Постанова 4857 № 460/961/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/961/19 пров. № А/857/14178/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Гудима Л.Я., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 460/961/19 за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Дорошенко Н.О. в порядку письмового провадження), - ВСТАНОВИВ: Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з його утриманням у закладі вищої освіти, в розмірі 211243,70 грн. Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено повністю. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він має статус учасника бойових дій. Оскільки держава надає підтримку учасникам бойових дій цільову підтримку для здобуття освіти вищої освіти у вигляді оплати за навчання, він мав право на навчання за рахунок коштів державного бюджету. Також вказує на те, що дійсною підставою для дострокового розірвання контракту слугувало погіршення стану здоров`я. Тому обов`язок щодо відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі відсутній. Звертає увагу на законодавчо визначену пільгу учасникам бойових дій у вигляді 75-процентної знижки плати за користування комунальними послугами, що не враховано позивачем при визначенні суми, що підлягає відшкодуванню. У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України). У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.01.2016. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 20.08.2017 № 52-КС (по особовому складу) відповідача зараховано на перший курс навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 28.08.2017 № 217 (по стройовій частині) відповідача зараховано до списків особового складу Національної академії та на усі види забезпечення, а на котлове забезпечення з обіду 28.08.2017. Того ж дня, між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та відповідачем укладений Контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого останній зобов`язувався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі, зокрема, у разі дострокового розірвання контакту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість. В подальшому відповідач подав рапорт про його відрахування з числа курсантів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, зазначивши, що зобов`язується відшкодувати витрати на утримання у закладі вищої освіти. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 19.03.2019 № 10-КС (по особовому складу) з відповідачем розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України у зв`язку з небажанням продовжувати навчання та відраховано останнього з числа курсантів другого курсу у зв`язку з розірванням контракту. Наказом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 19.03.2019 № 70 (по стройовій службі) відповідача з 19.03.2019 виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, а також зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії за період з 28.08.2017 по 19.03.2019 в сумі 215180,89 грн. Згідно з довідкою від 19.03.2019 № 24 витрати, пов`язані з утриманням відповідача в Національній академії за період з 28.08.2017 по 19.03.2019, становлять 215180,89 грн. 26.03.2019 відповідачем частково погашено вказану вище заборгованість на суму 3937,19 грн, що підтверджується довідкою Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 02.04.2019 №

296. З огляду на те, що витрати в сумі 211243,70 грн відповідачем у добровільному порядку не відшкодовано, позивач звернувся до суду із цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог позивач. Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Суд першої інстанції вірно зазначив, що спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII). Відповідно до частини шостої статті 2 Закону № 2232-XII (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів). Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 4 частини другої статті 23 цього Закону. Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 964 (далі Порядок № 964). У пункті 4 Порядку № 964 встановлено, що розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів. Відповідно до пункту 8 Порядку № 964 сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони. При цьому, нормами Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України 16.07.2007 № 419/831/240/605/ 537/219/534 (далі Порядок розрахунку витрат), закріплено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі. Положеннями пункту 3 Порядку № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та відповідно до Порядку розрахунку витрат, за пунктом 2.1 якого відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби. Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. До спожитих курсантом вищого навчального закладу комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія (підпункти 2.1.2, 2.1.4, 2.1.6 пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат). З матеріалів справи встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Міністерства оборони України в сумі 211243,70 грн, що, крім іншого, підтверджується власним письмовим підтвердженням відповідача та зобов`язанням повернути витрати, пов`язані з утриманням, відповідно до його рапорту. Згідно з пунктами 7-8 Порядку № 964 у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку, а сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби. Відтак, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач зобов`язаний відшкодувати зазначену у Довідці-розрахунку, з урахуванням уже відшкодованих, суму коштів, що не сплачена у добровільному порядку. Щодо доводів апелянта про те, що він, як учасник бойових дій, не повинен відшкодовувати витрати на навчання, а також користується пільгою щодо оплати комунальних платежів, апеляційний суд зазначає наступне. Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Статтею 6 Закону № 3551-XII встановлено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Відповідно до частини сьомої статті 12 Закону № 3551-XII держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах. За приписами частин восьмої статті 12 Закону № 3551-XII державна цільова підтримка для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних в закладах освіти; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 12 Закону № 3551-XII). Механізм надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, які навчаються у державних або комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладах, зокрема, особам, визнаним учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, - до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років, визначають Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 р. № 975 (далі Порядок № 975; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особа, яка належить до однієї з зазначених в пункті 1 категорій громадян, яка навчалася за державним (регіональним) замовленням у державному (комунальному) вищому навчальному закладі відповідно до умов, визначених цими Порядком та умовами, і не завершила навчання за певним рівнем вищої освіти і яка бажає повторно здобути вищу освіту в державному (комунальному) вищому навчальному закладі за тим самим рівнем вищої освіти за державним (регіональним) замовленням, має право на отримання пільг та гарантій, визначених цими Порядком та умовами, за умови відшкодування коштів державного або місцевих бюджетів відповідно до Порядку відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 р. №

658. Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Порядку № 975 державна цільова підтримка надається особам, визнаним учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону 3551-ХІІ, у вигляді: повної оплати за навчання для здобуття професійно-технічної та вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (рівнем вищої освіти) за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів - у разі зарахування на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до умов та правил прийому (з урахуванням квот, установлених відповідно до законодавства); соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в учнівських та студентських гуртожитках. Пунктом 6 Порядку № 975 визначено, що державна цільова підтримка осіб, зазначених у пункті 1 цих Порядку та умов, надається певним навчальним закладом, до якого здобувача освіти зараховано в установленому порядку, та її надання припиняється у разі відрахування особи з такого навчального закладу в порядку та на підставах, визначених законом. За змістом пункту 7 Порядку № 975 документами, які підтверджують право на одержання державної цільової підтримки, є: для осіб, визнаних учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, - посвідчення учасника бойових дій, видане відповідно до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 Перевірка зазначеного посвідчення проводиться шляхом надіслання навчальним закладом запиту до Єдиного державного реєстру учасників бойових дій, ведення якого здійснює Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (підпункт 1). Згідно з пунктом 8 Порядку № 975 для отримання державної цільової підтримки особи, зазначені у пункті 1 цих Порядку та умов, подають особисто на ім`я керівника відповідного професійно-технічного або вищого навчального закладу заяву, складену в довільній формі, із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на які особи претендують. До заяви додаються завірені в установленому порядку копії документів, зазначених у пункті 7 цих Порядку та умов (абзац 1). Державна цільова підтримка певного виду надається за рішенням керівника навчального закладу (абзац 3). Таким чином, державна цільова підтримка у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету здійснюється у випадку дотримання Порядку №

975. При цьому, право особи скористатися такою державною цільовою підтримкою відповідно до пункту 8 Порядку № 975 реалізується шляхом подання відповідної заяви в довільній формі із завіреними в установленому порядку копії документів. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, маючи статус учасника бойових дій, мав право на державну цільову підтримку у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку № 975, проте міг нею скористатися виключно у законодавчо визначеному порядку. Разом з тим, суду не було надано доказів подання позивачем заяви для отримання такої державної цільової підтримки, як це передбачено пунктом 8 Порядку №

975. Крім того, як встановлено судом, наказ начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 28.08.2017 № 217 про зарахування відповідача до списків особового складу позивача, контракт між позивачем та відповідачем про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України не містять жодних відомостей про надання відповідачу державної цільової підтримки у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку №

975. За змістом контракту відповідач був ознайомлений із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), і добровільно взяв на себе відповідні зобов`язання, в тому числі й щодо відшкодування Міністерству оборони України витрат, пов`язаних із його утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання. Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач був належно обізнаний з умовами навчання, а тому покликання апелянта на те, що йому позивачем не було роз`яснено право скористатися державною цільовою підтримкою, є безпідставними. Колегія суддів апеляційного суду також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відповідач помилково ототожнює поняття «цільова підтримка у вигляді повної оплати за навчання» та «витрати, пов`язані з утриманням особи у вищому військовому навчальному закладі». Кошти, які просить стягнути позивач, не є вартістю навчання (освіти), а є вартістю утримання у навчальному закладі та відповідно до довідки-розрахунку, наявної в матеріалах справи, такі витрати складаються з грошового забезпечення, продовольчого забезпечення, медичного забезпечення, спожитих комунальних послуг та енергоносіїв. В рапорті про відрахування його з числа курсантів, також наявного в матеріалах справи, відповідач власноручно зазначив, що зобов`язується відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ВНЗ. Таким чином, відповідач погодився з необхідністю відшкодувати витрати. Покликання апелянта на те, що відповідач не погодився із сумою, яка підлягала стягненню з нього, не спростовує тієї обставини, що він зобов`язувався відшкодувати витрати на утримання у навчальному закладі. Так само безпідставними є доводи апелянта про наявність у позивача пільги зі сплати, оскільки отримання відповідної пільги регулюється Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 389, доказів дотримання вимог якого, зокрема подання відповідної декларації позивачем, в матеріалах справи немає. Витрати, пов`язані з утриманням відповідача в Національній академії за період з 28.08.2017 по 19.03.2019, з урахуванням часткової їх сплати, становлять 211243,70 грн. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина десята статті 25 Закону № 2232-XII). На час вирішення цього спору судом першої інстанції сума витрат 211243,70 грн, пов`язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі, залишається не відшкодованою. Тому слід погодитися з висновком суду першої інстанції про підставність заявленого позову. Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка. Інших доводів на підтвердження безпідставності позову відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 460/961/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим М. А. Пліш