Постанова Київський апеляційний суд № 757/52682/23-п

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Апеляційне провадження № 33/824/2227/2024 Справа № 757/8732/23 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2024 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., за участі секретаря судових засідань - Мех В.Ю., особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Мартиненка І.О., прокурора - Прокопова О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги : - адвоката Братківського Клима Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 від 21 березня 2024 року, з доповненнями до апеляційної скарги від 07 червня 2024 року, - ОСОБА_1 від 22 березня 2024 року та від 25 березня 2024 року на постанову Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , встановив: Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2024 року було виправлено описку та зазначено вірно розмір адміністративного стягнення - «двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень». Постановою суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 11.08.2023 року та 19.10.2023 року, реалізуючи повноваження народного депутата України, передбачені ч. 1 ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України», всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: звернувся до Міністра охорони здоров`я України Ляшка В.К. з депутатським зверненням від 11.08.2023 № 300д9/15-2023/175546 та до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 з депутатським зверненням від 19.10.2023 № 300д9/9-2023/230886, у яких порушувалися питання, що становили його приватний інтерес. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч.2 ст.172-7 КУпАП, тобто вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Не погоджуючись із вказаною постановою суду, 21 березня 2024 року з апеляційною скаргою звернувся захисник ОСОБА_1 - адвокат Братківський К.С., який також подав доповнення до апеляційної скарги, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. 22 березня 2024 року та 25 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційними скаргами, в яких просить постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2024 року скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності події та складу правопорушення в діях народного депутата України ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі адвокат Братківський К.С. зазначає, що уповноваженою особою, яка склала відповідний протокол, не надано доказів, що ймовірний приватний інтерес суперечить службовим/представницьким повноваженням, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, зокрема не встановлено, що направлення депутатських звернень вплинули на необ`єктивність чи упередженість в прийнятті якогось рішення і що такими діями завдано шкоди інтересам представницькому мандату. Щодо звернення від 11 серпня 2023 року, судом не встановлено, чи дійсно інформація, яку надало Міністерство охорони здоров`я України ОСОБА_1 була використана ним в кримінальному провадженні № 42023000000001252 від 31.07.2023; чи відноситься запитувана ОСОБА_1 інформація до публічної інформації, яка може бути надана будь-якій особі на її запит ; не встановлена корислива мета від направлення депутатського звернення до Міністерства охорони здоров`я України. Від запитуваної інформації немає ніякої економічної користі, а так само немає жодної шкоди. Щодо звернення від 19 жовтня 2023 року суд мав би з`ясувати, чи заборонено народному депутату України направляти звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу його доходів і доходів його дружини, а також просити ІНФОРМАЦІЯ_2 надати його декларації за 2020-2022 роки. Жодним законом не заборонено будь-якому народному депутату України робити подібні звернення, як і не заборонено робити подібні звернення будь-якому громадянину України. Судом не встановлено, що від цього звернення виникла якась реальна шкода для публічної особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 та у ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, фактично суд підтверджує, що мова йде лише про потенційний (уявний) конфлікт інтересів, а не фактичний конфлікт інтересів. В постанові відсутнє будь-яке обґрунтування щодо того, яким чином це депутатське звернення вплинуло на об`єктивність або неупередженість прийняття якихось рішень (і яких саме рішень), або на вчинення чи невчинення якихось дій (і яких саме дій) під час виконання ОСОБА_1 представницьких повноважень. Тому вважає, що при направленні депутатських звернень ОСОБА_1 відсутня будь-яка суперечність між його особистими інтересами та службовими повноваженнями, наявність яких могла б вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих йому представницьких повноважень. Відповідно в діях ОСОБА_1 не вбачається ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, у зв`язку із чим ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. У доповненнях до апеляційної скарги адвокат Братківський К.С. зазначає, що місцевий суд під час розгляду справи мав би з`ясувати, чи дійсно виникла у ОСОБА_1 якась «неупередженість» під час направлення листів до МОЗ України та ДБР і що саме підтверджує виникнення у нього такої «неупередженості». Однак суд обмежився лише цитуванням протоколу НАЗК, який в свою чергу складений на підставі повідомлень ДБР. Фактично суд не встановив обставину щодо наявності в діях ОСОБА_1 реального, а не гіпотетичного (ймовірного) конфлікту інтересів, що є підставою для скасування постанови Печерського районного суду м. Києва від 13.03.2024 та закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він розміщує публікації, в яких негативно висвітлює діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у цілому. Проте зазначені дії не утворюють складу адміністративного правопорушення, визначеного ч. 2 ст. 172 - 7 КУпАП, натомість статтею 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Ні ДБР, ні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не зверталися з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, тому НАЗК не може давати оцінку інформації, яку поширив ОСОБА_1 , а так само виступати їх захисниками. Вони самостійні суб`єкти, які можуть звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, однак таких звернень немає. Крім того, вважає, що НАЗК безпідставно визначило місце вчинення адміністративного правопорушення за місцем роботи ОСОБА_1 , тоді як в законі ніде не вказано, що місцем вчинення адміністративного правопорушення народного депутата України є місце його роботи. Так само не вказано і щодо інших адміністративних правопорушень, що їх місцем вчинення є місце роботи посадової особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Особа, яка складає протокол, має встановити фактичне місце вчинення адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 не писав і не направляв депутатські звернення до МОЗ України від 11.08.2023 та ДБР від 19.10.2023 за адресою: вул. Грушевського, 5, м. Київ. Одне звернення він направив, перебуваючи в Подільському районі м. Києва, а друге - на території Київської області з м. Бровари. У апеляційних скаргах ОСОБА_1 від 22 та 25 березня 2024 року окремі доводи є аналогічними вищевказаним, а також ОСОБА_1 посилається на наступне. Протокол про адміністративне правопорушення №39-02/37 від 08.11.2023 не було вручено йому перед поданням/направленням його до суду у формі та в спосіб, передбачений чинним законодавством. При цьому в протоколі відображені неправдиві відомості про відмову підписувати протокол, а отже вважає, що протокол про адміністративне правопорушення №39-02/37 від 08.11.2023 підлягав поверненню на доопрацювання Національному агентству з питань запобіганню корупції або закриттю. У протоколі № 39-02/37 від 08.11.2023 вказується, що він нібито складений у приміщенні ДБР по вул. Сімона Петлюри у м. Києві, що не відповідає дійсності, оскільки в приміщенні ДБР як зафіксовано на відеозапису ніякий документ, тим більше протокол про адміністративне правопорушення № 39-02/37 від 08.11.2023 не складався. Відповідно до ч.4 ст. 256 КУпАП, у разі складання цього протоколу у приміщенні ДБР, ОСОБА_1 працівник НАЗК був зобов`язаний роз`яснити його права і обов`язки, чого не було зроблено. В той же час, незважаючи на те, що будь-яких доказів складання протоколу в приміщенні ДБР і, як наслідок «існування в природі» протоколу як документа 08.11.2023 НАЗК не було надано і суд відмовив у допиті як свідка працівника НАЗК який складав протокол на клопотання захисника, суддя вказав у своїй постанові, що «посилання ж на складання протоколу не у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 не ґрунтується на доказах», підтвердивши свою особисту упередженість та незрозумілу «зацікавленість» у визнанні ОСОБА_1 винним, що вказувало на його необ`єктивне з`ясування обставин справи. Також вважає, що дана справа не підсудна Печерському районному суду м. Києва, відповідно справу розглянуто неуповноваженим судом. Так, у протоколі зазначено два окремих факти нібито вчинення ОСОБА_1 корупційного правопорушення, але в порушення ч. 1 ст. 257 КУпАП зазначено, що оскільки вони вчинені ним як народним депутатом України, то місцем вчинення є Верховна Рада України, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Грушевського,

5. Зазначення місцем вчинення правопорушення - місце знаходження будівлі Верховної Ради України ні в якому разі не є місцем вчинення адмінправопорушення (факт вчинення правопорушень категорично заперечується) і вказана інформація є недостовірною, викривлена НАЗК умисно, адже ОСОБА_1 не підписував звернення у приміщенні Верховної Ради України на вул. Грушевського у м. Києві, а підписував один - у Подільському районі м. Києва, інший - на території Київської області. Разом з тим, суддя у своїй постанові умисно «переплутав» документи, які можуть направляти депутати, вказуючи в тексті оскаржуваної постанови про направлення депутатських запитів, а не звернень, що дало йому змогу обґрунтувати підсудність справи Печерському районному суду м. Києва. При цьому вказівка в оскаржуваній постанові на рішення КСУ від 11.04.2000 № 4-рп/2000 є безпідставною, адже у ньому містяться висновки щодо депутатського запиту, а не депутатського звернення. Вказує також на відсутність в діях народного депутата України ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, що свідчить про відсутність в його діях ознак адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Також необґрунтованими вважає висновки суду щодо наявності у ОСОБА_1 приватного інтересу у направленні звернення до Міністра охорони здоров`я України Ляшка В.К . Такі висновки спростовуються тим, що у депутатському зверненні від 11.08.2023 №300д9/15-2023/175546 він не ставив питання чи є лист 19.06.2023 офіційним чи неофіційним документом, що є предметом доказування в кримінальному провадженні №42023000000001252 від 31.07.2023. Тобто відповідь на це депутатське звернення жодним чином не може бути використане в кримінальному провадженні №42023000000001252 від 31.07.2023, адже немає будь- якого доказового значення. Крім того, ще 13.06.2022 ОСОБА_1 у відповідь на чисельні звернення громадян, в тому числі осіб, які є моряками, було зареєстровано проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо тимчасового виїзду за кордон українських моряків під час воєнного стану в Україні) №7461. У зв`язку з тим, що цей законопроект не дав жодного результату, але до нього надходили і далі аналогічні звернення, то як народний депутат України 26.09.2023 він зареєстрував проект постанови Верховної Ради України «Про відновлення конституційного ладу в Україні» . У цьому проекті постанови ОСОБА_1 пропонує Верховній Раді України звернутись до Державної прикордонної служби України з метою забезпечення рівних прав щодо перетинання громадянами України державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю незалежно від їх статі та віку, крім випадків, передбачених частиною першою статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Тобто ОСОБА_1 з метою захисту прав та інтересів всіх громадян України, закріплених Конституцією України, зокрема статтею 33, яка закріплює свободу пересування, зареєстрував такий проект постанови Верховної Ради України. Крім того, на відсутність складу адміністративного правопорушення в цій частині вказує й відсутність вини ОСОБА_1 . Так, в рамках кримінального провадження №42023000000001252 від 31.07.2023 ОСОБА_1 захищають декілька адвокатів, які в разі необхідності збору інформації для вибудування позиції захисту відправляють адвокатські запити, які відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є обов`язковими до виконання. Таким чином, у разі необхідності збору стороною захисту інформації по кримінальному провадженню №42023000000001252 від 31.07.2023 ефективним засобом є саме направлення адвокатських запитів. Щодо направлення звернення на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , то ще до початку кримінального переслідування ОСОБА_1 критикував ОСОБА_2 як публічну особу, яка явно веде спосіб життя неспівмірний з його доходами. Тобто спосіб життя ОСОБА_2 та його родини потребує ретельної перевірки в НАЗК, так як ОСОБА_2 займає особливо відповідальне становище. При цьому межа критики щодо якого як публічної особи є значно ширшою, ніж як звичайного громадянина. Якщо ОСОБА_2 вважав, що ОСОБА_1 у будь- який спосіб розповсюдив щодо нього недостовірну інформацію, наніс шкоду його діловій репутації, то він повинен це був довести у суді, звернувшись до суду як позивач, а не шляхом «залучення» для свого захисту у незаконний спосіб НАЗК та Печерського районного суду м. Києва . Тому вважає, що у направленні ОСОБА_1 депутатських звернень немає суперечності між приватним інтересом і службовими повноваженнями, адже звернення направлялось у зв`язку із здійсненням депутатської діяльності. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Мартиненко І.О. підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити. Прокурор Прокопов О.Е. вважав доводи апеляційних скарг безпідставними та просив залишити оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, прокурора, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційних скарг з доповненнями, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом постанови, яка оскаржується, судом першої інстанції наведені вимоги закону дотримані. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, є законними і обґрунтованими. Згідно зі ст. 79 Конституції України та абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про статус народного депутата України» повноваження народного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом. Текст присяги на вірність Україні ОСОБА_1 як народний депутат України дев`ятого скликання скріпив підписом 29.08.2019, а отже його повноваження у статусі народного депутата України дев`ятого скликання розпочались з 29 серпня 2019 року. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про статус народного депутата України» неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави. Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема, корисливих цілях. Згідно з підпунктами «б» «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови; державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування. Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Диспозицією ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність осіб за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. При цьому наявність приватного інтересу може створювати потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, та реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Отже, з системного аналізу цих норм права, слід зробити висновок, що суб`єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв`язку з цим певні матеріальні або нематеріальні блага для себе або близьких осіб. При цьому для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, що він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об`єднань громадян з питань, пов`язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань. Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз`яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов`язані протягом 10 днів з дня його одержання розглянути і надати народному депутату відповідь з питань, що порушуються у депутатському зверненні. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з дня його одержання. Депутатське звернення до правоохоронного органу або його посадової особи може бути розглянуто регіональним підрозділом цього органу, до компетенції якого безпосередньо належить вирішення порушених народним депутатом питань. Керівник регіонального підрозділу зобов`язаний надати відповідь народному депутату з дотриманням строків, визначених цією статтею. Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов`язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об`єднання громадян, крім випадків, установлених цим Законом. На забезпечення зазначеного у ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» права народного депутата на звернення визначено термін та особливий порядок розгляду його розгляду, встановлено адміністративну відповідальність посадових осіб за невиконання законних вимог народного депутата України, за відмову або ухилення від своєчасного надання необхідної інформації та документації або подання завідомо недостовірної інформації. Більш того, невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, створення штучних перешкод у їх роботі, надання йому завідомо неправдивої інформації визнається кримінальним правопорушенням та тягне за собою кримінальну відповідальність. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001252 від 31.07.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України. 08 серпня 2023 Генеральний прокурор України в межах кримінального провадження повідомив народному депутатові України ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, а саме у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. Предметом досудового розслідування послугувало звернення народного депутата України ОСОБА_1 19 червня 2023 із заявою, яку він скерував на ім`я Міністра охорони здоров`я України Ляшка В.К. щодо надання йому документів для перетину державного кордону України, до якої вніс завідомо неправдиві відомості про підстави його виїзду та термін перебування за кордоном. 11 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра охорони здоров`я України Ляшка В.К. з депутатським зверненням за № 300д9/15-2023/175546 , у якому порушувалося питання, що становило його приватний інтерес. Зі змісту депутатського звернення від 11.08.2023 № 300д9/15-2023/175546 вбачається, що ОСОБА_1 направив лист від 19.06.2023 № 131117 (номер та дата кореспондента 300д9/7-2023/132117 від 19.06.2023) до Міністерства охорони здоров`я України щодо надання документів для виїзду на лікування. Народний депутат України ОСОБА_1 у депутатському зверненні просив надати у встановлений законом строк інформацію про те, як саме був зареєстрований його лист (який є предметом злочину) у системі діловодства Міністерства охорони здоров`я України, яким чином проводиться реєстрація вхідної кореспонденції щодо депутатських звернень та листів у Міністерстві охорони здоров`я України, які доручення надані виконавцям щодо розгляду (виконання, тощо) його листа, які кінцеві терміни встановлені виконавцям, а також просив надати копію відповіді Міністерства охорони здоров`я України на його лист. Отримання зазначеної інформації становило для ОСОБА_1 приватний інтерес немайнового характеру, оскільки така інформація досліджується у межах кримінального провадження № 42023000000001252 від 31.07.2023 та могла бути ним використана у подальшому з метою побудови стратегії захисту для себе та свого виправдання. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приватний інтерес народного депутата України ОСОБА_1 вступив у суперечність із його службовим повноваженням (правом) щодо депутатського звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, об`єднань громадян. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 полягають у тому, що його депутатське звернення від 11 серпня 2023 року був зумовлене необхідністю з`ясувати різницю між розглядом звернень звичайних громадян та посадових осіб щодо отримання дозволів на виїзд за кордон через наявність медичних показань, адже ним було зареєстровано проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо тимчасового виїзду за кордон українських моряків під час воєнного стану в Україні) №7461 та 26.09.2023 він зареєстрував проект постанови Верховної Ради України «Про відновлення конституційного ладу в Україні», в якому ОСОБА_1 пропонує Верховній Раді України звернутись до Державної прикордонної служби України з метою забезпечення рівних прав щодо перетинання громадянами України державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю незалежно від їх статі та віку, крім випадків, передбачених частиною першою статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Проте такі доводи є непереконливими та спростовуються змістом депутатського звернення ОСОБА_1 в сукупності з іншими матеріалами справи. Як вбачається з копії листа від 19 червня 2023 року за вихідним № 1704, викладеного на бланку народного депутата України ОСОБА_1 і ним підписаного, та який був зареєстрований як вихідна кореспонденція Апаратом Верховної Ради України за № 300д9/7-2023/132117 від 19.06.2023, ОСОБА_1 звернувся до Міністра охорони здоров`я України Ляшка В.К. з особистим питанням: надання документів, необхідних для перетину державного кордону його батьком та ним, з метою супроводження батька на лікування до міста Відень ( Австрія) ( а.с. 70- 71 , т. 1). Як вбачається зі змісту депутатського звернення від 11 серпня 2023 року народного депутата України ОСОБА_1 , адресованого Міністру охорони здоров`я України ОСОБА_3 , в ньому ОСОБА_1 просив надати наступну інформацію : Як зареєстрований його лист від 19 червня 2023 року в системі діловодства в Міністерстві охорони здоров`я України (як лист чи як депутатське звернення)? Чому саме так він був зареєстрований, яким чином в Міністерстві охорони здоров`я України проводиться реєстрація вхідної кореспонденції щодо депутатських звернень та листів; які доручення були надані виконавцям щодо розгляду (виконання тощо) листа від 19 червня 2023 року; які кінцеві терміни були встановлені у дорученні виконавцям, а також просив надати копію відповіді МОЗ України на його лист від 19.06.2023 року. При цьому, посилаючись на ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України», просив розглянути дане депутатське звернення та про результати повідомити його у встановлений законодавством 10-денний термін. Враховуючи ту обставину, що 08 серпня 2023 року Генеральний прокурор України у межах кримінального провадження повідомив народному депутатові України ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та предметом досудового розслідування послугувало звернення народного депутата України ОСОБА_1 19 червня 2023 року із заявою на ім`я Міністра охорони здоров`я України Ляшка В.К. щодо надання йому документів для перетину державного кордону України, до якої вніс завідомо неправдиві відомості про підстави його виїзду та термін перебування за кордоном, зміст депутатського звернення від 11 серпня 2023 року очевидно свідчить про те, що ОСОБА_1 як народний депутат України, використовуючи надані йому повноваження, вчинив дії ( надіслав депутатське звернення), які не стосувалися його депутатської діяльності, а стосувалися розгляду його заяви особистого характеру, що безумовно вказує на його приватний інтерес. У вказаному депутатському зверненні від 11 серпня 2023 року відсутні будь-які посилання на підготовку ним матеріалів для реєстрації певних законопроектів щодо перетину громадянами України державного кордону в умовах воєнного стану, як і відсутні посилання на будь-які звернення до нього, як до депутата, громадян України. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисника є безпідставними та суперечать матеріалам справи. Разом з тим, проаналізувавши зміст заяви ( листа) ОСОБА_1 від 19 червня 2023 року, зміст депутатського звернення ОСОБА_1 від 11 серпня 2023 року, та зміст повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 08 серпня 2023 року, в якому йшлося про те, що ОСОБА_1 вніс до заяви на ім`я Міністра охорони здоров`я України Ляшка В.К. від 19 червня 2023 року завідомо неправдиві відомості про підстави його виїзду та термін його перебування за кордоном України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів при направленні депутатського звернення від 11 серпня 2023 року. Доводи апеляційної скарги адвоката Братківського К.С. про те, що судом не встановлено, чи відноситься запитувана ОСОБА_1 інформація до публічної інформації, яка може бути надана будь-якій особі на її запит; судом не встановлена корислива мета від направлення депутатського звернення до Міністерства охорони здоров`я України, - апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки лист ( заява) народного депутата ОСОБА_1 від 19 червня 2023 року носив приватний характер ( надання документів для виїзду за кордон в особистих цілях), а з огляду на пред`явлену підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України, зміст депутатського звернення від 11 серпня 2023 року свідчить про реальну можливість використання отриманої інформації з метою побудови стратегії захисту у кримінальному провадженні. Отримання вказаної інформації становило для ОСОБА_1 приватний інтерес немайнового характеру, оскільки запитувані ним відомості досліджувались у межах досудового розслідування кримінального провадження № 42023000000001252 від 31.07.2023 року та не були пов`язані з депутатською діяльністю народного депутата ОСОБА_1 . Також в оскаржуваній постанові судом першої інстанції встановлено, що 19 жовтня 2023 року народний депутат України ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 із депутатським зверненням № 300д9/9-2023/230886, у якому порушувалися питання, що становили його приватний інтерес. Зі змісту депутатського звернення від 19.10.2023 № 300д9/9-2023/230886 вбачається, що передумовою його подання є поширена у ЗМІ, зокрема в месенджері телеграм, інформація про відпочинок ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною та про їхній гардероб. З огляду на це народний депутат України ОСОБА_1 просив надати у встановлений законом строк інформацію про трудову, підприємницьку, викладацьку та іншу діяльність, метою яких є отримання будь-яких доходів ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та його дружиною, а також просив надати копії декларацій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за 2020 - 2022 роки. Так, народний депутат України ОСОБА_1 починаючи з 08.08.2023, а саме з моменту повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, у своєму Телеграм-каналі (ІНФОРМАЦІЯ_6), на своїй сторінці в Youtybe (ІНФОРМАЦІЯ_7), соціальних мережах (ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9) розміщував публікації, у яких негативно висвітлював діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у цілому. Приватний інтерес народного депутата України ОСОБА_1 був зумовлений негативним ставленням до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в цілому, та полягав у бажанні, створення для нього негативних наслідків шляхом публікації компрометуючої інформації. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисника також не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційних скарг про те, що жодним законом не заборонено будь-якому народному депутату України направляти звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу його доходів і доходів його дружини, а також просити ІНФОРМАЦІЯ_2 надати його декларації за 2020-2022 рр., як і не заборонено робити подібні звернення будь-якому громадянину України; що судом не встановлено, що від цього звернення виникла якась реальна шкода для публічної особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 та у ІНФОРМАЦІЯ_2, та що суд першої інстанції підтвердив , що мова йде лише про потенційний (уявний) конфлікт інтересів, а не фактичний конфлікт інтересів. Так, відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Генерального прокурора України щодо офіційного тлумачення положень ст. 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України «Про статус народного депутата України» від 11 квітня 2000 року, пропозиції, вказівки, вимоги народного депутата України мають відповідати Конституції України і законам України та можуть стосуватися лише питань, пов`язаних саме з депутатською діяльністю. Як вбачається зі змісту депутатського звернення народного депутата України ОСОБА_1 від 17 жовтня 2023 року, що зареєстроване як вихідний документ Апаратом Верховної Ради України 19 жовтня 2023 року за № 300д9/9-2023/230886, ОСОБА_1 вказував, що у ЗМІ, зокрема в месенджері Telegram (ІНФОРМАЦІЯ_3), 16 жовтня 2023 року поширена інформація про відпочинок ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 разом з дружиною. В публікації згадується про дуже дорогий одяг, взуття, сумочку тощо дружини ОСОБА_2 . Зокрема в публікації зазначено : «… Дуже незвично спостерігати за таким гардеробом у пари, яка ніколи не займалася бізнесом. Ще дивовижніше - виявити всю цю красу в декларації про доходи, яку ми, звичайно ж, скоро побачимо в публічному доступі. Такий набір у графі «майно» за найскромнішими підрахунками потягне на 1- 1,5 млн гривень». Тобто, у публікації зазначається про ознаки невідповідності рівня життя високопосадовця задекларованому майну і отриманим ним доходом. З огляду на зазначене та з метою спростування факту невідповідності доходів рівню життя, ОСОБА_1 у депутатському зверненні просив ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 : надати інформацію про його трудову, підприємницьку, викладацьку та іншу діяльність, метою яких є отримання будь-яких доходів, за весь період, починаючи після завершення навчання ; надати інформацію про трудову, підприємницьку, викладацьку та іншу діяльність, метою яких є отримання будь-яких доходів, дружини ОСОБА_2 за весь період, починаючи після завершення навчання ; надати копію декларації ОСОБА_2 за 2020 рік, 2021 рік та 2022 рік, яка надається до НАЗК відповідно до статті 45 Закону України «Про запобігання корупції». Разом з тим, жодних посилань та обґрунтування, для реалізації яких саме депутатських повноважень або будь-якої інформації, яка б вказувала на зв`язок змісту звернення з депутатською діяльністю ОСОБА_1 , вказане звернення від 19 жовтня 2023 року не містить. Таким чином, інформація, яку мав намір отримати народний депутат України ОСОБА_1 шляхом надсилання депутатського звернення, містила відомості стосовно приватного життя ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та могла бути використана з метою подальшої дискредитації останнього перед суспільством. Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції з вимогою провести повну перевірку декларації та моніторинг способу життя ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , що в свою чергу свідчить про недоцільність направлення зазначеного депутатського звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про статус народного депутата України», народний депутат має право порушувати у Верховній Раді України або її органах питання про необхідність проведення перевірок додержання законів органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та об`єднаннями громадян, розташованими на території України, чи їх посадовими особами, про проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес, та брати участь у таких розслідуваннях в порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 4, п. 6-1, п. 7-1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. До повноважень Національного агентства належать, зокрема, здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб; здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування. Отже, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, проведення перевірки відповідності поданих декларацій фактично отриманим доходам Законом України «Про запобігання корупції» віднесено до компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції. Разом з тим, діяльність народного депутата визначена статтею 6 Закону України «Про статус народного депутата», права народного депутата у Верховній Раді України - передбачені статтями 10 - 16 Закону, а ч. 2 ст. 8 вказаного Закону вказано на неприпустимість використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави, та заборону народному депутату використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цілях. Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про запобігання корупції», подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством у визначеному ним порядку. На офіційному веб-сайті Національного агентства забезпечується відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання. Відповідно до вказаної норми в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування була опублікована декларація ОСОБА_2 за 2020 рік, що також підтверджується відповіддю голови Національного агентства з питань запобігання корупції Новікова О.Ф. ( а.с. 114 - 115, т. 1). Законом України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03 березня 2022 року було встановлено, що фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи. У період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюються». Відповідно до роз`яснення НАЗК від 07 березня 2022 року, декларація щорічна (з будь-якою позначкою) за 2021 рік подається у період з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, до 00 годин 00 хвилин відповідного числа третього місяця від такого дня. Відповідно до Закону України від 20 вересня 2023 року № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», особи, які не подали декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 та 2022 роки, подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Таким чином, вимога у депутатському зверненні від 19 жовтня 2023 року надати народному депутату України ОСОБА_1 у десятиденний термін декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2021 та 2022 роки, строк подання яких не настав, не лише не була обґрунтована депутатською діяльністю ОСОБА_1 , а й суперечить повноваженням народного депутата, визначеним Законом України «Про статус народного депутата України». З огляду на викладене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що при направленні депутатського звернення ОСОБА_1 відсутня будь-яка суперечність між його особистими інтересами та службовими повноваженнями, наявність яких могла б вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих йому представницьких повноважень. За встановлених під час апеляційного розгляду обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, як вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, Головним слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001252 від 31.07.2023 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. У ході розслідування кримінального провадження ОСОБА_1 08.08.2023 Генеральним прокурором повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», ІНФОРМАЦІЯ_2 несе відповідальність за діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2, зокрема, законність здійснюваних Державним бюро розслідувань оперативно-розшукових заходів, досудового розслідування, додержання прав і свобод людини і громадянина; ІНФОРМАЦІЯ_4 у порядку, визначеному цим Законом, а також визначає їхні обов`язки; координує і контролює діяльність центрального апарату та територіальних управлінь ІНФОРМАЦІЯ_2; затверджує перспективні, поточні та оперативні плани роботи ІНФОРМАЦІЯ_2; встановлює порядок реєстрації, оброблення, зберігання та знищення відповідно до законодавства отриманої Державним бюро розслідувань інформації; вживає заходів із запобігання несанкціонованому доступу до інформації з обмеженим доступом, а також забезпечує додержання законодавства про доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Державне бюро розслідувань; здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження ІНФОРМАЦІЯ_2, визначені цим Законом. Отже, у даному випадку існуючий приватний інтерес ОСОБА_1 зумовлений фактом перебування його у статусі підозрюваного у кримінальному провадженні, досудове розслідування якого проводилось Державним бюро розслідувань, внаслідок чого, очевидно вступав у суперечність із його службовими повноваженнями (правом) щодо направлення депутатських звернень відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України», згідно з якою, депутатське звернення - пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз`яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції. При цьому апелянт, переслідуючи реалізацію і досягнення приватного інтересу, обрав більш вигідний для нього шлях, зумовлений його статусом саме народного депутата України і наявністю у зв`язку з цим відповідного повноваження звертатися із депутатським зверненням, яке має розглядатись у скорочений термін, порівняно з терміном розгляду звернення громадянина, а також за ненадання відповіді на яке настає відповідальність ( ст. 188-19 КУпАП). За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає встановленими наявність у ОСОБА_1 факту приватного інтересу, який чітко сформульований, визначений у протоколі і підтверджений доказами (документами); наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на вчинення дії, про що зазначено вище; наявність у ОСОБА_1 повноважень на вчинення відповідної дії (направлення депутатського звернення); наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим інтересом на об`єктивність та неупередженість вчинення відповідної дії у виді направлення депутатського звернення з питань, що не стосуються депутатської діяльності, а зумовлені необхідністю задоволення приватного інтересу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що факт реалізації права на депутатське звернення з метою задоволення приватного інтересу є свідченням упередженості народного депутата; усвідомлюючи, що задоволення депутатського звернення призведе до задоволення приватного інтересу, ОСОБА_1 мав утриматися від реалізації відповідного службового повноваження, що і було б на противагу, проявом його неупередженості. Судом обґрунтовано встановлено, що приватний інтерес народного депутата України ОСОБА_1 вступив у суперечність із його службовим повноваженнями (правом) щодо депутатського звернення до органів державної влади. Відповідно ОСОБА_1 допустив порушення вимог щодо запобігання конфлікту інтересів, а саме вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, тобто правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та його захисника також зводяться до того, що фактично ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він розміщує публікації, в яких негативно висвітлює діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у цілому, тоді як зазначені дії не утворюють складу адміністративного правопорушення, визначеного ч. 2 ст. 172 - 7 КУпАП, натомість ст. 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Однак, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, приватний інтерес народного депутата України ОСОБА_1 був зумовлений негативним ставленням до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5 в цілому) та полягав у бажанні помститися, створивши для нього негативні наслідки шляхом публікації компрометуючої інформації. Разом з тим інформація, яку хотів отримати народний депутат України ОСОБА_1 шляхом надсилання депутатського звернення, містила відомості стосовно приватного життя ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та могла бути використана з метою подальшої дискредитації останнього перед суспільством. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в оскаржуваній постанові не спростовують, оскільки в постанові суду чітко зазначено, що ОСОБА_1 11.08.2023 та 19.10.2023, реалізуючи повноваження народного депутата України, передбачені ч. 1 ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України», всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: звернувся до Міністра охорони здоров`я України Ляшка В.К. з депутатським зверненням від 11.08.2023 № 300д9/15-2023/175546 та до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 з депутатським зверненням від 19.10.2023 № 300д9/9-2023/230886, у яких порушувалися питання, що становили його приватний інтерес. При цьому в оскаржуваній постанові відсутні висновки суду про притягнення до відповідальності народного депутата ОСОБА_1 за висловлення оціночних суджень, тоді як обов`язок народного депутата утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу - безпосередньо визначений у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про статус народного депутата України», а обов`язок не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів - п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції». Посилання апелянта на те, що суд безпідставно визначив його депутатські звернення як депутатські запити, внаслідок чого було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, апеляційний суд відхиляє, оскільки в оскаржуваній постанові встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, реалізуючи повноваження народного депутата України, передбачені ч. 1 ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України», якою визначено право народного депутата України на депутатське звернення. Помилкове зазначення судом в окремому абзаці мотивувальної частини постанови слова «запит» замість «звернення» жодним чином не вплинуло на правильність встановлення судом обставин, надання їм юридичної кваліфікації та встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, визначеного ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та його захисника про наявність процесуальних порушень, внаслідок яких грубо порушено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та наслідком яких повинно бути закриття провадження у справі, апеляційний суд також відхиляє. При цьому посилання на зазначені процесуальні порушення були досліджені судом першої інстанції та в оскаржуваній постанові вказані доводи були обґрунтовано відхилені судом. Так, посилання ОСОБА_1 на підписання ним депутатських звернень на території Подільського району м. Києва та на території Київської області, що виключає підсудність даної справи Печерському районному суду м. Києва та що справа розглянута неуповноваженим судом, апеляційний суд відхиляє як безпідставні. Як вбачається з копій депутатських звернень від 11 серпня 2023 № 300д9/15-2023/175546 та від 19 жовтня 2023 № 300д9/9-2023/230886, вони були зареєстровані Апаратом Верховної Ради України, який розташований за адресою: м. Київ, вул. М.Грушевського,

5. Адреса для листування вказана 01008, м. Київ-8, вул. М. Грушевського,

5. Враховуючи, що Апарат Верховної Ради України розташований за адресою: м. Київ, вул. М. Грушевського, 5, та відноситься до територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва, суд першої інстанції обґрунтовано визначив підсудність даної справи Печерському районному суду м. Києва. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено не у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2, що протокол йому не було вручено і не було запропоновано надати пояснення - також є аналогічними запереченням ОСОБА_1 у суді першої інстанції та судом в оскаржуваній постанові надана обґрунтована оцінка таким доводам. Відповідно до змісту наявного в матеріалах справи відеозапису, дослідженого також в судовому засіданні судом апеляційної інстанції , головний спеціаліст відділу виявлення та документування правопорушень Департаменту моніторингу і контролю за виконанням актів законодавства про конфлікт інтересів та запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_5 неодноразово пропонував ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 отримати другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення від 08 листопада 2023 року, роз`яснивши ОСОБА_1 право надати свої пояснення окремо або безпосередньо в суді. Натомість ОСОБА_1 відмовився отримувати другий примірник протоколу та знайомитися з ним, посилаючись на обмеження в часі, оскільки він знаходиться під цілодобовим домашнім арештом та перебував у приміщенні ДБР виключно при проведенні слідчої дії, вказував на необхідність отримати такий протокол в приміщенні НАЗК та відразу надати відповідні пояснення до протоколу. Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що досліджений під час судового засідання відеозапис об`єктивно засвідчує відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на отримання копії протоколу. Посилання на те, що йому для отримання протоколу необхідний час для надання пояснення, є неспроможними, оскільки законодавець безпосередньо не пов`язує саме отримання протоколу та пояснення особи щодо його змісту, адже це право відповідної особи, яке може бути реалізовано надалі, чим і скористався ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції. Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено істотних процесуальних порушень, які вплинули б на законність прийнятого судом рішення, та давали б підстави для закриття провадження за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Сукупністю наявних у справі доказів спростовуються доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та його захисника Братківського К.С. про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за встановлених судом обставин. Окрім того, на противагу доводам апеляційної скарги, протокол про адміністративне правопорушення № 39-02/37 від 08 листопада 2023 року відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, оскільки містить передбачені законом обставини, у тому числі, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, тощо. Посилання апелянта на ту обставину, що Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено включення двох епізодів правопорушень, тобто двох окремих правопорушень, до одного протоколу, не можуть бути прийняті до уваги як підстава для закриття провадження у даній справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.172-7 КУпАП, та зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення № 39-02/37 від 08 листопада 2023 року, підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, які об`єктивно узгоджуються між собою і з достатньою повнотою підтверджують факт порушення ним вимог п. 3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції». За результатами апеляційного розгляду підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі апеляційним судом не встановлено, а, відтак, апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та апеляційну скаргу адвоката Братківського Клима Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , з доповненнями до апеляційної скарги, - залишити без задоволення. Постанову Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року, з урахуванням постанови від 13 березня 2024 року про виправлення описки, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук