Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/186/25

Справа № 991/186/25 Провадження № 1-кс/991/185/25 УХВАЛА про відмову у задоволенні скарги 13 січня 2025 року місто Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. (1) Зміст поданої скарги 09.01.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга. З її змісту вбачається, що ОСОБА_5 30.12.2024 звернувся до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) з заявою про вчинення кримінальних правопорушень. Наступного дня було отримано інформацію про те, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) щодо обставин викладених в заяві не вносилися. Заявник указує, що імперативний припис ч. 4 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) покладає на слідчого зобов`язання прийняти та зареєструвати заяву. Чинні процесуальні норми не передбачають для слідчого іншої альтернативи, ніж невідкладне внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початок досудового розслідування. Скаржник просить зобов`язати уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості за заявою про вчинення кримінальних правопорушень від 30.12.2024 та вручити заявнику витяг з ЄРДР. (2) Позиції учасників провадження Представник ОСОБА_6 у судовому засіданні скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Представник особи, бездіяльність якої оскаржується, у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином. До суду надійшли пояснення НАБУ на скаргу. У них зазначено, що в НАБУ надійшла заява ОСОБА_4 від 30.12.2024, зареєстрована 30.12.2024 за № Д-17762, щодо можливих протиправних дій колишнього Голови Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_7 та колишнього заступника Голови вказаного агентства ОСОБА_8 за обставин, наведених у заяві, та з інших питань. За результатами її розгляду не було встановлено підстав для внесення відомостей до ЄРДР. Так, заявником не наведено достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів НАБУ. А тому, факт бездіяльності уповноважених осіб НАБУ відсутній, права та інтереси заявника не є порушеними. У зв`язку з цим, просить у задоволенні скарги відмовити, розглянути її без участі представника НАБУ за наявними письмовими запереченнями. (3) Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при вирішенні скарги На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК). Чинний КПК закріплює наступну процедуру початку досудового розслідування. Так, слідчий, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч. 1 ст. 214 КПК). Крім цього, відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. З аналізу вказаних норм вбачається обов`язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення. При цьому, варто наголосити, що передбачена чинним КПК процедура внесення відомостей не свідчить, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, а передбачає те, що для перевірки відповідних підстав не потрібно проводити оцінку викладених у заяві відомостей, а необхідно перевірити зміст самої заяви. Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у заяві має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). У випадку, якщо зі змісту заяви про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ній, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі заяви не мають вноситися до ЄРДР. Разом з тим, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати його з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому, зокрема, є: встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (стаття 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК. Реалізуючи функцію судового контролю, слідчим суддею було досліджено подані скаржником матеріали. Встановлено, що ОСОБА_5 30.12.2024 звернувся до НАБУ з заявою про вчинення кримінальних правопорушень. У ній він вказує що, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідування здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 366 КК України. 08.08.2023 у межах цього кримінального провадження ОСОБА_9 повідомлено про підозру, а саме у внесенні начебто до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. Предметом досудового розслідування послугувало нібито його звернення як народного депутата України до Міністра охорони здоров`я України з заявою щодо надання документів для перетину державного кордону України. До неї начебто внесено завідомо неправдиві відомості про підстави виїзду та термін перебування за кордоном. Він звернувся з депутатським зверненням до Міністра охорони здоров`я України з нібито проханням надати інформацію про те, як саме був зареєстрований його лист у системі діловодства, яким чином проводиться реєстрація вхідної кореспонденції щодо депутатських звернень та листів тощо. На думку НАЗК, отримання такої інформації становило приватний інтерес немайнового характеру, оскільки така інформація досліджується у межах кримінального провадження та могла бути «використана у подальшому з метою побудови стратегії захисту для себе та свого виправдання». З іншого його депутатського звернення вбачається, що передумовою його подання є поширена у ЗМІ інформація про відпочинок Директора Державного бюро розслідування разом зі своєю дружиною та про їхній гардероб. Він просив надати інформацію про трудову, підприємницьку, викладацьку та іншу діяльність, метою яких є отримання доходів директором бюро та просив надати копії декларацій. На підставі вказаного, абсолютно надуманого епізоду, 08.11.2023 НАЗК склало відносно нього протокол за № 39-02/37 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП «за порушення вимог щодо конфлікту інтересів». А саме, що начебто він, перебуваючи у статусі народного депутата України, як особа на яку поширюється Закон України «Про запобігання корупції», всупереч нормам цього закону, він вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів - користуючись наданими депутатськими повноваженнями звернувся із депутатським зверненням, зміст якого, нібито становило його приватний інтерес. Однак, заявник уважає, що він діяв відповідно до вимог закону. Це беззаперечно свідчить, що склад адміністративного правопорушення, який йому було інкриміновано очільниками НАЗК є абсолютно штучним та незаконним. Сам протокол було складено виключно з метою перешкоджання його законній депутатській діяльності з тим, щоб він припинив аналізувати та критикувати діяльність ДБР та його керівництва, не поширював факти корупційних діянь та процесуального беззаконня, яке нині відбувається в ДБР. Заявник указує, що у такому штучному створенні відносно нього адміністративного провадження, він убачає ознаки кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 351 та ч. 1 ст. 368 КК України. Заявник уважає, що голова НАЗК та його заступник здійснивши дії на притягнення його до адміністративної відповідальності вчинили перешкоджання його депутатській діяльності, а саме - на прохання голови ДБР створили штучні перешкоди у його роботі. Це неминуче вплине на його репутацію депутата серед виборців, політичних колег та громадськості. Також, заявник наполягає на тому, голова НАЗК та його заступник (на момент складення протоколу), здійснивши дії, спрямовані на притягнення його до адміністративної відповідальності зробили це за неправомірну вигоду від голови ДБР та в його інтересах. Незаконне притягнення його за надуманими фактами до відповідальності було ініційоване саме очільником ДБР, оскільки заявник займався розслідуванням його незаконної діяльності і оприлюднював це на своїх медіа-платформах. Він уважає, що директор ДБР надав неправомірну вигоду екс-очільнику НАЗК та його екс-заступнику, з метою фальсифікації відносно нього провадження. Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя доходить висновку, що у заяві не міститься конкретних фактичних відомостей та обставин відомих заявнику, що вказували або могли б свідчити про вчинення тих злочинів, про які йдеться у ній. Заявник у своїй заяві робить лише голослівні припущення, які ґрунтуються на його суб`єктивній оцінці, оскільки злочинність дій не підтверджується ніякими об`єктивними даними, ґрунтуються на абстрактних доводах та мають характер припущення про можливе існування певних обставин, а тому, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається. Слідчий суддя звертає увагу, що внесення до ЄРДР відомостей щодо ймовірного вчинення злочинів в умовах, коли така інформація не може бути відповідним чином перевірена, не відповідає завданням кримінального законодавства та кримінального провадження. А тому, абстрактні відомості не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування, який в свою чергу розпочинається саме на підставі конкретних та достатніх фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення. У протилежному випадку, це б призвело до розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення. Як наслідок, це б не дозволило концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень. Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені у статті 2 КПК. З урахуванням того, що у заяві не зазначено достатніх відомостей, які могли б свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя доходить висновку, що подана скарга є необґрунтованою. Отже, вона не підлягає задоволенню. На підставі викладеного, слідчий суддя постановив: - відмовити у задоволенні скарги представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду впродовж п`яти днів з дня отримання її копії. Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Слідчий суддя ОСОБА_1