Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/13699/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13699/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Танцюрою К.О. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області (далі Позивач, ГУ ДПС в Одеській області) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (далі Відповідач, ОСОБА_1 ) в якому просило суд стягнути суму заборгованості по сплаті транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 31 250 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за Відповідачем станом на 04.04.2024 року обліковується податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб перед бюджетом, сума якого є узгодженою, однак добровільно несплаченою, відтак підлягає стягненню в судовому порядку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 року позов задоволено та стягнуто з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 заборгованість з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 31 250 грн. на бюджетний рахунок. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона зазначає, що податковий борг зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 31 250 грн. виник на підставі податкових повідомлень-рішень, а саме за № 0000724-2407-1552 від 23.03.2023 року про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 6 250 грн. та за № 2063973-2407-1552-UA51100270000073549 від 26.05.2023 року про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 25 000 грн.. Також ГУ ДПС в Одеській області була винесена податкова вимога за формою «Ф» № 0023545-1305-1532 від 16.11.2023 року, проте у встановленому законом порядку, податкові повідомлення-рішення за податковий період 2022 рік та податкову вимогу отримано не було. В свою чергу скаржник вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що притяті всупереч нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню з огляду на невірне нарахування з боку ГУ ДПС в Одеській області сум транспортного податку. Апелянт вказує, що об`єктом оподаткування є легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель MAYBACH GLS 600, 2021 року випуску, який був зареєстрований на Відповідача 18.10.2022 року, проте 31.01.2023 року вказаний автомобіль був знятий з обліку у зв`язку з вибракуванням, що підтверджується довідкою Територіального сервісного центру МВС № 5141 за № 31/30/5141-202 від 24.10.2024 року, тобто транспортний засіб був у володінні лише 4 місяці, тому, на думку Відповідача, транспортний податок за 2022 рік мав бути нарахованим за 3 місяці - з 01.10.2022 року по 01.01.2023 року включно, проте за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням транспортний податок нарахований за повний календарний 2022 рік. Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на таке. Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, Позивач є фізичною особою резидентом та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС в Одеській області. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків, в якості податкової адреси Позивачем зазначено: АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням обов`язку зі сплати транспортного податку з фізичних осіб (б/к 18011000) в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України (далі ПК України), у Позивача станом на 04.04.2024 року, відповідно до інтегрованих карток платника (ІКП), довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу, обліковується податковий борг перед бюджетом на загальну суму 31 250 грн., який виник на підставі: - податкового повідомлення-рішення від 23.03.2023 року № 0000724-2407-1552 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 6 250 грн. (основний платіж); - податкового повідомлення-рішення від 26.05.2023 року № 2063973-2407-1552-UA51100270000073549 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 25 000 грн. (основний платіж). 16.11.2023 року Відповідачем було складено податкову вимогу до Позивача за формою «Ф» № 0023545-1305-1532 щодо сплати податкового боргу в сумі 31 250 грн. відповідно до підпункту 59.1 статті 59 ПК України, яка була надіслана разом з детальним розрахунком суми податкового боргу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за його податковою адресою засобами поштового зв`язку, проте була повернута відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання, що підтверджується копією листа разом з довідкою Ф20. Невиконання з боку ОСОБА_1 обов`язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлені законодавством строки стало підставою для звернення ГУ ДПС в Одеській області до суду з вказаним позовом про стягнення податкового боргу у судовому порядку. Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, який підлягає задоволенню, оскільки податковий борг є узгодженим, проте в добровільному порядку Відповідачем на день розгляду справи не сплачений та складає 31 250 грн., тому підлягає стягненню. Вирішуючи спірне питання, колегія суддів виходить з наступного. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як з`ясовано колегією суддів, в даному випадку вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, у зв`язку з чим предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки ППР суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Відтак, дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов`язання визначена контролюючим органом у ППР статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене чи були правові підстави для її стягнення. Саме така правова позиція щодо предмету доказування у подібних взаємовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2019 року по справі № 813/2092/15. Так, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ч. 1 ст. 67 Конституції України). Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Підпунктом 14.1 статті 14 ПК України визначені поняття, що у цьому Кодексі вживаються в такому значенні: грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1); податкова вимога письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (п.п. 14.1.153 п. 14.1); податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1); податкове повідомлення-рішення письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (п.п. 14.1.157 п. 14.1); пеня сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (п.п. 14.1.162 п. 14.1); податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 14.1.175 п. 14.1). Статтею 15 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За приписами п.п. 36.1, 36.2 та 36.3 ст. 36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (ст. 38 ПК України). За змістом пунктів 42.1 та 42.2 статті 42 ПК України регламентовано, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). За правилами п. 45.1 ст. 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Положеннями п.п. 56.1, 56.2 та 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (п. 58.3 ст. 58 ПК України). Таким чином, приписами Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи. Як визначено п.п. 59.1 та 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Всі фізичні особи платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом (пункт 63.5 статті 63 ПК України). Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 року за № 1306/31174, усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням. За правилами пункту 1 Розділу IX Порядку, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) відповідно. Згідно з пунктом 70.1. статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі Державний реєстр). За приписами підпункту 70.2.4. пункту 70.2. статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство. Відповідно до пункту 70.7. статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 року за № 124/28254, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Отже, законодавством встановлено обов`язок фізичної особи - платника податків у разі зміни даних, які вносяться до облікової картки, подавати контролюючим органам відомості про зміну даних протягом місяця з дня виникнення таких змін. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що Позивачем прийняті податкові повідомлення рішення від 23.03.2023 року № 0000724-2407-1552 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 6 250 грн. (основний платіж) та від 26.05.2023 року № 2063973-2407-1552-UA51100270000073549 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 25 000 грн. (основний платіж). Відповідно до пункту 2 Розділу II Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року № 610 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 року за 902/30770, податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. За приписами пункту 1 Розділу IV Порядку, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 6 Розділу IV Порядку, податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Позивачем була сформована податкова вимога форми «Ф» від 16.11.2023 року № 0023545-1305-1532 щодо сплати податкового боргу в сумі 31 250 грн. та надіслана Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте не отримана останнім з урахуванням зазначеного про закінчення терміну зберігання. Докази оскарження згаданих податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги у адміністративному або судовому порядку у матеріалах справи відсутні, а апелянт не зазначає про сплату податкового боргу в сумі 31 250 грн. чи його оскарження. Як визначено підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування. Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (Абзац 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України). Пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Підпунктами 267.6.1, 267.6.2 та 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку, зазначеною в реєстраційних документах на об`єкт оподаткування. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів, зокрема, але не виключно, інформацію про транспортний засіб: марка, модель, об`єм циліндрів двигуна (куб. см), рік випуску та розмір ставки податку. Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем реєстрації) для проведення звірки даних щодо: а) об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Податок сплачується за місцем реєстрації об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (пп. 267.7.1 п. 267.7 ст. 267 ПК України). Як встановлено пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України, транспортний податок сплачується, зокрема фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Судом встановлено, що за Відповідачем рахується податковий борг станом на 04.04.2024 року по платежах, що контролюються Головним управлінням ДПС в Одеській області за наявною заборгованістю перед бюджетом в сумі 31 250 грн. в т.ч.: - по платежу транспортний податок з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 6 250 грн. (основний платіж); транспортний податок з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 25 000 грн. (основний платіж). Апелянт вказує, що не отримував податкові повідомлення-рішення, а тому грошові зобов`язання не можна вважати узгодженим. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України встановлено обов`язок фізичної особи - платника податків у разі зміни даних, які вносяться до облікової картки, подавати контролюючим органам відомості про зміну даних протягом місяця з дня виникнення таких змін. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про прийняття відповідного рішення кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень. У постанові від 28.02.2023 року по справі № 160/27532/21 Верховний Суд зазначив, що контролюючий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати дані Державного реєстру та облікової картки платника та/або розшукувати місцезнаходження платника податку, а тому контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. Як встановлено колегією суддів, податкові повідомлення-рішення були направлені контролюючим органом на адресу Відповідача за відомим місцем його проживання/останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення, та Відповідач не повідомляв податковий орган про зміну такої адреси, однак податкові повідомлення-рішення не було вручено адресату з незалежних від Позивача обставин (з інших причин). Таким чином, враховуючи зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначене у податкових повідомленнях-рішеннях податкове зобов`язання набуло статусу узгодженого. Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. У межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки Відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення. У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. При цьому колегія суддів наголошує, що межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов. Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині 2 статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог. Колегія суддів вважає, що обов`язок платника сплатити транспортний податок з фізичних осіб та правомірність визначення суми податку є предметом розгляду справи про оскарження податкового повідомлення-рішення, яким така сума визначена, чи пред`явлення зустрічного позову в межах цієї справи, однак як вже було вказано судом і підтверджено матеріалами справи, доказів оскарження вказаних нарахувань Позивача не має. У відповідності до пункту 87.9 статті 87 ПК України контролюючий орган при наявності у платника податків податкового боргу зобов`язаний зараховувати кошти, що сплачує позивач, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Як закріплено у пункті 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до пункту 95.4. статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, оскільки апелянт доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в повному обсязі, що є предметом стягнення або спростування її наявності до суду не подав, податкові повідомлення-рішення та податкової вимоги не оскаржив, а матеріалами справи підтверджено існування за Відповідачем податкового боргу у розмірі 31 250 грн., суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі № 817/4186/13-а, від 05.03.2020 року по справі № 804/8630/16, від 12.07.2022 року по справі № 160/7345/20, від 15.06.2023 року по справі № 160/13436/22, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Щодо доводів Відповідача зазначених в апеляційній скарзі із долученням довідки Територіального сервісного центру МВС № 5141 за № 31/30/5141-202 від 24.10.2024 року про те, що об`єкт оподаткування, а саме легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель MAYBACH GLS 600, 2021 року випуску, який був зареєстрований на Відповідача 18.10.2022 року, був знятий з обліку 31.01.2023 року у зв`язку з вибракуванням, тобто транспортний засіб був у володінні Відповідача лише 4 місяці, що свідчить про відсутність податкового боргу на суму 31 250 грн. з платежу по платежу транспортний податок з фізичних осіб за 2022 та 2023 роки, такі на думку колегії суддів є не доведеними, адже з урахуванням наведених обставин справи податкові повідомлення рішення не оскаржені Відповідачем і під час апеляційного оскарження, а спір є за позовом податкового органу про стягнення податкового боргу, відповідно суд не може надавати оцінку і аналіз періоду і сум нарахування, а в подальшому на виконання рішення суду апелянт вправі звертатися до Позивача із підстав перерахунку заявленого боргу відповідно до наявних доказів, які долучені до апеляційної скарги. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України). Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Суддя-доповідач: М.П. Коваль Суддя: Ю.В. Осіпов Суддя: В.О. Скрипченко