Постанова Київський апеляційний суд № 362/5363/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 362/5363/24 провадження № 33/824/6023/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Кирилюк Г. М., при секретарі Усковій Я. А. за участі захисника Герасько Л. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2024 року у складі судді Поповича О. В., в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - встановив: Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. 03.12.2024 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2024 року скасувати, а провадження по справі закрити в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що постанова суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з таких підстав. Вказана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд першої інстанції неповно та однобічно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, а також не сприяв повному, всебічному та неупередженому розгляду, внаслідок чого безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності. Зазначає, що в судовому засіданні не здобуто належних та допустимих доказів про сам факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а також жодних доказів про те, що таке правопорушення скоєно ним. Вказівка в протоколі про те, що він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, не підпадає під диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП. В протоколі про адміністративне правопорушення фактично не зазначені конкретні дії правопорушника, які б підпадали під об`єктивну сторону та мали ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 130 КУпАП, в тексті протоколу застосована недопустима лексика в виді опису адміністративного правопорушення в виді відмови особи "від проходження медичного огляду в медичному закладі", без визначення назви самого медичного закладу, назва якого фактично в тексті протоколу про адміністративне правопорушення не визначена. Не може бути допустимим доказом відеозапис, який досліджувався судом і на якому зафіксовано факт відмови від проходження медогляду з наступних підстав. Інструкцією із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за №28/32999, передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу ( п. 5 розділу ІІ Інструкції). Здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об`єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису. Жодного доказу про те, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння немає, як і немає допустимого доказу про відмову у проходженні медогляду. На місці зупинки транспортного засобу ніхто не пропонував йому пройти огляд. Працівників поліції на місці не було. Протокол складався через одну годину з моменту зупинки на блокпосту, після того як приїхали працівники поліції. Тобто жоден працівник поліції не бачив особисто, що він керував транспортним засобом, не зафіксовано це і в режимі відеофіксації. Свідків не було, а рапорти працівників поліції не можуть бути доказами по справі. Додатково повідомив, що він працює водієм в ТОВ "Епіцентр К" з 18.02.2008, жодного разу не притягався до відповідальності за ст. 130 КУпАП. 26.07.2024 він працював, проходив медичний огляд, проба на алкоголь - негативна, що підтверджується журналом щозмінного передрейсового та післярейсового огляду водіїв. В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Герасько Л. Ю. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Захисник по суті обставин справи суду пояснила, що 26.07.2024 ОСОБА_1 їхав з дачі до Києва на роботу на власній машині. О 07.00 год. його зупинили на блокпосту для перевірки документів. Військові почали погрожувати, що заберуть автомобіль, ОСОБА_1 нервував, вони викликали поліцію. Поліція приїхала через одну годину. Оскільки ОСОБА_1 було потрібно їхати на роботу, поліцейський запропонував йому відмовитись від огляду. Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав, щоб його швидше відпустили. Пройти огляд на місці йому не пропонували. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з системного аналізу вказаних норм права вбачається, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі. Протокол про адміністративне правопорушення і відомості, які відображені в ньому є лише одним із доказів, на підставі яких суд, в ході розгляду справи, встановлює наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення. При цьому, джерела доказів, перелік яких вказаний в ст. 251 КУпАП, дає можливість суду оцінити кожен з доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №683327, 26.07.2024 о 07 год. 00 хв. ОСОБА_1 в смт Глеваха, вул. Богдана Хмельницького, блокпост, керував транспортним засобом Volkwagen Passat, днз НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , які були надані ним в протоколі про адміністративне правопорушення, з порушенням він згоден, вину визнає. До матеріалів справи долучено рапорт поліцейського ВП №3 Фастівського РУП ГУНП в Київській області А.Терещенка про те, що 26.07.2024 під час несення служби в складі екіпажу Котляр 320,було зупинено ТЗVolkwagen Passat, днз НОМЕР_1 , за порушення п.2.3 в ПДР України, а саме не був пристебнутий пасивним ременем безпеки. Під час спілкування із водієм ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та в подальшому складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Автомобіль припаркований на узбіччі без порушень ПДР та в подальшому евакуації не потребує. З відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував ту обставину, що він був водієм автомобіля Volkwagen Passat, днз НОМЕР_1 , на питання, чи вживав він алкоголь, відповів, що вживав пиво. На пропозицію пройти огляд на місці за допомогою алкотестера "Драгер", останній відповів відмовою, а також відмовився їхати у медзаклад для проведення відповідного огляду. Дослідивши вказані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та сукупності зібраних по справі доказів. З приєднаного до матеріалів справи відеозапису з відеокамери поліцейського вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівником поліції були виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, що стало підставою для пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння. Вказаний відеозапис містить фактичні дані про місце знаходження транспортного засобу - блокпост, про обставини, за яких відбулась зупинка цього транспортного засобу, а також про відмову ОСОБА_1 , як водія цього транспортного засобу, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому він є належним та допустимим доказом по справі. Відповідно до наданого відеозапису, зафіксована на ньому інформація є достатньою та підтверджує обставини, що мають значення для справи. Доказів на підтвердження схиляння ОСОБА_1 працівниками поліції до відмови від проходження огляду, оскарження незаконності таких дій працівників поліції при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення тощо матеріали справи не містять. Як зазначила сама захисник в судому засіданні, ОСОБА_1 на місці оформлення протоколу визнав свою вину з метою, щоб його швидше відпустили. Суть адміністративного правопорушення, викладена в протоколі, відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є однозначно викладеною та не допускає різного тлумачення. З огляду на відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння, відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення назви медичного огляду, в якому особа відмовилась проходити огляд, не є обставиною, що в даному випадку виключає відповідальність водія. Сукупністю наявних у справі доказів, які містяться у матеріалах справи та об`єктивно узгоджуються між собою, підтверджуються обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення вказаною особою п. 2.5 ПДР України, та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Та обставина, що в цей день ОСОБА_1 за місцем своєї роботи пройшов медичний огляд, за наслідками якого встановлено, що він не перебуває в стані алкогольного сп`яніння, правового значення не має, оскільки ОСОБА_1 визнано винним за порушення п. 2. 5 ПДР України, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вказаного обов`язку ОСОБА_1 не виконав. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і могли б слугувати підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення, апеляційна скарга не містить та при розгляді скарги апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін. Керуючись 294 КУпАП суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г. М. Кирилюк