Постанова 4818 № 642/816/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2025 року м. Харків справа № 642/816/24 провадження № 22-ц/818/356, 401/25 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 липня 2024 року та на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 19 липня 2024 року у складі судді Петрової Н.М., - ВСТАНОВИВ: У лютому 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14.01.2020 у розмірі 21 475,65 грн та 3028,00 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 14.01.2020. На підставі укладеного Договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000,00 грн, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних) ( надалі Кредитний договір). Позивач вказує, що свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), яка станом на 13.09.2021 становить 21 475,65 грн. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 19 липня 2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 19 липня 2024 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 21 475,65 грн, що складається із загального залишку заборгованості за тілом кредиту та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав суду докази на підтвердження порушення відповідачем зобов`язання за Договором, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14.01.2020 в матеріалах справи відсутні, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості у розмірі 21 475,65 грн. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, заяву про зупинення провадження у справі задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності у відповідача заборгованості за кредитом, тому підстави для задоволення позовних вимог були відсутні. Апеляційна скарга на ухвалу містить посилання на те, що відповідно до вимог цивільно - процесуального закону суд мав зупинити провадження у справі до закінчення запровадженого військового стану, тому що відповідач є військовослужбовцем та має бажання особисто приймати участь у розгляді справи. Відмова суду у зупиненні провадження порушує гарантоване Конституцією України право відповідача на суд. У відзиві на апеляційні скарги АТ «Універсал Банк» просить рішення та ухвалу суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Посилається на те, що судом повно та всебічно встановлені обставини у справі та ухвалене законні та обґрунтовані судові рішення. Відповідач не надав суду доказів проходження військової служби у військовій частині, що перебуває у бойовому стані та не спростував існування заборгованості за Договором кредиту. Доводи апеляційної скарги викладених судом висновків не спростовують. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга ухвалу задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга на рішення підлягає задоволенню виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи АТ «Універсал Банк» було відкрито новий проект «Монобанк», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank», на яких за заявою клієнта встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Монобанк» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, а Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» розміщені на офіційному сайті банку і доступні для ознайомлення. В судовому засіданні досліджено оригінал Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 14.01.2020, яка власноруч підписана відповідачем ОСОБА_1 (а.с.9,130,210). Так, 14.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (а.с.9, 130,210). Підписавши Анкету-заяву, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. Крім цього, позичальник погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, погодився з тим, що про зміну дозволеного розміру кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. В частині 6 Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 14.01.2020 ОСОБА_1 просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. В частині 11 Анкети-заяви ОСОБА_1 просить усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору (а.с.9, 130,210). До позовної заяви Банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal bank, затверджені протоколом Правління АТ «Універсал Банк» №48/1 від 09.12.2019 (а.с.11-23). Крім того, до позовної заяви додано паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank (а.с.10, зворотн. а.с. 23-24). Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14.01.2020 заборгованість ОСОБА_1 станом на 13.09.2021 становить 21 475,65 грн. та складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 21 475,65 грн.; загального залишку заборгованості за відсотками 0,00 грн.; заборгованості за пенею та комісією 0,00 грн., судовим штрафам - 0,00 грн. (а.с. 47-48). 14.01.2020 сторони домовились про те, що при наданні Банком будь-яких послуг Позичальнику, в т.ч., але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між Сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів буде використаний електронний підпис. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19. Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку, Акціонерне товариство «Універсал банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Як вбачається з наданих банком доказів, анкета-заява містить лише підпис відповідача. Водночас, анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору. В ній відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, неустойки та інших істотних умов. При цьому, банком надано належні докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитного ліміту саме у розмірі 20 000 грн, який в подальшому зменшився до 18800 грн, зокрема, виписки про рух коштів. Витягом з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «Універсал Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «Monobank», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та комісії саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Наданий позивачем примірник умов належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутні підстави для врахування наведених сум при визначенні розміру заборгованості та її подальшого стягнення. Надані позивачем Умови з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Судова колегія звертає увагу на те, що висновки суду першої інстанції про підписання ОСОБА_1 електронним цифровим підписом паспорту споживчого кредиту чорної картки не відповідають матеріалам справи, оскільки надана позивачем копія паспорту споживчого кредиту підписана ОСОБА_3 та цифровий підпис відрізняється від того, який зазначено в Анкеті-заяві ОСОБА_1 , а тому погодитись з висновком суду про те, що сторони узгодили усі умови Кредитнрого договору не можна. Відповідно до виписок руху коштів по картці вбачається отримання відповідачем кредиту в сумі 20000,00 грн, зменшення ліміту до 18800,00 грн, використання картки, поповнення картки. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству «Універсал Банк» не повернуті, кредитор мав право вимагати захисту своїх прав шляхом їх стягнення з боржника, проте згідно даних наданого позивачем розрахунку заборгованості сума боргу відповідача була визначена з урахуванням процентів про сплату та розмір яких сторони не домовлялись. Крім того згідно наданої Банком виписки про рух коштів ОСОБА_1 неодноразово вносив грошові кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти безпідставно зараховувались Банком на погашення процентів та здійснювалось автоматичне списання відсотків, що мало наслідком збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем в період з 14.01.2020 по 01.02.2022 в рахунок погашення заборгованості за кредитом внесено кошти (15042,07 грн + 16971,49 грн списаних банком коштів самостійно), що перевищують розмір кредитного ліміту 18800,00 грн. Таким чином з наданого Банком розрахунку вбачається, що відповідач виконав свої зобов`язання перед Банком, повернувши у повному розмір надані Банком кредитні кошти (а.с. 103-115). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на характер спірних правовідносин та вимоги наведених вище нормативно - правових актів, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги на рішення суду обґрунтованими. Тому апеляційну скаргу належить задовольнити та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову АТ «Універсал Банк». Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог Банку, судовий збір за розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції підлягає стягненню з позивача в дохід держави в сумі 4542,00 грн, оскільки ухвалою Харківського апеляційного суду від 01.11.2024 сплату судового збору було відстрочено до розгляду справи та ухвалення судового рішення. Разом з тим судова колегія погоджується з висновками суду про відсутіність підстав для зупинення провадження у цивільній справі до закінчення воєнного стану, оскільки зазначене не відповідає завданню цивільного судочинства та суперечить ч.2 ст. 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. З урахуванням предмету даної цивільної справи колегія суддів вважає, що зібрані докази дозволяли встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а тому об`єктивної неможливості розгляду даної цивільної справи у зв`язку із перебуванм відповідача у складі Збройних Сил України була відсутня. Оскільки доводи апеляційної скарги на ухвалу суду висновків суду не спростовують, скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, 376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 19 липня 2024 року - залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 19 липня 2024 року - залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 липня 2024 року - задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 липня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. Стягнути в дохід держави з Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ-БАНК», код ЄДРПОУ 2113335 судовий збір в сумі 4542(чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В.Маміна Н.П.Пилипчук