Постанова 4801 № 212/2442/2012

Справа № 212/2442/2012 Провадження № 22-ц/801/205/2025 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2025 рокуСправа № 212/2442/2012м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Сопруна В. В., Стадника І. М., з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2024 року, ухвалу під головуванням судді Медяної Ю. В. в залі суду в м. Вінниця, дата складення повного тексту ухвали невідома, в цивільній справі № 212/2442/2012 за скаргою ОСОБА_1 , з участю особи, дії якої оскаржуються приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської Аліни Леонідівни, стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про визнання дій неправомірними та визнання звіту про оцінку недійсним, встановив: Короткий зміст вимог У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської А.Л., в якій просить визнати неправомірними дії приватного виконавця та скасувати звіт про оцінку колісного транспортного засобу від 23.09.2024, складений в межах виконавчого провадження №7356625. Скарга мотивована тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської А. Л. перебуває виконавче провадження №7356625 з виконання виконавчого листа №212/244/2012, виданого 11.07.2012 Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Центркоммерц-Україна» (правонаступник ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») заборгованості за кредитним договором. В межах вказаного виконавчого провадження було проведено оцінку належного скаржнику автомобіля Mercedes-Benz, держаний номерний знак НОМЕР_1 . Повідомлення про результати оцінки визначення вартості майна від 01.10.2024 склала 93 648,00 грн, повідомлення скаржник отримав 07.10.2024. З самим звітом скаржник ознайомився пізніше у приватного виконавця. З вказаним звітом ОСОБА_1 не погоджується, оскільки вказана у ньому вартість належного ОСОБА_1 автомобіля є заниженою. При цьому, застосовані оцінювачем методики не передбачені нормативними документами, і зі звіту не вбачається, що оцінювач реально застосовував зазначені у звіті формули. Скаржником було замовлено проведення експертної оцінки автомобіля, за висновками експертизи вартість автомобіля становить 148 346,78 грн, що підтверджує неправомірність оцінки проведеної в межах виконавчого провадження № 7306625. Таким чином, здійснена в межах виконавчого провадження оцінка належного скаржнику автомобіля підлягає скасуванню. Вказані обставини стали підставою для звернення з даною скаргою до суду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2024 року в задоволені скарги відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скарга є необґрунтованою, оскільки боржник ОСОБА_1 не звертався до приватного виконавця Думанської А. Л. з запереченнями проти результатів оцінки майна та проведення рецензії звіту про оцінку вартості колісно-транспортного засобу легкового автомобіля Mercedes-Benz F 170 CDІ, реєстраційний номер НОМЕР_1 після його отримання, а доданий до скарги висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №2964/24-21 від 15.10.2024, виконаний Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, не є достовірним доказом у справі. Судом вказано, що скаржник оскаржує звіт про оцінку майна, а не дії державного виконавця із визначення вартості майна боржника. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У грудні 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та скаргу задовольнити повністю. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 02 грудня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Сопрун В. В., Стадник І. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду на 24 грудня 2024 року о 11:40 год з повідомленням сторін. В подальшому розгляд справи відкладено на 07 січня 2025 року о 11:20 год. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволені скарги не взяв до уваги, що процедура визначення вартості майна боржника та оцінки майна боржника регулюється ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказаний закон містить спеціальні норми щодо проведення оцінки майна у межах виконавчого провадження у порівнянні з загальними вимогами до оцінка майна, які зазначаються у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Вказує, що боржник не міг встигнути в 10-денний строк оскаржити результати оцінки, як це передбачено ч. 5 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження». Звертає уваги, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16 зазначено, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу 16.12.2024 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від приватного виконавця Думанської А. Л. в якому звернула увагу на те, що доводи, на які посилається апелянт, є безпідставними, а оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою. Позиція учасників справи у судовому засіданні В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити. Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Думанська А. Л. заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін. Підтримала свій відзив на апеляційну скаргу. Стягувач ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.04.2012 у справі №212/2442/2012 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» заборгованість за кредитним договором №082н-07-04 від 02.07.2004 в розмірі 14 685,71 доларів США, що еквівалентно 115 910,32 грн., з яких: 9790,48 доларів США, що еквівалентно 77 273,32 грн., прострочена заборгованість за відсотками; 4 895,23 доларів США, що еквівалентно 38 637,00 грн. та пеня за прострочення сплати тіла кредиту та відсотків, а також в рахунок понесених позивачем судових витрат 1 820 грн. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 18.06.2012 змінено рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.04.2012 у справі №212/2442/2012 та вказано в резолютивні частині про стягнення з ОСОБА_2 судового збору в сумі 1 1159 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.12.2012 рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.04.2012 та рішення апеляційного суду Вінницької області від 18.06.2012 залишено без змін. На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, який 12.07.2012 отриманий представником ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», про що свідчить підпис представника банку на заяві про видачу виконавчого листа. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.04.2021 у справі № 212/2442/2012 замінено стягувача ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у виконавчому листі у цивільній справі №212/2442/2012. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської А.Л. від 04.12.2023 відкрито виконавче провадження №73506625 з виконання вказаного виконавчого листа. З вказаної постанови вбачається, що відповідно до актового запису РАЦС про зміну імені від 24.12.2023 №258, боржником змінено ПІБ з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 » (а.с.5). В межах виконавчого провадження №73506625 накладено арешт та описано належний скаржнику автомобіль Mercedes-Benz, держаний номерний знак НОМЕР_1 . Постановою виконавця призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ "Оцінка преміум стандарт" - для участі у виконавчому провадженні №73506625 та надання письмового звіту про експертну грошову оцінку вказаного автомобіля. 23.09.2024 директором ТОВ «Оцінка преміум стандарт» Грачовим Д.В. затверджено звіт про оцінку вартості колісно-транспортного засобу легкового автомобіля Mercedes-Benz F 170 CDІ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до якого вартість вказаного автомобіля становить 93 648 грн. без ПДВ. (а.с.8-18) Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №2964/24-21 від 15.10.2024, виконаного Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вартість автомобіля Mercedes-Benz А170CDІ, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 148 346,78 грн. (а.с.20-24) Позиція суду апеляційної інстанції Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. У статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження під час проведення виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду: а)у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449 ЦПК України). Суд першої інстанції встановив, що боржник ОСОБА_1 07.10.2024 отримав повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області про результати оцінки вартості майна від 01.10.2024 №73506625, а з відповідною скаргою звернувся до суду 16.10.2024, тобто в межах строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Закон України «Про виконавче провадження» встановлює обов`язок виконавця відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, вживати заходів щодо примусового виконання. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. За приписами статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 15 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець приймає постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться у постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності (частини перша-третя статті 20 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з частиною третьою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання. У частині п`ятій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Відповідно до частин першої, шостої статті 9 Закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Національний стандарт є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби, і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08 січня 2024 року в справі № 2-3894/09 (провадження № 61-8199св23), від 08 серпня 2024 року в справі № 824/10/23 (провадження № 61-5854ав24). Встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Подібні за змістом висновки висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 і враховано місцевим судом під час розгляду цієї справи, а також у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 168/828/16-ц (провадження № 61-21793св18), від 07 лютого 2024 року у справі № 607/12426/18 (провадження № 61-4767св23), від 10 вересня 2024 року в справі № 754/10703/22 (провадження № 61-9923св24). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 346/79/17(провадження № 14-471цс19). В межах вказаного виконавчого провадження проведено оцінку належного боржнику автомобіля Mercedes-Benz А170CDІ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до звіту про оцінку вартість даного автомобіля становить 93 648 грн. Оскільки у даній справі оцінка майна проводилася на виконання рішення суду, то приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Думанська А. Л. відповідно до вимог закону 18.09.2024 прийняла постанову про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна ТОВ "Оцінка преміум стандарт". Оцінювачем та виконавцем дотримано норми законодавства, враховано всі нюанси та особливості проведення оцінки майна за замовленням не власника, а виконавця (особи, яка здійснює примусову реалізацію майна власника його майна, що є боржником за виконавчим провадженням). Також матеріали справи містять докази того, що приватний виконавець виконавчого округу вчинила всі необхідні дії для повідомлення боржника про хід виконавчого провадження та про результати проведеної оцінки, що не заперечується самим скаржником. В свою чергу, скаржник отримавши оскаржуваний звіт про оцінку майна, не скористався законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки - рецензуванням звіту з оцінки автомобіля Mercedes-Benz А 170 CDІ, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 161/4629/21. У справі, що переглядається, скаржник, заявивши вимогу про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо визначення вартості майна боржника та про визнання протиправною оцінку майна, визначену у звіті про оцінку майна, проведену суб`єктом оціночної діяльності, фактично оскаржує звіт про оцінку майна, а не дії державного виконавця із визначення вартості майна боржника. Скаржник оскаржуючи дії приватного виконавця щодо визначення вартості оцінки майна у скарзі не наводить жодних обґрунтувань в чому полягає протиправність дій саме приватного виконавця. У постанові Верховного Суду від 08 серпня 2024 року у справі № 824/10/23, провадження № 61-5854ав24, зазначено, що «закон визначає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника. Згідно з частиною четвертою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У свою чергу, Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку приватного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності. Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 442/649/17, від 08 листопада 2023 року у справі № 761/38243/21, від 01 травня 2024 року у справі № 569/24240/21. З огляду на викладене, установивши, що приватний виконавець виконавчого округу під час вчинення виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема під час визначення суб`єкта оціночної діяльності та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяла у межах наданих їй повноважень, у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги. Крім того, суд першої інстанції врахував, що у матеріалах справи відсутні докази того, що дізнавшись про оцінку майна ОСОБА_1 не скористався законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, а саме рецензуванням даного звіту. Тобто ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що вартість майна, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою, а наведені скаржником доводи є лише припущенням про ймовірну невідповідність цієї оцінки про вартість описаного та арештованого майна, у зв`язку з чим не можуть бути взяті колегією суддів до уваги. У зв`язку з цим, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що вказані обставини мали наслідком істотне заниження вартості автомобіля. Крім того, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_1 не довів, що його права чи свободи як боржника були порушені діями приватного виконавця щодо організації і проведення оцінки спірного майна в межах виконавчого провадження. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення скарги на дії державного виконавця. Отже доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на положеннях закону і фактичних обставинах справи та не спростовують правильність висновків рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційним судом не вирішувався спір по суті заявлених позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 січня 2025 року. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: В. В. Сопрун І. М. Стадник