Постанова 4855 № 320/35337/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/35337/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Заїки М.М., Файдюка В.В,, розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суд від 10 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на роботі, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ № 1104 о/с від 30 червня 2023 року Т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади «інспектора - чергового чергової частини відділу моніторингу Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві»; - поновити ОСОБА_1 на посаді «інспектора - чергового чергової частини відділу моніторингу Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві»; - стягнути з на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 липня 2023 року по день поновлення позивача на посаді; - рішення суду, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплату заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково, а саме зобов`язано Головне управління Національної поліції у місті Києві змінити у Наказі №1104 о/с від 30.06.2023 дату звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 30.06.2023 на 07.09.2023. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що наказом ГУНП у м. Києві №74 о/с від 30.01.2019, ОСОБА_1 призначено на посаду чергового чергової частини відділу моніторингу Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві. 10.02.2023 ОСОБА_1 направлений на медичний огляд для проведення лікарської експертизи до медичної комісії територіального медичного об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву. У подальшому, медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» надано свідоцтво про хворобу №2078/зв від 25.05.2023, згідно якого ОСОБА_1 визнано не придатним до служби в поліції. Наказом ГУНП у м. Києві від 30.06.2023 №1104 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 2 (за станом здоров`я (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліції». Підставою для прийняття вищенаведеного наказу стало подання начальника Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника поліції Зураба Мелікідзе від 26.06.2023 та свідоцтво про хворобу №2078/зв, видане медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 25.05.2023. Позивач не погоджуючись із оскаржуваним наказом відповідача, вважаючи його протиправним та таким, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію від 02.07.2015 №580-VIII» (далі - Закон № 580-VIII). Частиною 1 статті 1 Закону №580-VIII встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Припасами ч.1 ст.2 Закону №580-VIII визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Частиною 1 ст.6 Закону №580-VIII визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно із частиною першою статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції. На підставі ч. 9 ст. 95 Закону №580-VIII поліцейські зобов`язані щороку проходити комплексний медичний огляд (диспансеризацію), а за необхідності цільові медичні огляди, психофізіологічні обстеження і тестування в порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ України. З метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України, Міністерством внутрішніх справ України винесено наказ «Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС» від 03.04.2017 №285 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №285). Згідно п.п. 3 п. 2 розділу І Положення №285 Основними завданнями ВЛК є: 1) визначення за станом здоров`я, фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності - за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів до служби в поліції, кандидатів до вступу до вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальні заклади), здобувачів вищої освіти навчальних закладів, придатності поліцейських до подальшої служби при переміщенні по службі, проходження служби у відрядженні за кордоном; 2) визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку придатності кандидатів до військової служби за контрактом, у військовому резерві, кандидатів до вступу до вищих військових навчальних закладів НГУ (далі - ВВНЗ), ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням; 3) визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового й начальницького складу); 4) визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу. ВЛК у своїй роботі керуються чинним законодавством України, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань військово-лікарської експертизи. Постанови ВЛК щодо придатності (непридатності) осіб до служби в поліції приймаються відповідно до Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції (далі - Перелік захворювань) (додаток 1) та Пояснень щодо застосування статей Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції (далі - Пояснення щодо застосування Переліку захворювань) (додаток 2) (абзаци 1 та 5 пункту 5 розділу І Положення №285). Згідно із п.п. 1-3 Розділу ІІ Положення №285 лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК. Штатними ВЛК є Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС, медична (військово- лікарська) комісія державної установи «Територіальне медичне об`єднання» МВС в областях, в місті Києві (далі - ВЛК ДУ ТМО). ЦВЛК функціонує на базі Центрального госпіталю МВС та в адміністративному порядку підпорядковується Управлінню охорони здоров`я та реабілітації МВС (далі - УОЗР МВС). ВЛК ДУ ТМО функціонують на базі відповідних закладів охорони здоров`я МВС та в адміністративному порядку підпорядковуються відповідній ДУ ТМО. До функцій штатних ВЛК належить 1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертизи, контроль за її проведенням в підпорядкованих ВЛК, надання їм у разі необхідності методичної і практичної допомоги; 2) розгляд звернень, заяв і скарг кандидатів до служби у поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців з питань лікарської і військово-лікарської експертизи, аналіз та узагальнення результатів цієї роботи; 3) перегляд власних постанов і постанов підпорядкованих ВЛК у порядку контролю, а також у разі оскарження їх керівництвом МВС, Національної поліції України, командуванням НГУ чи особами, що пройшли медичний огляд, та в інших необхідних випадках; 4) затвердження (незатвердження) чи скасування постанов підпорядкованих ВЛК; 5) перевірка і узагальнення результатів роботи підпорядкованих ВЛК; 6) надання роз`яснень, вказівок, рекомендацій з питань лікарської та військово-лікарської експертизи підпорядкованим ВЛК; 7) подання голові ЦВЛК у встановленому порядку річних звітів, інформації про стан і результати проведеної лікарської та військово-лікарської експертизи; 8) організація навчання лікарів закладів охорони здоров`я МВС та НГУ з питань лікарської та військово-лікарської експертизи (п. 16 Розділу ІІ Положення № 285). Пунктом 1 розділу VI Положення №285 передбачено, що лікарська експертиза поліцейським здійснюється в порядку та з урахуванням вимог, зазначених у розділі III цього Положення. Так, направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи за формою (додаток 4) здійснюють відповідні підрозділи кадрового забезпечення Національної поліції України, командири частин НГУ (п. 1 Розділу ІІІ Положення № 285). Згідно пунктів 16-21 розділу III Положення №285, до направлення ВЛК на стаціонарне обстеження додається Акт дослідження стану здоров`я (далі - Акт дослідження) (додаток 5). Після проведеного обстеження заповнений Акт дослідження завіряється підписами начальника закладу охорони здоров`я і лікаря, що проводив обстеження, та скріплюється печаткою цього закладу. Акт дослідження розглядається з урахуванням усіх даних про стан здоров`я і фізичного розвитку та є додатковим матеріалом при прийнятті остаточного експертного рішення ВЛК щодо придатності особи до служби або навчання. Дані амбулаторного медичного огляду ВЛК заносяться до Акта медичного огляду (додаток 6), який заповнюється у такому порядку: 1) особа, що проходить медичний огляд, власноруч заповнює частину анкетних даних, зазначаючи автобіографічні, паспортні дані та іншу інформацію, передбачену Актом медичного огляду, та завіряє зазначене власним підписом і надає письмову згоду на проведення лікарської чи військово-лікарської експертизи; 2) розділи медичної частини Акта медичного огляду заповнюються лікарями-спеціалістами - членами ВЛК; 3) детальний клініко-експертний анамнез, дані об`єктивного обстеження записуються в послідовності, зазначеній у формі Акта медичного огляду; 4) кожний лікар-спеціаліст заносить до Акта медичного огляду анамнестичні та об`єктивні дані, які обґрунтовують діагноз, ступінь прояву функціональних порушень, стадію, форму захворювання, робить власний висновок щодо придатності особи до служби відповідно до графи та статті Переліку захворювань з урахуванням Пояснень щодо застосування Переліку захворювань, вказує дату проведення медичного огляду та завіряє запис власним підписом; 5) зазначені в Акті медичного огляду діагнози повинні підтверджуватись даними об`єктивного обстеження. До Акта медичного огляду додаються: результати спеціальних (лабораторних, рентгенологічних, інструментальних тощо) обстежень; протокол попереднього та періодичного психіатричних оглядів за формою № 122-1/0, (додаток 2 до Інструкції про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 2002 року № 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2002 року за № 94/6382), який заповнює лікар-психіатр закладу охорони здоров`я МВС; Висновок за результатами психологічного обстеження (додаток 7); протокол психофізіологічного обстеження (додаток 8), заповнений лікарем-психофізіологом; довідки про раніше проведені щеплення (кандидатам на службу та до вступу до навчальних закладів); витяг з медичної карти амбулаторного хворого з місця медичного обслуговування; витяги з медичних карт стаціонарного хворого; медична характеристика військовослужбовця та інші документи, що можуть підтверджувати експертну постанову. Постанова ВЛК щодо придатності (непридатності) особи до служби, яка приймається за результатами медичного огляду, заноситься до Акта медичного огляду, Книги (журналу) обліку документації ВЛК (додаток 9) і оформлюється Довідкою (додаток 10) або свідоцтвом про хворобу. Якщо особа, яка проходить медичний огляд, під час проведення їй лікарської (військово-лікарської) експертизи відмовляється чи ухиляється від необхідного для визначення придатності до служби обстеження, відсутні необхідні документи, які підтверджують наявність і характер захворювання, наслідків травми чи поранення, то постанова ВЛК не приймається. Відмова від медичного огляду може бути оформлена рапортом цієї особи чи відповідним актом ВЛК. Про прийняте рішення ВЛК інформує відповідний підрозділ кадрового забезпечення чи командира військової частини. У разі незгоди особи, що проходила медичний огляд, із постановою штатної ВЛК, вона може оскаржити її у ЦВЛК, яка визначає за необхідності порядок додаткового обстеження та повторної лікарської (військово-лікарської) експертизи. За результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва). Постанови ВЛК приймаються на час фактичного огляду особи. Постанови приймаються відповідно до мети проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, зазначеної у направленні на медичний огляд (п. 1-3 розділу VIІІ Положення № 285). Формулювання постанов ВЛК за ступенем придатності осіб - щодо поліцейських приймаються такі постанови: «Придатний до служби в поліції"; "Придатний до служби в поліції, непридатний до служби на посаді»; «Непридатний до служби в поліції» (пп.2 п. 4 розділу VIІІ Положення № 285). Причинний зв`язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейським та військовослужбовцям встановлюється ВЛК у всіх випадках встановлення їм відповідного діагнозу (п. 8 розділу VIІІ Положення № 285). При медичному огляді ВЛК поліцейських, у яких разом із захворюваннями діагностовано наслідки поранень (контузій, травм, каліцтв), постанови про їх причинний зв`язок комісія приймає в окремих формулюваннях, передбачених цим Положенням (п. 12 розділу VIІІ Положення № 285). Якщо в особи, що проходить медичний огляд, виявлено декілька захворювань чи поранень (контузій, травм, каліцтв) та їх наслідків, що отримані за різних обставин, то постанови про їх причинний зв`язок приймаються ВЛК в окремих формулюваннях залежно від обставин виникнення патології (п. 14 розділу VIІІ Положення № 285). У Свідоцтві про хворобу (додаток 15), складеному щодо поліцейського чи військовослужбовця, у яких за результатами медичного огляду діагностовано наслідки поранення (контузії, травми, каліцтва), вказуються обставини їх отримання з обов`язковим зазначенням документів, на підставі яких зроблено запис, зазначаються дані об`єктивного обстеження щодо цих наслідків, повністю вказується їх діагноз (п. 16 розділу VIІІ Положення № 285). Відповідно до пп.3 п. 1 розділу ІХ Положення № 285 постанови ВЛК, прийняті за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи, записуються: щодо поліцейських, військовослужбовців за результатами медичного огляду - до Акта медичного огляду, Довідки або Свідоцтва про хворобу, медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, Книги (журналу) обліку документації ВЛК, в інших випадках - до Книги протоколів засідань ВЛК (додаток 16) та Постанови (додаток 17). У разі оформлення Свідоцтва про хворобу один його примірник долучається до Акта медичного огляду. Окремі постанови штатних ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтва) оформлюються протоколом у Книзі протоколів засідань ВЛК та Постановою (додаток 17) (п. 6 розділу ІХ Положення № 285). Пунктами 9-12 розділу ІХ Положення № 285 передбачено, що свідоцтво про хворобу, що підлягає затвердженню, направляється до вищої за статусом ВЛК у триденний термін після закінчення медичного огляду, де має бути розглянуто упродовж двох днів від часу його надходження, за винятком експертних випадків, що вимагають уточнення (запити документації про обставини одержання травми, поранення, медичних документів, виклик на очний медичний огляд до штатної ВЛК тощо). Затверджене Свідоцтво про хворобу передається до підрозділу (кадрового апарату поліції або військової частини), який направив особу на медичний огляд, у порядку, зазначеному в направленні. Свідоцтво про хворобу складається у випадках визнання поліцейських, військовослужбовців, здобувачів вищої освіти навчальних закладів МВС, ад`юнктів непридатними до служби. В усіх інших випадках постанова ВЛК оформлюється довідкою або постановою. У мирний час штатною ВЛК Свідоцтво про хворобу складається у чотирьох примірниках. Один примірник Свідоцтва про хворобу у триденний термін після його складення передається до відповідного підрозділу кадрового забезпечення, два примірники видаються особі, що пройшла медичний огляд, один примірник залишається у справах комісії. У разі складання Свідоцтва про хворобу позаштатною ВЛК воно оформлюється у п`яти примірниках. Додатковий примірник після затвердження постанови вищою за статусом комісією повертається і зберігається у ВЛК, яка його склала. Свідоцтва про хворобу з постановою ВЛК щодо поліцейських та військовослужбовців, які визнані непридатними до подальшої служби, реалізуються невідкладно (п. 15 розділу ІХ Положення № 285). З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2021 до ГУНП м. Києві надійшла доповідна записка про те, що 23.09.2020 начальником відділу кадрового забезпечення Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві підполковником поліції Беєм А.І. виявлено факт наявності у позивача групи інвалідності, за фактом чого складено доповідну записку та призначено проведення службового розслідування, за результатами якого 12.04.2021 складено висновок, згідно якого у відповідності до вимог Положення №285 прийнято рішення про направлення ОСОБА_1 на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до медичної (військово-лікарської) комісії територіального медичного об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву Судом встановлено, що після виявлення обставин, які свідчили про наявність факту інвалідності у ОСОБА_1 , останньому керівництвом під підпис 28.09.2020, 21.01.2021 та 16.08.2021 видавалися направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до медичної (військово-лікарської) комісії територіального медичного об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву, куди він не з`являвся, про причини неявки керівництву лікувального закладу та керівництву підрозділу в якому позивач проходив службу він нічого не повідомляв, що підтверджується листом Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України но місту Києву» від 08.03.2023 №33/31-442, копія якого наявна в матеріалах даної справи. Надалі, начальником відділу кадрового забезпечення Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві підполковникам поліції Беєм А.І. видано направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до медичної (військово-лікарської) комісії територіального медичного об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву, яке отримане позивачем 10.02.2023. У подальшому, медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» видано свідоцтво про хворобу №2078/зв від 25.05.2023, згідно якого ОСОБА_1 визнано непридатним до служби в поліції, про що повідомлено відділ кадрового забезпечення Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров`я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону (ч.3 ст.49 Закону №580-VIII) Пунктом 7 ч. 2 ст. 61 Закону №580-VIIІ визначено, що не може бути поліцейським особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізуй державну політику у сфері охорони здоров`я. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (ч. 5 ст. 59 Закону № 580-VIII). Відповідно до ст. 59 Закону № 580-VIII з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 № 1235 затверджений Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235). У розділі ІІ Порядку № 1235 зазначено, що підставою для видання наказів по особовому складу є, зокрема, звільнення зі служби в поліції. Так, у зв`язку із вказаним, наказом ГУНП у м. Києві від 30.06.2023 №1104 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 2 (за станом здоров`я (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, оскільки чинним законодавством, в тому числі Законом №580-VIII та Положенням №285, визначено, що служба в поліції припиняється через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, а свідоцтва про хворобу ВЛК щодо поліцейських, які визнані непридатними до подальшої служби підлягає реалізації невідкладно. Отже, враховуючи свідоцтво про хворобу №2078/зв від 25.05.2023, згідно якого ОСОБА_1 визнано не придатним до служби в поліції, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ ГУНП у м. Києві від 30.06.2023 №1104 о/с щодо звільнення зі служби в поліції за станом здоров`я старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 прийнятий правомірно, в порядку та на підставах передбачених чинним законодавством. Щодо посилання позивача на незаконність звільнення останнього у період тимчасової непрацездатності, суд зазначає таке. Відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується виключно листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність категорично забороняється. Так, представник відповідача підчас розгляду справи зауважував на тому, що станом на дату видання оскаржуваного наказу (30.06.2023) та на час подання додаткових письмових пояснень по справі до ГУНП у м. Києві не надходили листки непрацездатності (їх належним чином завірені копії) ОСОБА_1 , завірені копії яких 25.03.2024 останнім надано до суду. Суд звертає увагу, що у Положенні №285 вказано, зокрема, що свідоцтво про хворобу з рішенням ВЛК про непридатність поліцейського до служби реалізується невідкладно. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вище зазначених положень законодавства свідоцтво про хворобу №2078/зв від 25.05.2023 було невідкладно реалізовано наказом ГУНП у м. Києві від 30.06.2023 № 1104 о/с «Про особовий склад». Водночас, з наявних в матеріалах справи листків непрацездатності позивач вбачається, що останній перебував на лікарняному в період із 07.06.2023 по 06.09.2023 включно. Вказане свідчить про те, що позивача було звільнено під час його тимчасової непрацездатності. Суд звертає увагу відповідача, що копії листків непрацездатності позивача, які підтверджують, що останній в період із 07.06.2023 по 06.09.2023 включно перебував на лікарняному. Таким чином, відповідач повинен був усунути порушене право позивача одразу після того, як отримав інформацію про те, що останній перебував на лікарняному на день звільнення, а саме привести наказ про звільнення останнього у відповідність до вимог чинного законодавства та внести зміни до оскаржуваного наказу в частині дати звільнення ОСОБА_1 . Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.03.2020 у справі №823/1455/17, від 12.01.2013 у справі №520/10657/19, щодо застосування положень законодавства у тотожних правовідносинах, відповідно до якого наявність самого лише факту винесення відповідачем оскаржуваного наказу (про звільнення зі служби) у період тимчасової непрацездатності позивача не є достатньою підставою для поновлення його на роботі (на службі в поліції). За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наказ №1104 о/с від 30.06.2023 є правомірним та скасуванню не підлягає. Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення зі служби, то підстави для їх задоволення також відсутні. Що стосується зазначення дати звільнення в оскаржуваному наказі, колегія суддів зазначає таке. Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2024 відповідачем було прийнято наказ №592 о/с, яким внесено зміни до оскаржуваного наказу в частині дати звільнення ОСОБА_1 (0132641), Інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві зі служби в поліції згідно з пунктом другим (за станом здоров`я (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме змінивши дату звільнення із 30.06.2023 на 07.09.2023. Також, вищевказаним наказом ОСОБА_1 перераховано стаж служби в поліції, вислугу років у календарному обчисленні та вислугу років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби на день звільнення. що станом на 07.09.2023 складає 29 років 03 місяці 21 день, а також вислугу років у пільговому обчисленні та вислугу років для призначення пенсії станом на день його звільнення, що станом на 07.09.2023 складає 31 рік 03 місяці 26 днів. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України). Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань. Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Оскільки відповідачем було самостійно внесено зміни до оскаржуваного наказу в частині дати звільнення ОСОБА_1 (наказ №592 о/с від 05.04.2024), права позивача у цій частині не були порушенні, а тому рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача внести зміни у наказ №1104 о/с від 30.06.2023 підлягає скасуванню. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено за неповного з`ясування обставин справи та порушенням норм матеріального права, у зв`язку із чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог - скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в частині зобов`язання Головного управління Національної поліції у місті Києві змінити у наказі №1104 о/с від 30.06.2023 дату звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 30.06.2023 на 07.09.2023 - скасувати. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя М.М.Заїка суддя В.В.Файдюк