401:02:005:5315, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши їм у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0872 га згідно схему розподілу земельної ділянки ФОП ОСОБА_6 . Виділити в натурі ОСОБА_3 , 1/2 частину із спільної часткової власності земельної ділянки площею 0,1745 га з кадастровим номером № 3222457401:02:005:5315, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши їй у власність земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0873 га згідно схему розподілу земельної ділянки ФОП ОСОБА_6 . Припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,1745 га з кадастровим номером № 3222457401:02:005:5315, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_2 судові витрати, в тому числі: судовий збір, витрати на правничу допомогу, витрати, пов`язані із проведенням експертизи. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 року клопотання представника позивачів задоволено. Призначено комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу. 18 травня 2023 року, за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, експертами КНДІСЕ складено висновок №24117/22-43/15185/15186/23-42/15187/23-47. 07.08.2023 представник позивачів - адвокат Коваленко Я. О. звернувся до суду з заявою про зміну предмета позову. Просив суд здійснити поділ (виділ) житлового будинку господарськими будівлями та спорудами за варіантом № 3 експертизи, виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частки кожному, в натурі, як окрему одиницю (1/1) окремий об`єкт нерухомості, 63/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: 1-1 кухня (частина) площею 11,6 кв.м.; 1-5 житлова кімната (частина) площею 11,0 кв.м.; 1-3 житлова площею 16,2 кв.м.; 1-І тамбур; 1-ІІ кладова, загальною площею: 38,8 кв.м; сарай літ. «Б»;погріб літ. «Г»; вбиральня літ. «Д»;яма літ. «І»; ганок;1/3 огорожі № 2; ворота з хвірткою. Виділити ОСОБА_3 в натурі, як окрему одиницю (1/1) окремий об`єкт нерухомості, 37/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: 1-1 кухня (частина) площею 7,2 кв.м.;1-2 санвузол площею 6,5 кв.м.; 1-4 житлова площею 11,0 кв.м.;1-5 житлова (частина) площею 14,5 кв.м, загальною площею 39,2 кв.м. Припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Стягнути з позивачів на користь відповідача грошову компенсацію в сумі 241 790 гривень за частку в натурі, яка після поділу в одиницях вартості більша на вказану суму. Здійснити поділ (виділ) земельної ділянки за варіантом №3, виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частки кожному, в натурі, як окрему одиницю (1/1) окремий об`єкт нерухомості частку земельної ділянки площею 0,1745 га з кадастровим номером № 3222457401:02:005:5315 по АДРЕСА_1 , згідно додатку № 5 до висновку, а саме: земельна ділянка (S1) співвласника №1 ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) площею 0,08725 га (872,5 кв.м.) розташована в межах: від т.5 до т.11 - 12,18 м (АДРЕСА_8) від т.11 до т.12 - 9,77 м; від т.12 до т.15 - межа прокладена по лінії поділу житлового будинку (4,57м+0,92м+8,25м); від т.15 до т.16 - 6,52м; від т.16 до т.17 - 8,21м; від т.17 до т.18 - 5,58м; від т.18 до т.19 - 62,72м; від т.19 до т.10 - 7,95м; від т.10 до т.9 - 30,46м; від т.9 до т.8 - 16,18м; від т.8 до т.7 - 23,79м; від т.7 до т.6 - 21,79м; від т.6 до т.5 - 8,26м. Виділити ОСОБА_3 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1745 га з кадастровим номером № 3222457401:02:005:5315, а саме: земельна ділянка (S2) співвласника №2 ( ОСОБА_3 ) площею 0,08725 га (872,5 кв.м.) розташована в межах: від т.5 до т.11 - 12,18 м (АДРЕСА_8); від т.11 до т.12 - 9,77 м; від т.12 до т.15 - межа прокладена по лінії поділу житлового будинку (4,57м+0,92м+8,25м); від т.15 до т.16 - 6,52м; від т.16 до т.17 - 8,21м; від т.17 до т.18 - 5,58м; від т.18 до т.19 - 62,72м; від т.11 до т.1 - 9,40м; від т.1 до т.2 - 26,08м; від т.2 до т.3 - 34,67м; від т.3 до т.4 - 38,93м. Припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,1745 га з кадастровим номером № 3222457401:02:005:5315, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати, в тому числі: судовий збір, витрати на правничу допомогу, витрати, пов`язані із проведенням експертизи. Дана заява про зміну предмету позову прийнята судом. Згідно свідоцтва про смерть, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року позов задоволено. Здійснено поділ (виділ) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за варіантом №

3. Виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по 1/2 частки кожному, в натурі, як окрему одиницю (1/1) окремий об`єкт нерухомості, 63/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: 1. 1-1 кухня (частина) площею 11,6 кв.м.; 2. 1-5 житлова кімната (частина) площею 11,0 кв.м.; 3. 1-3 житлова площею 16,2 кв.м.; 4. 1-І тамбур 5. 1-ІІ кладова Загальною площею: 38,8 кв.м; 6. сарай літ. «Б»; 7. погріб літ. «Г»; 8. вбиральня літ. «Д»; 9. яма літ. «І»; 10. ганок; 11. 1/3 огорожі № 2; 12. ворота з хвірткою. Виділено ОСОБА_3 в натурі, як окрему одиницю (1/1) окремий об`єкт нерухомості, 37/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: 1. 1-1 кухня (частина) площею 7,2 кв.м.; 2. 1-2 санвузол площею 6,5 кв.м.; 3. 1-4 житлова площею 11,0 кв.м.; 4. 1-5 житлова (частина) площею 14,5 кв.м. Загальною площею 39,2 кв.м. Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 241 790 грн за частку в натурі, яка після поділу в одиницях вартості більша на вказану суму. Здійснено поділ (виділ) земельної ділянки за варіантом №

3. Виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частки кожному, в натурі, як окрему одиницю (1/1) окремий об`єкт нерухомості, частку земельної ділянки площею 0,1745 га з кадастровим номером № 3222457401:02:005:5315 по АДРЕСА_1 , згідно додатку № 5 до висновку, а саме: Земельна ділянка (S1) співвласника №1 ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) площею 0,08725 га (872,5 кв.м.) розташована в межах: від т.5 до т.11 - 12,18 м (АДРЕСА_8); від т.11 до т.12 - 9,77 м; від т.12 до т.15 - межа прокладена по лінії поділу житлового будинку (4,57м+0,92м+8,25м); від т.15 до т.16 - 6,52м; від т.16 до т.17 - 8,21м; від т.17 до т.18 - 5,58м; від т.18 до т.19 - 62,72м; від т.19 до т.10 - 7,95м; від т.10 до т.9 - 30,46м; від т.9 до т.8 - 16,18м; від т.8 до т.7 - 23,79м; від т.7 до т.6 - 21,79м; від т.6 до т.5 - 8,26м. Виділено ОСОБА_3 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1745 га з кадастровим номером № 3222457401:02:005:5315, а саме: Земельна ділянка (S2) співвласника №2 ( ОСОБА_3 ) площею 0,08725 га (872,5 кв.м.) розташована в межах: від т.5 до т.11 - 12,18 м (АДРЕСА_8); від т.11 до т.12 - 9,77 м; від т.12 до т.15 - межа прокладена по лінії поділу житлового будинку (4,57м+0,92м+8,25м); від т.15 до т.16 - 6,52м; від т.16 до т.17 - 8,21м; від т.17 до т.18 - 5,58м; від т.18 до т.19 - 62,72м; від т.11 до т.1 - 9,40м; від т.1 до т.2 - 26,08м; від т.2 до т.3 - 34,67м; від т.3 до т.4 - 38,93м. Припинено право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,1745 га з кадастровим номером № 3222457401:02:005:5315, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 908 грн судового збору за подання позовної заяви та 9 438 грн 50 коп. витрат за проведення експертизи. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 908 грн судового збору за подання позовної заяви та 9 438 грн 50 коп. витрат за проведення експертизи. Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Коваленка Я. О. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. В решті вимог відмовлено. 13.12.2023 представник ОСОБА_3 - адвокат Дьяков Д. Ю. подав апеляційну скаргу, якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року та задовольнити позов частково, розділивши нерухоме майно за варіантом №2 запропонованим висновком експертів, залишивши за ОСОБА_3 частину території, що прилягає до будинку її батьків за адресою АДРЕСА_6 , та іншої половини - позивачам по . Судові витрати на проведення експертизи розділити на 3 учасників спору. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивачів. Вважає рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає ні нормам матеріального, ні нормам процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_3 з народження проживає з батьками у сусідньому будинку за адресою: АДРЕСА_6 . Між територіями АДРЕСА_7 немає парканів і будь-якого розмежування. ОСОБА_3 отримала у спадщину від рідного дядька відповідачів ОСОБА_4 спірного домоволодіння за договором довічного утримання від 10 травня 2018 року. Дядько був онкохворим, останній рік життя на 90% був лежачим і потребував цілодобового стороннього нагляду. Позивачка ОСОБА_2 ніколи не проживала в спірному будинку, лише приходила в гості. Позивач ОСОБА_1 почав проживати в спірному будинку з 2009 року. Вказує, що позивачі ввели експертів в оману, не вказавши, що у будинку та земельній ділянці є три власники, а не два, і відповідно, розподіл повинно було виконати на 3 частини, а саме відповідачу та по позивачам. Позивачі не навели жодного аргументу, чому вони обрали варіант, який межує з будинком за адресою: АДРЕСА_6 , в якому проживає ОСОБА_3 , де розміщені об`єкти житлової комунікації та допоміжні споруди, які належать родині ОСОБА_3 : стовп електророзподілу та лічильник води; встановлені у 2009 році ворота автоматичного відкриття; гаражний навіс з вбетонованими металевими конструкціями. Оскаржуваним рішенням було прийнято рішення позбавити ОСОБА_3 її законного офіційного права на користування сараю та погребу, дозволивши ОСОБА_8 та ОСОБА_2 компенсувати вартість у грошовому еквіваленті, що порушує її права на користування вказаним майном, більш того, як власника, який має більшу частку в майні ніж у позивачів. Твердження позивачів про наявність суперечок між сторонами та недосягнення добровільної згоди щодо користування майном з вини відповідача є надуманими та не підтверджуються жодними доказами. Звертає увагу, що з 2019 року сторони узгодили, що територія, яка прилягає до батьківської території ОСОБА_3 переходить їй. ОСОБА_3 прибрала територію і привела її до належного стану. В 2020 році позивачі порушили домовленість, встановили без згоди відповідача тентовий гараж, який ускладнював транспортування ОСОБА_4 до лікарні. В 2023 році позивачі вирішили, що хочуть залишити собі ту частину, на яку з 2019 року претендує ОСОБА_3 . Вважає, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки не забезпечено ізольованість одного приміщення від іншого та окрему систему життєзабезпечення, щоб виділена частка становила окремий об`єкт нерухомого майна. 26.03.2024 представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Коваленко Я. О. подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року без змін. Вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що спірне домоволодіння є «батьківською хатою», половину якої позивачі отримали у спадок. Після смерті батька позивачів між позивачами та покійним дядьком ОСОБА_4 була усна домовленість про поділ домоволодіння. Враховуючи його вік, позивачі погодились на праву сторону, щоб дядькові було комфортніше було проживати з входом. Навіть коли позивачі дізналися, що ОСОБА_4 уклав з відповідачем договір довічного утримання, виключно з поваги до рідного дядька, позивачі в позовній заяві просили виділити частку у спільному майні таким чином, щоб ОСОБА_4 не довелося проводити будь-які видозміни. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, а тому позивачі обрали варіант розподілу домоволодіння виходячи з того, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в спірному будинку, іншого житла немає, на обраній території домоволодіння знаходиться майно позивачів, зокрема, гараж. В свою чергу відповідачка зареєстрована та проживає за іншою адресою і запропонований розподіл ніяким чином не порушить її права. Посилання відповідача на те, що спірне домоволодіння прилягає до домоволодіння її батька, немає відношення до даної справи. 07.03.2024 представник ОСОБА_3 - адвокат Дьяков Д. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу. Просив врахувати, що розгляд справи в суді першої інстанції зайняв 2 судових засідання, одне з яких - підготовче, тривало 15 хвилин, та розгляд по суті, який тривав 30 хвилин, зважаючи, що експертним висновком не було встановлено ніяких обставин на користь позивачів, а лише проведено порядок розподілу майна у визначеному законом порядку. З огляду на вказане, а також те, що відповідачка у справі є матір`ю одиночкою, військовим психологом, яка на волонтерських засадах надає психологічну допомогу пораненим бійцям та родинам загиблих воїнів, вважає, що співмірним розміром компенсації судових витрат є 1 256 грн, виходячи з рекомендованої рішенням Рад адвокатів різних областей України мінімальної ставки адвокатського гонорару за годину. Звертає увагу, що 07.02.2024 засідання в цій справі було призначено на 8:40 год. В цей день в Києві тривала повітряна тривога до 08:49 год. Незважаючи на явку представника відповідача та відсутність заявника, судом було повідомлено, що засідання відкладається на дату, про яку буде повідомлено додатково. Незважаючи на це, в цей же день судом було винесено оскаржуване додаткове рішення із зазначенням, що суд може прийняти рішення за відсутності сторін. Вказана обставина може бути підтверджена відміткою в журналі охорони, куди працівники Служби судової охорони записують всіх відвідувачів суду. 14.03.2024, через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Коваленко Я. О. подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року змінити та стягнути з ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 29 000 грн. Зазначив, що на підтвердження заявлених вимог стороною позивачів було надано: договір, який передбачає орієнтовний розрахунок судових витрат з прогнозованим їх збільшенням, виходячи з фактичного обсягу роботи адвоката, акти виконаних робіт, детальний опис виконаних робіт, а також квитанції про фактичну сплату гонорару адвокату на суму 22 000 грн. Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу становить 29 000 грн. Надані роботи та послугу були описані як в актах так і в детальному описі виконаних робіт (наданих послуг), вказані роботи були погоджені і прийняті стороною позивачів. Вважає, що зазначені витрати мають бути покладені на відповідача, в тому числі й ті, що підлягають сплаті. Є незрозумілими підстави, з яких суд першої інстанції зменшив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу майже втричі. В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник - адвокат Дьяков Д.Ю. апеляційну скаргу на рішення та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області підтримали та просили її задовольнити. Апеляційну скаргу позивачів на додаткове рішення залишити без задоволення. Не заперечувала проти тієї обставини, що згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 16.07.2010, ОСОБА_4 , за яким вона уклала договір довічного утримання від 10.10.2018, до своєї смерті займав кімнату 1 -4, площею 11 кв.м., позивач ОСОБА_1 - кімнату 1-5 площею 25,5 кв.м, а його батько - ОСОБА_5 - кімнату 1-3 площею 16, 2 кв.м. Зазначила, що її прохання виділити їй частину будинку, яку займали позивач та його батько, пов`язано з тим, що ця частина будинку прилягає до будинку, де проживають її батьки. Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - Коваленко Я. О. просили їх апеляційну скаргу на додаткове рішення задовольнити, в задоволенні апеляційних скарг відповідача відмовити. Позивач ОСОБА_1 пояснив, що він та його батько постійно проживали в спірному будинку, в тій частині, яку було виділено позивачам. На земельній ділянці, яка прилягає до цієї частини будинку, його батько посадив сад, який би він хотів залишити собі. Домовленість про користування цією частиною будинку існувала лише з дядьком, з поваги до останнього. Відповідачка в будинку не проживала, остання забезпечена житлом в іншому місці. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками 1/2 частини, по 1/4 кожний, житлового будинку АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: житлового будинку під літерою «А», загальною площею 84,4 кв.м., житловою площею - 52,7 кв.м., з відповідними господарськими будівлями та спорудами: Б-сарай, Г-погріб, окремо збудований Д-вбиральня, І-яма обладнана, №1-ворота/хвіртка, №2-огорожа, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 26.02.2019 року, зареєстрованих в реєстрі за №1-528 та № 1-519, виданих державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В.М. та Витягами з ДРРПнНМпРПВ № 157569807 та № 157569706 від 26.02.2019 року. Крім того, позивачі є співвласниками 1/2 частини, по 1/4 кожний, земельної ділянки площею 0,1745 га з кадастровим номером № 3222457401:02:005:5315, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 26.02.2019 року, зареєстрованих в реєстрі за №1-531 та № 1-522, виданих державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В.М. та Витягами з ДРРПнНМпРПВ № 157576256 та № 157576162 від 26.02.2019 року. Власником іншої частини вказаних житлового будинку та земельної ділянки, є ОСОБА_3 згідно Договору довічного утримання від 10.05.2018 року, укладеного між нею та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С., зареєстрованого в реєстрі за №2272. Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 24117/22-43/15185/15186/23-42/15187/23-47 від 18 травня 2023 року:

1. Технічна можливість поділу (виділу) ідеальних часток співвласників 1/2 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) та 1/2 ( ОСОБА_3 ) у садибному житловому будинку по АДРЕСА_2 , у відповідності до вимог нормативних актів, відсутня. Технічна можливість поділу (виділу) з відступом від ідеальних часток співвласників 1/2 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) та 1/2 ( ОСОБА_3 ) у садибному житловому будинку по АДРЕСА_2 , існує.

2. У дослідницькій частині висновку розроблені три можливих варіанта поділу (виділу) садибного житлового будинку по АДРЕСА_1 ( див. таблиці №№16-18 висновку та додатки до висновку №№1,2 на 2-х арк.) з відступом від часток співвласників 1/2 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) та 1/2 ( ОСОБА_3 ) в одиницях вартості та в одиницях площі у відповідності до вимог нормативних документів: - по першому варіанту поділу (виділу) відступ від 1/2 частки складає: Співвласник №1, частка якого більше на : в одиницях площі - 2,5 кв.м.; в одиницях вартості - 143 451 грн, що в процентному відношенні становить 58/100 ( див. розрахунок у табл. №16). Співвласник №2, частка якого менша на : в одиницях площі - 2,5 кв.м.; в одиницях вартості - 143 451 грн, що в процентному відношенні становить 42/100 ( див. розрахунок у табл. №16). - по другову варіанту поділу (виділу) відступ від 1/2 частки складає: Співвласник №1, частка якого менше на : в одиницях площі - 0,25 кв.м.; в одиницях вартості -92 163 грн, що в процентному відношенні становить 45/100 ( див. розрахунок у табл. №17). Співвласник №2, частка якого більше на : в одиницях площі - 0,2 кв.м.; в одиницях вартості - 92 163 грн, що в процентному відношенні становить 55/100 ( див. розрахунок у табл. №17). - по третьому варіанту поділу (виділу) відступ від 1/2 частки складає: Співвласник №1, частка якого : в одиницях площі менше на 0,2 кв.м.; в одиницях вартості більше на 241 790 грн, що в процентному відношенні становить 63/100 ( див. розрахунок у табл. №18). Співвласник №2, частка якого : в одиницях площі більше на 0,2 кв.м.; в одиницях вартості менше на 241 790 грн, що в процентному відношенні становить 37/100 ( див. розрахунок у табл. №18).

3. Технічна можливість поділу земельної ділянки площею 0,1745 га з кадастровим номером 3222457401:02:005:5315 по АДРЕСА_1 у відповідності до часток співвласників 1/2 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) та 1/2 ( ОСОБА_3 ) та вимог нормативно-правових актів існує.

4. Три варіанта поділу земельної ділянки площею 0,1745 га з кадастровим номером 3222457401:02:005:5315 по АДРЕСА_1 у відповідності до часток співвласників 1/2 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) та 1/2 ( ОСОБА_3 ) та вимог нормативно-правових актів розроблено у дослідницькій частині висновку та зображено у додатках №3, 4, 5 на 3-х арк. до висновку.

5. Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №0206/21 від 02 квітня 2021 року ( м.с. арк.24-30), складений виконавцями ТОВ "Аналітичний центр Дробнова" у частині будівельно-технічного дослідження не відповідає п.п.1.1, 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції щодо поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань ЖКХ України від 18.06.2007 №55 ( зі змінами). Запропонована схема розподілу земельної ділянки площею 0,1745 га в частках 1/2 та 1/2, кадастровий номер 3222457401:02:005:5315, по АДРЕСА_1 , що входить до складу Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №0206/21 від 02 квітня 2021 року , складений виконавцями ТОВ "Аналітичний центр Дробнова" не відповідає п.п.1.1, 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції щодо поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань ЖКХ України від 18.06.2007 №55 ( зі змінами). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі маю право на виділ в натурі своєї частки у спірному майні. При визначенні того, кому зі сторін і яка саме частина садибного житлового будинку має належати, суд першоїінстанції врахував, що позивачі отримали 1/2 частину цього майна в спадок від свого батька, позивач ОСОБА_1 проживає в цьому будинку, іншого житла не має, в обраній частині території за обраним варіантом знаходиться встановлений ОСОБА_1 навіс, частка відповідача, що їй виділяється, в одиницях площі більше на 0,2 кв.м. При цьому позивачі погоджуються компенсувати відповідачу вартісне відхилення від ідеальної частки відповідача з урахуванням господарських будівель та споруд в сумі 241 790 грн. Відповідач зареєстрована та проживає за іншою адресою, запропонований позивачами розподіл ніяким чином не порушить її права та законні інтереси. Посилання відповідача про те, що спірне домоволодіння прилягає до домоволодіння її батька судом оцінено критично, оскільки спір стосується виключно житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель і споруд. Суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам, у тому числі висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 24117/22-43/15185/15186/23-42/15187/23-47 від 18 травня 2023 року. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19. У справі, яка переглядається апеляційним судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл та виділ в натурі частки в нерухомому майні із спільної часткової власності. Позов мотивовано тим, що між сторонами у справі, які є співвласниками спірного майна (садибний будинок, земельна ділянка), існує невирішений спір щодо користування майном. Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України). Верховний Суд України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14 вказав, що у силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права. Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (див. постанову Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц (провадження № 61-4536св18)). Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. Відповідно до частин першої-другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Отже, при поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При цьому слід ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача. Указане вчиняється незалежно від пред`явлення ним позову з подальшим розподілом судових витрат. У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що «відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється». Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 2-413/11 (провадження № 61-17672св18). Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок (див. постанову Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13). У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,1745 га, кадастровий номер 3222457401:02:005:5315, що розташовані по АДРЕСА_2 , по частині кожний. Власником іншої частини вказаних житлового будинку та земельної ділянки є ОСОБА_3 згідно договору довічного утримання від 10 травня 2018 року, укладеного між нею та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С., зареєстрованого в реєстрі за №2272. Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 24117/22-43/15185/15186/23-42/15187/23-47 від 18 травня 2023 року: - технічна можливість поділу (виділу) з відступом від ідеальних часток співвласників 1/2 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) та 1/2 ( ОСОБА_3 ) у садибному житловому будинку по АДРЕСА_2 , існує. - технічна можливість поділу земельної ділянки площею 0,1745 га з кадастровим номером 3222457401:02:005:5315 по АДРЕСА_1 у відповідності до часток співвласників 1/2 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) та 1/2 ( ОСОБА_3 ) та вимог нормативно-правових актів існує. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Висновки експертизи є одним з засобів доказування (пункт 2 частини другої статті 76 ЦПК України). Відповідно до частин першої та другої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Частиною п`ятою статті 106 ЦПК України встановлено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, у тому числі відповідному висновку експертизи, вірно встановив усі фактичні обставини справи, зокрема, факт того, що позивач ОСОБА_1 проживає в спірному будинку, частина якого залишились йому та його сестрі ОСОБА_2 в спадщину від свого батька, й зробив правильні висновки про наявність підстав для розподілу майно в натурі відповідно до висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 24117/22-43/15185/15186/23-42/15187/23-47 від 18 травня 2023 року. Суд обґрунтовано виділив у власність позивачам частину житлового будинку та земельної ділянки за варіантом №3, відповідно до якого загальна площа будинку, яка виділяється у власність останніх, становить 38,8 кв.м., а у власність відповідача - 39,2 кв.м., при цьому у власність позивачів виділяється саме та частина будинку, в якій проживав їх батько. При цьому судом вірно вказано про зміну часток у праві власності на будинок та стягнуто з позивачів на користь відповідачки відповідної грошової компенсації. Висновком експертів встановлено технічну можливість розподілу в натурі спірного житлового будинку, тобто кожній зі сторін може бути виділено відокремлену (ізольовану) частину будинку із самостійним входом/виходом. Цей варіант поділу житлового будинку є найбільш наближеним до ідеальних часток співвласників, він зможе забезпечити належне користування кожною стороною своєю частиною будинку. Доводи апеляційної скарги, які стосуються заперечень проти вказаного висновку експерта, відхиляються апеляційним судом, так як вони спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами справи. Та обставина, що поділ (виділ) будинку та земельної ділянки було здійснено таким чином, що позивачам було виділено нерухоме майно у спільну часткову власність, жодним чином не впливає на права та обов`язки відповідача. Суд враховує, що всі варіанти поділу ( виділу) садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_1 , що запропоновані у вказаному висновку експертів , передбачають виконання виду будівельних робіт, які пов`язані з реконструкцією житлового будинку, а саме: влаштування в зовнішній стіні дверного прорізу замість віконного прорізу з розібранням підвіконного простору, будівництво тамбуру співвласником, що влаштовує другий вхід до житлового будинку, обладнання приміщення кухні та санвузлу для співвласника, у користування якого, після поділу (виділу), існуючи допоміжні приміщення не увійшли або увійшли частково, улаштування розводки систем інженерних мереж водопостачання, каналізації газопостачання та електропостачання житлового будинку до інженерних мереж селища. При цьому сторони не позбавлені можливості після завершення робіт по переобладнанню будинку провести розподіл понесених на переобладнання витрат. Такі дії можуть бути вчинені добровільно, або в судовому порядку за наявності спору щодо цього. Вартість таких робіт залежить від способу виконання ремонтних робіт, використаних матеріалів і виробів тощо. Висновки, зроблені судом першої інстанції по суті спору, узгоджуються з наведеною в апеляційній скарзі судовою практикою Верховного Суду. Посилання відповідачки на те, що позивачам виділена сторона домогосподарства, яка прилягає до будинку, на якій встановлено лічильник води і стовп електророзподілу до будинку, в якому вона проживає з батьками, правового значення для вирішення даної справи не має. При цьому правове значення має можливість виділення кожному із співвласників окремого об`єкту нерухомого майна. Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу в частині вирішення спору по суті пред`явлених вимог без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині незгоди щодо розподілу між сторонами судових витрат на проведення експертизи. Покладаючи на відповідача ОСОБА_3 витрати по проведенню експертизи в повному обсязі в сумі 18 877 грн, судом першої інстанції не враховано, що необхідність проведення вказаної експертизи була пов`язана з предметом даного спору. З огляду на те, що проведена по справі експертиза стосувалась питання можливості проведення виділу (поділу) майна між трьома співвласниками, покладення судових витрат по її проведенню лише на відповідача є несправедливим. За таких підстав рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року в частині стягнення витрат на проведення експертизи підлягає зміні шляхом зменшення суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 9 438 грн 50 коп. до 3 146 грн 16 коп. Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, який було здійснено судом першої інстанції в додатковому рішенні від 07 лютого 2024 року. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати. Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу. При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19. Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві представник позивачів - адвокат Коваленко Я.О. визначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в сумі 15 000 грн. В заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивачів просив відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29 000 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було надано копії: договору про надання правничої допомоги № 21-08-10 від 10.08.2021 року; додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги № 21-08-10 від 10.08.2021 року; акту № 1-1 прийому-передачі наданих послуг від 03.11.2023 року за договором про надання правничої допомоги № 21-08-10 від 10.08.2021 року та додаткової угоди № 1 від 10.08.2022 року; акту № 1-2 прийому-передачі наданих послуг від 03.11.2023 року за договором про надання правничої допомоги № 21-08-10 від 10.08.2021 року та додаткової угоди № 1 від 10.08.2022 року; акту № 2-1 прийому-передачі наданих послуг від 03.11.2023 року за договором про надання правничої допомоги № 21-08-10 від 10.08.2021 року та додаткової угоди № 1 від 10.08.2022 року; акту № 2-2 прийому-передачі наданих послуг від 03.11.2023 року за договором про надання правничої допомоги № 21-08-10 від 10.08.2021 року та додаткової угоди № 1 від 10.08.2022 року; детального опису виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги № 21-08-10 від 10.08.2021 року та додаткової угоди № 1 від 10.08.2022 року; меморіального ордеру № @2PL465761 від 11.08.2021 року; меморіального ордеру № @2PL528977 від 22.12.2021 року; меморіального ордеру № @2PL360666 від 12.07.2022 року; платіжної інструкції № @2PL922977 від 09.10.2022 року; платіжної інструкції № @2PL028799 від 07.08.2023 року; платіжної інструкції № @2PL170023 від 06.09.2023 року, платіжної інструкції № @2PL362790 від 04.10.2023 року; платіжної інструкції № @2PL506994573 від 30.10.2023 року; платіжної інструкції № 0.0.2720576782.1 від 25.10.2022 року; платіжної інструкції № 0.0.2999998967.1 від 16.05.2023 року. З вищевикладеного вбачається, що наявними у справі доказами підтверджується факт надання адвокатом Коваленком Я. О. правової допомоги під час розгляду даної справи, що в себе включає вивчення матеріалів, складання та подання позовної заяви та заяви про зміну предмета позову, адвокатських запитів, участь в судових засіданнях. Верховний Суд в своїх постановах, зокрема у справа №923/560/17, №329/766/18 та №178/1522/18 неодноразово наголошував на тому, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Беручи до уваги складність справи, необхідність процесуальних дій сторони відповідача та обсяг фактично виконаної адвокатами роботи, з урахуванням критеріїв співмірності, складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатами роботи, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення суми судових витрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність понесених стороною позивача в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн на користь кожного позивача. Доводи представника відповідача про допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права, розгляд справи в його відсутність, не зважаючи на його присутність в цей час в суді, є недоведеними та не можуть бути взяті судом до уваги. Оскільки доводи апеляційних скарг сторін висновків суду першої інстанції в частині ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу не спростовують, на законність та обґрунтованість додаткового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарга без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Дьякова Дениса Юрійовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року задовольнити частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року в частині стягнення витрат на проведення експертизи змінити. Зменшити суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за проведення експертизи з 9 438 грн 50 коп. до 3 146 грн 16 коп. Зменшити суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за проведення експертизи з 9 438 грн 50 коп. до 3 146 грн 16 коп. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Дьякова Дениса Юрійовича та представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Коваленка Ярослава Олександровича на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року залишити без задоволення. Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 січня 2025 року. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук