Постанова 4854 № 420/32228/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32228/23 Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П. розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу адвоката Доготер Оксани Георгіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом адвоката Доготер Оксани Георгіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У листопаді 2023 року адвокат Доготер О. Г., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з позовом в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі Військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшену до 100 000 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова №168), з січня 2023 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 виплату додаткової винагороди, збільшену до 100 000 гривень, передбачену Постановою №168, з січня 2023 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №

159. Мотивуючи даний позов адвокат указувала, що, відповідно до службового посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 призваний до військової служби до лав Збройних Сил України та займає посаду штаб-сержанта у Військовій частині НОМЕР_2 , виконуючи конституційний обов`язок щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України. ОСОБА_1 з січня 2023 року по день звернення до суду з даним позовом (21.11.2023) брав участь у бойових діях, на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України, проте за цей час йому не нарахована додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, в розмірі 100 000 грн за безпосередню участь в бойових діях та відповідних заходах. А відтак, на думку адвоката, оскільки її довіритель приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, відповідач зобов`язаний виплатити йому додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, передбачену Постановою № 168, з січня по листопад 2023 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції, під час розгляду справи, витребував у відповідача інформацію про залучення ОСОБА_1 до участі у бойових діях, на підставі бойового наказу, у період з січня 2023 року по листопад 2023 року. Військова частина НОМЕР_2 надала пояснення в яких зазначила, що місце її дислокації з 01.01.2023 не знаходиться безпосередньо в районі ведення воєнних (бойових) дій та, що періодично окремі групи військовослужбовців, до яких позивач не належить, відряджаються на нетривалий термін у район ведення воєнних (бойових) дій та отримують збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду. Крім того, Військова частина НОМЕР_2 указала, що витребуваних доказів (документів) просто не існує, вони не створювались, оскільки позивач не перебував у районах ведення воєнних (бойових) дій та відповідних бойових завдань не виконував та виконувати не міг, а тому, вона позбавлена можливості надати витребувані судом докази. Відсутність доказів виконання позивачем бойових завдань у районах ведення воєнних (бойових дій) та доказів забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) стало підставою для відмови в задоволенні позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Не погоджуючись з даним судовим рішенням, адвокат Доготер О. Г., діючи в інтересах ОСОБА_1 , оскаржила його, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. У зв`язку з цим, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Обґрунтування вимог апеляційної скарги зводиться до того, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та здійсненні заходів, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора на лінії бойового зіткнення з противником. Так, адвокат указує, що ОСОБА_1 несе службу в межах м. Херсона, Херсонської міської територіальної громади та Херсонської області в цілому. Насамперед, позивач несе службу в районі активних бойових дій, а саме: окупованого лівого берега Херсонщини та села Чорнобаївка, розташованого на правобережжі м. Херсону. Крім того, ОСОБА_1 несе службу в мікрорайоні «Острів Корабел», який є частиною Карантинного острова, понизу Дніпра, частково у межах м. Херсона, який у свою чергу, віднесений до зони бойових дій. Також адвокат звертає увагу, що, згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 № 309 (далі Наказ № 309), на території Херсонської міської територіальної громади датою виникнення бойових дій є 11.11.2022, а датою припинення бойових дій є 01.05.2023. Крім того, із вказаного Наказу № 309 вбачається, що вся територія Чорнобаївської сільської територіальної громади за винятком с. Чорнобаївка з 11.11.2022 є зоною бойових дій та на сьогодні не виключена із списку зон, де ведуться активні бойові дії. Відповідач, скориставшись правом подання відзиву на апеляцію, зазначає про її необгрунтованість та безпідставність. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Фактичні обставини справи. Відповідно до службового посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . ОСОБА_1 несе службу в межах м. Херсона, Херсонської міської територіальної громади та Херсонської області в цілому. Згідно довідки №153 від 06.09.2023 про види грошового забезпечення, що нараховані ОСОБА_1 за період з січня по серпень 2023 року, позивачу виплачувалося додаткова винагорода, згідно Постанови №168 до 30 000,00 грн щомісяця. П`ятий апеляційний адміністративний суд двічі витребовував від Військової частини НОМЕР_2 докази, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01 січня 2023 року по 30 листопада 2023 року, шляхом надання посвідчених копій документів та вказівкою кількості днів такої участі (проміжків часу). Виконуючи вимоги ухвали про витребування доказів, Військова частина НОМЕР_2 надала накази Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій за період з січня 2023 року по листопад 2023 року. Також надані довідка про підтвердження виконання бойових завдань ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 та розрахунокові листи за аналогічний період. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для її задоволення, з огляду на таке. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який існує і на даний час. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168. Пунктом 1 Постанови №168, в редакції від 21.01.2023, було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. З метою організації правильності застосування норм чинного законодавства, а саме п.2-1 Постанови №168 та регулювання порядку і умов здійснення виплат військовослужбовцям ДПСУ додаткової винагороди під час дії воєнного стану Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація ДПСУ) було прийнято наказ № 628/0/81-22-АГ від 19.12.2022 «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», положення якого застосовувались з 01.12.2022 по 31.01.2023 (далі - Наказ № 628). В подальшому, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36 затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Порядок №36), положення якого застосовувались з 01.02.2023 року по 05.09.2023 року. Відповідно до пункту 1 Наказу № 628, військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення, органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Пунктом 2 Наказу №628 визначено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів. Відповідно до пункту 3 Наказу № 628, документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах. Згідно з пунктом 7 Наказу № 628, для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 3 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 3 цього наказу. У пункті 8 Наказу № 628 зазначається, що склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу. Відповідно до пункту 3 Порядку № 36 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; 2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником; 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів; 8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником. Пунктом 4 Порядку № 36 встановлено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є: - бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; - рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах. Відповідно до пункту 6 Порядку № 36 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця. Проаналізувавши викладені норми законодавства, колегія суддів указує таке. Військова частина НОМЕР_2 , виконуючи вимоги ухвал суду апеляційної інстанції про витребування доказів, не надала бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів, проте надала довідку від 12.12.2024, яка спирається на дані, що містяться в журналі бойових дій головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.09.2023 №5/33. Так, згідно цієї довідки, штаб-сержант ОСОБА_1 в період часу з 01.01.2023 по 30.11.2023 виконував бойові (спеціальні) завдання, приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, безпосередньо у період здійснення таких заходів, поза районами ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказами Головнокомандувача ЗСУ, перебуваючи у населеному пункті Херсон, населеному пункті Лупареве Херсонської області, тобто на правому березі р. Дніпро (в межах теріторіальних громад, які не визначені наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, як райони ведення бойових дій. Колегія суддів, проаналізувавши надані відповідачем накази Головнокомандувача Збройних Сил України за період з 01 січня по 30 листопада 2023 року, встановила, що острів Карантинний відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій у спірний період. Разом з цим, за твердженням адвоката Доготер О. Г., її довіритель ОСОБА_1 несе службу в мікрорайоні «Острів Корабел», який є частиною Карантинного острова, понизу Дніпра. Тому, колегія суддів критично оцінює довідку Військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2024, в частині того, що ОСОБА_1 в період часу з 01.01.2023 по 30.11.2023 перебував поза районами ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України. Крім того, додатково, вказаною довідкою відповідач також підтвердив, що ОСОБА_1 , у вказаний вище проміжок часу, виконував бойові (спеціальні) завдання, визначені бойовим розпорядженням ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22.11.2022 № 320 (гриф). Таким чином, представленими документами, Військова частина НОМЕР_2 підтвердида виконання ОСОБА_1 відповідних бойових завдань у спірний проміжок часу. Також слід звернути увагу, що, згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 № 309 (далі Наказ № 309), зазначений перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, на території Херсонської міської територіальної громади датою виникнення бойових дій є 11.11.2022, а датою припинення бойових дій є 01.05.2023. Крім того, із вказаного Наказу № 309 вбачається, що вся територія Чорнобаївської сільської територіальної громади за винятком с. Чорнобаївка з 11.11.2022 є зоною бойових дій та на сьогодні не виключена із списку зон де ведуться активні бойові дії. Позивач, у свою чергу, безпосередньо перебуває у зоні Херсонської міської територіальної громади, в межах території Чорнобаївської сільської територіальної громади, що розташована та правому березі річки Дніпро та відноситься до зони бойових дій. Слід також зазначити, що, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ Адміністрація Держприкордонслужби для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснює на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 Наказу №628 перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності (постанови Верховного Суду від 05.12.2024 справи №№ 360/325/23, 120/12613/23, 200/1347/24). Таким чином, колегія суддів вважає, що згаданою вище довідкою від 12.12.2024, підтверджено, що штаб-сержант ОСОБА_1 в період часу з 01.01.2023 по 30.11.2023 виконував бойові (спеціальні) завдання, приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, безпосередньо у період здійснення таких заходів. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відсутність доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій. За таких обставин справи, на думку колегії суддів, відповідач діяв протиправно, нараховуючи розмір додаткової винагороди за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 в сумі 30 000 грн. Підсумовуючи наведені вище положення нормативно-правових актів та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що позивач має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди у спірному періоді з 01.01.2023 по 30.11.2023 з розрахунку 100 000 грн. на місяць, як такий, що брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, з урахуванням виплачених сум. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, колегія суддів виходить з такого. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі Порядок № 159). Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. У розумінні Закону № 2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індекс інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Тому, у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум. Як вже встановлено судом апеляційної інстанції, позивач у період з 01.01.2023 по 30.11.2023 отримував додаткову винагороду у неналежному розмірі, а відтак, останній, набув право на компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків її виплати. При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що наведена у постанові від 12.09.2024 у справі №240/18489/23 та у постанові від 28.10.2024 у справі №420/2598/24. За таких обставин, наявні підстави для зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по день фактичної виплати грошового забезпечення, включно за весь час затримки виплати. За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Наведене, є підставами, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 317 КАС України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову. Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не здійснюється. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Доготер Оксани Георгіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити. Визнати протиправними дії НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування ОСОБА_1 зниженого розміру додаткової винагороди (30 000 грн.), передбаченої пунктом 1 постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) (код за ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) різницю між додатковою винагородою у розмірі 100 000 грн. та 30 000 грн. за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по день фактичної виплати грошового забезпечення, включно за весь час затримки виплати. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Ю. М. Градовський суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 09.01.2025.