Постанова 4857 № 460/23074/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/23074/23 пров. № А/857/12386/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Матковської З. М., Пліша М. А., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №460/23074/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,- суддя в 1-й інстанції - Недашківська К. М., дата ухвалення рішення - 17 квітня 2024 року, місце ухвалення рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - 17 квітня 2024 року, в с т а н о в и в: Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19 вересня 2023 року №024087 та №024088. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19 вересня 2023 року №024087. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19 вересня 2023 року №024088 відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині відмовлених позовних вимог, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що ним не перевищено фактичну масу вантажу, оскільки в ТТН №0383 від 29 серпня 2023 року вага з вантажем становила 12160 т, в Акті - вага становила вже 13550 т, а в свідоцтві про реєстрацію НОМЕР_1 повна маса становить 20500 т, маса без навантаження - 12500 т. Зазначає, що керувався даним свідоцтвом, а якщо в свідоцтві допущена помилка, то він за це не несе відповідальності. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким позов задовольнити повністю. Крім того, не погодившись з вказаним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що надані позивачем докази жодним чином не підтверджують того факту, що ОСОБА_1 здійснювалося перевезення вантажу для власних потреб, та не надано доказів використання товарів, які перевозилися для власних потреб. Вказує, що сама по собі відсутність реєстрації суб`єктом підприємництва певного виду господарської діяльності не є безумовним свідченням того, що така діяльність ним не здійснюється, а тому висновки суду першої інстанції про те, що позивач не є автомобільним перевізником у даному випадку є помилковим. З врахуванням наведеного просить скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Відзиви на апеляційні скарги сторонами подані не були. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області зупинено на а/д Т1811 16км+200 м Сарненський район транспортний засіб марки МАЗ номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області складений Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29 серпня 2023 року №021232 (далі - Акт перевірки), яким установлено порушення статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" пункту 11.1 наказу МТУ №363 від 14.10.1997 - під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною, або іншим визначеним законодавством документом на вантаж, чим порушено статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"; перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень (загальна маса ТЗ 19,950 т при допустимих 18 т від 10% до 20%, навантаження на одиночну вісь 13,550 т при допустимих 11,500 т від 10% до 20%). В Акті перевірки зазначено, що відповідальність за таке порушення передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"; абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень (загальна маса ТЗ 19,950 т при допустимих 18 т від 10% до 20%, навантаження на одиночну вісь 13,550 т при допустимих 11,500 т від 10% до 20%); відсоток перевантаження над нормативним 17,8%. На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесені Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19 вересня 2023 року: №024087 (далі - Постанова №024087), якою постановлено стягнути з позивача штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"; №024088 (далі - Постанова №024088), якою постановлено стягнути з позивача штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки інспектору надавалася ТТН від 29 серпня 2023 року №0383, при цьому відсутність у наданій ТТН відповідних реквізитів (не мітить обов`язкових її реквізитів, а саме: назви автомобільного перевізника та замовника) свідчить лише про факт перевезення вантажу для власних потреб, оскільки в ТТН зазначено: Автомобільний перевізник - кінцевий споживач; Замовник - кінцевий споживач; Вантажовідправник - ТзОВ "Селищанський гранітний кар`єр", а тому висновки Акта перевірки щодо констатації порушення "під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною, або іншим визначеним законодавством документом на вантаж, чим порушено статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є безпідставними та необґрунтованими, що свідчить про протиправність оскаржуваної Постанови №024087, яка підлягає скасуванню. Разом з тим, позивач не обґрунтував протиправності Постанови №024088 та не надав суду належних і допустимих доказів відсутності факту перевищення вагових параметрів транспортного засобу, а тому оскаржувана постанова від 19 вересня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу №024088 є правомірною та підстави для скасування такої відсутні. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Колегія суддів з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно зі ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567). Відповідно до п.2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Згідно з п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. За змістом п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Пунктом 12 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Відповідно до п.15 Порядку №1567 одними із питань, що перевіряється при проведенні рейдової перевірки є: наявність визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів. Згідно зі ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Зокрема, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження. За змістом ч.2 ст.49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Пункт 21 Порядку №1567 передбачає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 25 серпня 2023 року №58715/35/27-23 та направлення на рейдову перевірку №015743 від 25 серпня 2023 року проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а.д. Т1811 16 км+200м Сарненський район (а.с.45). Матеріалами справи стверджується, що під час проведення рейдової перевірки здійснено перевірку транспортного засобу МАЗ НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . При цьому, на момент здійснення рейдової перевірки вищевказаного транспортного засобу встановлено порушення статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" пункту 11.1 наказу МТУ №363 від 14.10.1997, а саме: під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною, або іншим визначеним законодавством документом на вантаж, чим порушено статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"; перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень (загальна маса ТЗ 19,950 т при допустимих 18 т від 10% до 20%, навантаження на одиночну вісь 13,550 т при допустимих 11,500 т від 10% до 20%). Перевіркою встановлено порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п.22.5 ПДР, відповідальність за які передбачена абз.3, 15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.22-23). Таким чином, відповідачем складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №021232 від 29 серпня 2023 року та Акт №0067981 від 29 серпня 2023 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.52-53) Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_2 здійснював внутрішнє перевезення вантажу з с. В. Селища вул. Заводська Сарненського р-ну у ТзОВ "Селищанський гранітний кар`єр" до м. Березне Рівненського району, Рівненької області - щебінь. При перевірці водієм надано інспекторам такі документи: накладна №0383а від 29 серпня 2023 року: місце складання - ТзОВ "Селищанський гранітний кар`єр", кому відпущено - кінцевий споживач; через кого - МАЗ 35-38 ВКВХ; квитанція до прибуткового касового ордера №186 від 29 серпня 2023 року: прийнято від - кінцевий споживач. Зі змісту ТТН від 29 серпня 2023 року №0383 вбачається, що у такій зазначено: Автомобіль - МАЗ НОМЕР_2 ; Автомобільний перевізник - кінцевий споживач; Замовник - кінцевий споживач; Вантажовідправник - ТзОВ "Селищанський гранітний кар`єр". Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведеними вище документами підтверджується перевезення позивачем вантажу для власних потреб та за власний кошт. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом №2344-ІІ передбачена відповідальність у виді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників. Так, згідно зі ст.1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Разом з тим, за змістом ч.1 ст.33 Закону №2344-ХІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Відповідно до ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів зазначає, що положення абз.3 ч.1 статті 60 згаданого Закону застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт. Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм колегія суддів вважає, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників - суб`єктів господарювання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно від 07 грудня 2023 року у справі №620/18215/21, від 12 червня 2024 року у справі №140/2050/22. Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 як на час складання акту перевірки від №021232 від 29 серпня 2023 року, так і на момент прийняття оскаржуваної постанови від 19 вересня 2023 року №024087 не був суб`єктом господарювання, і ця обставина не заперечується представником відповідача Укртрансбезпеки. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути лише суб`єкт господарювання, оскільки позивач не є суб`єктом господарювання, а тому не може нести відповідальність, передбачену абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак оскаржувана постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 19 вересня 2023 року №024087 є протиправною та підлягає скасування. Даючи правову оцінку правомірності відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 19 вересня 2023 року №024088, то колегія суддів зазначає наступне. Так, зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що позивачем при перевезенні вантажів перевищено вагові обмеження (загальна маса ТЗ 19,950 т при допустимих 18 т від 10% до 20%, навантаження на одиночну вісь 13,550 т при допустимих 11,500 т від 10% до 20%); відсоток перевантаження над нормативним 17,8%. Згідно з Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0077339 від 29 серпня 2023 року: навантаження на осі 1) 6,400 2) 13,550; повна маса транспортного засобу - 19,950 тон. Відповідно до чеку зважування: PL-1 - 3350, 7200; PL-2 - 3050, 6350; всього - 6400 та 13550. Відповідно до Акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29 серпня 2023 року №0067981: нормативно допустима маса - 18, фактична - 19,950 тон; осьові навантаження: нормативно допустиме - 11500 фактичне - 6400, нормативно допустиме - 11500 фактичне - 13550. За змістом ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.93 №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР) передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: б) фактичної маси, а саме: комбіновані транспортні засоби: трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом максимального значення для автомобільних доріг місцевого значення 24 тонн; в) навантаження на вісь максимального значення для автомобільних доріг місцевого значення, зокрема: на одинарну вісь - 7 тонн; на здвоєні осі, якщо відстань між осями від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 10,5 тонн. Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування проводиться відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (далі - Порядок №879). Згідно з п.3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. За змістом п.4 Порядку №879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами. Пункт 18 Порядку №879 за результатами точного габаритно вагового контролю водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. Відповідно до п.2 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут. Згідно з п.23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Пункт 24 Порядку №879 передбачає, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. За змістом п.39 Порядку №879 відповідальність за збереження великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, рух яких заборонено, за весь час з моменту заборони руху до його відновлення несе перевізник, а в разі перевезення вантажу - вантажовідправник. Таким чином, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб та після внесення плати за проїзд скеровується для повторного зважування з обов`язковим отриманням відповідного чеку. Матеріалами справи стверджується, що факт перевищення зафіксований при здійсненні габаритно-вагового контрою підтверджується такими документами: Актом №0067981 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритно-вагових норм; довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №007339; чеком від 29 серпня 2023 року (режим зважування динамічний). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача про те, що він не перевищував масу вантажу, так як керувався даними зазначеними у свідоцтві, та не несе відповідальності за помилки зазначені у свідоцтві, оскільки власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати можливе перевищення вагових параметрів та використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу. Крім того, доказів того, що позивач вчиняв будь-які дії для приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб матеріали справи не містять, як і не містять доказів проведення повторного габаритно-вагового контролю. Наведені вище обставини свідчать про вчинення 29 серпня 2023 року правопорушення - перевезення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні подільного вантажу, за що абз.15 ч.1 ст.60 цього Закону передбачена відповідальність автомобільного перевізника у виді адміністративно-господарського штрафу, а тому оскаржувана постанова від 19 вересня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу №024088 є правомірною та підстави для скасування такої відсутні. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені сторонами в апеляційних скаргах обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №460/23074/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді З. М. Матковська М. А. Пліш Повне судове рішення складено 08 січня 2025 року.