Ухвала КАС ВС № 200/6610/24
від 08.01.2025 · АдміністративнаУХВАЛА 08 січня 2025 року м. Київ справа №200/6610/24 адміністративне провадження № К/990/50397/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року по справі № 200/6610/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення від 21 серпня 2024 року № 930060801396 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків її заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши додатково до страхового стажу по одному року за кожен рік у періоди з 01 вересня 1982 року по 17 червня 1987 року, з 01 січня 1992 року по 26 квітня 1992 року, з 01 лютого 1996 року по 04 лютого 1996 року, з 01 травня 1998 року по 08 травня 1998 року з дня звернення за перерахунком, а саме з 13 серпня 2024 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позов задоволено повністю. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21 серпня 2024 року № 930060801396 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків її заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши додатково до страхового стажу по одному року за кожен рік у періоди з 01 вересня 1982 року по 17 червня 1987 року, з 01 січня 1992 по 26 квітня 1992 року, з 01 лютого 1996 року по 04 лютого 1996 року, з 01 травня 1998 року по 08 травня 1998 року з дня звернення за перерахунком, а саме з 13 серпня 2024 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 968 грн. 96 коп. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 200/6610/24 задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 200/6610/24 скасовано. Прийнято нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погодившись з судовим рішеннями апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року по справі № 200/6610/24. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Із змісту доводів, викладених у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках. Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно пунктів 3, 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. В касаційній скарзі представник позивачки посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню, оскільки становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивачки. Тобто зазначає підставу для касаційного оскарження, передбачену підпунктом «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції зауважує, що поняття значний суспільний інтерес є оціночним, оскільки кожна справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для кожного учасника справи. Втім, Верховний Суд виходить з того, що справа становитиме значний суспільний інтерес, якщо результат її перегляду прямо або опосередковано матимуть вплив на забезпечення реалізації системи гарантій права на справедливий суд, та, як наслідок, визначення змісту та обсягу прав, свобод чи законних інтересів невизначеного кола осіб. Допустимість відкриття касаційного провадження у справах незначної складності чи розглянутих у порядку спрощеного пповадження, з умов, що справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Однак скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору, як не наведено і існування різної судової практики у подібних правовідносинах, яка б свідчила про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Таким чином, подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. Стосовно доводів касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не урахував висновків Верховного Суду викладених в постановах від 20 листопада 2018 року по справі № 345/4616/16 та від 06 лютого 2019 року по справі 345/4570/16-а щодо подібних правовідносин, колегія суддів зазначає про таке. Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційної інстанції вбачається, що вона прийнята з урахуванням висновків Верховного Суду викладених в постанові від 02 грудня 2021 року по справі № 280/281/17, що до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день. Суд апеляційної інстанції встановив, що трудова книжка позивачки не містить в собі відомостей щодо зайнятості на підземних роботах повний робочий день. Тому відсутні підстави вважати, що оскаржувана постанова прийнята без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Натомість, зазначені в касаційній скарзі постанови Верховного Суду прийняті не за подібних обставин, оскільки під час розгляду цих справ було встановлено, що наявними в матеріалах справ документами підтверджується робота позивачів повний робочий день під землею. Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтованих підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, - у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року по справі № 200/6610/24. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Стрелець Т.Г. Судді Коваленко Н.В. Стеценко С.Г.