Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/9658/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2023 р. Справа № 440/9658/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2023, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 12.01.23 по справі № 440/9658/22 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі за текстом також - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31 жовтня 2022 року № 190616. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, Полтавський окружний адміністративний суд не надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, поданим позивачем, не взяв до уваги, що місце зважування автомобіля не було облаштоване відповідно до встановлених вимог, документи про повірку габаритно-вагового обладнання відсутні. Звертає увагу, що за відсутності методики зважування сипучих вантажів дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови є неправомірними. Вказує, що суд першої інстанції не дослідив обставини здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача та порушення процедури винесення оскаржуваної постанови суб`єктом владних повноважень. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить урахувати, що надані відповідачем до матеріалів справи письмові докази в повній мірі спростовують твердження позивача, наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що у власності ОСОБА_1 наявні транспортні засоби: автомобіль RENAULT 11GTA, спеціалізований сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 та причіп PACTON, спеціалізований напівпричіп, платформа-контейнеровоз/бортовий, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 19-22). 14 вересня 2022 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, відповідно до направлення на рейдову перевірку № 014214 та щотижневого графіку проведення рейдових перевірок № 1449/31/27-22, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів (а.с. 46, 73). У ході рейдової перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки RENAULT 11GTA, спеціалізований сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 при здійсненні автомобільним перевізником ОСОБА_1 послуг з перевезення товару (пшениці 2022 року). Згідно з товарно-транспортною накладною № 555 від 13 вересня 2022 року автомобільний перевізник ОСОБА_1 надавав послуги з автомобільного перевезення вантажу пшениці 2022 року, транспортним засобом автомобілем RENAULT 11GTA, спеціалізований сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом PACTON, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 18). За наслідками габаритно-вагового контролю транспортного засобу складено довідку № 0055215 від 14 вересня 2022 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт № 0064714 від 14 вересня 2022 року про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 318674 від 14 вересня 2022 року (а.с. 15, 16, 41). У акті № 0064714 від 14 вересня 2022 року зафіксовано порушення, передбачене абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу), а саме навантаження на строєну вісь транспортного засобу склало 28 тон при дозволених 24 тон, перевищення склало 17 % (а.с. 79). З указаними документами водій ознайомився під підпис, в графі акта № 318674 від 14 вересня 2022 року «пояснення водія» про причини порушення зазначено - не згоден (а.с. 81). 18 жовтня 2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області направлено ОСОБА_1 повідомлення № 35417/40/24-22 про розгляд 31 жовтня 2022 року справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та згідно з трекінгом відстеження відправлень "Укрпошта" № 3602024019536, вручено 21 жовтня 2022 року (а.с. 39, 83). 31 жовтня 2022 року за результатами розгляду справи про порушення позивачем встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу, відповідач прийняв постанову № 190616 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Вказану постанову отримано ОСОБА_1 31 жовтня 2022 року під підпис (а.с. 38). Не погодившись із прийнятою постановою, позивач оскаржив її у судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення його транспортним засобом нормативних габаритних (вагових) параметрів. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року, № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ). Відповідно до частини другої статті 29 Закону № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу наведених норм слідує, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли навантаження на строєну вісь перевищує - 24 т. При цьому допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Слід зазначити, що обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року, № 1567 (далі - Порядок № 1567, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється: - наявність визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; - виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Пунктом 16 Порядку № 1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю. Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку. Так, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (пункти 20-22 Порядку № 1567). Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року, № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року /далі - Правила дорожнього руху № 1306/, передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: б) фактичної маси, зокрема: комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом максимального значення для автомобільних доріг державного значення 40 тон; в) навантаження на вісь максимального значення для автомобільних доріг державного значення, зокрема: на строєну вісь - 24 тони. В силу пункту 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Згідно з підпунктами 3, 4, 6 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року, № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок № 879). Згідно з пунктами 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. За приписами пунктів 15 - 18, 20 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Як убачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах, які склались у цій справі, підставою для накладення на позивача штрафу слугувало перевищення встановлених законодавством України габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, а саме транспортним засобом марки RENAULT 11GTA, спеціалізований сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 . За результатами габаритно-вагового контролю 14 вересня 2022 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та встановлено перевищення на строєну вісь 28 тони при нормативно допустимому значенні 24 тони. Наведене свідчить про перевищення вагових параметрів на строєну вісь на 17 %. За змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №

879. Відтак відповідачем правомірно встановлено факт порушення вимог вагових обмежень. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 серпня 2018 року у справі № 820/1420/17. Відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів, виданий компетентними уповноваженими органами, зафіксований в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 318674 від 14.09.2022. У ході розгляду справи як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції, позивач не надав доказів наявності такого дозволу, а також доказів того, що в нього відсутній обов`язок отримати такий дозвіл на перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових обмежень, а лише здійснює власне трактування норм Правил дорожнього руху, який є підзаконним актом, та при цьому ігнорує вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Натомість ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» має чітку вказівку для отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, без розмежування вантажу за специфікою: подільний чи неподільний. Таку правову позицію викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.07.2019 у справі № 803/1540/16. Законом України «Про автомобільний транспорт» та Порядком № 879 визначено, що у разі перевищення вагових параметрів транспортного засобу із урахуванням результатів їх зважування більше ніж на 2 відсотки, такі транспортні засоби вважаються великоваговими та повинні здійснювати рух автомобільними дорогами на підставі дозволів. Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 380/5173/20, 18 серпня 2022 року у справі № 340/4673/20. Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові у частині визначення розміру застосованої нею санкції, колегія суддів зазначає, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 318674 від 14.09.2022 зафіксовано відсоткове співвідношення перевищення параметрів від нормативу, зокрема, фактичне перевищення на строєну вісь становило 28,1 тон, при нормативно допустимому 24,0 тони, тобто відсоткове перевищення від нормативного становило 17 %, що знаходиться в діапазоні від 10 до 20 відсотків. Враховуючи встановлення в ході габаритно-вагового зважування перевищення вагових параметрів в частині навантаження на строєну вісь на 17 % більше допустимого, відсутність у позивача спеціального дозволу, відповідачем правомірно визначено розмір штрафу за допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно з абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 серпня 2022 року у справі № 340/4673/20. Надаючи правову оцінку спірним прововідносинам, суд першої інстанції врахував додаткові аргументи позивача щодо обладнання габаритно-вагового комплексу, типу вантажу, відсутності методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, ненадання за результатами перевірки відповідного акта. Так, у розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу. Пунктом 19 Порядку № 879, у редакції, чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року за № 385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 і від 27 червня 2007 року № 879" пункт 19 Порядку № 879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 внесено не було. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року, № 671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №

879. З огляду на виключення пункту 19 Порядку № 879 наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, суд уважає, що відповідачем правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та складено відповідні довідку та акти. Крім того позивачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку. Відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування. Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02 серпня 2018 року у справі № 820/1420/17 та від 21 вересня 2018 року у справі № 804/5296/17, від 03 липня 2019 року у справі № 819/1381/16. Відповідно до п.п. 12-13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно - вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Так, згідно із талоном на зважування № 1 від 14 вересня 2022 року, зважування транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 проводилось на вагах № 2129. У свою чергу на вагове обладнання, за допомогою якого проводився ваговий контроль позивача, ДП "Житомерстандартметрологія" видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П/157/Ч від 20 грудня 2021 року, чинне до 20 грудня 2022 року, зав. № 2129 (а.с. 47). Також до суду надано сертифікати відповідності і перевірки та декларації про відповідність. Таким чином наведені докази підтверджують, що габаритно-ваговий контроль належного позивачу тpaнcпopтного засобу під його (позивача) керуванням під час проведення габаритно-вагового контролю, здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, має відповідне свідоцтво та є придатним до застосування. При цьому нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто ненадання посадовими особами під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації, а також відображення цих даних в складених відповідачем документах законодавством не передбачено та не свідчить про протиправність дій останніх та відсутність права використовувати вказане вимірювальне і зважувальне обладнання. На підтвердження облаштування місця для проведення габаритно-вагового контролю Державною службою України з безпеки на транспорті надано до суду Розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29 січня 2020 року № 95-р та Акт обстеження місця розміщення пересувного пункту габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі (а.с. 53, 54, 57). Також колегія суддів ураховує, що відповідно до Порядку № 879 затверджено ряд нормативних актів, які визначають процедуру проведення габаритно-вагового контролю. Так, порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений спільним Наказом Міністерства Інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року за № 1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 215/24992. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року за № 255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 року за № 1171/29301. Щодо посилання позивача на необхідність урахування типу вантажу, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, за способом вантаження і розвантаження вантажі бувають штучними, сипучими, навалочними і наливними. Згідно з пунктом 6.6. Правил № 363 масу насипних і навалочних вантажів, а також харчових наливних вантажів, які перевозять в автомобілях - цистернах, визначають, головним чином, автомобільними вагами. Відповідно до пунктів 8.14 - 8.15 Глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року, № 363 (далі - Правила № 363) завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення. Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Разом з тим пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України не визначено особливостей при встановлені вагових обмежень для навантаження на вісь транспортного засобу, в залежності від виду вантажу (сипучий, неподільний тощо). Відповідно до пункту 12.5 Глави 12 Правил № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Отже водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Наведеними нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля. З матеріалів перевірки встановлено, що перевізник здійснював перевезення насипного вантажу, однак невірно розподілив навантаження на осі транспортного засобу та напівпричепа, що призвело до перевищення максимальних вагових параметрів осьових навантажень. При цьому переміщення ватажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. Крім того, суд зазначає, що оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно, зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, то така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу. Такий висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 803/1540/16 від 24 липня 2019 року. При цьому законодавством чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (перемішуватися). Завантажуючи вантажний автомобіль у межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами. Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 814/1460/16. Стосовно посилань позивача на ненадання за результатами перевірки копії Акта за формою згідно з додатком 3 до Порядку № 1567, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Порядком № 1567 не передбачено надання примірника акта уповноваженій особі суб`єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку (зміни внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року, № 239). Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем вимог Порядку № 879 в частині незаборони подальшого руху транспортного засобу після виявлення факту перевищення габаритного нормативного параметру, колегія суддів зазначає, що така бездіяльність не впливає на правомірність оскаржуваного рішення. Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 802/518/17-а. На підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 31 жовтня 2022 року № 190616 є правомірною. В ході судового розгляду справи відповідачами, які є суб`єктами владних повноважень, відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України доведено допущення позивачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Суд першої інстанції надав оцінку всім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та надав оцінку всім аргументам сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Колегія суддів ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи позивача, оскільки судом досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. З урахуванням приписів статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 по справі № 440/9658/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк