Постанова 4808 № 343/2467/24

Справа № 343/2467/24 Провадження № 22-ц/4808/135/25 Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., секретаря Кузів А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Вигодської селищної ради про повернення дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2024 року під головуванням судді Тураша В. А. у м. Долина, в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Долинського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Вигодської селищної ради про повернення дитини (в порядку ст. 162 СК України). Позовні вимоги обґрунтував тим, що 04.02.2017 між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб, в якому народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після початку повномасштабної війни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішили, що дитина з мамою повинні поїхати в село Шевченкове Долинського району. В подальшому батьками прийнято рішення про необхідність вивезення дитини за кордон для медичного огляду, а місцем проживання було визначено місто Таллін, Естонія, смт. Ряпіно, де проживають родичі відповідачки. Таке рішення позивач підтримав. В Естонії відповідачка отримала довідку про інвалідність дитини і повідомила позивача про успішне лікування. В листопаді 2022 року відповідачка несподівано направила позивачу повідомлення про те, що не збирається повертатися в Україну і хоче розірвати шлюб і залишитись проживати в Естонії. Повідомила, що дитина залишається з нею і позивач дитину більше не побачить. Після цього позивач почав її розшукувати і звернувся в Естонську поліцію, звідки йому прийшла відповідь про те, що дитина проживає з позивачкою. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06.03.2023 шлюб між сторонами розірвано. Вказав, що відповідачка без згоди позивача, як батька вирішила змінити місце проживання їхньої малолітньої дитини, при цьому фактично відмовившись від лікування дитини як це передбачено приписами психіатричної лікарні в м. Таллін, що може створювати реальну небезпеку для її життя та здоров`я. Зважаючи на ці обставини позивач звернувся з позовом до Сихівського районного суду м. Львова про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання - АДРЕСА_1 . Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23.01.2024, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17.06.2024, в задоволенні позову відмовлено. В подальшому позивачу стало відомо, що відповідачка разом з дитиною повернулася в Україну і проживає у своїх батьків по АДРЕСА_2 . Вважає, що відповідачка самочинно, без згоди другого з батьків змінила місце проживання дитини, а тому просив суд постановити рішення про відібрання дитини і повернути її за попереднім місцем проживання - АДРЕСА_1 . Ухвалою Долинського районного суду від 19.11.2024 у відкритті провадження за вказаним позовом відмовлено. Відмовляючи у відкритті провадження суд вказав, що позивач звертався з аналогічним позовом до відповідачки 06.04.2023 і рішенням суду від 23.01.2024, яке набрало законної сили 17.06.2024, в позові відмовлено, а тому є таке, що набрало законної сили судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, де вказав, що вказана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного рішення, а також є невідповідність висновків суду матеріалам справи та неправильна оцінка доказів, які оглядав суд. Вказав, що попередній позов розглядався судами щодо повернення дитини з-за кордону з Республіки Естонія, місто Тарту, лінн Ківі 42, а в цьому випадку позовні вимоги стосуються повернення дитини з обставин незаконної зміни місця проживання дитини по АДРЕСА_2 , тобто з інших підстав. Просив ухвалу суду про відмову у відкритті провадження у справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу не подала, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі, при цьому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду не з`явився, хоч і був належним чином повідомлений про день, час і місце слухання справи. Представник третьої особи Служба у справах дітей Вигодської селищної ради в судове засідання не з`явився. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке. Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України). Згідно п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір. Аналогічний за змістом висновок зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц. Як зазначала Велика Палата ВерховногоСуду у постанові від 26 травня 2020 року, справа №908/299/18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Як встановлено судом рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 23.01.2024 року у справі №464/1776/23, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17.06.2024 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини. Позовні вимоги у справі №464/1776/23 обгрунтовані тим, що відповідачка протиправно змінила місце проживання малолітньої дитини без згоди батька, на даний час перебуває в Естонії та повертатись до України не збирається, лікуванням сина, який хворіє розладом аутичного спектру належним чином не займається, що може створювати реальну небезпеку для життя та здоров`я дитини. В позовній заяві ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в цій справі позивачем вказано, що йому стало відомо про повернення відповідачки разом з дитиною з Естонії і що вони проживають в будинку батька ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що відповідачка вчинила самочинну зміну місця проживання малолітньої дитини, без згоди другого з батьків привізши дитину з Естонії і помістивши її для проживання в будинку своїх батьків, що перешкоджає лікуванню і розвитку дитини. Отже звертаючись до суду з позовом у цій справі позивачем в обґрунтування позовних вимог вказано інші обставини, а саме повернення дитини за попереднім місцем проживання з АДРЕСА_2 , в той час як в цивільній справі №464/1776/23 позивачем було заявлено про відібрання дитини та повернення її до України з АДРЕСА_3. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстави звернення з позовними вимогами у цивільній справі №464/1776/23 та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав, тому висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження є помилковим. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу необхідно скасувати у зв`язку з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Долинського районного суду від 19 листопада 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 13 січня 2025 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин